< Список >
Донецький окружний адміністративний суд
30 липня 2010 р. Справа № 2а-15453/10/0570
місто Донецьк, вул.. 50 Гвардійської дивізії, 17
11 год. 00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,
суддів: Шальєвої В.А., Голуб В.А.
при секретарі судового засідання Поповій І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1, м. Шахтарськ
до Державної судової адміністрації України, м. Київ, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, м. Донецьк, Державного казначейства України, м. Київ, Міністерства фінансів України, м. Київ
про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідачів: не з'явилися
ОСОБА_1 заявив позов до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання неправомірною бездіяльності Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Міністерства фінансів України в частині не проведення перерахунку та виплати надбавки за вислугу років з 22 травня 2008 року від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а також в частині не проведення перерахунку та виплати з 19 серпня 2009 року заробітної плати за з урахуванням посадового окладу в розмірі 8 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, та невиплати відповідної суми щомісячного грошового утримання від належних сум заробітної плати по 31 травня 2010 року, зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області перерахувати та виплати з 22 травня 2008 року надбавку за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, з 19 серпня 2009 року заробітну плату з урахуванням посадового окладу у розмірі 8 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, суми щомісячного грошового утримання від належних сум заробітної плати по 31 травня 2010 року з урахуванням раніше проведених виплат та одночасним утриманням обов'язкових податків і зборів, зобов'язання Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України профінансувати та виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Донецькій області кошти для проведення перерахунку заробітної плати шляхом нарахування з 22 травня 2008 року надбавку за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, з 19 серпня 2009 року заробітну плату з урахуванням посадового окладу, у розмірі 8 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, суми щомісячного грошового утримання від належних сум заробітної плати по 31 травня 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на застосування першим відповідачем при обчисленні його заробітної плати положень постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункту 4-1 постанови від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865», які визнані протиправними, незаконними та скасовані судовими рішеннями, що набрали законної сили, та які обмежували розмір заробітної плати, виходячи з мінімальної заробітної плати 332 грн. і забороняли в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати проводити її перерахунок, що призвело до недоотримання заробітної плати позивачем, що є порушенням конституційної гарантії незалежності суддівської влади. Крім цього, позивач посилається на неправомірність виплати йому надбавки за вислугу років у відсотках від посадового окладу, а не виходячи з відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів».
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання належним чином повідомлений, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були належним чином повідомлені, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток. За таких обставин та враховуючи положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Від Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України через канцелярію суду надійшли письмові заперечення, у яких вони у задоволенні позову просили відмовити у повному обсязі, вказуючи на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений статтею 99 КАС України, тому вважають, що перерахунок заробітної плати повинен бути здійснений за період з 30 березня 2009 року по 01 квітня 2010 року. Крім того, перший та другий відповідачі зазначають, що не є належними відповідачами, оскільки відповідно до покладених на них завдань виконує функції розпорядника певних бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції. Державне казначейство України зазначило у поясненнях, що інтересів позивача у спірних правовідносинах не порушувало. Міністерство фінансів України посилається на відсутність фінансування. Відповідачі просили розглянути справу за їх відсутності.
Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 21 червня 1982 року був суддею Шахтарського міського суду Донецької області, з 26 червня 1997 року обраний безстроково Верховною Радою України на посаду судді Кіровського міського суду Донецької області, з 13 червня 2008 року призначений заступником голови Кіровського міського суду Донецької області, що підтверджується копією трудової книжки.
Як встановлено судом, заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2006-2010 роки. Зазначені обставини не є спірними між сторонами.
Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначає Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ.
Згідно зі статтею 128 вказаного Закону територіальне управління державної судової адміністрації є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в установах банку. Територіальні управління державної судової адміністрації здійснюють свою діяльність на основі положення про державну судову адміністрацію, яке затверджується указом Президента України за поданням Прем'єр-міністра України, погодженим із Радою суддів України.
Відповідно до статті 122 Закону України «Про судоустрій України», яка регулює питання матеріально-технічного забезпечення судів, матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладається на державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду, в межах кошторису на утримання даного суду. Суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через державну судову адміністрацію.
Між тим, суди не здійснюють матеріальне забезпечення суддів, в судах загальної юрисдикції відповідний відділ, який здійснював би виплату заробітної плати суддям, відсутній. Отже органами, які здійснюють матеріальне забезпечення судців, є Державна судова адміністрація України та її територіальні управління.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, є елементами статусу судді (статті 42-45 Закону України «Про статус суддів»). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді.
Статтею 14 Закону «Про судоустрій України» встановлено, що однією з гарантій самостійності судів і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Статтею 44 Закону України «Про статус суддів» визначено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України та Голови Вищого арбітражного суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків їх окладів. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24 червня 1999 року у справі № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року у справі № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України «Про судоустрій України» треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» зазначену постанову доповнено, зокрема, пунктом 4-1, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та Вищого адміністративного Суду України від 29 жовтня 2009 року, в адміністративній справі за позовом особи до держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи - Державне казначейство України, Державна судова адміністрація, про визнання протиправною бездіяльності та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, визнано протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів».
Таким чином, з 03 грудня 2007 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» втратив чинність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, встановлюються, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» доповнено постанову № 865, зокрема, пунктом 4-1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (справа № 2/174), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року (справа № 22-а-26751/08), в адміністративній справі за позовом особи до Кабінету Міністрів України, треті особи - Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, про визнання незаконними та скасування актів, визнані незаконними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів».
Таким чином, з 19 серпня 2009 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» втратили чинність.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає наслідки набрання законної сили судовим рішенням, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Таким чином, з 03 грудня 2007 року є протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів», а з 19 серпня 2009 року - є протиправними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач мав право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі № 2/174, тобто з 19 серпня 2009 року.
Як вже зазначалося судом, заробітна плата позивача з урахуванням грошового утримання, в тому числі з 19 серпня 2009 року, обчислювалася виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», що свідчить про безумовне порушення права позивача на належне матеріальне забезпечення.
Таким чином, є доведеною неправомірність бездіяльності Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Міністерства фінансів України щодо не проведення перерахунку та невиплати позивачу заробітної плати та грошового утримання з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» за період з 19 серпня 2009 року по травень 2010 року включно.
Відповідно до пункту 2-2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів», який був доповнений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року № 19, суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять ро 50ків - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.
Відповідно до частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції до внесення змін з 1 січня 2008 року Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що були визнані неконституційними рішенням КСУ від 22 травня 2008 року) суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI було змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, однак не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до статті 44 Закону України «Про статус суддів».
Як встановлено судом і не є спірним між сторонами, позивачу виплачувалася надбавка у розмірі 40% від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, що з 22 травня 2008 року суперечить статті 44 Закону України «Про статус суддів», внаслідок чого є доведеною неправомірність бездіяльності Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Міністерства фінансів України щодо не проведення перерахунку та невиплати надбавки за вислугу років позивачу, виходячи з щомісячного заробітку, а не посадового окладу.
Відповідно до пункту 5 статті 116 Закону України «Про судоустрій в Україні» Рада суддів України розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів, розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їх сімей і приймає відповідні рішення з цих питань, здійснює контроль за організацією діяльності судів та діяльністю державної судової адміністрації, заслуховує інформацію голів судів і посадових осіб державної судової адміністрації про їх діяльність, та виконує інші функції.
Рішенням Ради суддів України від 27 червня 2008року № 105 зобов'язано Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 01.06.2005р. по 31.12.2005р. та за період з 2005 по 2008 роки, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.
Бюджетним кодексом України (статті 32-37) на Міністерство фінансів України покладено обов'язок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.
Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.
Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України (стаття 111 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до Указу Президента від 03 березня 2003 року № 182 Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.
Статтею 126 Закону України «Про судоустрій України» встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, а згідно до приписів статті 58 Бюджетного кодексу України єі розпорядником коштів , а тому зобов'язане організовувати розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.
Тобто, Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у зв'язку з визнанням судом незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865» та пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», що не було виконано в порушення вимог статей 20, 21 Бюджетного кодексу України, а тому порушено принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу (пункт 11 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до наказу ДСА України від 09 червня 2004 року № 82/04 «Про організаційні заходи щодо забезпечення подання на затвердження штатних розписів апаратів місцевих та апеляційних судів» обов'язок подавати штатні розписи до ДСА із зазначенням розміру фінансування оплати праці суддям покладено за поданням голів суду на територіальні управління Державної судової адміністрації, в тому числі й на ТУ ДСА в Донецькій області, яке й здійснює фактичну виплату заробітної плати позивачу. Зазначені повноваження сторонами не оспорюються. Однак, зміни до штатних розписів не вносилися.
Доказів звернення Територіального управління ДСА в Донецькій області до Державної судової адміністрації України з даними про коригування заробітної плати позивача, виходячи з посадового окладу, розрахованого у розмірі мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні на відповідний період, суду не надано, в тому числі на виконання ухвали про витребування доказів від 12 липня 2010 року, однак законодавством покладено обов'язок проінформувати Державну судову адміністрацію України - головного розпорядника бюджетних коштів на утримання судової системи, щодо необхідності здійснення перерахунку заробітної плати позивача з нового розміру посадового окладу, що підтверджує бездіяльність Територіального управління ДСА в Донецькій області, яке не прийняло заходи щодо корегування посадового окладу позивача та кошторису суду з урахуванням визнання нечинним пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865» та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
З огляду на зазначене, Державною судовою адміністрацією України, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Донецькій області, Міністерством фінансів України не було своєчасно здійснено відповідного перерахунку посадового окладу та грошового забезпечення позивачу, оскільки нарахування заробітної плати та грошового утримання з 19 серпня 2009 року здійснювалось на підставі скасованого пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі та поновлення порушених прав позивача з урахуванням частини 2 статті 11 КАС України шляхом визнання неправомірною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області щодо не проведення перерахунку заробітної плати та грошового утримання та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року по травень 2010 року включно з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», а також з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; визнання неправомірною бездіяльності Державної судової адміністрації в Донецькій області та Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року по травень 2010 року включно з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», а також з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року по травень 2010 року включно здійснити перерахунок та виплатити недоотриману заробітну плату та грошове утримання з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» з утриманням обов'язкових податків та зборів; зобов'язання Міністерства фінансів України профінансувати виплату ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року по травень 2010 року включно здійснити перерахунок та виплатити недоотриману заробітну плату та грошове утримання з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» з утриманням обов'язкових податків та зборів; зобов'язання Державної судової адміністрації України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Донецькій області кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року по травень 2010 року недоотриманої заробітної плати та грошового утримання з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
В порядку статті 94 КАС України документально підтверджені витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню позивачу з Державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання неправомірною бездіяльності Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Міністерства фінансів України в частині не проведення перерахунку та виплати надбавки за вислугу років з 22 травня 2008 року від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а також в частині не проведення перерахунку та виплати з 19 серпня 2009 року заробітної плати за з урахуванням посадового окладу в розмірі 8 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, та невиплати відповідної суми щомісячного грошового утримання від належних сум заробітної плати по 31 травня 2010 року, зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області перерахувати та виплати з 22 травня 2008 року надбавку за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, з 19 серпня 2009 року заробітну плату з урахуванням посадового окладу у розмірі 8 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, суми щомісячного грошового утримання від належних сум заробітної плати по 31 травня 2010 року з урахуванням раніше проведених виплат та одночасним утриманням обов'язкових податків і зборів, зобов'язання Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України профінансувати та виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Донецькій області кошти для проведення перерахунку заробітної плати шляхом нарахування з 22 травня 2008 року надбавку за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, з 19 серпня 2009 року заробітну плату з урахуванням посадового окладу, у розмірі 8 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, суми щомісячного грошового утримання від належних сум заробітної плати по 31 травня 2010 року, задовольнити повністю.
Визнати неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області щодо не проведення перерахунку заробітної плати та грошового утримання та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року по травень 2010 року включно з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», а також з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації в Донецькій області та Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року по травень 2010 року включно з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», а також з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року по травень 2010 року включно здійснити перерахунок та виплатити недоотриману заробітну плату та грошове утримання з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» з утриманням обов'язкових податків та зборів.
Зобов'язати Міністерство фінансів України профінансувати виплату ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року по травень 2010 року включно здійснити перерахунок та виплатити недоотриману заробітну плату та грошове утримання з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» з утриманням обов'язкових податків та зборів.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Донецькій області кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року по травень 2010 року недоотриманої заробітної плати та грошового утримання з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
Присудити на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 липня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 04 серпня 2010 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Смагар С.В.
Судді Шальєва В.А.
Голуб В.А.