Номер провадження: 11-кп/813/2034/22
Справа № 522/3425/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
21.11.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_5
захисника - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Одеського апеляційного суду матеріали об'єднаного кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 - захисника обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 06 жовтня 2022 року, стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 185 КК України,
встановив :
Цією ухвалою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 185 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із раніше визначеним розміром застави на строк 60 днів, тобто до 04.12.2022. У разі внесення застави зобов'язано обвинуваченого ОСОБА_7 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою до суду, яким розглядається кримінальне провадження, протягом дії зазначеного запобіжного та покладено на обвинуваченого строком на 2 (два) місяці обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися з м. Одеса без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Встановлені судом обставини
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом встановлено, що на даній стадії судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 , ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за ч. 4 ст. 185 КК України, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі строком до 8 років.
Крім цього, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі строком до 6 років.
Враховуючи тяжкість вчинених злочинів, зважаючи на суспільний інтерес у забезпечені швидкого, ефективного та об'єктивного кримінального провадження щодо злочинів проти власності, та з урахуванням того факту, що ОСОБА_7 перебував у розшуку, суд вважав реальним ризик передбачений в п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому суд встановив, що відповідно до ст. 23 КПК України та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому, зважаючи на стадію судового провадження, суд вбачав реальним ризик, що обвинувачений у разі не застосування запобіжного заходу може впливати на свідків чи потерпілу, які безпосередньо судом не допитані.
Також, суд прийняв до уваги той факт, що інкриміновані злочини є корисливими, із кількома епізодами злочинної діяльності, що свідчить про наявність ризику того, що обвинувачений може вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення.
На підставі встановленого суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 зазначає про те, що сторону захисту не було ознайомлено з клопотанням про продовження строку тримання під вартою. Посилаючись на зміст ст. 176, 177, 178, 183, 194 КПК України, позиції ЄСПЛ, апелянт зазначає про те, що під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу судом не враховано, що обвинувачений має постійне місце проживання в м. Кілії т м. Одесі, має можливість працевлаштуватися та отримувати постійний дохід, має міцні соціальні зв'язки, а саме утримує дружину та неповнолітню дитину, відсутній ризик втечі через неможливість виїзду за кордон чоловікам у віці від 18 до 60 років. Адвокат вказує про те, що у справі зібрані всі речові докази, а отже відсутній ризик знищення доказів. Відсутній ризик впливу на свідків, оскільки вони відсутні у кримінальному провадженні. Апелянт зауважує про те, що обвинувачений визнає вину у вчиненому, співпрацює з органами досудового розслідування, утримується під вартою більше 6 місяців.
Просить скасувати ухвалу суду та звільнити ОСОБА_7 з-під варти негайно.
Позиції сторін апеляційного провадження
Захисник ОСОБА_6 , підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як убачається зі змісту судового рішення судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжких корисливих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 185 КК України, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 та до 8 років. Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих діянь визначено на стадії досудового розслідування, що вказує на наявність правових підстав для застосування запобіжного заходу. Судом встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що є підставою для продовження раніше обраного запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 .
З цим висновком суду погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Судом при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 враховано і вимоги ст.178 КПК України, якою регламентовано порядок оцінки відомостей про особу обвинуваченого в сукупності з наявними ризиками, що визначені засадами ст.177 КПК України, при цьому встановлено, що наявність міцних соціальних зв'язків не виключає наявність ризиків, запобігти яким є доцільним шляхом продовження дії запобіжного заходу.
Доводи апелянта про те, що клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не було вручено стороні захисту для ознайомлення, не свідчать про наявність підстав для скасування судового рішення, оскільки питання про продовження запобіжного заходу вирішено в порядку ст. 331 КПК України, якою на час прийняття рішення (Частина третя статті 331 в редакції Закону № 2690-IX від 18.10.2022 ) регламентовано обов'язок суду щодо розгляду даного питання незалежно від наявності клопотань, а тому обставини того, що сторону захисту не було ознайомлено з клопотанням про продовження запобіжного заходу, не впливають на законність вирішення даного питання судом на стадії судового розгляду.
Вказівки захисника про те, що обвинувачений має постійне місце проживання в м. Кілії та м. Одесі самі по собі не спростовують встановлені судом обставини, апелянтом не спростовано висновок суду про те, що ОСОБА_7 перебував в розшуку, а отже за наявності доведеного ризику переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування та суду, його утримання під вартою є виправданим. На вірність встановлених судом обставин не впливають і доводи про те, що за відсутності можливостей виїзду за кордон чоловіків у віці від 18 до 60 років є відсутнім ризик втечі.
До уваги не приймаються доводи сторони захисту про те, що обвинувачений має можливість працевлаштуватися та отримувати постійний дохід, з огляду на те, що ці аргументи жодними доказами не підтверджені та суперечать змісту обґрунтованого обвинувачення, відповідно до якого ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні корисливих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 185 КК України, метою вчинення яких є завжди корисливий мотив. Це вказує на відсутність у особи обвинуваченого спрямованості на отримання законних джерел прибутку.
Жодними чином не підтверджено доводи захисника про те, що ОСОБА_7 , який не має законних джерел прибутку, утримує дружину та неповнолітню дитину.
В апеляційній скарзі адвокат безпідставно зазначає про відсутність ризику знищення доказів, оскільки наявність такого ризику не була встановлена.
Суперечать змісту матеріалів кримінального провадження доводи захисника про те, що не доведено наявність ризику впливу на свідків, крім того за змістом положень п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України зміст такого ризику передбачає і можливість впливу на потерпілих у кримінальному провадженні, на що апелянт не звернув уваги заперечуючи в апеляційній скарзі доведеність даного ризику, при цьому висновки суду щодо реальної можливості обвинуваченого впливати на потерпілих у справі в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, адвокат не спростував.
Посилання на обставини того, що ОСОБА_7 визнає вину, сприяє досудовому розслідуванню, більше 6 місяців перебуває під вартою не приймаються до уваги як мотиви для скасування запобіжного заходу, оскільки на даній стадії розгляду кримінального провадження не враховуються, мають бути враховані під час призначення покарання та зарахування попереднього ув'язнення у строк відбуття покарання в разі доведення винуватості ОСОБА_7 в обсязі пред'явленого обвинувачення.
Також колегія суддів зауважує про те, що в прохальній частині апеляційної скарги захисник ставить питання про скасування судового рішення та звільнення з-під варти обвинуваченого ОСОБА_7 , при цьому не просить суд апеляційної інстанції вирішити питання про обрання стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, зазначені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки в апеляційній скарзі не наведено мотивів про те, що відносно ОСОБА_7 запобіжний захід не може бути застосований, тобто апелянтом не спростовано ті обставини, за яких встановлено наявність правових підстав для застосування запобіжного заходу в цілому, у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Заявлені під час досудового розслідування ризики, передбаченіст.177 КПК України, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися і виправдовують обраний запобіжний захід.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 - захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів не знаходить.
На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 376, ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 06 жовтня 2022 року, якою ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Учасники судового розгляду мають право отримати в суді копію ухвали суду.
Надіслати не пізніше наступного дня після постановлення ухвали її копію учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4