21 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 380/2050/21 пров. № А/857/11857/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Качмара В.Я., Курильця А.Р.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року (суддя першої інстанції Кузан Р.І., м. Львів)
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) про:
визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення нарахування та виплати на день звільнення допомоги на оздоровлення у березні 2016 року у розмірі 3129,88 грн та у червні 2017 року у розмірі 5010,05 грн, передбаченої п. 4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення у березні 2016 року та у червні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення нарахування та виплати на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, за 2013-2019 роки;
зобов'язання нарахувати та виплатити на користь компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, за 2013-2019 роки;
визнання протиправними дій щодо виплати надбавки за кваліфікацію за період 2012-2019 роки в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;
зобов'язання нарахувати та виплатити з урахуванням виплачених сум надбавку за кваліфікацію за 2012-2019 роки у розмірі, визначеному у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу;
визнання протиправними дій щодо виплати винагороди за бойове чергування за період 2008-2019 роки у розмірі 5% посадового окладу при законодавчо встановленому від 10 до 30 відсоткового розміру від посадового окладу;
зобов'язання нарахувати та виплатити на користь з урахуванням виплачених сум винагороду за бойове чергування за 2008-2019 роки згідно додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» із розрахунку 4% за бойове чергування у максимальному розмірі, тобто 30% посадового окладу на місяць.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 замінено відповідача на належного - ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення допомоги на оздоровлення у березні 2016 року та у червні 2017 року, передбаченої п. 4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій». Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у березні 2016 року та у червні 2017 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», виплату здійснити з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2019 роки. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, за період з січня 2013 року по вересень 2019 року пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період з 2012-2018 роки в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за кваліфікацію за період з грудня 2012 року по листопад 2016 року включно та з грудня 2016 року по лютий 2018 року включно у розмірі, визначеному у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» у розмірі 5 відсотків посадового окладу за 2-й клас та у розмірі 8 відсотків посадового окладу за 1-й клас, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування за 2010 - 2018 рр. у розмірі 5% посадового окладу. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за бойове чергування у місяцях фактичної виплати за період з вересня 2010 року по лютий 2018 року включно відповідно до додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» у розмірі 30% посадового окладу на місяць, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням, вважаючи таке ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, його оскаржила військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України. Просить скасувати оскаржене рішення суду від 23.05.2022 та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що позивач порушує питання виплат, які належали їй під час проходження служби та здійснювалися на підставі наказів та інших розпорядчих документів, які були чинними на момент спірних правовідносин, та нею в даному випадку не оскаржуються. Допомога на оздоровлення розраховується з розміру місячного грошового забезпечення. Разом з тим, щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується допомога на оздоровлення, передбачена вимогами Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Оттже, виплата позивачу протягом спірного періоду допомоги на оздоровлення без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди була правомірною.
Апелянт стверджує, що військовослужбовцям, які одночасно мають право на щорічну додаткову відпустку з різних підстав, щорічна додаткова оплачувана відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця. Оскільки відповідно до пунктів 17-19 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у взаємозв'язку з пунктом 203 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 відпустка визначена частиною 4 статті 101 зазначеного Закону надається у мирний час, тобто у військовослужбовця не виникає право на таку відпустку в особливий період позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо надбавки за кваліфікацію та винагороди за тривалістю безперервної календарної військової служби, відповідач стверджує, що пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №1294 від 07.11.2007 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) встановлене обмеження виплати надбавки за кваліфікацію у розмірі 50 відсотків нормативно установленого розміру. Таким чином, позивачу нараховувалась та виплачувалась надбавка за кваліфікацію, що становить 2,5% та 4% посадового окладу.
Також апелянт зазначив, що виплата винагороди за бойове чергування (бойову службу), передбачена Додатком 25 до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 «Про упорядкуванню структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Згідно з додатком 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів» винагорода за бойове чергування (бойову службу) виплачується у розмірі від 10 до 30 відсотків посадового окладу військовослужбовцям, на прикордонних заставах, у складі екіпажів літаків, вертольотів, кораблів і катерів Держприкордонслужби за час бойового чергування (бойової служби). Відповідно до пункту 7 Постанови КМУ № 1294 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата проводиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети. Наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України» відповідно до пункту 7 постанови КМУ № 1294 передбачений максимальний розмір виплати винагороди за бойове чергування (бойову службу) у розмірі 50 % від розміру встановленого в додатку 25 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, а саме 5 відсотків від посадового окладу. Отже, відповідно до постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007, наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України та додатку 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 позивачу нараховувалась та виплачувалась винагорода за бойове чергування (бойову службу), що становить 5% посадового окладу. З аналізу підпункту 3.17.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрація Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, така виплата не повинна перевищувати 30% посадового окладу, а отже її розмір може бути меншим в залежності від розміру затвердженого фонду грошового забезпечення. Також відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом було призначено апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказами начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 26.03.2019 №85-ос прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та від 26.04.2019 №113-ос виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення за 2008-2019 роки встановлено, що ОСОБА_1 виплачено Мостиським прикордонним загоном (військова частина 1494):
- у березні 2016 року матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 3129, 88 грн;
- у червні 2017 року матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 5010, 05 грн;
- у період з грудня 2012 року по листопад 2016 року включно (2-ий клас у розмірі 16, 13 грн щомісяця), з грудня 2016 року по лютий 2018 року включно (1-ий клас у розмірі 25, 80 грн щомісяця) надбавку за кваліфікацію, що становить 50% від розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007;
- у період з вересня 2010 року по січень 2012 року включно, з березня 2012 року по жовтень 2014 року включно, з грудня 2012 року по січень 2015 року включно, з березня 2015 року по лютий 2018 року включно (за грудень 2017 року виплачено у січні 2018 року) винагороду за бойове чергування у розмірі 5%, що становить 50% від мінімально встановленого розміру постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 (від 10 до 30 відсотків посадового окладу).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що частиною 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінене лише законодавцем. Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-XII , а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону. Перед звільненням додаткова грошова винагорода грошового забезпечення на підставі Постанови №889 нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, а тому така винагорода не може вважатись одноразовою.Крім того, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період з січня 2013 року по вересень 2019 року.
Визначена згідно з додатками 25-28, зокрема надбавка за кваліфікацію, впорядковані в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженій України Адміністрацією державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 на виконання постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №1294 від 07.11.2007. А відтак, з моменту затвердження вказаної Інструкції підстави для обмеження виплати надбавки за кваліфікацію в обсязі до 50 відсотків нормативно встановленого розміру відпали. Враховуючи, що 29.06.2008 набрала чинності Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженій України Адміністрацією державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, а відтак, відпали підстави для застосування обмеження розміру надбавки за кваліфікацію.
Після прийняття Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрація Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, якою впорядковано виплату додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, відповідач при нарахуванні та виплаті винагороди за бойове чергування (бойову службу) повинен був керуватись додатком №25 Постанови №1294 з урахуванням положень Інструкції №4225, а не пунктом 7 Постанови №1294. Однак, при виплаті позивачу винагороди за бойове чергування відповідач керувався пунктом 7 Постанови №1294 та нараховував винагороду за бойове чергування/бойову службу в сталому розмірі 5% посадового окладу (незалежно від кількості бойових чергувань військовослужбовця), а не 4% за кожне бойове чергування (але не більше 30%), як це впорядкувала Інструкція №425. Тому протиправними є дії відповідача щодо виплати позивачу винагороди за бойове чергування в розмірі 5% посадового окладу
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч.1 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 9-1 Закону №2011-XII при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Підпунктом 5 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 Постанови №889).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №73 від 02.02.2016 (чинний на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №73), відповідно до пункту 2 якої виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2017 роки встановлено, що їй було виплачено ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина 1494) у березні 2016 року матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 3129,88 грн та у червні 2017 року у розмірі 5010,05 грн.
При цьому до складу грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення допомоги на оздоровлення у березні 2016 року та у червні 2017 року, не включено до складу місячного грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 889.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 №425 (далі - Інструкція №425).
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №425 грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення; місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія); штатна посада - посада, визначена у штаті органу Держприкордонслужби, статус якої визначається встановленим за нею найвищим військовим званням і посадовим окладом.
Положеннями пункту 3.7 Інструкції №425 встановлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктом 8 Інструкції №73 встановлено, що щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Проте, Верховний Суд у своїх судових рішення наголошує, що застосовуючи інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті, зокрема, одноразової допомоги при звільненні, слід враховувати пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII Міністру оборони України надано повноваження визначати лише порядок виплати грошового забезпечення. Водночас, право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, Законом не віднесено до компетенції Міністра оборони України. Вказані критерії (розмір, види) можуть бути змінені лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягають положення Закону №2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону, а тому, враховуючи положення частини 3 статті 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 380/2427/20, від 30 квітня 2021 року у справі №620/561/20
Відповідно до долучених до матеріалів справи копій архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 2016 - 2017 роки додаткова грошова винагорода на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, що відповідачем не заперечується, а тому така винагорода не може вважатись одноразовою.
Отже, спірна щомісячна винагорода відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.
Також така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення допомоги на оздоровлення у березні 2016 року та у червні 2017 року, передбаченої п. 4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у березні 2016 року та у червні 2017 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», виплату здійснити з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення нарахування та виплати на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язання нарахувати і виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2013 - 2019 роки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з абзацами першим, третім пункту 4 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 затверджено Перелік військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служб, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2-5. Вказаною постановою Уряду затверджено також Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що додається.
Відповідно до додатку 4 Переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та Інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, військовослужбовцям, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби на посадах інспектора прикордонної служби 1, 2 та 3 категорії встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.
Відповідно до п. 1 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.
Відповідно до п. 11 вказаного Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Із витягу з послужного списку ОСОБА_1 видно, що вона проходила військову службу з січня 2013 року по вересень 2019 року на посадах, які відповідно до п. 4 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ та Постанови №702 надають право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних дні.
Відповідач вказаних обставин не заперечує. Втім, стверджує, що згідно з п. 17-19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена.
Згідно п. 8, 14, 17-19 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Отже, покликання відповідача на п. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка, на його думку, виключає можливість надання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених п.п. 17 і 18 ст. 10-1 Закону, є необґрунтованими.
Норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 у зразковій справі № 620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 від 16.05.2019 залишено без змін. Вказані висновки Верховного Суду є релевантними і до даної справи.
Отже, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період з січня 2013 року по вересень 2019 року.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача в частині виплати ОСОБА_1 у період 2012-2018 років надбавки за кваліфікацію в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова №1294) до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
На виконання п.2 Постанови №1294 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція №425), пунктом 3.13.1 якої встановлено, що особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу.
Як правильно встановив суд першої інстанції ОСОБА_1 виплачено Мостиським прикордонним загоном (військова частина 1494): у період з грудня 2012 року по листопад 2016 року включно (2-ий клас у розмірі 16,13 грн щомісяця), з грудня 2016 року по лютий 2018 року включно (1-ий клас у розмірі 25,80 грн щомісяця) надбавку за кваліфікацію, що становить 50% від розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 (1 клас - 8 відсотків посадового окладу, 2 клас 5 відсотків посадового окладу); у період з вересня 2010 року по січень 2012 року включно, з березня 2012 року по жовтень 2014 року включно, з грудня 2012 року по січень 2015 року включно, з березня 2015 року по лютий 2018 року включно (за грудень 2017 року виплачено у січні 2018 року) винагороду за бойове чергування у розмірі 5 %, що становить 50% від мінімально встановленого розміру постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 (від 10 до 30 відсотків посадового окладу).
Постановою №1294 затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови.
Відповідно до п.2 Постанови №1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 11 Постанови №1294 надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Наведені приписи дають підстави вважати, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.
Згідно п.3.13.1 Інструкції №425 особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас майстра присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка у розмірі 11 відсотків посадового окладу.
Таким чином, Інструкцією №425 було упорядковано перелік додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, до складу яких входить й надбавка за кваліфікацію.
Такий порядок застосування правових норм щодо виплати грошового забезпечення, до складу якого входять додаткові види, зокрема, і надбавка за кваліфікацію, відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі №808/8403/13-а.
Таким чином, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 за №425 упорядковано виплати додаткових видів грошового забезпечення
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період з 2012-2018 роки в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за кваліфікацію за період з грудня 2012 року по листопад 2016 року включно та з грудня 2016 року по лютий 2018 року включно у розмірі, визначеному у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» у розмірі 5 відсотків посадового окладу за 2-й клас та у розмірі 8 відсотків посадового окладу за 1-й клас, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо виплати винагороди за бойове чергування за період 2008-2019 роки у розмірі 5% посадового окладу при законодавчо встановленому від 10 до 30 відсоткового розміру від посадового окладу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне
Відповідно до додатку 25 Постанови №1294 військовослужбовці у частинах і підрозділах ракетних військ, у частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил, які несуть бойове чергування з протиповітряної оборони України, розвідувальних(спецпризначення) з'єднаннях, частинах і підрозділах, на прикордонних заставах, у складі екіпажів літаків, вертольотів, кораблів і катерів Держприкордонслужби за час бойового чергування (бойової служби) отримують винагороду за бойове чергування (бойову службу) від 10 до 30 відсотків посадового окладу.
Пункт 2 Постанови №1294 регламентував, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Міністерством надзвичайних ситуацій, Державною інспекцією техногенної безпеки, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Водночас пункт 7 Постанови №1294 визначав, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру.
Адміністрація Державної прикордонної служби України на виконання Закону України «Про Державну прикордонну службу України» та Постанови №1294, з метою визначення порядку й умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, наказом №425 від 20.05.2008 затвердила Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (чинна на час спірних правовідносин, далі - Інструкція №425).
Згідно підпункту 3.17.1. пункту 3.17 розділу ІІІ Додаткові види грошового забезпечення Інструкції №425 військовослужбовцям прикордонних застав (відділень відділів прикордонної служби), які входять за розрахунком до складу прикордонних нарядів, екіпажів літаків, вертольотів, що несуть бойову службу з безпосередньої охорони державного кордону на державному кордоні, екіпажів кораблів, катерів за час бойового чергування (бойової служби) з охорони державного кордону України та виключної (морської) економічної зони України виплачується винагорода за бойове чергування (бойову службу).
Відповідно до підпункту 3.17.2. пункту 3.17 Інструкції №425 винагорода за бойове чергування (бойову службу) військовослужбовцям виплачується в таких розмірах на місяць:
- екіпажів літаків і вертольотів за час бойової служби вночі (22-00 - 6-00), - 5 відсотків посадового окладу за кожний виліт з охорони державного кордону України та виключної (морської) економічної зони України, але не більше 30 відсотків на місяць;
- іншим військовослужбовцям, які згідно з підпунктом 3.17.1 цієї Інструкції мають право на винагороду, а також військовослужбовцям, прикомандированим на прикордонну заставу (відділення відділу прикордонної служби), корабель, катер, судно наказами відповідних начальників (командирів), за час бойового чергування (бойової служби), - 4 відсотки посадового окладу за кожне несення служби, але не більше 30 відсотків на місяць.
Згідно пункту 3.17 Інструкції №425:
3.17.3. Винагорода за бойове чергування (бойову службу) військовослужбовцям нараховується від посадових окладів за основною або тимчасовою посадою.
3.17.4. Винагорода за бойове чергування (бойову службу) виплачується за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказів відповідних начальників (командирів) органу Держприкордонслужби про виплату винагороди. Підставою для видання наказу є рапорт відповідних начальників (командирів) підрозділів, у якому зазначаються військовослужбовці, які залучалися до несення бойового чергування (бойової служби).
3.17.5. Військовослужбовцям прикордонних застав (відділень відділів прикордонної служби), екіпажів літаків, вертольотів, кораблів, катерів, які виконували обов'язки неповний календарний місяць (у зв'язку з призначенням, звільненням (усуненням) з посади, перебуванням у відпустці, на лікуванні, службовому відрядженні, а також з інших поважних причин) та мають право на отримання винагороди за бойове чергування (бойову службу), винагорода виплачується за кожне чергування у розмірах, визначених підпунктом 3.17.2 цієї Інструкції, але не більше 30 відсотків від посадового окладу на місяць.
3.17.6. Винагорода не виплачується військовослужбовцям, які її отримали за попереднім місцем служби, за місяць, у якому вони прибули для подальшого проходження служби в інший орган (підрозділ) Держприкордонслужби, у якому військовослужбовцям установлена виплата цієї винагороди.
3.17.7. Військовослужбовці, які допустили порушення порядку несення бойового чергування (бойової служби), можуть бути позбавлені винагороди за той місяць, у якому було допущене це порушення, наказом відповідного начальника (командира) органу Держприкордонслужби.
Таким чином, пункт 7 Постанови №1294 визначав, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, виплата таких провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру.
Адміністрація Держприкордонслужби упорядковала додаткові видів грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України шляхом прийняття Інструкції №425, деталізувавши їх розмір та підстави виплати залежно від певних обставин.
Так, виплату передбаченої Постановою КМУ винагороди за бойове чергування (бойову службу) військовослужбовцям в розмірі від 10% до 30% посадового окладу за місяць Інструкцією №425 упорядковано таким чином: виплата здійснюється в розмірі 4% посадового окладу за кожне несення служби (напр., за умови несення трьох бойових чергувань розмір винагороди становитиме 4%*3=12% посадового окладу), але не більше 30 відсотків на місяць.
Отже, після прийняття Інструкції №425, якою впорядковано виплату додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, відповідач при нарахуванні та виплаті винагороди за бойове чергування (бойову службу) повинен був керуватись додатком №25 Постанови №1294 з урахуванням положень Інструкції №4225, а не пунктом 7 Постанови №1294.
Із матеріалів справи видно, що при виплаті ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування відповідач керувався пунктом 7 Постанови №1294 та нараховував винагороду за бойове чергування/бойову службу в сталому розмірі 5% посадового окладу (незалежно від кількості бойових чергувань військовослужбовця), а не 4% за кожне бойове чергування (але не більше 30%), як це впорядкувала Інструкція №425.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування за 2010 - 2018 роки у розмірі 5% посадового окладу та зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за бойове чергування у місяцях фактичної виплати за період з вересня 2010 року по лютий 2018 року включно відповідно до додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» у розмірі 30% посадового окладу на місяць, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум.
Що стосується доводів апелянта щодо строку звернення до суду з вказаними вимогами, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
В абзаці 1 ч. 2 вказаної статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Згідно ст.1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону України № 2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч.1 ст.94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці» №1774-VIII, зі змінами та доповненнями від 1 січня 2017 року, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону Закон №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У постанові від 21 листопада 2018 року (справа №824/166/15-а) Верховний Суд, аналізуючи норми, зокрема, ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, п. 33.1 Інструкції, дійшов висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань вважається одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу.
Аналізуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Таким чином, позивач має право звертатися до суду з позовними вимогами про стягнення грошового забезпечення без обмеження будь-яким строком.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 12 червня 2020 року по справі № 818/1106/16, у постанові від 26 травня 2022 року у справі №500/555/21.
Отже, звернення позивача до суду із розглядуваними вимогами не обмежується будь-яким строком.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. Я. Качмар
А. Р. Курилець