21 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 904/92/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кролевець О.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022
(головуючий - Березкіна О.В., судді Дармін М.О., Іванов О.Г.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022
(суддя - Ліпинський О.В.)
у справі №904/92/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетинжис"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про внесення змін до договору
та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетинжис"
про стягнення 350 870,00 грн,
04.11.2022 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 у справі №904/92/21.
Перевіривши матеріали касаційної скарги АТ "Українська залізниця", Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.
Відповідно до п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються, а також вказано вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Скаржником у порушення вказаних вимог у вступній частині касаційної скарги вказано, що оскаржується постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 у справі №904/92/21, а у прохальній частині скаржник просить скасувати рішення Господарського суду від 30.06.2022 у справі №904/92/21 та постанову Центрального апеляційного суду від 19.10.2022 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов, в іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 залишити без змін.
Враховуючи зазначене, скаржнику необхідно усунути вказані вище недоліки шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги в якій зазначити саме з якими судовими рішеннями не погоджується скаржник та уточнити яку саме постанову суду апеляційної інстанції та яке саме рішення суду першої інстанції скаржник просить скасувати (зазначити назву суду апеляційної інстанції та назву суду першої інстанції).
Окрім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1)якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2)якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3)якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4)якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права, щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в ч. 2 ст. 287 ГПК України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.
Враховуючи вищевикладене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
1)формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; або
2)обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; або
3)зазначення норми права, щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Звертаючись з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 у справі №904/92/21, АТ "Українська залізниця" в якості підстав для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що судами попередніх інстанцій неналежно були досліджені докази та обставини справи, якими підтверджено несвоєчасність виконання відповідачем робіт на об'єкті.
Разом з тим, скаржником не дотримано вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Суд звертає увагу скаржника на те, що ним не вказано інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Отже у визначений Верховним Судом строк, АТ "Українська залізниця" слід належним чином виконати вимоги ст. 290 ГПК України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.
Окрім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в установленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак до касаційної скарги скаржника не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору в установленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
У 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, до АТ "Українська залізниця" про внесення змін до умов договору № ПР/Е-20532/НЮ від 15.09.2020, а саме: змінити строк виконання зобов'язання, визначений пунктом 4.5 договору № ПР/Е-20532/НЮ від 15.09.2020 та додатку № 2 до договору № ПР/Е-20532/НЮ від 15.09.2020, з 18.12.2020 на 31.12.2021 та змінити строк дії договору № ПР/Е-20532/НЮ від 15.09.2020, визначений пунктом 21.1 договору № ПР/Е-20532/НЮ від 15.09.2020, з 31.12.2020 на 31.12.2021.
Окрім того, у 2021 році до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява АТ "Українська залізниця" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" пені в розмірі 350 870,00 грн за порушення строків виконання робіт за договором, яка розрахована за період прострочення з 19.12.2020 по 31.12.2020.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 у справі №904/92/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2021, первісний позов задоволено, внесено зміни до умов договору №ПР/Е-20532/НЮ від 15.09.2020, а саме: - змінено строк виконання зобов'язання, визначений п. 4.5 договору №ПР/Е-20532/НЮ від 15.09.2020 та додатку №2 до договору №ПР/Е-20532/НЮ від 15.09.2020, з 18.12.2020 на 31.12.2021; змінено строк дії договору №ПР/Е-20532/НЮ від 15.09.2020, з 31.12.2020 на 31.12.2021. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" судовий збір в розмірі 2102,00 грн. В задоволенні вимог за зустрічним позовом відмовлено в повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 02.11.2021, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2021 скасовано, справу №904/92/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Позивач (за первісним позовом) подав заяву про зміну предмету позову шляхом зміни строку виконання зобов'язання та строку дії спірного договору до 31.12.2022.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 у справі № 904/92/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022, в задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовлено.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2270,00 грн.
Частиною 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
В касаційні скарзі скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 у справі №904/92/21 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Таким чином, за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 у справі №904/92/21 скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 10 526,10 грн (350 870,00 грн * 1,5% * 200%).
Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:
Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету: 22030102
Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Призначення платежу *;101; _________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом __________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).
Отже, скаржнику необхідно надати Суду докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 10 526,10 грн.
Окрім того, положеннями ст. 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Згідно з положеннями ст. ст. 73, 76, 77 ГПК України належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії.
На виконання зазначених вимог скаржником до касаційної скарги в якості доказів надсилання касаційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" додано копію скріншоту про направлення копії касаційної скарги на електронну пошту відповідача, однак не додано опис вкладення у цінний лист, що унеможливлює перевірку Судом факту надсилання учаснику справи саме копії касаційної скарги і доданих до неї документів поштовим зв'язком.
Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені ч. 3 ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Ненаправлення скаржником копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу позбавляє останніх, за відсутності тексту скарги, можливості надати свої заперечення та відзив на касаційну скаргу.
Таким чином, скаржнику слід належним чином виконати вимоги ст. 291 ГПК України, надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" копію касаційної скарги і доданих до неї документів і надати Суду належні докази такого надсилання.
Враховуючи викладене, касаційна скарга АТ "Українська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 у справі №904/92/21 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків, а саме шляхом подання до Суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучити: уточнену касаційну скаргу, в якій зазначити саме з якими судовими рішеннями не погоджується скаржник та уточнити яку саме постанову суду апеляційної інстанції та яке рішення суду першої інстанції скаржник просить скасувати (зазначити назву суду апеляційної інстанції та назву суду першої інстанції) та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України; докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 10 526,10 грн; докази надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" копії касаційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.
Згідно з ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 у справі №904/92/21 залишити без руху.
2.Встановити Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3.Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Кролевець