21 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 260/136/20
адміністративне провадження № К/990/31390/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ради прокурорів України, Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, скасування рішення, наказів, поновлення на роботі та поновлення на адміністративній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ради прокурорів України, Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури, в якому, уточнивши вимоги, просив суд: визнати протиправними (незаконними) дії Ради прокурорів України щодо розгляду звернення Генерального прокурора стосовно звільнення його з посади першого заступника прокурора Закарпатської області у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру»); визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення Ради прокурорів України від 11 грудня 2019 року №174, прийняте за результатами розгляду вказаного вище звернення Генерального прокурора; визнати протиправними (незаконними) дії Офісу Генерального прокурора щодо звільнення його з посади першого заступника прокурора Закарпатської області у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру»); визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ Генерального прокурора від 13 грудня 2019 року №524к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника прокурора Закарпатської області у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру»); зобов'язати Генерального прокурора (іншу уповноважену службову особу, яка здійснюватиме керівництво Офісом Генерального прокурора на момент виконання судового рішення в даній справі) поновити його на посаді першого заступника прокурора Закарпатської області з 13 грудня 2019 року; стягнути з Прокуратури Закарпатської області на його користь різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи з 13 грудня 2019 року по 27 січня 2020 року; стягнути з Прокуратури Закарпатської області на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 27 січня 2020 року по день винесення судом рішення про поновлення на посаді першого заступника прокурора Закарпатської області; визнати протиправними (незаконними) дії Прокуратури Закарпатської області щодо звільнення його з посади прокурора прокуратури Закарпатської області з 27 січня 2020 року на підставі частини 5 статті 41 Закону України «Про прокуратуру»; визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ від 27 січня 2020 року №40к, виданий прокурором Закарпатської області Гаврилюком В. щодо звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Закарпатської області з 27 січня 2020 року на підставі частини 5 статті 41 Закону України «Про прокуратуру»; поновити його на посаді прокурора прокуратури Закарпатської області.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Ради прокурорів України від 11 грудня 2019 року №174. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 13 грудня 2019 року №524к про звільнення позивача з посади першого заступника прокурора Закарпатської області у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків. Визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Закарпатської області від 27 січня 2020 року №40к щодо звільнення позивача з посади прокурора прокуратури Закарпатської області з 27 січня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на адміністративній посаді першого заступника прокурора Закарпатської області з 14 грудня 2019 року та в органах прокуратури. Стягнуто з Прокуратури Закарпатської області на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 1013486,32 грн.
07 листопада 2022 року Закарпатська обласна прокуратура надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року. Заявник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові.
Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення прокурора з адміністративної посади на підставі рішення Ради прокурорів України.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Так, за правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
У касаційній скарзі Закарпатська обласна прокуратура послалася на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, які регламентують звільнення прокурорів з адміністративних посад у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади, після набрання чинності 25 вересня 2019 року Законом України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-IX).
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки Закарпатська обласна прокуратура, указавши про Закон №113-IX, не конкретизувала норми, що потребує такого висновку та не навела у касаційній скарзі належної аргументації як саме такий висновок щодо указаних норм впливає на спірні правовідносини, за обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальний характер.
Так, вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Законом №113-ІХ зі статті 41 Закону України «Про прокуратуру» виключено норму, яка передбачала участь Ради прокурорів у процедурі звільнення прокурора з адміністративної посади з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті Закону, а саме неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади. У зв'язку із цим, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ законодавець зупинив до 01 вересня 2021 року дію пункту 1 частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про прокуратуру», яка визначала повноваження Ради прокурорів щодо внесення рекомендацій про призначення та звільнення прокурорів з адміністративних посад у випадках, передбачених цим Законом. Отже, на час прийняття спірного рішення від 11 грудня 2019 року №174 у Ради прокурорів були відсутні повноваження щодо визначення можливості звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника прокурора Закарпатської області. Вказаний висновок узгоджується також із тим, що рішення Ради прокурорів було прийняте без розгляду матеріалів по суті. Більш того, частиною третьою статті 41 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, встановлюється у порядку, визначеному Генеральним прокурором. За таких обставин суди дійшли висновку, що на час звільнення позивача за неналежне виконання ним, як прокурором, який обіймає адміністративну посаду, службових обов'язків, Генеральним прокурором не було визначено порядку такого звільнення. Разом з тим, Генеральний прокурор, звертаючись 11 грудня 2019 року до Ради прокурорів з проханням визначити можливість звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Закарпатської області, не врахував законодавчих змін, які полягають у відсутності участі Ради прокурорів, як органу прокурорського самоврядування, у процесі звільнення прокурора з адміністративної посади з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» та, відповідно, відсутності у такому випадку необхідності рекомендації Ради прокурорів щодо звільнення прокурора.
У касаційній скарзі відсутні об'єктивні доводи на спростування висновків судів, а зазначивши про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм Закону №113-IX, заявник не указав норми, що потребує такого висновку та виклав належного обґрунтування їхнього неправильного застосування/не застосування судами. Так, мотиви прокуратури зводяться до часткового опису обставин справи, аргументів щодо законності спірних рішень та наказу, з посиланням на висновки перевірки, що мають оціночний характер. Такі доводи свідчать про переоцінку доказів у справі, а тому виключають можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Отже, у скарзі відсутні обґрунтовані мотиви, за яких суд може відкрити касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у справі з подібними правовідносинами не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки норми КАС України вимагають визначення такої норми, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/ не застосування цієї норми права.
Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, викладеного у постанові за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ради прокурорів України, Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, скасування рішення, наказів, поновлення на роботі та поновлення на адміністративній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко