Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
10.11.2022м. ХарківСправа № 922/244/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Чабан А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова, м. Харків
до 1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків , 3. Фізичної особи - підприємця Стаматіної Поліни Геннадіївни, м. Харків
про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору, зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
прокурора - Ткаченко К.О.
представника відповідача 1 - Буряковська О.Ю.
представника відповідача 2 - не з'явився
представника відповідача 3 - Водолазький О.М.
Перший заступник керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1. Харківської міської ради, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та 3. Фізичної особи - підприємця Стаматіної Поліни Геннадіївни (відповідачі) згідно якої просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п. 54 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 21.02.2018 №1008/18;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.09.2018 № 5635-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Гільовою Поліною Геннадіївною, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1409;
- зобов'язати Фізичну особу - підприємця Стаматіну Поліну Геннадіївну повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № ІІа, ІІб, ІІв, ІІг загальною площею 23,6 кв.м. в житловому будинку літ. "А-4", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 88, шляхом складання акту приймання - передачі, а Харківську міську раду зобов'язати прийняти вказані приміщення;
- судові витрати по справі покласти на відповідачів.
В обґрунтування позову перший заступник керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова вказує, що відповідне рішення міської ради є незаконним, таким, що суперечить положенням діючого на той час законодавства, та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу, укладений на його підставі - визнанню недійсним, у зв'язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають поверненню Харківській міській раді.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
Харківська міська рада 09.02.2022 за вх.№ 3084 надала відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позову. Також, у відзиві на позовну заяву Харківська міська рада заявила про застосування строку позовної давності у справі.
Прокурор 15.02.2022 за вх.№ 3621 надав відповідь на відзив Харківської міської ради, згідно якої просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради 21.02.2022 за вх.№ 4092 надало заяву про застосування строку позовної давності у справі.
Також, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради 21.02.2022 за вх.№ 4093 надало відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позову.
Харківська міська рада 06.04.2022 за вх.№ 4476 надала до суду письмові заперечення на відповідь прокурора на відзив у справі.
Прокурор 08.08.2022 за вх.№ 7853 надав письмові заперечення на заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради про застосування строку позовної давності, згідно яких просить суд заяву про застосування строку позовної давності залишити без задоволення.
Також, прокурор 08.08.2022 за вх.№ 7854 надав відповідь на відзив Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, згідно якої просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
ФОП Стаматіна П.Г. 04.10.2022 за вх.№ 11214 надала відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Прокурор у судовому засіданні 10.11.2022 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Представники відповідачів 1, 3 у судовому засіданні 10.11.2022 проти позову заперечували та просили суд відмовити в його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Звертаючись з позовом до суду перший заступник керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова зазначає, що Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України. Відомості в ЄРДР внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою. В ході досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вулиця Чернишевська, 88. Зазначена справа вилучена в повному обсязі, прошита та пронумерована.
Під час дослідження справи було встановлено, що на підставі договору оренди №2040 від 27.10.2017, укладеного між Управлінням комунального майна та Фізичною особою - підприємцем Гільовою (Стаматіною) Поліною Геннадіївною, у останньої в оренді перебували нежитлові приміщення підвалу № ІІа, ІІб, ІІв, ІІг загальною площею 23,6 кв.м. в житловому будинку літ. “А-4”, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 88. Згідно з п. 4.7. договору, орендар зобов'язаний змінювати стан орендованого майна виключно за письмовою згодою орендодавця. Відповідно до п. 5.2.-5.3. договору, орендар має право здійснювати ремонт, реконструкцію орендованого майна у встановленому порядку за наявності письмової згоди орендодавця; за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності. 27.10.2017 між сторонами складено Акт приймання-передачі спірних приміщень, відповідно до якого ФОП Гільова (Стаматіна) П.Г. прийняла в орендне користування вищевказані нежитлові приміщення.
В подальшому, ФОП Гільова (Стаматіна) П.Г. звернулася до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх. № 955 від 25.01.2018) про надання дозволу на приватизацію орендованого майна. При цьому, як зазначає прокурор, до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на приватизацію.
Рішенням 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1008/18 “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова”, було вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова згідно з додатком - переліком об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу.
Пунктом 54 вказаного переліку передбачено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарем - ФОП Гільова (Стаматіна) П.Г. підлягають нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 23,6 кв.м. Орендарем 21.02.2018 до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради подано заяву № 3543 про приватизацію орендованого майна. ФОП СОД Прокоп'євою І.Б. 28.02.2018 складено звіт про оцінку, відповідно до якого вартість зазначеного майна склала 74409,00 грн., без ПДВ., тобто менше, аніж вартість об'єкту згідно договору оренди. Вивченням вказаного звіту встановлено, що будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід'ємні поліпшення, відсутні.
У подальшому, 21.09.2018 між ФОП Гільовою П.Г. та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради укладено договір № 5635-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до якого відповідач 3 приватизувала вказані нежитлові приміщення за 74 409,00 грн. без ПДВ (разом з ПДВ - 89 290,80 грн.).
Згідно позову прокурор зазначає, що рішення міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що прийнято з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 1, 2, 4, 29, Закону України “Про приватизацію державного майна”, ст.ст. 11, 18-2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”. ФОП Гільова (Стаматіна) П.Г. жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна в оренді не здійснило. У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві ФОП Гільова (Стаматіна) П.Г. з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. ФОП Гільова (Стаматіна) П.Г. до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна та приватизації, не подавала документи, передбачені п.2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Таким чином, на думку прокурора, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Тобто відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та може бути визнаний недійсним.
Харківська міська рада та Управління комунального манна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради проти позову заперечували та просили суд застосувати позовну давність до вимог прокурора. При цьому, Харківська міська рада та Управління комунального манна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради у відзивах на позовну заяву зазначали, що стаття 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не встановлюють обмеження щодо передбачення спеціальних випадків коли у особи може виникнути право на приватизацію об'єкту шляхом його викупу, лише в рамках цього Закону, а є відсиланням до інших законодавчих актів.
ФОП Стаматіна П.Г. проти позову також заперечувала, вказувала на необхідності відступити від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 05.02.2021 у справі № 297/616/17 та у постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, застосувавши до спірних правовідносин положення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо права відповідачки на мирне володіння майном з огляду на неправильність застосування частини 3 статті 228 ЦК України до вказаних правовідносин як таких, що визначають поведінку третьої відповідачки винною та протиправною, наявність у неї мети при зверненні до органу приватизації та укладенні оскаржуваного правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Як вказує прокурор, недотримання під час проведення приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливлює раціональне та ефективне використання комунального майна, що у свою чергу, порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади. Харківська міська рада у спірних відносинах є органом місцевого самоврядування до компетенції якого віднесені повноваження захищати інтереси держави у відносинах з приводу приватизації комунального майна, що належить територіальній громаді м. Харкова. Тому саме вона повинна була б виступати позивачем у таких справах. Проте, у даному разі відсутні підстави для залучення Харківської міської ради позивачем у справі. Це неможливо тому, що вона визначена прокурором, як особа, яка порушила інтереси держави, і внаслідок цього у цій справі є відповідачем. Очевидно, що особа, якій інкриміновано порушення інтересів держави, не може виступати їх захисником. Інших органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, в чию б компетенцію входили питання щодо представництва інтересів держави, територіальної громади у відносинах, пов'язаних з приватизацією комунального майна, немає.
Оскільки саме Харківська міська рада/Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради вчинили дії з передачі комунального майна у власність відповідачу 3 з порушенням, на думку прокурора, вимог закону, що негативно вплинуло на інтереси територіальної громади, звернення прокурора до суду із зазначенням останніх в якості відповідачів, а не позивачів, є обґрунтованим та спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права та відновлення законності прав територіальної громади.
За таких обставин, суд визнає підстави для самостійного представництва прокурором інтересів держави (територіальної громади міста) в суді достатніми та обґрунтованими, у зв'язку з чим твердження відповідачів про протилежне відхиляються судом як безпідставні.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції на момент виникнення спірних відносин) приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.
Викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами (ч.1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок №439).
Згідно з пунктом 8.1 Порядку №439 викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України. Відповідно до пункту 8.2 Порядку №439 ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891. Згідно з абзацом 6 пункту 73 названої Методики (у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення) порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Пункт 2.2 цього порядку визначає перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень, що подаються ним до органу приватизації.
З наведеного слідує, що за загальним правилом, встановленим названими вище нормами права, приватизація Майна мала здійснюватись шляхом аукціону або за конкурсом.
Виключення з цього правило можливо лише за умов, вказаних у пункті 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Ними є здійснення орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Аналогічна права позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №922/623/20, яка у відповідності до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується судом при розгляді даної справи.
Посилання відповідачів на умови договору, якими встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, суд вважає безпідставним, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абзац 2 частини третьої статті 6 ЦК України).
Згідно з статтями 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
При цьому, суд зазначає, що доказів здійснення ФОП Стаматіною П.Г. поліпшень орендованого майна до суду не було надано. У справі відсутні й докази надання документів на підтвердження цих поліпшень в порядку визначеному Порядком оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затв. Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що умови передбачені пунктом 1 частини першої статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" відсутні, а отже підстави для приватизації об'єкту шляхом викупу відсутні.
Рішенням було вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). Згідно з пунктом 54 додатку до зазначеного рішення спірне майно підлягало приватизації шляхом викупу відповідачем-3.
Одним із способів захисту права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст.15 ЦК України).
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 ЦК України).
На підставі викладеного суд з урахуванням висновку про відсутність передбачених законом (п.1 ч.1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)") умов здійснення приватизації шляхом викупу, приходить до висновку про незаконність п. 54 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 21.02.2018 №1008/18.
Вирішуючи питання наявності підстав застосування наслідків спливу строків позовної давності суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Оспорюване прокурором рішення ухвалене 21.02.2018. Прокурор звернувся до суду із даним позовом наприкінці січня 2022 року, тобто майже через чотири роки після ухвалення рішення.
Отже, прокурор вважається таким, що довідався або міг би довідатись про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення безпосередньо в день пленарного засіданні сесії Харківської міської ради або оприлюднення - 21.02.2018 та 22.02.2018.
З матеріалів справи не вбачається обґрунтування тих причин, які вплинули на можливість прокурора протягом значного періоду часу дізнатися про підстави для прийняття та зміст оскаржуваного рішення, за наявності для цього відповідних повноважень. Прокурор не навів обставин, за яких він не міг раніше довідатися про вказані порушення.
У відповідності до правової позиції, що висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19), за результатами розгляду якої Велика Палата дійшла висновку, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника. При цьому Суд зауважив, що строк позовної давності не підлягає поновленню у разі укладання надалі договору купівлі-продажу відповідного майна.
Як вбачається з матеріалів справи, з комунальної власності спірне нерухоме майно вибуло на підставі договору купівлі-продажу від 21.09.2018 № 5635-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і ФОП Гільовою П.Г.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, визначено, що спеціальні строки позовної давності встановлено законодавчими актами для окремих видів вимог.
Стаття 5 ЦК України встановлює, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотньої дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
На час прийняття Харківською міською радою рішення від 21.02.2018 року № 1008/18, пункт 54 додатку до якого оскаржується, правовідносини з приватизації комунального майна регулювалися Законом України від 06.03.1992 р. № 2171-ХІІ “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.
07.03.2018 набрав чинність Закон України від 18.01.2018 року № 2269-VIII “Про приватизацію державного і комунального майна” (надалі - Закон № 2269). Пунктом 8 розділу V якого визнано таким, що втратив чинність Закон № 2171.
Згідно з абз. 2 ч.2 ст. 30 Закону № 2269 строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці. Отже, абз. 2 ч. 2 ст. 30 Закону № 2269 у відповідності до ч. 1 ст. 258 ЦК України встановлено спеціальну, скорочену позовну давність порівняно з загальною позовною давністю, яка за ст. 257 ЦК України складає 3 роки.
Пунктом 2 розділу V Закону №2269 визначено, що приватизація (продаж) об'єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону.
Приватизація спірних приміщень була розпочата до набрання чинності Законом № 2269, але завершувалася вже після набрання чинності вказаним Законом, тобто після 07.03.2018 року, оскільки оформлення Договору № 5635-В-С було здійснено 21.09.2018.
Таким чином, строк позовної давності для звернення органу прокуратури з позовом про визнання недійсним Договору № 5635-В-С становить три місяці з дня, наступного за днем його укладення. Отже, останнім днем строку є 21.12.2018.
Частина 1 ст. 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення провочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
У ч. 3 ст. 215 ЦК України зазначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19 надано дозвіл на проведення тимчасового доступу до документів, які зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації по об'єктам нерухомого майна, які було ' відчужено з комунальної власності шляхом викупу (орендних та приватизаційних справ) на підставі наступних рішень Харківської міської ради: від 06.07.2016 р. №283/16; від 26.10.2016 №412/16; від 20.09.2017 №757/17; від 21.02.2018 р. № 1008/18. У мотивувальній частині ухвали від 06.02.2019 р. у справі № 639/687/19 Жовтневий районний суд м. Харкова в якості обґрунтування наведеного судового рішенні послався на таке: в провадженні СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Харківською місцевою прокуратурою № 2 (до 15.03.2021 Харківська місцева прокуратура № 2 виконувала повноваження Київської окружної прокуратури м. Харкова); в ході досудового розслідування встановлено, що продаж об'єктів нерухомого майна шляхом викупу орендарями має системний характер, при цьому громада міста Харкова недоотримує грошові кошти, які б мала можливість отримати у разі продажу об'єктів нерухомого майна через аукціон.
Вищевказане підтверджує факт щодо обізнаності прокурора знати про обставини порушення прав, також, починаючи з 04.01.2017.
Разом з тим, прокурор лише в січні 2022 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання незаконним та скасування п. 54 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 21.02.2018 №1008/18, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.09.2018 № 5635-В-С та зобов'язання ФОП Стаматіну П.Г. повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради спірні нежитлові приміщення.
Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. Виключно від самого прокурора залежить вирішення питань щодо порядку та строків вчинення відповідних заходів по збору інформації, необхідної для захисту інтересів держави. Наразі у спірних відносинах виключно від самого прокурора залежало прийняття рішень про ознайомлення чи не ознайомлення з матеріалами порядку денного сесії ради, на якій було ухвалено рішення; здійснення чи нездійснення перевірки законності ухвалення рішення; витребування чи не витребування матеріалів приватизаційної справи; строків витребування; строків та черговості їх дослідження; визначення пріоритетів процесуального реагування на виявлені порушення тощо.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що строк позовної давності пропущений прокурором не з об'єктивних, а з суб'єктивних причин. Останні пов'язані з внутрішніми особливостями організації роботи прокуратури по вирішенню питань щодо необхідності вчинення тих чи інших процесуальних дій на захист інтересів держави, їх порядку, строків та черговості.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, пропущення прокурором строку позовної давності, наявність заяв відповідачів 1, 2 про застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині вимог про визнання незаконним та скасування п. 54 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 21.02.2018 №1008/18 та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.09.2018 № 5635-В-С.
Щодо вимоги прокурора про зобов'язання ФОП Стаматіну П.Г. повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № ІІа, ІІб, ІІв, ІІг загальною площею 23,6 кв.м. в житловому будинку літ. "А-4", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 88, шляхом складання акту приймання - передачі, а Харківську міську раду зобов'язати прийняти вказані приміщення, суд зазначає, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки вона не має самостійних підстав, а є похідною від вищевказаних вимог, в задоволенні яких судом відмовлено.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова слід відмовити повністю.
При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв'язку з чим витрати зі сплати судового збору покладаються на прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "21" листопада 2022 р.
Суддя А.М. Буракова
справа № 922/244/22