Україна
04 серпня 2010 р. справа № 2а-16436/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 14-45 год.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зекунова Е. В.
при секретарі Кузнецовій К.В.
за участю:
представника позивача - Колеснік Д.В.
представника відповідача - Кучерявенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот-Донецьк» до Головного Донецького обласного Управління у справах захисту прав споживачів про скасування постанови про накладення стягнень
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фокстрот-Донецьк» (далі - ТОВ «Фокстрот-Донецьк») звернувся за адміністративним позовом до Головного Донецького обласного Управління захисту прав споживачів (далі - Управління СЗПС) про скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 31 500 грн. 20 коп.
В обґрунтування свого позову зазначив, що постановою Головного Донецького обласного Управління захисту прав споживачів від 23.03.2010 року №1349 до ТОВ «Фокстрот-Донецьк» застосовано штраф у розмірі 31 500 грн. 20 коп. - відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар щодо сімнадцяти партій товару; - відсутність інформації про сертифікацію, в супровідних документах згідно з якими надійшов цей товар не зазначено реєстраційних номерів сертифікатів відповідності.
Позивач вважає що постанова відповідача від 23.03.2010 року №1349 була винесена на підставі незаконного акта планової перевірки магазина ТОВ «Фокстрот-Донецьк» від 14.02.2010 року, яка була проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки одна з посадових осіб Управління СЗПС не була допущена до перевірки у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для участі в перевірці, проте акт перевірки був підписаний цією, не уповноваженою особою. Також, в таблиці №1, яка є додатком до акту перевірки, не зазначені номер і дата складання акта, чим порушені вимоги Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг.
Крім того, позивач зазначив, що перевірка магазина ТОВ «Фокстрот-Донецьк» здійснена відповідачем в порушення вимог Постанови КМУ №502 від 21.05.2009 року «Про тимчасові обмеження заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», якою тимчасово припинено проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Надав пояснення, згідно яких, магазини «Фокстрот» не є окремими юридичними особами, а відносяться до ТОВ «Фокстрот-Донецьк», вони не мають товаро-супровідної документації від безпосередніх постачальників ТОВ «Фокстрот-Донецьк» та не укладають з постачальниками відповідних договорів поставки. Товар та товаро-супровідна документація, що постачається від безпосередніх постачальників то ТОВ «Фокстрот-Донецьк», одним з яких є ТОВ «Фокстрот-Донецьк». Тому кожен окремий магазин не може мати накладну від безпосереднього постачальника на отриманий ним після розподілу товар, оскільки ці первинні документи маються в одному екземплярі. У зв'язку з цим зі складу до магазину товар надходить за накладними на внутрішнє переміщення товару, які обробляються та зберігаються в електронному вигляді. Оскільки сертифікат на товар мається тільки в одному екземплярі, інформація про сертифікацію, у вигляді номеру сертифікату надходить до ТОВ «Фокстрот-Донецьк» у товаро-супровідній документації постачальника. Ця інформація відображається і у накладних на внутрішнє переміщення товару ТОВ «Фокстрот-Донецьк». Під час перевірки магазину «Фокстрот» за адресою м. Харцизьк, вул. Жовтнева, б.34, спеціалісти Управління СЗПС накладні не витребовували, а лише запитали у робітника магазину (товарознавця) номер накладної кожного окремого товару що перевірявся. Вимога про виготовлення копій електронних накладних на паперових носіях від перевіряючого не надходила. Перевіряючим не були взяті до уваги внутрішні накладні, оскільки відображена в них інформація знаходилась в електронному вигляді.
Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи заперечення відсутністю порушень чинного законодавства України при проведенні перевірки та оформленні її результатів, в зв'язку з чим оскаржувану позивачем постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 07.07.2009р. №50 вважає такою, що відповідає законодавству.
Щодо участі в перевірці особи не зазначеної в направленні на перевірку, представник відповідача надав суду пояснення згідно яких, перевірку в магазині за адресою м. Харцизьк, вул. Жовтнева, б.34 здійснював спеціаліст Управління СЗПС Корх Г.В. на підставі направлення №50-193 від 15.02.2010 року та представник громадської організацій споживачів Тараева Л.М. Присутність представника громадської організації споживачів при перевірці відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідно до п.4 ч.1 ст.25 Закону України “Про захист прав споживачів”, об'єднання споживачів мають право сприяти відповідним державним органам у здійсненні контролю за якістю продукції та обслуговування. Видача Управлінням СЗПС направлення на перевірку членам об'єднання споживачів законодавством не передбачена.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Причиною спору стало питання про відсутність, на думку позивача, у Управління СЗПС підстав для прийняття постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фокстрот-Донецьк», ідентифікаційний код 31709142, місцезнаходження - 83000, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, б.143, зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №432046.
Відповідач - Головне Донецьке обласне Управління у справах захисту прав споживачів здійснює свою діяльність на підставі Положення про Управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Територіальні органи), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23.06.2009 № 229, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2009 за № 636/16652. Згідно з п. 1.1 цього Положення відповідач є територіальним органом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та йому підпорядковується, тобто є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до преамбули Закону України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 року N 1023-XII (далі - Закон 1023), цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав.
Згідно з пунктом 2 статті 4 Закону N 1023 державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи.
Відповідно до статті 5 Закону N 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах виконавчої влади та суб'єктами господарської діяльності, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: одержувати від суб'єктів господарської діяльності, що перевіряються, безоплатно копії необхідних нормативних документів та інші відомості, які характеризують якість товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цих товарів (виконання робіт, надання послуг); подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, в тому числі на громадян-підприємців, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 13 частини першої статті 5 Закону).
За змістом статті 15 Закону N 1023 - споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Зазначені положення містяться також у п. 18 Правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 833 від 15.06.2006 р., згідно якого у документах на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом.
Згідно пунктів 3,7 ст. 23 Закону N 1023 - у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:
- реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Відповідно до п.2 ч.1 ст.26 Закону N 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.
Територіальні органи Держспоживстандарту забезпечують реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів на території відповідного регіону. Територіальні органи входять до системи органів Держспоживстандарту і в межах своїх повноважень здійснюють державний захист прав споживачів.
У відповідності до п.1.3 Загальних положень порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.11.2006 р. № 311, перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи у справах захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Органи у справах захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.
Планові перевірки проводяться посадовими особами на підставі річного або квартального плану роботи Держспоживстандарту України, його територіальних органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи у справах захисту прав споживачів) та в межах відповідного переліку питань для здійснення планових заходів, які затверджуються у встановленому законодавством порядку.
Абзацом 5 п. 1.10 Порядку передбачений обов'язок органу у справах захисту прав споживачів ознайомити керівника суб'єкта господарювання або його заступника, або уповноважену ними особу з результатами перевірок у строки, передбачені законом.
Відповідно до п.3.1 Порядку за результатами проведеної перевірки посадовими особами, у разі виявлення порушень вимог законодавства, складається акт.
Таким чином, законом покладено на Управління СЗПС обов'язок із здійснення державного контролю за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів та надано йому право притягнення до відповідальності за порушення, передбачені статтею 23 Закону N 1023. Також законом (пункт 13 частини першої статті 5, частина третя статті 23 Закону N 1023) передбачено, що порядок стягнення штрафів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1177 (далі - Положення), це Положення визначає порядок накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держстандарту та його органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі з суб'єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Згідно до пункту 3 Положення накладати на суб'єктів господарювання штрафи мають право Голова Держстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Держстандарту та їх заступники.
У відповідності до пункту 4 Положення рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень законодавства про захист прав споживачів і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.
Згідно з пунктом 7 Положення постанова про накладення штрафу обов'язкова для виконання суб'єктом господарської діяльності. У разі невиконання зазначеної постанови сума штрафу стягується в установленому законодавством порядку.
Пункт 9 Положення надає суб'єктам господарської діяльності право оскаржити постанову про накладення штрафу в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до Постанови КМУ від 21.05.2009 року №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» та Постанови КМУ від 27 грудня 2008 року №1164 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом, випуском і реалізацією продукції (виконанням робіт, наданням послуг), та визначається періодичністю проведення планових заходів державного нагляду (контролю)» ТОВ «Фокстрот-Донецьк», яке здійснює реалізацію непродовольчих товарів, являється об'єктом високого ступеню ризику та підлягає плановим перевіркам з періодичністю 1 раз на календарний рік.
02.02.2010 року відповідач повідомленням №257/05/061 сповістив ТОВ «Фокстрот-Донецьк» про те, що на підставі плану роботи на 1-й квартал 2010 року Управлінням СЗПС буде проведена планова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів у магазині «Фокстрот», що розташований за адресою м. Харцизьк, вул. Октябрьська, б.34.
15.02.2010 року Управління СЗПС видало наказ №95 про проведення планової перевірки, до якого було включено магазин «Фокстрот» ТОВ «Фокстрот-Донецьк». На підставі вказаного наказу відповідач оформив направлення №05-193 від 15.02.2010 року на право проведення планової перевірки начальником відділу Управління СЗПС Корх Г.В.
17.02.2010 року начальником відділу Управління СЗПС Корх Г.В. проведено перевірку з метою контролю стану дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію у магазині «Фокстрот», що розташований за адресою м. Харцизьк, вул. Октябрьська, б.34.
За результатами перевірки був складений акт дотримання законодавства про захист прав споживачів № 0421 від 17.02.2010 року, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 17, 18, 21 «Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення», а саме:
- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар щодо сімнадцяти партій товару (пункти 1-17 таблиці до акту перевірки № 0421);
- відсутність інформації про сертифікацію, в супровідних документах згідно з якими надійшов цей товар не зазначено реєстраційних номерів сертифікатів відповідності.
Відповідно акту № 0421, на реалізації у магазині з відсутньою інформацією про сертифікацію знаходились: 1.Кавоварка «Dimarson» DM-835; 2.Кавоварка «De Longhi» ЕС-6; 3.Соковижималка «Moulinex JU 599»; 4.Хлібопекарня «Panasonic» SD-254; 5.Хлібопекарня «Ш» HB-1051CJ; 6.Чайник «Braun» WK 210; 7.Праска «Delfa»; 8.Праска «Philips»; 9.Чайник «De Longhi»; 10. Чайник «Vitek» VT114; 11.Ноутбук «Lenovo» S-12; 12.Ноутбук «Acer» Е525; 13.Ноутбук «MSI»X400; 14.Ноутбук «MSI»U100; 15. Ліхтар «UFO» RB3DN; 16.Ліхтар «UFO» RB2AAN; 17.Ліхтар «UFO» RB4AAN.
Також, посадовою особою відповідача 17.02.2010 року було складено припис, яким тимчасово припинено відвантаження, реалізацію, продаж товарів зазначених у таблиці № 1 до акта перевірки, а також було зобов'язано усунути недоліки, зазначені у акті перевірки та дотримуватись вимог законодавства.
23.03.2010 заступником начальника Головного Донецького обласного Управління у справах захисту прав споживачів Скрипченко С.П. винесено постанову № 1349 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів”, якою на підставі ст.ст. 23, 26 цього Закону, Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1177, до ТОВ «Фокстрот-Донецьк» застосовано штраф у розмірі 31 500 грн.20 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач 06.04.2010 року звернувся із скаргою до Держспоживстандарту України з вимогою про скасування постанови про накладення штрафу № 1349.
Листом від 22.06.2010 року № 5439-7-11/16 Держспоживстандарт України повідомив позивача про залишення скарги без розгляду у зв'язку з пропущенням строку на оскарження постанови Управління СЗПС.
Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 року N 28, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 травня 2005 р. за N 466/10746.
Відповідно до зазначеного Переліку обов'язковій сертифікації зокрема підлягають товари зазначені в пунктах 1-14 таблиці №1 до акту перевірки - кавоварки, хлібопекарні, чайники, праски, ноутбуки. У той же час, побутові ліхтарі, зазначені в пунктах 15-17 вказаної таблиці не включені до Переліку, отже обов'язковій сертифікації не підлягають.
До матеріалів справи позивачем надано роздруковані копії електронних накладних згідно яких товар ТОВ «Фокстрот-Донецьк» перебував 17.02.2010 року на реалізації в магазині «Фокстрот», що розташований за адресою м. Харцизьк, вул. Октябрьська, б.34.
При дослідженні виготовлених на паперових носіях копіях електронних накладних на внутрішнє переміщення товарів (накладні №№ Х-255 від 07.09.2009, Х-216 від 10.08.2009р., Х-060709+806 від 06.07.2009р., Х-369 від 23.11.2009р., Х-38 від 01.02.2010 р., Х-30 від 27.01.2010 р., Х-17 від 18.01.2010р., Х-8 від 11.01.2010р., Х-47 від 08.02.2010р., Х-391 від 07.12.2009р., Х-324 від 02.11.2009р.) встановлено, що в усіх накладних, згідно з якими кавоварки, хлібопекарні, чайники, праски, ноутбуки перебували в реалізації, зазначені реєстраційні номери сертифікатів відповідності.
Крім того, в обґрунтування своїх вимог щодо наявності інформації про відповідність продукції що реалізовувалася під час перевірки в магазині «Фокстрот», позивач надав суду господарський договір № 0201-07 від 02.01.2008 року, укладений між постачальником - ТОВ «Пулінг» та покупцем - ТОВ «Фокстрот-Донецьк» на поставку побутової техніки, в якому зазначені реєстраційні номери сертифікатів відповідності вищезазначених товарів та сертифікати їх відповідності, виданих Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Підставою для застосування штрафних санкцій до ТОВ «Донецьк-Фокстрот» стала відсутність інформації про сертифікацію в супровідних документах, згідно з якими товар надійшов до реалізації. В таблиці №1 до акту перевірки від 17.02.2010 року в графі «прибутковий документ» відповідачем зазначені номери та дата накладних, в графі «нормативний документ для перевірки якості та безпеки товарів» відносно кожного товару в таблиці виконано напис «не вказано». Проте, до акту перевірки зазначені документи відповідачем не залучені.
Абзацом 5 пункту 1.4 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг визначено, що посадові особи під час проведення перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства України про захист прав споживачів мають право одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції, а також супровідних документів на продукцію, що перебуває в реалізації.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність у позивача належним чином оформлених прибуткових документів на паперових носіях, оскільки відповідно до частин 2, 6 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів встановлені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року N 851-IV. Згідно статті 8 зазначеного Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Факт наявності інформації про сертифікацію, в супровідних документах згідно з якими товар перебував в реалізації позивачем доведено. Відповідач не надав суду доказів, згідно яких ним було зроблено висновок про порушення ТОВ «Фокстрот-Донецьк» законодавства про захист прав споживачів.
За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем порушений порядок проведення перевірки та оформлення її результатів, через що встановити факт наявності порушень позивачем законодавства про захист прав споживачів, і склад такого порушення не вбачається за можливе.
Відповідно до ст. 216 Господарського Кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно до ст. 217 Кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
За приписом ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
На підставі ч.1 ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Згідно зі статтею 239 ГК органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, такі адміністративно-господарські санкції: адміністративно-господарський штраф та інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
У відповідності до ст.241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Тобто, застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єкта господарювання можливе лише за наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад правопорушення, який є підставою відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі адміністративно-господарського штрафу, включає: протиправну поведінку суб'єкта господарювання; наявність шкідливих наслідків;) причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою; вину правопорушника.
За висновком суду відповідач не довів наявності у діях позивача складу правопорушення у сфері законодавства про захист прав споживачів, а, отже і правомірності прийнятого ним рішення про застосування таких санкцій.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
За приписом ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
Відтак, постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів” №1349 від 23.03.2010р., прийнята відповідачем без належних підстав та необґрунтовано, а тому є неправомірною і підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов, визнає протиправною і скасовує оскаржувану постанову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги положення ст. 94 КАС України згідно яких, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фокстрот-Донецьк” до Головного Донецького обласного Управління у справах захисту прав споживачів про скасування постанови про накладення стягнень - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного Донецького обласного Управління у справах захисту прав споживачів про скасування постанови про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів” від 23.03.2010 року № 1349.
Стягнути з Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 22090200 - Державне мито, р/р 31112095700005 - Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ - 34687090, МФО - 834016, Банк - Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ Фокстрот-Донецьк ” судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Вступну та резолютивну частини проголошено 04 серпня 2010 року.
Повний текст постанови складено 06 серпня 2010 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Зекунов Е. В.