Справа № 2-2927/10
03 серпня 2010 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
в складі: головуючого судді Трофимової Д.А.,
при секретарі Конопльовій Д.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання дій незаконними, зобов'язання перерахувати пенсію та стягнення недоплаченої пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому зазначив, що він є інвалідом 3 групи у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, віднесений до осіб першої категорії, які постраждали внаслідок ЧАЕС 1987-1990р.р.
З 01.11.2009 року розмір його пенсії складає 1152 грн. Він вважає, що такий розмір пенсії є нижчим, ніж належить йому відповідно до діючого законодавства. Він звертався до відповідача з заявою щодо перерахунку пенсії у відповідності із вказаними нормами діючого законодавства. Вважаючи дії відповідача щодо нарахування йому пенсії в меншому розмірі незаконними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, позивач просить суд визнати незаконними дії відповідача по призначенню йому - інваліду 3 групи в зв'язку з Чорнобильською катастрофою пенсії за період з 01.01.2010 року в розмірі 1241 грн. 50 коп.; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії та встановити йому пенсію в розмірі не нижче шести мінімальних пенсій за віком, тобто не нижче ніж 3438 грн. та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплатити йому недоплачену пенсію за три роки з дня подачі позову до суду.
У судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу без його участі.
Представник відповідача до суду також не з'явився. Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя надало суду письмову заяву з проханням розглянути справу у відсутності його представника. Позов не визнають у повному обсязі.
Тому суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України № 796-Х11 від 28.02.1991р. „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Як видно з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому 28.07.2008р. встановлено 3 група інвалідності - безстроково (довічно), що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи серія НОМЕР_1 виданого 09.08.2008р.; довідкою до акта огляду МСЕК серія АД № 101671, та довідкою МСЕК, серія АВ № 004603 (а.с. 6, 7).
Позивач перебуває на обліку в УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя з 22.02.2005р. та одержує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків (3 група інвалідності внаслідок ЧАЕС встановлено з 28.07.2008 року - з 30 % втрати працездатності) та одержує пенсію по інвалідності, розмір якої з січня 2010 року становить 1241 грн. 50 коп., що підтверджується довідкою відповідача (а.с. 8). Розрахунок пенсії позивачу проведено відповідачем виходячи із встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Відповідно до ст. 54 Закону України № 796-Х11 від 28.02.1991р. «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6-ти мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Із письмових заперечень відповідача вбачається, що позивачу обчислення пенсії та підвищення здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530. Крім того, постановою КМУ № 654 від 16.07.2008р. встановлено, що з 01.07.2008р. доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії досягли певних розмірів, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС у 1987-1990 роках - для інвалідів 3 групи це становить 760 грн. Тому свої дії відповідач вважає законними.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта Закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», на підставі яких була нарахована пенсія позивачу, оскільки істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 вищезгаданого Закону, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсії за віком. Крім того, відповідачем не надано жодного доказу, щодо застосування цієї постанови.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 3 ст. 67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Тобто, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при розрахунку розміру пенсії позивача слід керуватися ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Право позивача на отримання зазначеної пенсії та додаткової пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Запоріжжя (Постанова правління ПФУ № 8-2 від 30.04.2002 р.).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача, щодо нарахування та виплати пенсій позивачу у розмірах, що не відповідають вимогам ст.ст. 50, 54 ч. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є незаконними.
Згідно ст.ст. 19, 46 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 10-рп/08 пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних, відповідно до ст. 22 Конституції України є неприпустимим.
Входячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають норми ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», яка істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
У зв'язку з чим, суд не приймає до уваги посилання відповідача, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд також не приймає до уваги і зазначення відповідача про застосування норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, тому що положення цієї статті не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті розміру мінімальної пенсії за віком.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі 6 мінімальної пенсій за віком.
Враховуючи той факт, що відповідачем призначена пенсія менша, ніж встановлено законом, відмовлено в проведенні перерахунку та виплаті пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, суд вважає за необхідне визнати зазначені дії неправомірними та зобов'язати відповідача провести відповідний перерахунок та провести виплату недоплаченої пенсії за три роки з дня подачі позову до суду.
Тим же рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу 1 пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу 11 „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та пункту 3 розділу 111 „Прикінцеві положення” Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Між тим, оскільки зміни, внесені Законом України № 107-У1 від 28.12.2007 року „Про державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України” до статей 50 та 54 спеціального закону № 796, визнані неконституційними та втрачають чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення, тобто лише з 22 травня 2008 року.
Отже, дії відповідача по нарахуванню ОСОБА_1 пенсії за період з 06.05.2007р. по 21.05.2008р. включно у розмірах, які встановлені Законом № 107-У1 від 28.12.2007р. „Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” є правомірними і в задоволенні позовних вимог за вказаний період слід відмовити.
Враховуючи те, що відповідачем призначена пенсія менша, ніж встановлено законом, відмовлено в проведенні перерахунку та виплаті пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, суд вважає за необхідне визнати вищезазначені дії неправомірними та зобов'язати відповідача провести відповідний перерахунок та провести виплату недоплаченої пенсії за період з 22 травня 2008 року і в подальшому, з урахуванням сум, отриманих позивачем за вказаний період, але ж не за три роки з дня подачі позову до суду, як того бажає позивач. Тому суд визнає не переконливими доводи позивача в цій частині позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 207, 212-215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя по призначенню ОСОБА_1 - інваліду 3 групи в зв'язку з Чорнобильською катастрофою пенсії, в розмірі, меншому, ніж передбачено ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з 01.01.2010 року в розмірі 1241грн. 50коп., - незаконними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити ОСОБА_1 - інваліду 3 групи в зв'язку з Чорнобильською катастрофою, перерахунок пенсії та забезпечити виплату державної пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 ч. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі не нижче 6-ти мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян, починаючи з 22 травня 2008 року та у подальшому, з урахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та раніше отриманих сум за вказаний період.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя