Номер провадження: 33/813/973/22
Номер справи місцевого суду: 522/23468/21
Головуючий у першій інстанції Попревич В. М.
Доповідач Толкаченко О. О.
18.11.2022 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Толкаченко О.О., за участю: секретаря судового засідання Маслова Р.Ю., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні його апеляційну скаргу на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2022 року,
зазначеною постановою
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Городнє Болградського району Одеської області, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнутий судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції
Постановою суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 25 жовтня 2021 року приблизно о 05 годині 50 хвилин, керував транспортним засобом HONDA INSIGHT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Дерибасівська, 15 в м. Одесі, з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5) Правил дорожнього руху чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що в порушення вимог ст.268 КУпАП справа була розглянута без його участі. При цьому він не був належним чином сповіщений про дату, час та місце судового засідання.
ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції перейняв на себе функцію «обвинувачення», не намагався дослідити докази, допитати свідків, які неодноразово не з'являлись в судові засідання, а заявлені клопотання взагалі проігнорував та належним чином не розглянув.
Крім того зазначив, що відеозапис зроблений на мобільний телефон IPHONE XR, який належить інспектору поліції ОСОБА_2 не може вважатись належним та допустимим доказом, оскільки був здійснений не на нагрудну камеру.
Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього вимогам ст.256 КУпАП, під час складання протоколу йому не були роз'ясненні його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також в протоколі відсутній його підпис та не зазначені свідки правопорушення.
Викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення.
В матеріалах справи відсутній акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, а отже факт перебування у ОСОБА_1 у такому стані доведений не був.
Крім того ОСОБА_1 вказав, що поліцейські не намагались відсторонити його від керування транспортним засобом, а отже не намагались попередити правопорушення і таким чином самі його спровокували.
Позиції учасників апеляційного розгляду
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши докази, наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Згідно з ч.7 ст.294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду...., а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів відповідно до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно з п.2.5) Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи, як на одну з підстав для скасування оскарженої постанови ОСОБА_1 послався на те, що справа була розглянута без його участі чим були порушені його права, передбачені ст.268 КУпАП.
З цього приводу апеляційний суд зазначає, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси дана справа про адміністративне правопорушення знаходилась з 07 грудня 2021 року і була розглянута по суті лише 21 червня 2022 року.
При цьому ОСОБА_1 спочатку цікався розглядом справи, з'являвся в судові засідання, надавав докази.
В оскарженій постанові суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 не з'являвся до останніх судових засідань.
Разом з цим про дату, час та місце судового засідання призначеного на 21 червня 2022 року, коли була винесена оскаржена постанова, ОСОБА_1 був сповіщений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку sms-повідомлення про виклик до суду (а.с.75).
Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції належним чином сповістив ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду його справи, проте останній не з'являючись в останні судові засідання, свідомо намагався затягнути розгляд справи з метою спливу строків, передбачених ст.38 КУпАП для накладення на нього адміністративного стягнення, передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи вказану справу додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та, на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №147850, з фабули якого убачається, що 25 жовтня 2021 року о 05 годині 50 хвилин в м. Одесі по вул. Дерибасівська, 15 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HONDA INSIGHT, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру «Драгер» та від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив вимоги п.2.5) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.256 КУпАП у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
ОСОБА_1 відмовився від підпису вказаного протоколу, проте дослідивши зміст протоколу в судовому засіданні апеляційний суд дійшов висновку про те, що він повністю відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а тому визнає його допустимим доказом.
При цьому, будь-яких зауважень або заперечень щодо фактичних обставин, викладених у фабулі протоколу в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» ОСОБА_1 не навів.
Доводи ОСОБА_1 про те, що через відсутність його підпису у протоколі він не може бути визнаний належним та допустимим доказом апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки, особа відносно якої складається протокол має право відмовитись від його підпису, про що в протоколі робиться відповідний запис, що в даному випадку і було зроблено інспектором патрульної поліції, який складав протокол.
При цьому в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 були роз'ясненні його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 не довів протилежного.
З метою перевірки доводів викладених в апеляційній скарзі та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, апеляційним судом були досліджені відеозаписи з нагрудних реєстраторів інспекторів патрульної поліції №1184, №1033, №1416 та відеозапис з мобільного телефону Iphone XS MAX.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом HONDA INSIGHT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а отже він не може вважатись водієм в розумінні ст.130 КУпАП, апеляційний суд визнає неспроможними.
Так під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 наполягав, що автомобілем керував не він, а його знайомий ОСОБА_3
ОСОБА_3 попросив ОСОБА_1 піти до автомобілю і взяти його кепку і саме з цих підстав ОСОБА_1 випадково опинився за кермом автомобілю, в той час як до нього підійшли інспектори патрульної поліції.
Вказана версія спростовується відеозаписами, які було додані до матеріалів справи.
На відеозаписі IMG_8510 зафіксовано, як автомобіль HONDA INSIGHT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав на вул. Дерибасівська в м. Одесі та проїхав під знак «В'їзд забороно», після чого поліцейські зупинили вищевказаний транспортний засіб.
Отже факт того, що в день та час розглядаємих подій автомобіль не був припаркований, а здійснював рух є доведеним.
На наступному відеозаписі № 01184@2021102508470610 з нагрудного реєстратора поліцейського зафіксовано, як поліцейській підійшов до автомобілю HONDA INSIGHT, в якому знаходилось п'ять чоловіків, а за кермом автомобілю перебував саме ОСОБА_1 .
Поліцейський запитав у ОСОБА_1 чому той проїхав під заборонний знак 3.21 «В'їзд заборонено», проте не отримав відповіді.
Після цього поліцейський запропонував ОСОБА_1 вийти з автомобілю.
Оцінюючи зовнішній вигляд та поведінку ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що у стороннього спостерігача дійсно могли виникнути об'єктивні підстави вважати, що він перебуває у стані сп'яніння, оскільки він ледве стояв на ногах, його реакція була загальмована, а поведінка не відповідала обстановці.
На вимогу поліцейського надати документи на автомобіль ОСОБА_1 дістав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки HONDA INSIGHT, реєстраційний номер НОМЕР_1 із власного портмоне, що спростовує версію ОСОБА_1 про те, що він опинився в автомобілі випадково та виключно для того, щоб взяти головний убор свого знайомого ОСОБА_3 .
Під час спілкування з інспекторами поліції пасажири зазначеного автомобілю пояснювали, що автомобіль проїхав на вул. Дерібасівську під заборонений знак з метою перепаркувати його, а один із пасажирів запропонував інспектора вимкнути камери та «домовитися».
Після цього дії ОСОБА_1 почали носити провокативний характер, він намагався залишити місце зупинки транспортного засобу.
На прохання поліцейських нікуди не йти, ОСОБА_1 неодноразово розвертався в іншу сторону, а потім повідомив, що він просто пішохід.
Ці обставини, на думку апеляційного суду свідчать про те, що поведінка ОСОБА_1 і справді не відповідала обстановці, а тому поліцейські обґрунтовано запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. На неодноразову пропозицію пройти такий огляд, як на місці зупинки транспортного засобу так і в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовся та взагалі він всіляко ухилявся від спілкування з поліцейськими, намагався залишити місце події, внаслідок чого і був затриманий.
Крім того, апеляційний суд визнає необґрунтованим доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відеозапис IMG_8510, на якому безпосередньо зафіксований рух автомобілю HONDA INSIGHT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по вул. Дерибасівській в м. Одесі.
Так, відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вказана норма права не встановлює будь-яких заборон особам, уповноваженим на складання протоколів про адміністративні правопорушення, збирати докази і за допомогою власних технічних засобів.
На відеозаписі зафіксовані обставини, які підлягають з'ясуванню при розгляді даної справи, а саме на ньому зафіксований рух автомобілю HONDA INSIGHT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що беззаперечно спростовує версію ОСОБА_1 про те, що автомобіль був припаркований і він транспортним засобом не керував.
В суді першої інстанції ОСОБА_1 , в якості доказу своєї невинуватості надав висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 25 жовтня 2021 року, проведений в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я». Відповідно до вказаного висновку ознак сп'яніння у ОСОБА_1 виявлено не було.
Апеляційний суд визнає вказаний висновок неналежним доказом.
Так, положеннями ч.4 ст.266 КУпАП та пунктом 9 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція) передбачено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
В свою чергу, відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 25 жовтня 2021 року о 05 годині 50 хвилин, а його огляд на стан алкогольного сп'яніння був проведений 25 жовтня 2021 року о 08 годині, тобто більш ніж через дві години годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Крім того, Пунктом 7 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103, обов'язок направлення водія для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я покладається на поліцейського.
Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
За таких обставин апеляційний суд ставить під сумнів достовірність результатів медичного огляду, який ОСОБА_1 пройшов за власної ініціативи, оскільки він був проведений без присутності поліцейських.
В будь-якому разі водій ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності на за фактом керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а за фактом відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, який вже сам по собі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За таких обставин апеляційний суд зазначає, що наданий ОСОБА_1 висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння не має жодного доказового значення у даній справі, оскільки не стосується предмету доказування.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 р.
Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.
Разом з тим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 р.; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 р.); дрібні правопорушення пов'язані з нанесенням шкоди (Рішення ЄСПЛ в справі «Лауко та Кадубеч проти Словаччини», від 2 вересня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI).
ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору "кримінального обвинувачення" до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).
Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.
Виходить, що у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення слід керуватися в тому числі й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та практикою Верховного Суду.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 10 вересня 2020 року по справі № 555/2067/18; провадження № 51- 304 км 20 зробила висновок про те, що випадку, коли мова йде про існування багатьох різних версій, викладених засудженою, сама лише наявність яких не покладає на суд обов'язку спростовувати кожну із них.
У даній справі версії ОСОБА_1 щодо розглядаємих подій постійно змінювались, є різними та такими, що суперечать одна одній.
Так, спочатку під час зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 пояснював інспекторам патрульної поліції , що він є пішоходом і просто гуляє по вул. Дерибасівській.
В подальшому в своїх поясненнях та в апеляційній скарзі ОСОБА_1 висунув версію про те, що за проханням свого приятеля ОСОБА_3 пішов до автомобілю забрати його кашкет.
Крім того, під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 висував версію і про те, що автомобілем керував його знайомий ОСОБА_3 , який побачивши інспекторів поліції, які прямували до автомобілю, злякався та побіг до закладу «Амстердам» розрахуватись за алкогольні напої, і в той час ОСОБА_1 пересів на водійське сидіння, проте автомобілем не керував.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив і про те, що правопорушення взагалі спровокували інспектори поліції.
Беручи до уваги вищевказану позицію Верховного Суду, враховуючи те, що ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду висував різні суперечливі версії події адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає, що не зобов'язаний спростовувати кожну з них.
При цьому, ОСОБА_1 не озвучив жодної версії, яка була б чітка, конкретна, логічна, послідовна та, не суперечила наявним у матеріалах кримінального провадження доказам.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Апеляційний суд вважає, що докази які були повторно дослідженні під час апеляційного розгляду, зокрема відеозаписи події, поза розумним сумнівом доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, який керуючи автомобілем, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Версія ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, в автомобілі опинився випадково та виключно для того, щоб взяти головний убір свого знайомого ОСОБА_3 , який і був водієм, апеляційний суд визнав неспроможною і викладеною з метою вести апеляційний суд в оману та ухились від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Відповідно до п.1) ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись статтями 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.О. Толкаченко