Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" листопада 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1618/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківського обласного центру зайнятості
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, наданими сторонами.
Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.
Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Від позивача ухвала про відкриття провадження у справі повернулась за зворотною адресою з відміткою пошти "адресат відсутній".
Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 29.09.2022 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформації ж про іншу адресу позивача у суду немає.
Згідно з п. п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п. 11, 17 Правил).
Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).
Відповідно до п. п. 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвал на офіційну адресу позивача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою, суд доходить висновку про належне повідомлення позивача у даній справі.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Через канцелярію господарського суду Харківської області 19.10.2022 року відповідачем було надано відзив на позов.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 25.10.2022 року позивачем було надано відповідь на відзив.
Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
14.05.2021 ОСОБА_1 звернулась за сприянням у працевлаштуванні до Вовчанської районної філії Харківського обласного центру зайнятості, де вона була зареєстрована як безробітна з відкриттям персональної картки № 202021051400005. Наказом від 14.05.2021 № НТ210514 ОСОБА_1 надано статус безробітного з 14.05.2021 відповідно до ст. 43 Закону № 5067-VI.
Наказом від 08.11.2021 № НТ211108 ОСОБА_1 призначена допомога по безробіттю залежно від страхового стажу відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону № 1533-ІІІ понад 10 років - 70% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 календарних днів, 80% - 90 календарних днів, 70% - 540 календарних днів з 14.05.2021 по 09.09.2022 та відкладено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з наданням особі вихідної допомоги або інших виплат при звільненні з роботи з 14.05.2021 по 07.06.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" до переліку підстав для припинення реєстрації безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, віднесено зайнятість особи, а також, досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.
03.02.2022 ОСОБА_1 подано письмову заяву про зняття її з обліку як безробітної у зв'язку з отриманням інформації від Пенсійного фонду України в Харківській області про призначення їй пенсії за віком за рішенням суду та надано довідку відділу обслуговування громадян № 5 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.02.2022 про призначення їй 25.01.2022 пенсії за віком з 27.05.2021 на виконання рішення суду від 26.11.2021 по справі №520/11264/21.
У зв'язку з поданням безробітним особисто письмової заяви про зняття її з реєстрації як безробітної, ОСОБА_1 припинено реєстрацію безробітного та виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. З ч. 1 ст. 45 Закону № 5067 - VI та п. 10 ч. 1 ст. 31 Закон № 1533- III з 25.01.2022.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі № 520/11264/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 205250007135 від 02.06.2021 про відмову у призначенні їй пенсії, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 27.05.2021 дострокову пенсію за віком на підставі статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2021 апеляційну скаргу на вищезазначене рішення суду повернено скаржнику.
За період з 08.06.2021 по 24.01.2022 Харківським обласним центром зайнятості ОСОБА_1 було перераховано допомогу по безробіттю у сумі 72 146,57 грн.
Харківським обласним центром зайнятості 15.02.2022 видано наказ № 127 «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 », яким передбачено вжиття заходів щодо повернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області коштів у сумі 72 146,57 грн., виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 за період з 08.06.2021 по 24.01.2022.
Наказ зареєстровано засобами електронного документообігу «Інтегра -Флоу 2016», та його реєстраційний номер і дату надруковано у лівому нижньому куті копії документа.
Таким чином, позивач вказує на те, що виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_1 здійснювалася Позивачем на виконання вимог Закону № 5067 - VI та Закону 1533-ІІІ, і така виплата відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 5067- VI , пункту 7 частини 1 статті 31 Закону № 1533-ІІІ не здійснювалася би у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 , що свідчить про наявність шкоди у Позивача та причинного зв'язку між неправомірними діями Відповідача та заподіяною шкодою.
Таким чином, на думку позивача, неправомірні дії Відповідача призвели до відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 і завдали матеріальної шкоди Позивачу, яка у відповідності до ст. 1173 ЦК України має бути відшкодована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на користь Позивача.
З метою досудового врегулювання спору Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області направлено претензію від 01.08.2022 № 02-1733/22 з пропозицією повернення в добровільному порядку суми виплаченої матеріальної допомоги безробітному ОСОБА_1 в сумі 72 146 грн. 57 коп.
Листом від 09.08.2022 № 2000-0902-6/49641 Відповідач повідомив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вважає претензію безпідставною та такою, яка не підлягає задоволенню, та зазначає що з його боку відсутні протиправні дії чи бездіяльність.
Враховуючи вищенаведені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти позовних вимог Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області, зокрема, зазначає, що заявлена у позовній заяві сума до повернення в розмірі 72 146 грн. 57 коп. сплачена позивачем, як допомога по безробіттю саме ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням їй статусу безробітної за документами, наданими застрахованою особою. В свою чергу вказане свідчить про відсутність підстав для стягнення з Головного управління завданої матеріальної шкоди у вигляді коштів, перерахованих ОСОБА_1 , як виплати допомоги по безробіттю відповідно до статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
На підставі викладеного, відповідач вважає, позовну заяву Харківського обласного центру зайнятості безпідставною та такою, оскільки позивачем не доведено складу цивільного правопорушення для стягнення відповідних збитків.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є вимога про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій.
Правове обґрунтування позовних вимог полягає в тому, що ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Отже, суб'єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 ЦК України, є органи державної влади або місцевого самоврядування, а відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів.
На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою; довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Суб'єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 ЦК України, є органи державної влади або місцевого самоврядування.
Згідно з ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23.07.2014, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідач у справі - Головне управління ПФУ в Харківській області є органом виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні ст.1173 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі № 520/11264/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 205250007135 від 02.06.2021 про відмову у призначенні їй пенсії, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 27.05.2021 дострокову пенсію за віком на підставі статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Вищезазначене рішення набрало законної сили, оскільки ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2021 апеляційну скаргу на вказане рішення суду повернено скаржнику.
Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, суд вважає доведеним факт прийняття незаконного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке виявилось у безпідставній та незаконній відмові в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком підставі статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно з ч.2 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Пунктом 7 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття зобов'язаний вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення його фінансової стабільності.
Суд наголошує, що положенням пункту 2 частини 1 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону. Отже, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення", і така виплата відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", пункту 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не здійснювалася би у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 , що свідчить про наявність шкоди у позивача та причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою.
Аналогічні висновки викладені у Постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 922/3435/17, від 10.04.2018 у справі № 927/455/17 та від 13.02.2018 у справі № 915/282/17.
Отже, неправомірні дії відповідача, призвели до відмови у призначення пенсії ОСОБА_1 і завдали матеріальної шкоди позивачу, яка у відповідності до ст.1173 ЦК України має відшкодуватися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача.
Таким чином, заперечення відповідача щодо недоведеності складу цивільного порушення є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд доходить висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для відхилення тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та задоволення позовних вимог та стягнення 72146,57 грн. шкоди.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 73-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240-241, 247, 251, 252 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) на користь Харківського обласного центру зайнятості (61068, м. Харків, вул. Броненосця Потьомкіна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 03491277) кошти в сумі 72146,57 грн, виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1 , та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "21" листопада 2022 р.
Суддя Н.С. Добреля