Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" листопада 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1575/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м.Київ
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", м.Харків
про стягнення коштів 127 400,00 грн.
без виклику учасників справи
До Господарського суду Харківської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" (позивач) з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (відповідач) про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 127 400,00 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2481,00 грн та витрати на професійну правову допомогу 7000 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.09.2022 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів надіслання (надання) копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача (опис вкладення у цінний лист).
22.09.2022 позивачем заявою усунено недоліки, які були підставою для винесення ухвали від 20.09.2022.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1575/22. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз'яснено відповідачу, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачу вказана ухвала суду не була вручена та повернута відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Згідно ч.3, ч. 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), а також Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі№10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).
Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов'язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (п.97 та інші рішення у справі "Schmidt v. Latvia" від 27.04.2017р.). У §87 у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. "Ruiz-Mateos v. Spain", рішення від 23.06.1993р., серія A, №262, с.25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands", рішення від 27.10.1993р., серія A, №274, с.19, параграф 33, та "Ankerl v. Switzerland", рішення від 23.10.1996р., Reports 1996-V, параграф 38).
Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008р. у справі "Надточій проти України" (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.
Судове рішення, пов'язане з рухом цієї справи надсилалось судом на адресу відповідача, а також було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб, а також надання сторонам достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України.
Разом з цим, судом ураховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").
Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою своєчасного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Положеннями ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА"(Страховик) та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 021197/4605/0000043 від 04.03.2021 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Mazda CX-5» д/н НОМЕР_1 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням.
Строк дії Договору встановлено з 07.03.2021 по 06.03.2022 (п. 13 Договору).
Страхова сума встановлена в розмірі 497 000,00 грн. (п. 6.5. Договору).
29.01.2022 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Mazda CX-5» д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , "Renault Duster", д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 та "ВАЗ 2103", д/н НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_4 , цивільно-правова відповідальність якого за шкоду майну перед третіми особами застрахована в АТ "СК "МЕГА-ГАРАНТ" за полісом №АР/2385324.
Постановою Октябрського районного суду м.Полтава від 06.05.2022 у справі №645/532/22, яка набрала законної сили 17.05.2022, закрито справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
У пункті 7 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16, від 19.03.2020 у справі № 910/3864/19, від 16.04.2019 у справі № 927/623/18 та від 18.02.2020 у справі № 916/2586/18. Така ж позиція Північного апеляійного господарського суду у постанові від 18.08.2022 у справі № 910/21013/21.
Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вих. №31785 від 22.02.2022 вартість відновлювального ремонту КТЗ «Mazda CX-5» д/н НОМЕР_1 склала 394 124,10 грн., ринкова вартість КТЗ «Mazda CX-5» д/н НОМЕР_1 до моменту аварійного пошкодження складає 520 703,17 грн.
Згідно п. 1.4 умов добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» повне конструктивне або фізичне знищення ТЗ - такий рівень пошкодження ТЗ та застрахованого додаткового обладнання ТЗ (надалі - ДО) внаслідок настання страхового випадку, коли вартість відновлювального ремонту, включаючи витрати на транспортування ТЗ до місця ремонту, дорівнює або перевищує 75% (сімдесят п'ять відсотків) від дійсної (ринкової) вартості ТЗ та застрахованого ДО на момент настання страхового випадку. Дійсна (ринкова) вартість ТЗ та ДО розраховується на підставі висновку фахівця страховика з врегулювання збитків або незалежного експерта.
Транспортний засіб КТЗ «Mazda CX-5» д/н НОМЕР_1 був визнаний позивачем як фізично знищений, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищувала 75% від дійсної (ринкової) вартості ТЗ та застрахованого ДО на момент настання страхового випадку.
Відповідно п. 8.2 умов добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» у разі настання страхового випадку за ризиком «Незаконне заволодіння» або у випадку «Повного конструктивного або фізичного знищення ТЗ» страхове відшкодування виплачується у розмірі меншої величини з двох: страхової суми за вирахуванням суми знецінення ТЗ за період дії Договору, яке розраховується відповідно до п. 8.3 Умов, або дійсної (ринкової) вартості ТЗ на момент настання страхового випадку, яка розраховується на підставі висновку фахівця Страховика з врегулювання збитків або незалежного експерта. Із суми страхового відшкодування вираховуються франшиза та вартість залишків пошкодженого ТЗ.
Згідно п. 8.2.2 умов добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» вартість залишків пошкодженого ТЗ визначається за вибором Страховика за допомогою оцінки на онлайн-аукціоні з продажу ТЗ або на підставі висновку незалежного експерта.
Вартість залишків пошкодженого ТЗ «Mazda CX-5» д/н НОМЕР_1 згідно онлайнаукціону з продажу ТЗ склала 346 890,00 грн. згідно зобов'язуючої пропозиції.
Пунктом 9.2 Договору передбачено, що розмір франшизи складає за ризиком "повного конструктивного чи фізичного знищення ТЗ" - 10 % від страхової суми, т.ч. франшиза = 49 700,00 (10% від 497 000,00).
Відповідно до страхового акту від №00494997 від 20.03.2022 позивачем була виплачена сума виплати страхового відшкодування страхувальнику за вищевказаним договором 55 748,08 грн. (452 338,08 грн. (страхова сума з урахуванням знецінення та зносу) - 49 700,00 грн. (франшиза зг. п. 9.2 Договору) - 346 890,00 грн. (вартість залишків згідно зобов'язуючої пропозиції), що підтверджується платіжним дорученням №015985 від 21.03.2022.
15.06.2022 страхульник звернувся до позивача із заявою про перегляд страхової справи та проведення доплати страхового відшкодування у зв'язку з тим, що людина, яка повинна була викупити автомобіль після ДТП, відмовилася від своєї пропозиції.
З метою визначення вартості залишків пошкодженого ТЗ позивач звернувся до експерта, що відповідає п. 8.2.2. умов добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО».
Згідно висновку про вартість пошкодженого КТЗ №34451 від 22.06.2022 ринкова вартість аварійного (несправного) КТЗ «Mazda CX-5» д/н НОМЕР_1 складає 242 211,72 грн.
Відповідно до страхового акту від №00494997доплата від 29.08.2022 сума доплати страхового відшкодування страхувальнику за вищевказаним договором склала 104 678,28 грн. (452 338,08 грн. (страхова сума з урахуванням знецінення та зносу) - 49 700,00 грн. (франшиза зг. п. 9.2 Договору) - 242 211,72 грн. (вартість залишків згідно висновку про вартість пошкодженого КТЗ №34451 від 22.06.2022) - 55 748,08 (попередня страхова виплата). Вказана сума 104 678,28 грн. страхового відшкодування була перерахована позивачем на рахунок страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням №041539 від 30.08.2022.
Отже на підставі зазначених обставин, до позивача перейшло право зворотної вимоги (суброгації) до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків, на суму 127 400,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Закон України "Про страхування" регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" яка кореспондується зі статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим випадком, за умовами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
За положеннями ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст.25 Закону України "Про страхування").
Згідно зі ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Враховуючи наведене, заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
При цьому, визначаючи обов'язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вже зазначалось, положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди, відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак у силу приписів статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування).
Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17.
Положеннями статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Пунктом 22.1 статті 22 Зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Таким чином, відповідач, як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі статті 29 та пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Ураховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимоги якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" та ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, крім випадків відшкодування шкоди, завданої життю та/або здоров'ю потерпілих.
Отже в силу положень ст. 993 ЦК України, та ст. 27 Закону України "Про страхування" відповідач має відшкодувати позивачу сплачене ним страхове відшкодування за виключенням франшизи.
Відповідно до умов полісу ОСЦПВВНТЗ № АР/2385324 розмір франшизи становить 2 600,00 грн.
Відповідно до лімітів полісу ОСЦПВВНТЗ № АР/2385324 ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 130000,00 грн.
Таким чином, відповідач має відшкодувати позивачу 127 400,00 грн. (130 000,00 грн. - 2 600,00 грн. = 127 400,00 грн.)
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З огляду на викладене та на те, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача у порядку суброгації страхового відшкодування у розмірі 127 400,00 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн та судовий збір за подання даного позову у розмірі 2 481,00 грн.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як свідчать матеріали справи, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (клієнт) та Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" (Бюро) укладено договір № 1/20ю від 31.12.2020 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого Адвокатське бюро "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" зобов'язується за дорученням Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" надати правову допомогу та послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", що підтверджується Договором про надання правової допомоги.
Пунктом 1 додатку №1 від 05.09.2022 до договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020 погоджена фіксована сума гонорару адвоката за договором у розмірі 7000,00 грн, а отже він не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Відповідно до підписаного 17.09..2022 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та Адвокатським бюро акту надання послуг №128 до договору про надання правової допомоги позивачем прийнято послуги з надання правової допомоги на суму 7 000,00 грн.
Згідно Договору № 1/20ю про надання правової допомоги та Додатку № 1 до нього від 05.09.2022 позивачем згідно рахунку №129 від 05.09.2022 сплачено на користь Адвокатського бюро 7 000,00 грн. платіжним дорученням № 3500 від 05.09.2022.
Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн, беручи до уваги рівень складності даної справи, об'єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що дані докази підтверджують суму витрат позивача на професійну правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн та підлягають стягненню з відповідача.
Ураховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі у розмірі 2 481,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 8, 9, 16, 27 Закону України "Про страхування", статтями 6, 11, 525, 526, 512, 514, 979, 985, 993, 999, 1192 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 73, 74, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8, ідентифікаційний код 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6 літ. В, ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування в порядку суброгації 127 400 грн. 00 коп., судові витрати у справі у вигляді судового збору 2 481 грн. 00 коп. та витрати на професійну правову допомогу 7 000 грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно дост. 256 Господарського процесуального кодексу Українина рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "21" листопада 2022 р.
Суддя С.Ч. Жельне