05 серпня 2010 р. Справа № 2-а-2450/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : Комісарчук М.І.
відповідач : не з'явився
прокурор : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: прокурора м. Ладижина в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорту у Вінницькій області
до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про: стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн.
До суду звернувся прокурор м. Ладижина в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) з позовом про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн., мотивуючи його тим, що останнім порушено законодавство про автомобільний транспорт.
Позов мотивовано тим, що до відповідача на підставі вимог ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” застосовано фінансові санкції у розмірі 1700 грн. за виявлене під час проведення перевірки порушення, а саме: відсутність у пасажирів страхових полісів на окремому бланку, чим порушено вимоги ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Прокурор в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча про день, час і місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, письмових пояснень з приводу обґрунтованості чи необґрунтованості заявленого позову не надав. Про день, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений завчасно та належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції від 15.06.2010 року та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №64217 від 30.06.2010 р. (а.с.14,21).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, а після з'ясування думки представника позивача дійшов висновку за можливе розглянути справу за даної явки сторін відповідно до положень ст. 128 КАС України.
Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
25 грудня 2009 року на підставі завдання на перевірку (а.с.9) державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції у Київській області Кобельчуком Д.Ю. та Волинцем В.Н. здійснено перевірку транспортного засобу WOLKSWAGEN LT35, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, перевізник - ОСОБА_2, щодо додержання останнім вимог законодавства про автомобільний транспорт.
За результатами вказаної перевірки складено від 25.12.2009 р., в якому зафіксоване виявлене порушення вимог ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: надання послуг з регулярного спеціального перевезення пасажирів по маршруту м. Київ - м. Вінниця без оформлених страхових полісів пасажирів на окремому бланку (а.с.4). Як вбачається з даного акту, водій ознайомився з його змістом, про що свідчить його підпис на акті.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач з'явився на розгляд справи щодо порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, яке відбулось 17.02.2010 року в приміщенні територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (а.с.6).
Постановою начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області Ратовського А.С. № 088462 від 17.02.2010 р. до відповідача застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Статтею 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Такими документами для фізичної особи, що здійснює регулярні спеціальні пасажирські перевезення: для автомобільного перевізника є - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Пунктом 48 постанови Кабінету Міністрів України № 1184 від 26.09.2007 р. передбачено, що у разі коли маршрут регулярних спеціальних перевезень виходить за межі населеного пункту, пасажирський перевізник, що виступає агентом страховика, видає кожному пасажиру страховий поліс на окремому бланку.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються фінансові санкції - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567, передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Постанова про накладення фінансових санкцій відповідачем не оскаржена в передбаченому законодавством порядку, жодних доказів її виконання в добровільному порядку матеріали справи не містять.
Чинним законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення фінансових санкцій у випадку несплати їх перевізником у добровільному порядку. Так, зокрема, Закон України “Про автомобільний транспорт” не передбачає примусового виконання даних постанов органами держаної виконавчої служби.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурор при поданні даного позову в інтересах позивача діяв правомірно та відповідно до положень чинного законодавства України.
При винесенні рішення по справі суд враховує те, що несплата відповідачем фінансових санкцій в добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету, що суттєво порушує інтереси держави, а також те, що відповідно до положень ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, заявлена в позовній заяві сума підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доказів, які б спростовували доводи прокурора та позивача, відповідач суду не надав.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (ід. код. НОМЕР_2, АДРЕСА_1) на користь територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області фінансову санкцію в сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. в дохід державного бюджету України на розрахунковий рахунок № 311 151 067 000 08, код 347 011 93, держбюджет м. Ладижин, 210 811 00, ГУ ДКУ у Вінницькій області м. Вінниці, МФО 802 015.
Постанова суду може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови оформлено 09 серпня 2010 року.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович