11 листопада 2022 року м. ТернопільСправа № 921/700/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.
розглянув справу
за позовом: Приватного підприємства "Білявинці" (юридична адреса : вул. Студинського, буд. 7, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, 47722; фактична адреса: вул. Медова, 12-А, м. Тернопіль, 46008)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Дергун Ірини Ігорівни (48471, с. Білявинці, Бучацький район, Тернопільська область)
про стягнення 398 023,40 грн отриманих без належних правових підстав, а також 99 538,07 грн інфляційних втрат та 16 651,55 грн 3% річних.
За участю представниці від:
Позивача: Павловська Н.Т., виконуюча обов'язки директора, головний бухгалтер
Сенів Т.В., адвокат
Відповідача: Суп М.Б, адвокат.
Суть справи:
Приватне підприємство "Білявинці" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Дергун Ірини Ігорівни про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 398 023,40 грн, 99 538,07 грн інфляційних втрат та 16 651,55 грн 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані перерахуванням ПП "Білявинці" (в процесі ведення переговорів) в 2018-2019 роках грошових коштів на загальну суму 398 023, 40 грн з розрахунком подальшого укладення з ФОП Дергун І.І. договору оренди транспортних засобів, в якості оплати цих коштів за оренду транспортних засобів, відсутністю в подальшому, в зв'язку зі зміною обставин у позивача, наміру щодо укладення договору оренди.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 справу № 921/716/21 передано на розгляд судді Чопко Ю.О
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2021 справу №921/700/21 прийнято до провадження; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 06.12.2021 яке неодноразово відкладалося з підстав викладених у відповідних ухвалах.
Ухвало суду від 12.10.2022 закрито підготовче провадження по справі №921/700/21 та призначити її до розгляду по суті на 31 жовтня 2022 року на 14 год. 30 хв. В судовому засіданні з 31.10.2022 по 11.11.2022 в засіданні оголошувалася перерва для надання сторонам можливості підготуватися до судових дебатів.
Представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач у відзиві на позов від 08.02.2022 (вх.№1199 від 17.02.2022) та її представниця в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, посилаючись на те, що у вересні 2018 між сторонами велись переговори щодо укладення договору оренди транспортного засобу, відповідно до якого відповідач зобов'язувалась передати у платне тимчасове користування ПП "Білявинці" спеціалізований вантажний тягач -Е, марка VOLVO модель FH 13.400, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір зелений, реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 01.08.2018 для використання підприємством у своїй господарській діяльності. Сторонами було погоджено всі істотні умови договору: предмет, вартість оренди, строк дії договору, порядок передачі предмету оренди та його повернення. Також сторонами було досягнуто згоди, що у випадку набуття у власність інший транспортний засіб то в договір будуть внесені зміни що кількості орендованих транспортних засобів та розміру орендної плати. Відповідно до досягнутих домовленостей ОСОБА_1 у вересні 2018 передала позивачу в користування тягач -Е, марка VOLVO модель FH 13.400, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір зелений, реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 01.08.2018 та ключі до нього для використання в господарській діяльності. Крім того, відповідачем у грудні 2018 року передано в тимчасове користування транспортний засіб напівпричіп - спеціалізований НР-ЦИСТЕРНА, марка тягач -Е, марка GOFA, модель - TSA-22-5, 2001 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 від 04.12.2018. Дані транспортні засоби використовувались підприємством у власній господарській діяльності - для здійснення перевезень в користь ТзОВ "Мрія Сервіс", ТзОВ "Радехівський цукор". Звертає увагу суду на те, що договір оренди транспортних засобів мав бути укладений після реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи підприємця, що відбулося 01.10.2018, проте він так і не був укладений. Незважаючи на те, що договір так і не було укладено, транспортні засоби використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, а у платіжних документах підставою платежу вказувалася підстава - оренда автомобіля. За користування вказаними транспортними засобами позивач сплатив ОСОБА_1 орендну плату на загальну суму 398 023,40 грн. У березні 2021 на адресу відповідача надійшла вимога про повернення вказаної суми, на яку підприємцем направлено відповідь 23.04.2021. Просить суд в позові відмовити.
Позивач проти доводів відповідача заперечив, та просить суд врахувати, що за твердженням відповідача використання підприємством транспортного засобу почалося з 13.09.2018. Водночас статус фізичної особи підприємця Дергун І.І. набула лише 01.10.2018, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Таким чином, станом на момент укладення договору ОСОБА_1 перебувала у статусі фізичної особи. Відповідно до ч.2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно ст.220 ЦК України у разі недотримання сторонами вимоги сторонами нотаріального посвідчення договору такий договір є нікчемним, і відповідно до статей 215, 216 ЦК України останній не створює юридичних наслідків. Твердження відповідача, що договір є фактично укладеним так як сторони вчинили дії на його виконання просить суд не брати до уваги, так як постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц. У зазначеній постанові Верховний Суд розглянув питання, чи може i якщо може, то у якому випадку, договір, який за усіма ознаками е таким, що повинен вважатися неукладеним, визнаватися укладеним, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання (так звані конклюдентні дії). Велика Палата звернула увагу на те, що відповідно до частини другої статті 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Як наслідок, Велика Палата зробила висновок, що конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі. Таким чином, з огляду на висновок Великої Палати, договір оренди, який відповідно до законодавства тлумачиться як неукладений з огляду на недотримання нотаріальної форми, не може тлумачитися як фактично укладений шляхом вчинення конклюдентних дій. Просить задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні 31.10.2022 ОСОБА_1 (с. Білявинці, Бучацький район, Тернопільська область) допитано, як свідка після попередньо озвученої та підписаної нею присяги свідка.
Так, свідок ОСОБА_1 дала суду показання, що у вересні 2018, за рекомендацією її батька, велися переговори з ПП "Білявинці" яке представляв ОСОБА_2 , на предмет оренди транспортних засобів. Переговори проводилися в м.Бучач до моменту передачі ключів від транспортного засобу, що відбулося в кінці вересня чи на початку жовтня 2018. Письмового договору між сторонами так і не було укладено. Предметом оренди був тягач, який передано підприємству у вересні 2018 та цистерна, яку передали в грудні 2018. Техніка передавалася нею особисто в присутності батька, однак жодних актів приймання-передачі при цьому не було підписано. Сума орендної плати сторонами не узгоджувалася, а тому вона не може вказати конкретно суму орендної плати яка була визначена за тягач, а яка за цистерну. Під час користування транспортними засобами жодних претензій від ПП "Білявинці" не надходило. Транспортні засоби були повернуті в серпні 2021, будь-яких актів приймання-передачі при цьому підписано не було. Щодо строку оренди пояснила, що вона була визначена на рік, однак з якої дати рахувати строк початку оренди та строк її закінчення назвати не змогла.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:
23.10.2018 ПП "Білявинці" перерахувало платіжним дорученням №932 на користь ОСОБА_1 15 000 грн з призначенням платежу "Оплата за оренду автомоб. згідно договору 1102018/1 від 01.10.18 за жовтень 2018 Без ПДВ".
Платіжними дорученнями №907, №977, №991, №1031, №1074 та №1111 в період з 26.10.2018 по 08.01.2019 приватним підприємством перераховано грошові кошти ОСОБА_1 на загальну суму 215 000 грн з призначенням платежу "Оплата за оренду автомоб. згідно рах.№1 від 01.10.18 Без ПДВ".
16.11.2018 підприємство платіжним дорученням №196 перерахувало ОСОБА_1 50 000 грн з призначенням платежу "Оплата за оренду автотранспорту за жовтень 2018 згідно договору від 01.10.2018 Без ПДВ".
27.02.2019 платіжним дорученням №14 Приватне підприємство "Білявинці" перерахувало на користь ОСОБА_1 30 000 грн з призначенням платежу "Оплата за оренду автомобіля згідно договору 1102018/1 від 01.10.18 за жовтень 2018 Без ПДВ".
Платіжними дорученнями №1164, №1167, №1168, №1183 та №1219 в період з 12.02.2019 по 02.04.2019 ПП "Білявинці" перерахувало грошові кошти ОСОБА_1 на загальну суму 88 023,40 грн з призначенням платежу "Оплата за оренду автомоб. згідно рах.№2 від 31.12.18 Без ПДВ".
Всього проведено оплат на суму 398 023,40 грн, що підтверджується реєстром оплат за період: 23.10.2018 - 31.08.2021 здійснених Приватним підприємством "Білявинці" в користь ОСОБА_1 за договором наступної оренди (д/н).
На підставі витребуваних у третіх осіб доказів суд встановив також, що в період з 13-го вересня 29 листопада 2018 року ПП "Білявинці" використовувало належний підприємцю Дергун І.І. автомобіль з номерним знаком НОМЕР_2 для перевезення цукрового буряку. В матеріалах справи містяться також копії п'яти транспортних накладних про використання ПП "Білявинці" того ж транспортного засобу разом з належним тій же Дергун І.І. напівпричепом № НОМЕР_5 в березні 2019 року.
23.03.2021 позивач звернувся до ФОП Дергун І.І. з вимогою №23032021-1 в якій ПП "Білявинці" зазначило, що не зважаючи на тривалий переговорний процес, договір оренди транспортних засобів між сторонами так і не було укладено, по причині не досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору. Також підприємство повідомило про відмову від подальших переговорів та про відмову від намірів укладення такого договору. У зв'язку з чим підприємство просило повернути сплачені кошти в сумі 398 023,40 грн.
Листом від 23.04.2021 підприємець повідомив позивача, що сторонами було погоджено всі умови договору, транспортні засоби надані в оренду використовувались підприємством у власній господарській діяльності, а тому вимога про повернення коштів є безпідставною.
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку про те, що в позові слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.
Судом встановлено, що позивач провів декілька оплат на користь відповідачки, при цьому в платіжних дорученнях чітко говорилося, що оплати проводилися на підставі і на виконання договору оренди. Так само встановлені судом неодноразові факти використання позивачем майна, належного відповідачці. Відносини, коли одна сторона передає іншій майно у користування за плату Цивільний кодекс України характеризує як відносини найму (оренди) - стаття 759.
Позивач коректно посилається на ст. 799 ЦК України, котра вимагає нотаріальної форми для договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи. Далі аргумент позивача полягає на тому, що, в силу положень ч.1 ст. 220 ЦК України, недотримання нотаріальної форми договору має наслідком його нікчемність. Звідси, на думку позивача, прямий шлях веде до ч.2 ст. 1212 ЦК України, згідно якої до повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються правила про зобов'язання, що виникають у зв'язку з набуттям чи збереженням майна без достатньої підстави.
Однак, ст. 220 ЦК містить також частину 2. Відповідно до цієї норми договір, укладений без дотримання обов'язкової нотаріальної форми, може бути визнаний дійсним за умови, що він виконаний хоч би частково. В нашому ж випадку відбулося повне виконання, тобто, орендар заплатив за використання автомобіля, а орендодавець надав транспортні засоби. Ч.2 ст.220 ЦК визначає, що існують умови, за яких загалом недійсний договір може бути визнано дійсним. Це так-зване зцілення правочину. Правочин, котрий підлягає зціленню можна назвати умовно нікчемним, на противагу абсолютно нікчемним правочинам, коли жодні обставини не можуть обернути договір на дійсний. Прикладом абсолютно нікчемного правочину може вважатися правочин, спрямований на порушення публічного порядку (ч.2 ст.228 ЦК України).
Зі змісту ст. 1212 ЦК України можна зробити висновок, що під її дію підпадають лише абсолютно недійсні правочини. Так, вже саме формулювання частини першої говорить про безпідставно набуте майно. Навряд чи можна вважати безпідставно набутими кошти, отримані як компенсацію за інтенсивне, багатомісячне використання дорогої автомобільної техніки.
Розуміння ст.1212 ЦК України як такої, котра вимагає абсолютної відсутності будь-яких підстав набуття чи збереження майна, знайшло своє відображення в судовій практиці. Так, в постанові Верховного Суду України по справі №6-3090цс15 від 2 березня 2016 року сказано:
Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Суд нагадує, що на час розгляду спору безпідставність, яка, можливо, існувала до моменту передачі техніки ПП "Білявинці", вже давно відпала.
Вимога абсолютної безпідставності була підтверджена в практиці Верховного Суду України, зокрема, в постановах по справах №№ 910/3395/19 від 23.04.2019 року, 910/3395/19 від 23.01.2020 року і 922/748/19 від 25 лютого 2020 року.
Тема правових наслідків виконання недійсних правочинів безпосередньо обговорювалася в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України по справі № 904/1007/15 від 23.09.2021. У цій постанові КГС ВС дійшов висновку про те, що положення глави 83 ЦК підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання. Тобто, законодавець не передбачив можливості здійснення односторонньої реституції. У тих же випадках, коли виконання відбулося з обох сторін, належить застосувати норму частини першої статті 216 ЦК України - двостороння реституція.
Через те, що обидві сторони спірного договору оренди виконали його умови, він не може вважатися абсолютно недійсним. Відповідно, не застосовується ст.1212 ЦК України. Для таких випадків законом передбачений інша спосіб захисту права - двостороння реституція, тобто відновлення становища, яке існувало раніше (п.4 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України).
Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.В задоволенні позовних вимог відмовити.
2.Судові витрати покласти на позивача.
Сторони мають право оскаржити це рішення до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 21 листопада 2022 року.
Суддя Ю.О. Чопко