08 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 904/4487/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К, Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криптоінвест",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) ОСОБА_1 ,
2) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Яківна,
3) Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк",
4) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про витребування майна з чужого незаконного володіння.
У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Янів Х. І., відповідача - Слуцька Н. С., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Павликівський В. І.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та/або позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криптоінвест" (далі - ТОВ "Криптоінвест" та/або відповідач), за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової Олени Яківни (далі - приватний нотаріус), третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (далі - ПАТ "Український професійний банк"), третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про витребування у відповідача нерухомого майна: перша черга офісу - приміщення № 45, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, буд. 6 .
1.2. Позовні вимоги із посиланнями, зокрема, на положення статей 215, 316, 319, 321, 330, 388, 400 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) арґументовані тим, що на підставі договору № 80/7-2 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, позивач отримав майнові права на офісне приміщення № 45 загальною площею 197,3 кв. м, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, буд. 6 , а тому може витребувати це приміщення у відповідача, який є недобросовісним набувачем, оскільки 14.02.2018 спірний об'єкт на підставі акта прийому-передачі ОСОБА_1 передав як загальний внесок до статутного капіталу ТОВ "Криптоінвест".
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2021 у справі № 904/4487/20 (суддя Назаренко Н. Г.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач є недобросовісним набувачем за обставин, встановлених судовими рішеннями, а тому правомірним є задоволення позовних вимог про витребування майна від ТОВ "Криптоінвест" з урахуванням того, що правочин, який було укладено між ПАТ "Український професійний банк" та ОСОБА_1 є недійсним з моменту його вчинення, а тому належним та ефективним способом захисту є саме витребування у ТОВ "Криптоінвест" майна, яке було передано ОСОБА_1 до статутного капіталу цього товариства.
Місцевий господарський суд критично сприйняв позицію відповідача, який посилався на постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18 щодо відсутності реєстрації за позивачем майнових прав, які нерозривно пов'язані з нерухомим майном, зазначивши при цьому, що право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння надано не лише власникам, а й іншим особам, в яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом"). Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільноправовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.
Суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідачем не спростовано обставин неправомірності набуття права власності на спірне майно, а отже, не доведено обставин добросовісності володіння, що, в свою чергу, не спростовує права для застосування до спірних правовідносин положень статей 388, 400 ЦК України.
Крім цього, місцевий господарський суд не взяв до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності, оскільки право на звернення з позовом до суду у позивача виникло не з моменту укладення між ПАТ "Український професійний банк" та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу спірної будівлі, а з часу визнання цього договору нікчемним. Таким чином, строк позовної давності позивачем не пропущено.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2022 ( Березкіна О. В. - головуючий, судді Іванов О. Г., Антонік С. Г.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2021 у справі № 904/4487/20 скасоване, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про витребування майна відмовлено.
2.4. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо недобросовісності відповідача, оскільки, як встановлено із судового рішення у справі № 203/4466/17, спірне нерухоме майно зареєстровано за відповідачем на підставі акта приймання-передачі майна одним із його засновників - ОСОБА_1 , який, будучи пов'язаною з ПАТ "Український професійний банк" особою, уклав договір купівлі-продажу цього майна, який є нікчемним. Оскільки предметом розгляду у даній справі є віндикаційна вимога до недобросовісного набувача, вказані правовідносини не регулюються статтею 388 ЦК України, а дійсно впорядковані приписами статті 400 ЦК України, проте наслідками застосування і статті 388, і статті 400 ЦК України може бути витребування майна.
Разом з цим апеляційний господарський суд погодився з доводами апелянта про те, що позивач - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" не є особою, яка має право звернення до суду із відповідними вимогами про витребування майна, оскільки не є власником спірного майна.
Так, апеляційний господарський суд наголосив на тому, що під час розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.
Суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження свого суб'єктивного права на витребування майна позивач посилався на договір № 80/7-2 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, за умовами якого у власність ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" передано права щодо офісу-приміщення № 45 загальною площею 197,3 кв. м, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, буд. 6, серед яких: визнання правочину/рішення щодо припинення права власностіп недійсним; припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності; відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; та інші майнові права, які пов'язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно: витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; оскарження у судовому порядку недійсності/дійсності правочину, за яким продавцем було набуто право власності на нерухоме майно або припинено право власності на нерухоме майно; звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством України, включаючи, але не обмежуючись, органів нотаріату, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, суб'єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів; набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв'язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасуванням рішень судів про недійсність правочинів, на підставі яких продавець набув право власності; отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів, на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто продавцем; інші права, що пов'язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності продавця на нерухоме майно; пред'явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем, надалі за текстом - майнові права.
Проаналізувавши умови договору № 80/7-2 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, та урахувавши правову позицію, викладену Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо неспроможності заперечень позивача про те, що в даному випадку не відбувалося відчуження саме нерухомого майна ПАТ "Український професійний банк", а відбулося відчуження права вимоги неволодіючого власника.
Посилання позивача на те, що питання щодо правонаступництва ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, відмінних від права власності, встановлено в межах справи № 203/4466/17, має преюдиційний статус та правомірно враховано місцевим судом при розгляді справи, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, через те, що дійсно зі змісту рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 08.12.2020 вбачається, що 13.11.2020 суд своєю ухвалою замінив позивача у справі - ПАТ "Український професійний банк" його правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", проте предметом спору у справі № 203/4466/17, в якій була здійснена заміна сторони, було застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, і предметом дослідження у цій справі не було питання щодо правонаступництва позивача у правовідносинах про витребування майна, які належать власнику майна. Апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що ухвала Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 13.11.2020 про заміну позивача - ПАТ "Український професійний банк" його правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до матеріалів справи не надана, в Єдиному державному реєстрі судових рішень така ухвала відсутня, а тому не можна зробити висновок, які саме матеріальні права отримав позивач.
Не спростовуючи висновки суду першої інстанції про те, що правочин, який був укладений між ПАТ "Український професійний банк" та ОСОБА_1 , є недійсним з часу його вчинення, а тому належним та ефективним способом захисту є саме витребування майна, яке було передано ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ "Криптоінвест", суд апеляційної інстанції одночасно зауважив, що позивач не набув права звернення до суду із відповідним позовом, оскільки він не надав жодного доказу наявності у нього права власності або іншого права законного володіння спірним майном.
Висновки суду першої інстанції про те, що право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння належить не лише власникам, а й іншим особам, в яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом"), апеляційним господарським судом відхилено з огляду на те, що позивачем не надано доказів про законне володіння ним спірним нерухомим майном, а договір купівлі-продажу майнових прав, предметом відчуження за яким є такі способи судового захисту цивільних прав, як витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, не є доказом наявності у позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна із чужого незаконного володіння, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про витребування спірного майна на користь позивача.
Водночас суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що у схожих правовідносинах сторони дійсно можуть укладати договори відступлення права вимоги з метою заміни сторони в зобов'язанні та зверненні до суду набувача права вимоги, але зі змісту пункту 1.1 договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 24.02.2020 вбачається, що відчужені права не є у розумінні статей 512, 514 ЦК України правами вимоги майнового характеру, а сторони у спірних правовідносинах фактично не здійснили операцій з купівлі-продажу права вимоги, оскільки такі права не існували на час укладення договору від 24.02.2020, (судовий спір щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності не був вирішений на момент укладання договору).
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі № 904/4487/20, ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі № 904/4487/20 скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області 29.11.2011 - залишити без змін.
3.2. За змістом касаційної скарги (у редакції заяви про усунення недоліків касаційної скарги) її подано на підставі положень пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
3.3. Скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції неправомірно застосував до спірних правовідносин правові висновки, викладені Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18, без дослідження доказів, наявних у справі, та встановлення обставин, що мають значення для справи.
Так, заявляючи вимоги, ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" керувалося укладеним 24.02.2020 за результатами проведення відкритих торгів аукціону з продажу пулу активів ПАТ "Український професійний банк" (№ лоту GL18N614755), що оформлені протоколом № UA-EA-2020-01-09-000001-b від 15.01.2020, між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" договором № 80/7-2 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, за яким передано у власність ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" майнові права щодо офісу-приміщення № 45 загальною площею 197,3 кв. м, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, буд. 6, за умовами якого, зокрема, ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" придбало права будь-яким, не забороненим способом захищати право власності ПАТ "Український професійний банк", з подальшим правом набуття майна у власність.
На час ухвалення Верховним Судом постанови від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18 ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" було замінено як правонаступника ПАТ "Український професійний банк" у межах справи № 203/4466/17, рішення в якій набрало законної сили після перегляду в апеляційному порядку. На думку скаржника, хоча колегією Центрального апеляційного господарського суду робиться посилання на відсутність в Єдиному державному реєстрі судових рішень протокольної ухвали про заміну правонаступником від 13.11.2020 у справі № 203/4466/17, інші процесуальні документи, які містяться у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме постанова апеляційного суду від 06.04.2021 та постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.01.2022, підтверджують правомірність правонаступництва.
Ураховуючи, що на час звернення до суду з позовом у цій справі, питання щодо правонаступництва ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про спірне майно було процесуально вирішено в межах судової справи № 203/4466/17, рішення в якій не скасовано, застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18, не може мати наслідком відміни чи скасування існуючого судового рішення.
Крім того, з висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18, не вбачається вказівки суддям нижчих інстанцій автоматично визнавати недійсними/нікчемними договори купівлі-продажу майнових прав, відмінних від права власності, укладених до прийняття постанови, оскільки висновки щодо норми права не мають зворотньої дії у часі, а отже, під час розгляду цієї справи № 904/4487/20 апеляційний господарський суд мав перевірити доводи сторін щодо встановленого процесуального правонаступництва та вирішити спір у межах заявлених вимог та поданих доказів.
Застосувавши до спірних правовідносин висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18, апеляційний господарський суд порушив власні повноваження щодо захисту порушених прав та законних інтересів, вийшов за межі позовних вимог та прийняв рішення відносно правовідносин, які не були предметом розгляду справи.
На думку скаржника, постанова Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18 містить наступні висновки щодо застосування норми права: "… витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено статтями 16, 387 ЦК України саме як форма захисту права власності, а не як окреме обороноздатне майнове право, яке може відчужуватися в порядку, передбаченому статтею 656 цього Кодексу, на користь інших осіб, оскільки речові права безпосередньо пов'язані з конкретною річчю і переходять у зв'язку з переходом об'єктів нерухомості. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна із чужого незаконного володіння позивач повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно, проте до таких доказів не належить договір купівлі-продажу майнових прав, предметом відчуження за яким є такі способи судового захисту цивільних прав, як визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
Суд також у порядку obiter dictum зазначає, що положення статей 177, 190, частини 4 статті 334, статті 656 ЦК України, частини 2 статті 3, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" необхідно застосовувати таким чином:
"Виходячи із системного аналізу змісту положень статей 177, 190, 656 ЦК України, статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та статей 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", як речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, так і майнові права, відмінні від права власності на " нерухоме майно (за винятком права очікування на отримання у майбутньому права власності на нерухоме майно), є правами, нерозривно пов'язаними з нерухомим майном, а тому такі права підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації. Натомість нездійснення послідовної державної реєстрації майнових (речових) прав на нерухоме майно за їх покупцями свідчить про відсутність переходу прав та обов'язків позивача до правонаступника, як наслідок, виключає підстави для заміни сторони її процесуальним правонаступником."
Проте у такій постанові не визначено, яким чином мають вирішуватися спори у випадку заявлення вимоги, що ґрунтується на судовому рішенні, а не лише на договорі, і не визначено те, яким чином мають захищатися інтереси сторін, які перебувають на стадії судового розгляду, і до часу прийняття Верховним Судом постанови у справі № 910/11702/18 від 13.04.2021 керувалися висновками, які було змінено.
Ураховуючи, що у справі № 904/4487/20 питання щодо правонаступництва ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" вирішено судом у межах справи № 203/4466/17 до прийняття Верховним Судом постанови від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18, така постанова, на думку скаржника, не могла бути застосована Центральним апеляційним господарським судом та не мала бути підставою для відмови у захисті порушеного права.
Таким чином, за твердженням скаржника, причиною касаційного оскарження є грубе порушення норм процесуального права судом апеляційної щодо прийняття оскаржуваної постанови без належного дослідження доказів у справі та встановлення обставин на підставі неналежних доказів, що є підставами касаційного оскарження, передбаченими у пунктах 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України, а також неправильне застосування норм матеріального права, а саме положень статей 6, 400 ЦК України.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами
4.1. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, 12.07.2007 за ПАТ "Український професійний банк" було зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - перша черга офісу-приміщення № 45, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, буд. 6, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою О. А. зареєстрованим в реєстрі за № 4266.
28.05.2015 між ПАТ Український професійний банк" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу будівлі, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1611, умовами якого передбачено, що продавець продає та передає у власність покупця, а покупець купує та приймає у власність від продавця та сплачує за неї обговорену грошову суму за нерухоме майно: перша черга офісу - приміщення № 45 (сорок п'ять), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, буд. 6.
25.05.2018 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Корнеєвою Н. О. на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 14.02.2018 та протоколу установчих зборів засновників ТОВ "Криптоінвест" прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41296406 від 25.05.2018, яким право власності на нерухоме майно: першу чергу офісу - приміщення № 45 (сорок п'ять) загальною площею 197,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, буд. 6, було зареєстровано за ТОВ "Криптоінвест".
Постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ ПАТ "Український професійний банк" віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку. 28.05.2015 постановою Правління Національного банку України № 348 ПАТ "Український професійний банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, внаслідок чого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015 № 107, яким з 29.05.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ "Український професійний банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
У подальшому постановою Правління Національного банку України від 28.08.2015 № 562 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Український професійний банк" та прийнято рішення про ліквідацію останнього. Вказаним рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк" з 28.08.2015 і розпочато процедуру ліквідації останнього з 31.08.2015 по 30.08.2016.
Після початку процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово, що узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.12.2016 у справі № 333/4924/15-ц.
Так, за наслідком запровадження у ПАТ "Український професійний банк" тимчасової адміністрації та на виконання своїх обов'язків, передбачених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пункт 1.18. рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.09.2012 за № 1581/21893, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, наказом від 29.05.2015 № 26/ТА, було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "Український професійний банк", якою було здійснено перевірку усіх правочинів (договорів), укладених банком з іншими контрагентами протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації.
Метою проведення такої перевірки було виявлення правочинів, у тому числі тих, які сприяли настанню негативних наслідків для неплатоспроможного банку, забезпечували виведення кредиторами та пов'язаними особами банку коштів з неплатоспроможного банку, та в подальшому унеможливили виконання цим ПАТ "Український професійний банк" зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.
Під час здійснення перевірки було встановлено, що 28.05.2015 між ПАТ "Український професійний банк" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу будівлі, посвідчений приватним нотаріусом, зареєстрований в реєстрі за № 1611, умовами якого передбачено, що продавець продає та передає у власність покупця, а покупець купує та приймає у власність від продавця та сплачує за неї обговорену грошову суму за нерухоме майно: перша черга офісу - приміщення № 45 (сорок п'ять), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, буд. 6, - є нікчемним, оскільки при укладенні даного договору було допущено ряд порушень норм чинного законодавства України, обмежень, встановлених Національним банком України. Так, зокрема, було встановлено, що такий правочин має ознаки нікчемності, визначені частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вказаний правочин за результатами перевірки комісії визнано нікчемним згідно з пунктами 1, 2, 7 та 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
05.12.2017 Кіровським районним судом міста Дніпропетровська відкрито провадження у справі № 203/4466/17 за позовом ПАТ "Український професійний" банк до ОСОБА_1 .
Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 30.03.2018, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.03.2019, у задоволенні позову ПАТ "Український професійний банк" відмовлено, а рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 30.03.2018 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 у справі № 203/4466/17 рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 30.03.2018 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20.03.2019 скасовано; у задоволенні позовних вимог ПАТ "Український професійний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" про визнання недійсним нікчемного договору - відмовлено; справу в частині вирішення позовних вимог ПАТ "Український професійний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на нерухоме майно передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 08.12.2020 у справі № 203/4466/17 позов задоволено частково; скасовано рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з проведення за ОСОБА_1 державної реєстрації права власності на першу чергу офісу - приміщення № 45 загальною площею 197,3 кв. м, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, буд. 6 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 637203812101); у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання за позивачем права власності на відчужене за нікчемним правочином майно, суд виходив із того, що після придбання ОСОБА_1 спірного нерухомого майна право власності на нього набуло ТОВ "Криптоінвест", тому підстави для задоволення цих вимоги відсутні.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.04.2021 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Крім цього, судами попередніх інстанцій установлено, що 24.02.2020 за результатами проведення відкритих торгів аукціону з продажу пулу активів ПАТ "Український професійний банк" (№ лоту GL18N614755), що оформлені протоколом № UA-EA-2020-01-09- 000001-b від 15.01.2020, між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" укладено договір № 80/7-2 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, за яким передано у власність ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" майнові права щодо офісу-приміщення № 45 загальною площею 197,3 кв. м, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, буд. 6.
Предмет цього договору визначено у розділі 1 договору.
За цим договором у порядку та на умовах, визначених цим договором, Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна:
1) перша черга офісу-приміщення № 45 загальною площею 197.3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, буд. 6 (шість), приміщення № 45, право власності на яке виникло у Продавця на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 12.07.2007 Якубою О. А., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за реєстровим № 4266, та договору про внесення змін до договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 27.08.2008 Якубою О. А., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за реєстровим № 5874, та було припинено на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 28.05.2015 приватним нотаріусом, зареєстрованим у реєстрі за № 1611;
2) нежитлові приміщення 1-го поверху та підвалу загальною площею 323, 2 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. М'ясоєдовська (вул. Шолом-Алейхема), буд. 4, право власності на яке виникло у Продавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12.02.2007 Бойко Л. Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 1229, та було припинено на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 28.05.2015 приватним нотаріусом, зареєстрованим у реєстрі за № 1614;
які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме:
визнання правочину/рішення щодо припинення права власності Продавця недійсним;
припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав Продавця;
відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;
та інші майнові права, які пов'язані із виникненням та припиненням права власності Продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно:
витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння;
оскарження у судовому порядку недійсності/дійсності правочину, за яким Продавцем було набуто право власності на нерухоме майно або припинено право власності на нерухоме майно;
звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством України, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, суб'єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів;
набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв'язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності Продавця на нерухоме майно, або скасуванням рішень судів про недійсність правочинів, на підставі яких Продавець набув право власності;
отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів, на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто Продавцем;
інші права, що пов'язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності Продавця на нерухоме майно;
пред'явлення позову про визнання права власності Покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за Покупцем, надалі за текстом - майнові права.
Майнові права вважаються переданими Покупцю з моменту підписання цього договору .
Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. та зареєстровано 24.02.2020 в реєстрі за № 212.
5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувану постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги.
5.3. Як зазначалося вище у цій постанові, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, із посиланнями на пункти 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Згідно із частиною 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Верховний Суд зазначає, що можливість касаційного провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України із посиланнями на пункти 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України (що визначено самим скаржником у касаційній скарзі), покладається на скаржника.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції грубо порушенні норми процесуального права щодо прийняття оскаржуваної постанови без належного дослідження доказів у справі та встановлення обставин на підставі неналежних доказів, що є підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме статей 6, 400 ЦК України.
Касаційний господарський суд, оцінюючи доводи, викладені у касаційній скарзі ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", зауважує, що згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України аргументи щодо недослідження судом зібраних у справі доказів можуть розглядатися як підстава для скасування судового рішення лише за умови наявності висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Однак ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" у тексті як первинно поданої касаційної скарги, так і в тексті заяви про усунення недоліків касаційної скарги не посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Щодо посилань скаржника на положення пункту 4 частини 3 статті 310 ГПК України, то Верховний Суд зауважує, що такі доводи ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" стосуються встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів. Проте зі змісту касаційної скарги не вбачається, які саме докази, покладені в основу оскаржуваних судових рішень, позивач вважає недопустимими. Крім цього, у заяві про усунення недоліків скаржник наголошує на неналежності доказів, що є відмінним від поняття недопустимі докази (докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування).
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до заперечень обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, і до переоцінки доказів у справі та фактично - до незгоди з ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
За таких обставин касаційна скарга ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" не підлягає задоволенню.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 521/1439/18 є недоречними, оскільки здійснення правонаступництва у справі № 521/1439/18 не можна вважати правовою позицією Суду, адже зазначене є суто процесуальною дією, що має бути вчинена судом в силу вимог процесуального закону в конкретній справі.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану постанову слід залишити без змін.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" залишити без задоволення.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі № 904/4487/20 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В Случ