09 серпня 2010 р. Справа № 2-а-2557/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : Жученко Т.П.
відповідача : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до: державного підприємства дослідного господарства "Олександрівське" Інституту кормів Української академії наук
про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році
До суду звернулося Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до державного підприємства дослідного господарства “Олександрівське” Інституту кормів Української академії наук (далі - відповідач) з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році, мотивуючи його наступним.
Згідно з поданим відповідачем звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік останнім самостійно зазначено середньооблікову кількість штатних працівників 287 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 8 осіб. Самостійно визначена відповідачем кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, становить 11 осіб.
Таким чином, відповідачем не виконано вимог ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме не забезпечено встановленого нормативу 3-ох робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а також не розраховано та не сплачено суму адміністративно-господарських санкцій, яка у відповідності до ст. 20 вищевказаного Закону становить 46329,63 грн.
У строк, визначений ч. 4 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, вказана сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем сплачена не була, що спричинило нарахування позивачем пені у розмірі 861,80 грн. з 16.04.2010 р. Адміністративно-господарські санкції та пеня у добровільному порядку відповідачем сплачені не були, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та письмові докази у справі.
Представник відповідача надав суду свої заперечення на позовну заяву (а.с.29-32), у відповідності до яких зазначив, що ДП ДГ “Олександрівське” вживало протягом 2009 року всі необхідні заходи для працевлаштування інвалідів. Крім того, зазначив, що товариство протягом 2009 р. повідомляло Тростянецький районний центр зайнятості про наявність вільних вакантних місць саме для працевлаштування інвалідів, про що свідчать відповідні звіти про наявність вакансій, які були долучені до матеріалів справи. Однак, на звернення підприємства орган зайнятості осіб з числа інвалідів для працевлаштування не направляв.
Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.44).
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідачем до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 287 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 8 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, становить 11 осіб (а.с.4).
На запит позивача - Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за №01-08/557 від 20.04.2010 р. (а.с.5) Тростянецький районний центр зайнятості у Вінницькій області надав відповідь за вих. №04-20/830-1 від 20.05.2010 р. (а.с.6,7), згідно з яким ДП ДГ “Олександрівське” у 2009 році регулярно подавало звіти за формою №3-ПН щодо інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с.8-19).
За даними Тростянецького районного центру зайнятості жодного направлення для працевлаштування інвалідів з числа безробітних на ДП ДГ “Олександрівське” видано не було у зв'язку з тим, що 9 осіб відмовилося від запропонованої вакансії “підсобний робітник” в зв'язку з віддаленістю населеного пункту, в якому знаходиться підприємство та невідповідністю професії до індивідуальної програми реабілітації інвалідів, а 5 особам дана вакансія не відповідала відповідно до вимог програми реабілітації та освітньо-кваліфікаційному рівню. Крім того, фактів відмов роботодавця у працевлаштуванні інвалідів не було, а протягом 2009 року підприємством прийнято участь у 3-з семінарах, які проводив центр зайнятості.
Суд встановив, що відповідачем подавались звіти про наявність вакансій станом на 30.01.2009 р., 02.03.2009 р., 31.03.2009 р., 30.04.2009 р., 28.05.2009 р., 30.06.2009 р., 30.07.2009 р., 28.08.2009 р., 28.09.2009 р., 02.11.2009 р., 30.11.2009 р., 28.12.2009 р., згідно з якими є потреба у працевлаштуванні осіб - інвалідів на постійну роботу зі звичайними умовами праці (а.с.8-19).
Судом досліджено розрахунки адміністративно-господарських санкцій та пені (а.с.22,23), згідно з якими розмір адміністративно-господарських санкцій становить 46329,63 грн., пені - 861,80 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить зобов'язати відповідача сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2009 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити в 2009 році 11 робочих місць для працевлаштування інвалідів, але на підприємстві за вказаний період було працевлаштовано лише 8 осіб-інвалідів.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача, оцінюючи доводи сторін та надані ними докази, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
З аналізу положень Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” витікає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст. 18 Закону, при цьому ст. 18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 р. “Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Порядок).
Згідно з п. 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Суд встановив, що відповідачем виконані вимоги постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 р. “Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо подання інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів.
Наказом Міністерства праці та соціального захисту політики України №223 від 15.05.2007 р. затверджено порядок нарахування пені та її сплати. Відповідно до п. 3.3 наказу документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. №42, рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.
Згідно з наданими суду документами, зокрема, звіту підприємства-відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників в 2009 році на підприємстві становила 287 осіб, згідно зі ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2009 році становить 11 осіб. Фактично, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність на підприємстві-відповідача, складає 8 осіб.
Судом було досліджено відповідь Тростянецького районного центру зайнятості за вих. №04-20/994 від 23.06.2010 р. (а.с.34), згідно з якою в 2009 році 14 безробітним інвалідам було видано направлення для працевлаштування за вакансією “підсобний робітник” на ДП ДГ “Олександрівське”, однак, 9 осіб відмовилося від запропонованої вакансії в зв'язку з віддаленістю населеного пункту, в якому знаходиться підприємство та невідповідністю професії до індивідуальної програми реабілітації інвалідів, а 5 особам дана вакансія не відповідала відповідно до вимог програми реабілітації та освітньо-кваліфікаційному рівню.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.
Виходячи з вимог ст. 71 КАС України суд повинен всебічно перевіряти всі обставини справи. В даному випадку, досліджуючи спірні правовідносини, суд враховує, що працевлаштуванню інваліда передує створення роботодавцем робочих місць відповідно до розрахованого нормативу та інформування органів з працевлаштування про наявність таких робочих місць.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виконані вимоги ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” щодо створення робочих місць для інвалідів, що підтверджується наявними доказами у справі.
Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства-відповідача, позивачем не були представлені і у справі відсутні.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відносно відповідача - державного підприємства дослідного господарства “Олександрівське” Інституту кормів Української академії наук відсутні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Представником відповідача було надано достатньо доказів, котрі свідчать про вжиття відповідачем можливих заходів щодо працевлаштування необхідної кількості інвалідів.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
Однак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесених відповідачем витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Вінницькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів в задоволенні адміністративному позову до державного підприємства дослідного господарства "Олександрівське" Інституту кормів Української академії наук (24333, с. Олександрівка, Тростянецький район Вінницька область, вул. Леніна, 10, код ЄДРПОУ 00724755) про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови оформлено 10 серпня 2010 року.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович