Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
10.11.2022м. ХарківСправа № 922/1116/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Чабан А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро", м. Харків
до Фермерського господарства "Вікторія 777", Харківська область, Великобурлуцький район, село Гнилиця
про стягнення 5903890,63 грн.
за участю представників:
позивача - Крайз О.І.
відповідача - Максимов М.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Вікторія 777" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 1602П1 від 16.02.2022 у розмірі 5903890,63 грн. (п'ять мільйонів дев'ятсот три тисячі вісімсот дев'яносто гривень 63 копійки) у тому числі: суми сплаченої попередньої оплати 4184909,61 грн. (чотири мільйони сто вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'ять гривень 61 копійка), штрафу за порушення умов поставки у розмірі 1718981,02 грн. (один мільйон сімсот вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна гривня 02 копійки).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки позивачу товару (пшениці) за договором поставки № 1602П1 від 16.02.2022.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.07.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.
Також, ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.07.2022 було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" від 27.07.2022 про забезпечення позову. До вирішення справи № 922/1116/22 по суті вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Фермерського господарства "Вікторія 777" (62609, Харківська область, Великобурлуцький район, село Гнилиця, вул. Центральна, буд. 51, ідентифікаційний код юридичної особи 37327044) в межах суми позову 5903890,63 грн. (п'ять мільйонів дев'ятсот три тисячі вісімсот дев'яносто гривень 63 копійки), які знаходяться у АТ "Приватбанк" на р/р НОМЕР_1 , МФО 351533, а також на всіх інших рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах.
26.09.2022 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№ 10573/22), згідно якого просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. У відзиві відповідач вказує, що він визнає факт того, що між ним та позивачем було укладено договір поставки № 1602П1 від 16.02.2022. За вказаним договором було здійснено декілька поставок партії товару та здійснено оплату грошових коштів. При цьому, відповідач зауважує, що 28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата України опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії Російської Федерації проти України та визнала її у якості форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили). Враховуючи це, Торгово-Промислова Палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Також, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що Великобурлуцька селищна територіальна громада була повністю окупована російськими збройними силами з ранку 24 лютого 2022 року. Відповідач не мав змоги поставити товар позивачу через окупацію та відсутність доріг на території України (Харківської області) за допомогою яких він міг би належним чином виконати власні обов'язки. Відповідач є добросовісним суб'єктом та у відповідь на претензію повідомив позивача про готовність виконання власних обов'язків та настання по відношенню до нього форс-мажорних обставин. Крім цього, відповідач запропонував позивачу продовжити строк поставки товару або приїхати та забрати товар самостійно. Товар добросовісно зберігається на складі відповідача у належних умовах. Такий товар не реалізований третім особам та зберігається для передачі саме позивачу за появи такої можливості.
Окрім того, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що відповідач навіть якщо і хотів би повернути авансовий платіж, але не може це зробити через настання форс-мажорних обставин. На території Великобурлуцької селищної територіальної громади не працюють банківські відділення, відділення Укрпошти та інтернет-зв'язок. Зазначене унеможливлює вчинення дій щодо повернення авансового платежу. Враховуючи наявність форс-мажору та поведінку відповідача є підстави для повного звільнення відповідача від сплати неустойки. Також, відповідач посилається на те, що договір поставки не розірваний, як наслідок, зобов'язання не припинились, а строк поставки змістився на строк дії обставин непереборної сили; договором передбачалася поставка на умовах FSA; повідомлення покупця про місце постачання товару відсутнє.
30.09.2022 позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№ 10932/22). У відповіді на позовну заяву позивач вказує, що чинне законодавство, договір та звичаї ділового обороту звільняють від відповідальності за порушення зобов'язання лише в тому випадку, коли сторона порушник завчасно, в розумний строк повідомила другу сторону про обставини, що впливають на не можливість виконання зобов'язання. На момент оплати товару останній ще не був поставлений відповідачем, отже грошові кошти сплачені позивачем вважаються попередньою оплатою відповідно до договору поставки № 1602П1 від 16.02.2022 року. Пункт 4.6. договору передбачає право позивача на розірвання договору, у зв'язку з чим розірвання договору не є умовою повернення попередньої оплати. Твердження відповідача, що строк поставки товару змістився на строк дії обставин непереборної сили є лише пропозицією останнього яку позивач відхиляє. Відповідачем при заявлені клопотання про звільнення від сплати неустойки зовсім не доведено, що даний випадок є винятковим, більш того відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань, причинних наслідків та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, заінтересованості кредитора (позивача) у стягненні штрафу.
У підготовчому засіданні 20.10.2022, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.10.2022 о 15:15.
У судовому засіданні 27.10.2022, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 10.11.2022 о 11:45.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.10.2022 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" про забезпечення позову вх.№ 12735/22 від 27.10.2022. До вирішення справи № 922/1116/22 по суті вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Фермерського господарства "Вікторія 777" (62609, Харківська область, Великобурлуцький район, село Гнилиця, вул. Центральна, буд. 51, ідентифікаційний код юридичної особи 37327044) в межах суми позову 5903890,63 грн. (п'ять мільйонів дев'ятсот три тисячі вісімсот дев'яносто гривень 63 копійки), які знаходяться в АТ "ПУМБ" на р/р НОМЕР_2 , а також на всіх інших рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.11.2022 відмовлено у задоволенні заяви Фермерського господарства "Вікторія 777" про відвід судді Буракової А.М.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.11.2022 задоволено заяву Фермерського господарства "Вікторія 777" про скасування заходів забезпечення позову, що застосовані в силу ухвали від 28.10.2022. Скасовані заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.10.2022 у справі № 922/1116/22 щодо накладання арешту на грошові кошти Фермерського господарства "Вікторія 777" (62609, Харківська область, Великобурлуцький район, село Гнилиця, вул. Центральна, буд. 51, ідентифікаційний код юридичної особи 37327044) в межах суми позову 5903890,63 грн. (п'ять мільйонів дев'ятсот три тисячі вісімсот дев'яносто гривень 63 копійки), які знаходяться в АТ "ПУМБ" на р/р НОМЕР_2 , а також на всіх інших рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах.
Представник позивача у судовому засіданні 10.11.2022 просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.11.2022 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
16 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (покупець) та Фермерським господарством "Вікторія 777" (постачальник) було укладено договір поставки № 1602П1 (надалі - договір).
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.4. договору, постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2021 року, на умовах, зазначених у цьому договорі. Характеристика товару: пшениця у кількості 1400,00 тонн (+- 14 % на вибір покупця), загальною вартістю 11409995,52 грн. Строк поставки - до 28 лютого 2022 року включно.
Згідно п. 2.1. договору, товар може передаватися покупцю окремими партіями, але повний його обсяг, визначений у цьому договорі, має бути поставлений у строк, встановлений у п.1.4. договору. Підставою для поставки є надане постачальником повідомлення про готовність товару для відвантаження. У разі не надання покупцю від постачальника повідомлення про готовність товару до відвантаження та/або не здійснення поставки в строк, що встановлений в п. 1.4. договору, постачальник вважається таким, що порушив строки поставки.
Умови поставки - FSA авто ФГ "Вікторія 777" (Харківська обл.., В-Бурлуцький рн, с. Гнилиця). У випадку розбіжностей умов цього договору з правилами «Інкотермс-2010» пріоритет мають умови договору (п.2.3. договору).
Відповідно до пункту 3.1. договору, покупець має право здійснити попередню оплату у розмірі 86% від вартості товару.
На виконання умов договору покупцем було перераховано на користь постачальника попередню оплату на загальну суму 7000000,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:
- № 2460 від 18 лютого 2022 року на суму 2000000,00 грн.
- № 2516 від 22 лютого 2022 року на суму 1000000,00 грн.
- № 113286 від 21 лютого 2022 року на суму 2000000,00 грн.
- № 950 від 17 лютого 2022 року на суму 2000000,00 грн.
Згідно позову позивач вказує, що постачальником було порушено своє зобов'язання щодо поставки товару. Так, постачальником лише частково було поставлено товар, а саме 21.02.2022 на суму 1312230,98 грн., 22.02.2022 на суму 923639,14 грн., 23.02.2022 на суму 579220,27 грн., на загальну суму 2815090,39 грн.
Відповідно до пункту 4.6. договору, у разі порушення строку поставки товару, покупець має право вимагати розірвання договору та/або повернення попередньої оплати, якщо покупець здійснив попередню оплату. Постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти (попередню оплату) в повному обсязі в строк 5 (п'ять) банківських днів з моменту отримання повідомлення від покупця.
27 червня 2022 року на виконання вимог договору позивачем на офіційну електронну пошту відповідача було надіслано вимогу про повернення на розрахунковий рахунок ТОВ “ТБ “НОВААГРО” попередньої оплати за договором.
Таким чином, позивач зазначає, що наявні підстави для повернення сплаченої попередньої оплати у розмірі 4184909,61 грн. та нарахування штрафних санкцій за договором, оскільки товар не було поставлено у повному обсязі.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
У відповідності до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У статті 235 ГК України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.
Відповідно до статті 237 ГК України, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Згідно із статтею 610 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Разом з цим, суд зазначає, що сторони договору мають право врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16 та у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 916/804/17).
Згідно пункту 4.5. договору, у разі порушення строку поставки товару більш ніж на 30 календарних днів постачальник сплачує на користь покупця штраф - 20% від вартості не поставленого товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 212 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 2 ст. 226 ГК України, сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
Такий самий принцип щодо повідомлення іншої сторони у разі порушення зобов'язання встановлений частиною 4 статті 79 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, відповідно до якої сторона, яка не виконує свого зобов'язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо це повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо не виконуючій свого зобов'язання стороні, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.
Таким чином, можна зробити висновок, що діюче законодавство та звичаї ділового обороту звільняють від відповідальності за порушення зобов'язання лише в тому випадку, коли сторона порушник завчасно, в розумний строк повідомила іншу сторону про обставини, що впливають на не можливість виконання зобов'язання.
Згідно листа Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, в якому зазначено, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Отже, одним з доказів настання форс-мажорних обставин є сертифікат ТПП України. Звернення суб'єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Даний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Проте, наявність сертифікату ТПП не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Тобто сертифікат видається ТПП за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин, яка оплачує послуги ТПП. Водночас інша сторона спірних правовідносин позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17).
Натомість, суд зазначає, що сторонами у договорі не були узгоджені умови форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а відповідачем не надано доказів завчасного повідомлення позивача про неможливість поставки за договором.
Отже, чинне законодавство, договір та звичаї ділового обороту звільняють від відповідальності за порушення зобов'язання лише в тому випадку, коли сторона порушник завчасно, в розумний строк повідомила другу сторону про обставини, що впливають на не можливість виконання зобов'язання, в порядку передбаченим договором.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що відповідач не звільняється від відповідальності за договором, у тому числі й на підставі сертифікату Закарпатської ТПП № 2100-22-0870 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 21.09.2022.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору покупцем було перераховано на користь постачальника попередню оплату, а саме 17.02.2022 на суму 2000000,00 грн. з призначенням платежу “Сплата за пшеницю, зг. дог. № 1602П1 від 16.02.2022 р., у т.ч. ПДВ 14% - 245614,04 грн.”, 18.02.2022 на суму 2000000,00 грн. з призначенням платежу “Сплата за пшеницю, зг. дог. № 1602П1 від 16.02.2022 р., у т.ч. ПДВ 14% - 245614,04 грн.”, 21.02.2022 на суму 2000000,00 грн. з призначенням платежу “Сплата за пшеницю, зг. дог. № 1602П1 від 16.02.2022 р., у т.ч. ПДВ 14% - 245614,04 грн.”, 22.02.2022 на суму 1000000,00 грн. з призначенням платежу “Сплата за пшеницю, зг. дог. № 1602П1 від 16.02.2022 р., у т.ч. ПДВ 14% -122807,02 грн.” у загальному розмірі 7000000,00 грн.
В платіжних дорученнях чітко вказано, що грошові кошти сплачено відповідно до договору поставки № 1602П1 від 16.02.2022 року. Оплата за договором почалась 17.02.2022 року, тобто до поставки відповідачем товару, адже перша партія товару була поставлена лише 21.02.2022 року на суму 1312230,98 грн., а розмір попередньої оплати, яка була вже сплачена позивачем станом на 21.02.2022 року складала 6000000,00 грн.
Отже, у зв'язку з тим, що на момент оплати товару останній ще не був поставлений відповідачем, грошові кошти сплачені позивачем вважаються попередньою оплатою відповідно до договору поставки № 1602П1 від 16.02.2022 року.
Ураховуючи викладене, відсутність доказів повернення відповідачем позивачу попередньою оплати за договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченої попередньої оплати за договором поставки № 1602П1 від 16.02.2022 у розмірі 4184909,61 грн.
Щодо розірвання договору, суд зазначає, що зі змісту п.4.6. договору вбачається, що розірвання договору є правом позивача, а не умовою повернення попередньої оплати.
Згідно із пунктом 5.4. договору зміни та доповнення до цього договору мають силу лише за умови їх письмового підписання обома сторонами.
Таким чином, твердження відповідача, що строк поставки товару змістився на строк дії обставин непереборної сили є лише пропозицією останнього, яка позивачем була відхилена.
Щодо посилань відповідача на неможливість здійснення будь-яких банківських операцій суд зазначає, що дані посилання відповідача не відповідають дійсності, оскільки з виписки АТ “ПриватБанк” по рахунку НОМЕР_3 ФГ "Вікторія 777" за період з 22.02.2022 по 01.08.2022 вбачається, що відповідач у червні та липні 2022 року активно користувався своїм рахунком на якому були грошові кошти достатні для повернення суми попередньої оплати за договором у розмірі 4184909,61 грн. та сплати штрафу за порушення умов поставки у розмірі 1718981,02 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором у розмірі 4184909,61 грн., наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності за неналежне виконання зобов'язання у вигляді штрафу (20% від вартості не поставленого товару) у відповідності до умов п. 4.5. договору та вимог чинного законодавства.
Отже, штраф за несвоєчасну поставку товару складає 1718981,02 грн. (20% від вартості непоставленого товару у розмірі 8594905,13 грн.) та він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
При цьому, суд зауважує, що додані відповідачем до відзиву на позовну заяву документи не спростовують позовних вимог у справі. Також, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань, причинних наслідків та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, заінтересованості кредитора (позивача) у стягненні штрафу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, те, що чинне законодавство, договір та звичаї ділового обороту звільняють від відповідальності за порушення зобов'язання лише в тому випадку, коли сторона порушник завчасно, в розумний строк повідомила другу сторону про обставини, що впливають на не можливість виконання зобов'язання та довела їх, суд дійшов висновку, що такі дії відповідача, як не повідомлення позивача, виведення грошових коштів після постановлення ухвали від 28.07.2022 про забезпечення позову свідчать про недобросовісні дії відповідача та унеможливлюють звільнення його від сплати штрафу за порушення умов поставки.
За таких обставин позовні вимоги у справі підлягають задоволенню у повному обсязі.
Разом з цим, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв'язку з чим витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 88558,36 грн. покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фермерського господарства "Вікторія 777" (62609, Харківська область, Великобурлуцький район, село Гнилиця, вул. Центральна, буд. 51, ідентифікаційний код юридичної особи 37327044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 66, ідентифікаційний код юридичної особи 39820081) суму сплаченої попередньої оплати за договором поставки № 1602П1 від 16.02.2022 у розмірі 4184909,61 грн., штраф за порушення умов поставки у розмірі 1718981,02 грн. та 88558,36 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 66, ідентифікаційний код юридичної особи 39820081).
Відповідач: Фермерське господарство "Вікторія 777" (62609, Харківська область, Великобурлуцький район, село Гнилиця, вул. Центральна, буд. 51, ідентифікаційний код юридичної особи 37327044).
Повне рішення складено "21" листопада 2022 р.
Суддя А.М. Буракова
справа № 922/1116/22