06 серпня 2010 рокуСправа № 2а-1968/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання - Шергіній Ю.О.,
за участю прокурора Загоруйка С.С.,
представника відповідача Москалця В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Прокурора Маневицького району до Маневицької районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання нечинним розпорядження голови Маневицької районної державної адміністрації,
Прокурор Маневицького району звернувся в суд із позовом про визнання нечинним розпорядження голови Маневицької районної державної адміністрації №260 від 23 червня 2008 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд громадянину ОСОБА_2».
Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення статей 38, 122 Земельного Кодексу України 23 червня 2008 року головою Маневицької районної державної адміністрації було видано розпорядження №260 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд громадянину ОСОБА_2», яким надано дозвіл на розробку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25 га за рахунок земель запасу ОСОБА_2 жителю села Майдан для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за межами населеного пункту села Майдан Троянівської сільської ради. Прокуратурою району на дане розпорядження 10 червня 2010 року було принесено протест. Маневицькою районною державною адміністрацією 21 червня 20010 року протест прокурора було відхилено, а тому прокурор просить визнати нечинним дане розпорядження.
В судовому засіданні прокурор адміністративний позов підтримав і пояснив, що Маневицька районна державна адміністрація не вправі була виносити розпорядження про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, оскільки це не входить до її компетенції, а тому просить визнати нечинним розпорядження голови Маневицької районної державної адміністрації.
Відповідач у запереченні від 22 липня 2010 року за №1101/35/2-10 та представник відповідача в судовому засіданні адміністративного позову не визнали, обгрунтовуючи тим, що ОСОБА_2 звернувся з заявою до Маневицької районної державної адміністрації, а тому відповідно до статті 23 Закону України «Про планування і забудову територій» йому було виділено земельну ділянку у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу за межами населених пунктів. Просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
На адресу Волинського окружного адміністративного суду 3 серпня 2010 року надійшов лист та заперечення на позовну заяву від третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 Останній вважає, що дії Маневицької районної державної адміністрації по видачі розпорядження №260 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд громадянину ОСОБА_2» від 23 червня 2008 року правомірні та вчинені згідно закону та просить, у зв'язку із складними сімейними обставинами, розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 червня 2008 року головою Маневицької районної державної адміністрації було видано розпорядження №260 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд громадянину ОСОБА_2», яким надано дозвіл на розробку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25 га за рахунок земель запасу ОСОБА_2 жителю села Майдан для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за межами населеного пункту села Майдан Троянівської сільської ради.
Прокуратурою Маневицького району на дане рішення 10 червня 2010 року було принесено протест. Маневицькою районною державною адміністрацією 21 червня 20010 року протест прокурора було відхилено.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до статті 39 Земельного кодексу України (в редакції станом на 23 червня 2008 року) використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Статтею 40 Земельного кодексу України (в редакції станом на 23 червня 2008 року) визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватись в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 121 цього Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Стаття 23 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачає, що розміщення об'єктів містобудування на території населених пунктів та за їх межами здійснюється відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки згідно із затвердженою містобудівною документацією, регіональними або місцевими правилами забудови.
У разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови за межами населених пунктів містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок, у тому числі передбачених для продажу на земельних торгах, встановлюються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування на підставі містобудівного обґрунтування, яке підлягає громадському обговоренню.
Відповідно до пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції станом на 23 червня 2008 року) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
Отже, розглянувши звернення жителя села Майдан Маневицького району ОСОБА_2, який представив містобудівне обґрунтування, яке містить графічні матеріали та генеральний план забудови земельної ділянки Маневицькою районною державною адміністрацією правомірно та законно прийнято розпорядження від 23 червня 2008 року за №260.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Прокурор належним чином не довів, що розпорядження голови Маневицької райдержадміністрації є нечинним та не надав суду доказів, які б належним чином підтверджували підставність позовних вимог.
Відповідач в свою чергу довів, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд громадянину ОСОБА_2 входить до компетенції районної державної адміністрації, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора Маневицького району є безпідставними та не обґрунтованими, а тому до задоволення не підлягають.
Крім того, суд вважає безпідставним та помилковим посилання прокурора в протесті від 10 червня 2010 року та в адміністративному позові на частину 3 статті 122 Земельного кодексу України, оскільки на момент винесення спірного розпорядження положення даної статті стосувались тільки юридичних осіб, а не фізичних осіб.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статей 38, 118, 121, пункту 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України, статті 23 Закону України «Про планування і забудову територій», суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.Я. Ксензюк