Україна
22 липня 2010 р. справа № 2а-8839/09/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Галатіної О.О.
при секретарі < Призвище секретаря >
Мичак О.С.
за участю
представників позивача Гладкової Л.М.. Стрихар Г.В.,
представника відповідача Качинської О.С.,
розглянувши в судовому засіданні в залі судового засідання адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, мотивуючи вимоги тим, що Державне підприємство «Макіїввугілля» (далі ДП «Макіїввугілля» або позивач) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Макіївської міської ради 29 квітня 2003 року, знаходиться на податковому обліку у Макіївській об'єднаній державній податковій інспекції (далі Макіївська ОДПІ або відповідач), як платник податків. 16 лютого 2009 року Макіївською об'єднаної державної податковою інспекцією була проведена комплексна документальна планова перевірка дотримання ДП «Макіїввугілля» вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року. За результатами перевірки 28 квітня 2009 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій, а саме: № 0000042333 на суму 680,00 грн. згідно з п. 3,4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також № 0000052333 на суму 486187,58 грн. згідно з абз. 2,3,5 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки». Позивач не згоден з прийнятими рішеннями. Вважає, що штрафні санкцій згідно з п. 3,4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовані до них неправомірно. В акті перевірки вказано, що Відокремленим підрозділом «Автобаза» ДП «Макіїввугілля» допущено порушення п. 9 ст. 3 Закону України № 265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у частині не забезпечення зберігання фіскальних звітних чеків за 14.10.2008 року та 02.11.2007 року та порушено ст. 8 зазначеного закону у частині несвоєчасної реєстрації книги КОРО № 0518000329. Позивач вважає, що відповідачем при прийнятті оспорюванного рішення неправильно були застосовані норми матеріального права. Зокрема ч. 1 ст. 250 Господарського Кодексу України, наголошує, що адміністративно-господарські санкцій можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушенням цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, тому строк застосування штрафних санкцій минув. Стосовно відсутності фіскальних звітних чеків за 14.10.2008 року та 02.11.2007 року позивач зазначає, що такі чеки існують та надавалися для огляду перевіряючим.
Крім того, позивач не погоджується з застосування штрафних санкцій згідно абз. 2,3,5 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушенням норм регулювання обігу готівки», посилаючись при цьому також на ч. 1 статті 250 Господарського кодексу України, позивач додатково зазначає, у акті перевірки відповідачем невірно застосовуються нормативні акти щодо обчислення строків для звітування про використання коштів, виданих під звіт. Так, невірне застосування п. 2.1 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», щодо повернення невикористаних готівкових коштів повинно здійснюватися не більше двох робочих днів, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт з дня видачі готівкових звітів під звіт, оскільки цей пункт встановлює лише строки, на які видається готівка, але ні строки звітування. Саме строки звітування про використання коштів, наданих на зазначені цілі, нині визначає Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб». Пункт 9.10.2 ст. 9 цього закону, чітко передбачає, що звіт про використання коштів, наданих на відрядження або підзвіт, надається закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує виконання окремої цивільно-правової дії, або відрядження за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. Отже, позивач вважає, що норми вказаного Положення повинні застосовуватися в частині, що не суперечить закону, і при визначені строку подання звіту про використання коштів необхідно керуватися саме законом.
Крім того, позивач не може погодитися з висновками відповідача, щодо встановленого порушення ВП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Макіїввугілля» п. 2.6, п. 2.8, п. 7.15 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 13.01.2005 року під № 40/10320 з змінами і доповненнями, встановлені випадки перевищення встановлених лімітів залишку готівки у касі підприємства у сумі 11755,04 грн. та несвоєчасне оприбуткування готівки в касу підприємства у сумі 47425,5 грн. Зазначені дані не відповідають дійсним обставинам справи. Вказане в акті перевищення встановленого ліміту каси з посиланням на накази ДП «Макіїввугілля» № 168 від 29.12.2006 року на 2008 рік у розмірі 860,00 грн. є безпідставним, оскільки ВП «Шахта ім. В.І. Леніна» доведено ліміт каси на 2007 рік у розмірі 1560 грн. (наказ ДП «Макіїввугілля» № 2 від 04.01.2007 року на 2008 рік) у розмірі 1860,97 грн. (наказ ДП «Макіїввугілля» вих. № 1 від 03.01.2008 року) і цей звіт за перевіряємий період не перевищено. Крім того, в зв'язку з тим, що режим роботи буфету ВП «Шахта ім. В.І. Леніна», не збігається з розпорядком функціонування бухгалтерії ВП «Шахта ім. В.І. Леніна», ведеться касова книга, в якій робляться записи надходження готівкової виручки, яка облікована у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО, що відображено в акті перевірки. Також в цій книзі фіксуються видаткові ордери на видачу готівки під звіт працівнику буфету на закупівлю товару, для виготовлення продукції власного виробництва та необхідних матеріалів. Касова книга оформлена належним чином, про що також зазначено перевіряючими у акті перевірки.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить визнати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000042333 від 28.04.2009 року на суму 680,00 грн. та № 0000052333 від 28.04.2009 року на суму 486187,58 грн. недійсними.
Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення аналогічні позову, підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що посилання позивача на Господарський Кодекс України та неправильне застосування Макіївською ОДПІ норм матеріального права необґрунтовані, оскільки Господарський Кодекс України містить основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Учасниками відносин є також органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які наділені господарською компетенцією. Макіївська ОДПІ не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а тому Господарський Кодекс України не може регулювати виниклі правовідносини. Спеціальним законом, щодо цих правовідносин є Закон України № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», виходячи з приписів Преамбули цього закону. Стовно порушень встановлених при проведенні Макіївською ОДПІ перевірки позивача, представник відповідача зазначила, що усі порушення знайшли своє підтвердження при перевірці та були зафіксовані в акті перевірки, тому вважає прийнятті на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення цілком законними та прийнятими в межах компетенції податкового органу. Просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 9 липня 2009 року по справі була призначена судово-економічна експертиза.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, висновки судово-економічної експертизи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що позивач, Державне підприємство «Макіїввугілля» є юридичною особою та внесено до ЄДРПОУ за номером 32442295.
З 16.02.2009 року по 30.03.2009 року Макіївською ОДПІ було проведено документальну планову перевірку дотримання Державним підприємством «Макіїввугілля» вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року та складено акт № 3016/23-2/32442295 від 14 квітня 2009 року.
За результатами проведеної перевірки 28 квітня 2009 року відповідачем прийняті наступні рішення про застосування штрафних санкцій:
- № 0000042333 на суму 680,00 грн., на підставі. 11 ст. 11 «Про державну податкову службу в України» та згідно з п. 3,4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг».
- № 0000052333 на суму 486187,58 грн., на підставі. 11 ст. 11 «Про державну податкову службу в України» та згідно з абз. 2,3,5 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки».
Стосовно порушень, встановлених податковим органом під час проведення перевірки позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, перевіркою встановлені порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг» у частині незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків ( Z - звітів) за 14.10.2008 року та за 02.11.2007 року та ст. 8 у частині несвоєчасної реєстрації книги КОРО № 0518000329.
Суд не погоджується з позицією відповідача, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 239 ГК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів).
На підставі ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Згідно зі ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідачем штрафи за незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків ( Z - звітів) за 02.11.2007 року та за несвоєчасну реєстрацію книги КОРО № 0518000329, зареєстрованої 09.01.2008 року до позивача застосовані більш ніж через рік з дня порушення, що вбачається з акту №3016/23-2/32442295 від 13.04.2009 р..
З огляду та вищезазначене, суд вважає, що строк для застосування штрафу за зазначені порушення, що був застосований відповідачем до позивача сплив.
Що стосується встановленого порушення - незабезпечення зберігання фіскального звітного чека ( Z - звіт) за 14.10.2008 року, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
В судовому засіданні була оглянута книга обліку розрахункових операцій № 0518000329/3, яка прошита та зареєстрована Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією 8 січня 2008 року. В зазначеній книзі наявний звітний чек за 14.10.2008 року.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій № 0000042333 від 28 квітня 2009 року на суму 680,00 грн. підлягають задоволенню.
Що стосується рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000052333 від 28.04.2009 року на суму 486187,58 грн. суд зазначає наступне.
Перевіркою було встановлено порушення п. 2.6, 2.8, 2.11, 7.15 «Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року в частині несвоєчасного оприбуткування готівки в касу у сумі 47425,5 грн., а також перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства у сумі 11755,04 грн., перевищення терміну використання виданої під звіт готівки підзвітними особами у розмірі 889200,00 грн..
Період за який перевірялось підприємство складає з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року. Акт № 3016/23-2/32442295 було складено 14 квітня 2009 року, а 28 квітня 2009 року було прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000052333.
Відповідно до ст. 239 ГК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів).
На підставі ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Згідно зі ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідачем штраф за несвоєчасне оприбуткування готівки в касу у сумі 47425,5 грн., а також перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства у сумі 11755,04 грн., перевищення терміну використання виданої під звіт готівки підзвітними особами у розмірі 889200,00 грн. застосований за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року.
Тобто строк застосування штрафу в розмірі 261 971, 64 грн. (відповідно до розрахунку фінансових санкцій за актом планової виїзної перевірки ДП «Макіїввугілля « (ЄДРПОУ 32442295) № 3016/23-2/32442295 від 13 квітня 2009 року за період з 28 квітня 2008 року по 30 жовтня 2008 року, наданому представником відповідача) за порушення, які відбулися з 1 жовтня 2007 року до 28 квітня 2008 року сплив.
Зазначена сума штрафних санкцій, зазначена в розрахунку позивачем не оскаржується.
Що стосується порушень п. 2. 11 «Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні» в частині видачі готівкових коштів під звіт без повного звіту по раніш виданим грошовим коштам на загальну суму 13 000 грн., а також в частині перевищення строку використання виданої під звіт готівки підзвітним особам у розмірі 107 650 грн., які відбулися з 28 квітня 2008 року по 30 вересня 2008 року, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 9.10.2 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:
а) завершує таке відрядження;
б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.
За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.
На підставі вищезазначеного вбачається, що зазначеною нормою Закону встановлені строки, як надання звіту, так і строки повернення готівки.
Відповідно до п. п. 22.12.2 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», запропоновано Національному банку України привести свої нормативні акти у відповідність із цим Законом.
Відповідно до п. 2. 11 «Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні» № 637 від 15 грудня 2004 року (далі - Положення), видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.
Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.
Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 7.37 Положення, під час проведення перевірок аналізується порядок видачі підприємствами сум під звіт, виявляються факти неправомірної видачі готівки під звіт працівникам, які повністю не розрахувалися за попередньо видані їм кошти, факти несвоєчасного звітування, а також випадки передавання підзвітних коштів одним працівником іншому тощо.
Пункт 7.40 Положення встановлює, що до уваги береться також і те, що не повинні порушуватися строки та умови видачі готівки під звіт, визначені законодавством України, зокрема пунктом 2.11 цього Положення.
Відповідно до абз. 5 ст. 1 Указу Президента України « Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.
Проаналізувавши зазначені норми, суд приходить до висновку, що готівкові кошти отримані під звіт на виробничі потреби, повинні бути повернути в строк не більш ніж два робочих дня, включаючи день отримання готівкових грошових коштів під звіт, тому відповідач вірно застосував штрафні санкції за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки.
Перевіркою було встановлено два порушення видачі готівкових коштів під звіт без повного звіту по раніш виданим грошовим коштам ( 30.11.07 р. та 09.01.2008 р.) на суму 13000 грн., а також 77 порушень встановлених строків використання виданої під звіт готівки, на суму 889 200 грн., в тому числі, 36 порушень за період з 28 вересня 2007 року по 22 квітня 2008 року на суму 452 600 грн. та 41 порушення за період з 16 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року на суму 436 600,00 грн..
Висновком судово-економічної експертизи № 3428/24-6879/25 від 16 квітня 2010 року також встановлені порушення ДП «Макіїввугілля» строків повернення готівкових грошових коштів виданих під звіт за період з 19 травня 2008 року по 1 жовтня 2008 року на суму 430 600, 00 грн. (штрафні санкції складають 107 650, 00 грн.).
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цієї частині задоволенню не підлягають.
Також перевіркою було встановлено порушення встановлених строків повернення виданої на відрядження готівки, передбачене п. 2.11 «Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні» № 637 від 15 грудня 2004 року на суму 6 000 грн. (штрафні санкції - 1500 грн.).
В висновку судово-економічної експертизи № 3428/24-6879/25 від 16 квітня 2010 року в таблиці № 1 по стрічкам 39 та 40, експертом на підставі видатних касових ордерів, прибуткових касових ордерів, звітів про використання коштів, виданих на відрядження, касових книг та наказу № 59 від 16 травня 2008 року «Про скасування відрядження ОСОБА_5 та ОСОБА_6» не встановлено порушення встановлених строків повернення виданої на відрядження готівки, передбачене п. 2.11 «Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні» № 637 від 15 грудня 2004 року на суму 6 000 грн. (штрафні санкції - 1500 грн.).
Відповідно до п. 2. 11 «Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні» № 637 від 15 грудня 2004 року (далі - Положення), видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.
Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.
Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Проаналізувавши зазначені документи та висновок експертизи, суд приходить до висновку, що відповідачем були неправомірно нараховані штрафні санкції, так як порушення встановлених строків повернення виданої на відрядження готівки судом не встановлені.
Що стосується встановлених порушень п. 2.6, 7.15 «Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні», № 637, затвердженого постановою правлінням НБУ від 15.12.2004 року в частині несвоєчасного оприбуткування готівки в касу підприємства у сумі 20 801, 00 грн. за період з 28 квітня 2008 року по 1 жовтня 2008 року.
Судом встановлено, що в буфеті відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.І. Леніна» використовується РРО та ведеться книга обліку розрахункових операцій № 0518000333/3, зареєстрованої 26 жовтня 2007 року.
Шахта ім. В.І. Леніна є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Макіїввугілля».
Згідно з п. 4.2 Положення, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі . Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).
Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.
Відокремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також підприємці касової книги не ведуть.
Буфет ВП «Шахта ім.. В.І. Леніна» здійснює лише операції щодо здавання виручки, але не виконує операції з приймання готівки, а також видачі готівкових коштів на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції, що потребують оформлення їх прибутковими та видатковими ордерами і відомостями.
Таким чином, оприбуткування готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням РРО, є здійснення обліку розрахункових операцій у КОРО та відображення надходження цієї готівки у касовій книзі підприємства.
Відповідно до п. 2.6 зазначеного положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
У порушення зазначених вимог, надходження готівкової виручки буфету, яка облікована в книзі обліку розрахункових операцій № 0518000333/3, зареєстрованої 26 жовтня 2007 року на підставі фіскальних звітних чеків РРО, як інкасована( операція службова видача коштів) не відображено в касовій книзі підприємства на день ії видачі з РРО, тобто несвоєчасно оприбуткована у касі підприємства, тому суд відмовляє в задоволені цієї частини позовних вимог.
Абз. 3 с. 1 Указу Президента України « Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлює, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Розрахунок сум несвоєчасно оприбуткованих готівкових коштів у касу ВП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Макіїввугілля» наводиться у додатку до акту перевірки та в висновку судово-економічної експертизи та не оскаржується сторонами.
Що стосується порушення п. 2.8 «Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні», № 637, затвердженого постановою правлінням НБУ від 15.12.2004 року в частині перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства у сумі 6280,47 грн. суд зазначає наступне.
ВП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Макіїввугілля» доведено ліміт каси на підставі розрахунків середньоденного надходження готівки у касу:
на 2007 рік в розмірі 607,00 грн. (додаток до наказу до ДП «Макіїввугілля» № 168 від 29.12.06р.);
на 2008 рік у розмірі 860, 00 грн. (лист ДП «Макіїввугілля» вих. № 74/564 від 31.12.07р.).
Відповідно до п. 2.8 Положення, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.
Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.
Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.
Як було встановлено в судовому засіданні, ВП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Макіїввугілля» несвоєчасно оприбутковувало готівкову виручку буфета у касу підприємства. Таким чином, ця готівка зберігалася на місці проведення розрахунків через РРО - у буфеті та відповідно несвоєчасно здавалася до установи банку для ії зарахування рахунки, що потягло за собою перевищення встановленого ліміту каси підприємства.
Абз. 2 ст. 1 Указу Президента України « Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлює, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
Суд не бере до уваги посилання позивача на накази ДП «Макіїввугілля» № 2 від 4 січня 2007 року та на № 1 від 3 січня 2008 року, якими доведено ліміт каси підприємства ВП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Макіїввугілля» на 2007 р. у розмірі 1560 грн. та ліміт каси на 2008 рік у розмірі 1806,97 грн., так як вході перевірки зазначені накази не були надані, а дотримання встановленого ліміту каси підприємства ВП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Макіїввугілля» встановлено, що доведено ліміт каси на підставі розрахунків середньоденного надходження готівки у касу:
на 2007 рік в розмірі 607,00 грн. (додаток до наказу до ДП «Макіїввугілля» № 168 від 29.12.06р.);
на 2008 рік у розмірі 860, 00 грн. (лист ДП «Макіїввугілля» вих. № 74/564 від 31.12.07р.).
Посадовими особами ДП «Макіїввугілля» заперечень з цього приводу та додаткових документів до прийняття інспекцією рішення про застосування штрафних санкцій не надавалось.
Розрахунок перевищення ліміту залишку готівки у касі ВП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Макіїввугілля» наводиться у додатку до акту перевірки та сторонами не оскаржується.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цієї частині також не підлягають задоволенню.
У порядку ст. 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70 грн..
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити частково.
Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000042333 від 28 квітня 2009 року.
Визнати частково недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000052333 від 28 квітня 2009 року на суму 261 971, 64 (двісті шістдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят одна грн.. 64 коп.). .
Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП «Макіїввугілля» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 грн. 70 коп..
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 22 липня 2010 року.
Повний текст постанови буде складений 27 липня 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Галатіна О.О.