Справа № 1-59, 2010 року
6 серпня 2010 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Марущак Н. М.
при секретарі: Карабань З. І.,
участю прокурорів: Кулаківського К. О., Чугаєва В. Ю.,
захисника: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань смт. Ставище справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, освіта базова загальна середня, не одруженого, працюючого різноробочим в СТОВ „Україна”, раніше судимого 15.11.02 року Ставищенським районним судом Київської області за ст. 185 ч. 2 КК України, військовозобов'язаного, в скоєнні злочинів передбачених ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3 КК України,
ОСОБА_2, будучи раніше судимим 15.11.02 року Ставищенським районним судом Київської області за ст. 185 ч. 2 КК України, 29 серпня 2004 року, близько 23 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, після вживання спиртних напоїв, вирішив скоїти повторно крадіжку чужого майна з території току СТОВ "Україна", де працював різноробочим. З метою виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_2 29 серпня 2004 року, близько 24 години, прослідував до території току СТОВ "України" та через паркан проник на вищевказану охоронювану територію, що розташована в с. Стрижавка Ставищенського району Київської області, де з метою звернення на свою користь та особистого збагачення набрав із насипу в мішки, які приніс з собою, три мішки зерна ячменю загальною вагою 95 кілограм вартістю 1200 гривень за 1 тону на загальну суму 114 гривень визначену на момент скоєння злочину. Після цього ОСОБА_2 переніс три мішки з зерном ячменю до паркану, де залишив, один мішок з зерном ячменю перекинув через паркан і розпочав нести до місця свого проживання, але не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками служби охорони СТОВ "Україна".
В судовому засіданні підсудний вину в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3 КК України визнав повністю, суду пояснив, що в 2004 році він працював на посаді різноробочого в СТОВ "Україна" в с. Стрижавка. В серпні 2004 року (точної дати не пам'ятає), він, знаходячись за місцем свого проживання, вирішив скоїти крадіжку зерна ячменю з території току, так як знав, що в той час там просушувалось зерно ячменю. Після вживання горілки, скільки саме не пам'ятає, близько 23 години, взявши вдома три господарські мішки, пішов до території току, переліз через паркан, яким огороджена його територія. Пройшовши до насипу з зерном, яка була накрита брезентом, набрав зерно ячменю в три мішки, переніс їх до паркану, де залишив два, а один мішок з зерном ячменю перекинув через паркан і розпочав нести до місця свого проживання. Коли відійшов від паркану на незначну віддаль, його затримали працівники служби охорони.
У вчиненому підсудний щиро кається, просить сурово не карати.
Крім повного визнання своєї вини підсудним його вина підтверджується:
- показами свідка ОСОБА_3, який суду показав, що він працював охоронцем СТОВ „Україна" в с. Стрижавка в 2004 році. В серпні 2004 року (точної дати не пам'ятає) близько 24 години під час обходу території до нього підійшов ОСОБА_4 і повідомив, що побачив на території комори сторонню особу, яка краде зерно. Після цього вони з ОСОБА_4 пішли за територію і затримали підсудного, який ніс мішок зерна. За парканом на території току виявили ще два мішки із зерном ячменю, які хотів викрасти ОСОБА_2 Зерно ячменю було насипане на території току насипом, так як воно пересушувалося;
- показами свідка ОСОБА_4 який суду показав, що 2004 році він працював охоронцем СТОВ „Україна" в с. Стрижавка. В серпні 2004 року (точної дати не пам'ятає) близько 24 години, під час обходу території з іншим охоронцем - ОСОБА_5 він побачив, що сторонній чоловік, набравши з насипу в мішок зерно ячменю, узяв його і пішов у бік паркану. Про це він негайно повідомив ОСОБА_3 Разом з останнім вони пішли за територію до того місця, де орієнтовно можна було вийти. Коли чоловік із мішком переліз через паркан, - вони його затримали. Це був ОСОБА_2 Коли пройшли по його слідах, - виявили ще два мішки із зерном ячменю, які стояли під парканом на території. Після цього зерно у трьох мішках вони передали комірнику ОСОБА_6
- свідок ОСОБА_5 суду дав покази, аналогічні показам ОСОБА_4
Винність підсудного у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3, 15 ч. 2 КК України, підтверджується також іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- заявою директора СТОВ „Україна" Авраменка В.Г., з якої встановлено, що 29.08.2004 року з території зерно току СТОВ „Україна" було викрадено 95 кг зерна ячменю (а.с. - 7);
- протоколом огляду місця події від 30.08.2004 року, з якого встановлено, що на території зерно току СТОВ „Україна" знаходиться насипом зерно ячменю та помітні сліди набирання ячменю з насипу (а.с-8);
- актом зважування від 30.08.2004 року, з якого встановлено, що вага трьох викрадених ОСОБА_2 мішків з ячменем складає 95 кг (а.с-9);
- протоколом відтворення обстановки і обставин події, від 28.11.2004 року, з якого встановлено, що ОСОБА_2 під час відтворення на місцевості показав, як він скоїв замах на крадіжку трьох мішків зерна ячменю (а.с. - 44);
- довідкою СТОВ „Україна" від 30.08.2004 року, відповідно до якої встановлено, що вартість насіннєвого зерна ячменю станом на 29.08.2004 року становить 1200 грн. за 1 тону (а.с. - 15).
Відповідно до висновку комплексної судово-психіатричної експертизи № 40 від 31.01.2007 року ОСОБА_2 страждає на легку розумову відсталість (олігофренію в ступені легко вираженої дебільності). Про це свідчать анамнестичні відомості, результати стаціонарного обстеження в психіатричному стаціонарі та висновки попередніх АСПЕ, які свідчать про те, що у підекспертного низький рівень інтелектуального розвитку, конкретні та примітивні судження та висловлювання. Проте ступінь розумової відсталості у нього така, що вона не позбавляє критичних здібностей. Тому під час скоєння інкримінованих йому дій він міг і може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру він не потребує (а.с- 92-93).
Таким чином, аналізуючи та оцінюючи в сукупності установлені і перевірені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина підсудного доведена, він вчинив злочин і його дії суд кваліфікує за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3 КК України, як замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище.
Повторність в діях ОСОБА_2 полягає в тому, що він раніше був судимий 15 листопада 2002 року Ставищенським районним судом Київської області за скоєння злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, судимість за який не знята та непогашена у встановленому порядку, і після споєння вказаного злочину повторно скоїв аналогічний злочин, передбачений вказаною статтею.
Вирішуючи питання про міру покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який визнав свою вину повністю, раніше судимий, за місцем проживання характеризується задовільно.
Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням всіх вищевказаних обставин, даних про особу підсудного, який скоїв тяжкий злочин, тяжких наслідків від скоєного не наступило, суд вважає, що його виправлення можливе без відбування покарання, і міру покарання йому слід обрати в межах санкції статті, за якою його визнано винним у виді позбавлення волі із застосуванням умов ст. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням і призначенням іспитового строку, та із зобов'язанням відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтись у вказані органи для реєстрації, оскільки, на думку суду, саме така міра покарання є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.
Суд обговорив можливість застосування до підсудного ст. 69 КК України, проте, підстав для її застосування не знаходить.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -
ОСОБА_2 визнати винним за ст. ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Застосувати до ОСОБА_2 умови ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтись у вказані органи для реєстрації.
Міру запобіжного заходу засудженому - підписку про невиїзд залишити до вступу вироку в законну силу.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя