вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
19.07.10Справа №2а-2301/10/8/0170
(11:07) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Дочірного підприємства Житлово-комунальна контора Відкритого акціонерного товариства "Кримбуд"
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим
про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача: Муссурі Анатолій Вікторович, довіреність № 2 від 02.05.10,
від відповідача: Тарасенко Ольга Василівна, довіреність № 18/10-0 від 19.01.10,
Сутність спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0017711502/0 від 15.10.09р.; № 0017711502/1 від 25.12.09р.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що викладені в акті перевірки висновки не відповідають фактичним обставинам справи, адже відображені в них факти порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань з ПДВ не підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку позивача, зокрема, платіжними дорученнями та вказаними в них призначеннями платежів, якими він сплачував визначене ним та узгоджене у перевірених податкових деклараціях з ПДВ податкове зобов'язання, що є порушенням вимог п.п. 1.7, 2.3.2 та 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.03.10 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначене справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 19.07.10р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні 19.07.10р. представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у запереченнях на позов, а саме зазначив, що старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб ДПІ в м. Сімферополі ОСОБА_3 була проведена перевірка своєчасності сплати позивачем до бюджету ПДВ. Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджами і державними цільовими фондами», а саме термінів оплати податкового зобов'язання по ПДВ, у зв'язку із чим до позивача було застосовано штрафні санкції відповідно до п.п.17.1.17 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №2181-111 від 20.11.2000р. Таким чином, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі вважає, що підстави про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення, відсутні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -
Дочірнє підприємство «Житлово-комунальна контора Відкритого акціонерного товариства "Кримбуд" має статус юридичної особи з 30.03.1999р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 436409, виданим виконкомом Сімферопольської міської ради АР Крим (а.с. 8) та Статутом ДП «ЖКК ВАТ "Кримбуд" у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 22.04.04р., №1010 (а.с. 10-12).
Таким чином, судом встановлено, що ДП «ЖКК ВАТ "Кримбуд" є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
06.10.09 р. старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб ДПІ в м. Сімферополі ОСОБА_3, на підставі п. 1 статті 11, Закону України від 12.04.1990 № 509- XII "Про державну податкову службу в Україні" проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ДП «ЖКК ВАТ "Кримбуд" з питання своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, під час якої було встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ протягом перевірених періодів, а саме лютий, березень, квітень, червень 2009 р., за що до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосовані штрафні санкції.
Так, за результатами перевірки, проведеної 06.10.09р. з питання своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ за лютий, березень, квітень, червень 2009 р., відповідачем складено акт перевірки № 9685/15-02/01275650 від 06.10.09р. (а.с.13), зі змісту якого вбачається, що позивачем несвоєчасно сплачено податок на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2009р. (вх. ДПІ у м.Сімферополі від 19.03.09р. №21906) із затриманням на 14 календарних днів; податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2009р. (вх. ДПІ у м.Сімферополі від 10.04.09 №39555) із затриманням на 7 календарних днів; податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 р. (вх. ДПІ у м.Сімферополі від 19.05.09р. №92090) із затриманням на 1 календарний день; податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2009 р. (вх. ДПІ у м.Сімферополі від 20.07.09р. №147678) із затриманням на 1 календарний день.
Відповідачем відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р., податковим повідомленням-рішенням № 0017711502/0 від 15.10.09р. застосовані до позивача штрафні санкції в розмірі 10% у сумі 4643,87 грн. (а.с.21).
Судом встановлено, що позивач, не погодившись із застосуванням до нього штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням № 0017711502/0 від 15.10.09р. в частині застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за квітень, червень 2009 р., звертався зі скаргою від 22.10.09 р. № 275 до ДПІ в м. Сімферополі (а.с.19).
ДПІ в м. Сімферополі було розглянуто скаргу позивача та рішенням про результати розгляду первинної скарги від 22.12.09 р. № 725/10/1/25-017 було залишено скаргу без задоволення та винесено нове податкове повідомлення-рішенням № 0017711502/1 від 25.12.09р. (а.с.17-18,20).
Позивач, не погодившись із вищенаведеними діями ДПІ в м. Сімферополі, звернувся до ДПА в АРК зі скаргою від 04.01.10 р. № 5, у якій просив скасувати податкові повідомлення-рішенням № 0017711502/0 від 15.10.09р. та № 0017711502/1 від 25.12.09р. (а.с.16).
За результатами розгляду повторної скарги позивача, ДПА в АРК залишило без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0017711502/0 від 15.10.09р. (№ 0017711502/1 від 25.12.09р.) та рішення ДПІ в м. Сімферополі від 22.12.09 р. № 725/10/1/25-017 прийняте за розглядом первинної скарги позивача(а.с.14-15).
Однак при цьому судом встановлено, що податкового повідомлення-рішення, за наслідками розгляду повторної скарги платника податків до ДПА в АРК, ДПІ в м. Сімферополі не винесено, що підтверджується поясненнями представника відповідача (а.с.62).
Вислухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Порядок, підстави та строки сплати податку на додану вартість, надання податкової звітності встановлений Законом України “Про податок на додану вартість”від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (зі змінами та доповненнми).
Відповідно до 7.8. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць, тому позивач зобов'язаний щомісячно протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, подавати до податкових органів декларації з податку на додану вартість.
Відповідно до п. 5.1. статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно з пунктом 5.3.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.
Відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21 грудня 2000 року № 2181-III у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Судом досліджені документи податкової звітності позивача та платіжні документи на перерахування до бюджету сум податку за звітні періоди, за результатами чого встановлено наступне.
Згідно декларації з податку на додану вартість ДП ЖКК ВАТ «Кримбуд» за лютий 2009р. сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначена у розмірі 11044,00грн. (а.с.48-49).
У зв'язку з несплатою підприємством вказаного податкового зобов'язання у встановлені строки (граничний день сплати - 30.03.09р.) та з врахуванням переплати на 30.03.09р. (1250,22грн.), у підприємства виник податковий борг у сумі 9793,78грн. Платіжним дорученням від 13.04.09р. №36 ДП ЖКК ВАТ «Кримбуд» із призначенням платежу: «ПДВ за лютий 2009 р.» сплатило податковий борг у сумі 11044,00грн.(а.с.50). Тобто судом встановлено, що дійсно позивачем було сплачено ПДВ із порушенням строку сплати на 14 днів.
Згідно декларації з податку на додану вартість ДП ЖКК ВАТ «Кримбуд» за березень 2009р. сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначена у розмірі 17100,00грн.(а.с.45)
У зв'язку з несплатою підприємством вказаного податкового зобов'язання за встановленими строками (граничний день сплати - 30.04.09р.) та з врахуванням переплати на 30.04.09р. (1196,13 грн.) у підприємства виник податковий борт у сумі 9793,78 грн. Платіжним дорученням від 07.05.09р. №53 ДП ЖКК ВАТ «Кримбуд» із призначенням платежу:«ПДВ за березень 2009 р.» сплатило податковий борг у сумі 17100,00грн.(а.с.47). Тобто судом встановлено, що дійсно позивачем було сплачено ПДВ із порушенням строку сплати на 7 днів.
Згідно декларації з податку на додану вартість ДП ЖКК ВАТ «Кримбуд» за квітень 2009р. сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначена у розмірі 15357,00грн.(а.с.39-40).
У зв'язку із несплатою підприємством вказаного податкового зобов'язання за встановленими строками (граничний день сплати - 01.06.09р.) та з врахуванням переплати на 01.06.09р. (1177,31грн.), у підприємства виник податковий борг у сумі 14179,69грн. Платіжним дорученням від 02.06.09р. №72 ДП ЖКК ВАТ «Кримбуд» із призначенням платежу: «ПДВ за квітень 2009 р.» сплатило податковий борг у сумі 15357,00грн.(а.с.41). Тобто судом встановлено, що дійсно позивачем було сплачено ПДВ із порушенням строку сплати на 1 день.
Згідно декларації з податку на додану вартість ДП ЖКК ВАТ «Кримбуд» за червень 2009р. сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначена у розмірі 12733,00грн.(а.с.42-43).
Позивачем частково було сплачено суму зобов'язання платіжним дорученням № 90 29.07.09 р. у сумі 5000 грн. (а.с.56).
У зв'язку з несплатою підприємством частини вказаного податкового зобов'язання за встановленими строками (граничний день сплати - 30.07.09р.) та з врахуванням переплати на 30.07.09р. (6171,72грн.), у підприємства виник податковий борг у сумі 6561,28грн. Платіжним дорученням від 31.07.09р. №92 ДП ЖКК ВАТ «Кримбуд» із призначенням платежу: «ПДВ за червень 2009 р.» сплатило податковий борг у сумі 7733,00грн.(а.с.44). Тобто судом встановлено, що дійсно позивачем було сплачено частково ПДВ із порушенням строку сплати на 1 день.
Отже з вищенаведеного вбачається, що дійсно позивачем було прострочено сплату податкових зобов'язань за
-лютий 2009 р. на 14 днів, з граничним терміном сплати 31.03.09 р.,
-травень 2009 р. на 7 днів, з граничним терміном сплати 01.05.09 р.,
-квітень 2009 р. на 1 день, з граничним терміном сплати 01.06.09 р.,
-червень 2009 р. на 1 день, з граничним терміном сплати 30.07.09 р.
Відповідно до п.1.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 (далі - Порядок № 327) невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.
Відповідно до п.1.3. Порядку № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Відповідно до п.1.5. Порядку № 327 акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.
Відповідно до п.1.6. Порядку № 327 за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.
Відповідно до п.1.7. Порядку № 327 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що акт перевірки є єдиним доказом проведення відносно позивача перевірки та встановлення порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.
Зі змісту акту перевірки № 9685/15-2/01275650 від 06.10.09 вбачається, що податкове зобов'язання у сумі 14179,69 грн., визначене позивачем самостійно у податковій декларації № 92090 від 19.05.09 р., погашено позивачем 02.06.09 р. з граничним терміном сплати 02.06.09 р. Тобто з вищенаведеного вбачається, що позивач сплатив податкові зобов'язання у повному обсязі у останній день граничного терміну сплати податкового зобов'язання. При цьому працівник контролюючого органу, що проводив перевірку зазначив про 1 день затримки сплати позивачем податкового зобов'язання.
Податкове зобов'язання у сумі 6561,28 грн., визначене позивачем самостійно у податковій декларації № 147678 від 20.07.09 р., погашено позивачем 31.07.09 р. з граничним терміном сплати 31.07.09 р. Тобто з вищенаведеного вбачається, що позивач сплатив податкові зобов'язання у повному обсязі у останній день граничного терміну сплати податкового зобов'язання. При цьому працівник контролюючого органу, що проводив перевірку, також зазначив про 1 день затримки сплати позивачем податкового зобов'язання.
Суд вважає, що посадовою особою відповідача в акті перевірки невірно встановлені обставини щодо граничних строків сплати позивачем податкових зобов'язань та замість зазначення дати граничного строку сплати податкових зобов'язань за квітень 2009 р. «01.06.09» вказано: «02.06.09», а відносно визначення дати граничного строку податкових зобов'язань за червень 2009 р. «30.07.10» зазначено: «31.07.10», тому зі змісту акту перевірки вбачається, що податкові зобов'язання за податковими деклараціями № 92090 від 19.05.09 р. та № 147678 від 20.07.09 р. сплачені позивачем без порушення встановленого терміну сплати податкового зобов'язання.
Суд зазначає, що акт перевірки, який є службовим документом, що стверджує факт проведення невиїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом господарювання є суперечливим, встановлені в ході перевірки обставини, а саме граничні строки сплати податкових зобов'язань не відповідають висновкам акту перевірки та матеріалам справи.
Суд також зазначає, що в акті перевірки зазначені номера та дати податкових декларацій, які не відповідають номерам та датам податкових декларацій позивача за періоди, що перевірялися, а саме в акті перевірки зазначені такі податкові декларації позивача : № 21906 від 19.03.09 р., № 39555 від 10.04.09 р., № 92090 від 19.05.09 р., №147678 від 20.07.09 р., тоді як з матеріалів справи вбачається, що позивачем були подані відповідачу податкові декларації за лютий, травень, квітень, червень 2009 р. без зазначення номеру, але вони містять номер вхідної кореспонденції ДПІ у м. Сімферополі за №3366/27 від 19.03.09 р. (а.с.48-49), № 4950/15 від 10.04.09 р. (а.с.45-46), №2117/36-21 від 19.05.09 р. (а.с.39-40); № 4229/38 від 20.07.09 р. (а.с.42-43).
Отже зі змісту акту вбачається, що позивач сплатив ПДВ за лютий та травень 2009 р. із порушенням терміну сплати податкових зобов'язань на 14 та 7 днів відповідно, а отже відповідачем правомірно застосовано до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу у відповідності до п.п. 17.1.7 п.17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, та позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Крім того зі змісту акту перевірки вбачається, що за квітень та червень 2009 р. позивач сплатив податкові зобов'язання з ПДВ в останні дні граничного терміну сплати ПДВ до бюджету, а саме за квітень - 02.06.09 р. та за червень 31.07.09 р., що підтверджується платіжними дорученнями № 92 від 31.07.09 р., № 90 від 29.07.09 р., № 72 від 29.05.09 р.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій винесено відповідачем на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” .
П. 17.3 ст. 17 вказаного Закону визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Згідно з п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, податкове повідомлення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань складається за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями). З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення може бути покладено виключно акт перевірки.
Враховуючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0017711502/0 від 15.10.09 р. винесено на підставі акту перевірки №9685/15-2/01275650 від 06.10.09 р., який є єдиним доказом, що стверджує факт проведення невиїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача та носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом господарювання, то суд, враховуючи дані встановлені та визначені в акті перевірки, вважає, що відповідачем неправомірно застосовано штрафні санкції до позивача за порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковим повідомленням-рішенням № 0017711502/0 від 15.10.09 р. При цьому суд вважає, що до повноважень суду не входить встановлення порушень платниками податків, о тому суд лише надає правову оцінку доказам у справі. Суд також виходить із того, що встановлення судом помилок чи неточностей податкового органу в акту перевірки не може бути спростованим судом, адже суд не має повноважень по спростуванню фактів виявлених порушень, навіть якщо помилки в акті перевірки є очевидними.
Стосовно вимоги позивача про скасування податкового повідомлення - рішення №0017711502/1 від 25.12.09 р., суд зазначає наступне.
На виконання Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та з метою поліпшення організації роботи податкових адміністрацій щодо розгляду скарг (апеляцій) платників податків на рішення державних податкових адміністрацій, Наказом Державної податкової адміністрації України № 29 від 11.12.96р. затверджено Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями (далі Положення).
Відповідно до ч.1 п.2 Положення, воно розроблене на підставі норм, передбачених Законами України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про державну податкову службу в Україні", "Про звернення громадян", Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами України, визначає порядок подання та розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскарженні ними в адміністративному порядку податкових повідомлень, податкових повідомлень-рішень (далі - податкові повідомлення) про визначення сум податкових зобов'язань, штрафних (фінансових) санкцій та податкових вимог щодо податкового боргу.
Пунктом 4 Положення визначений порядок подання первинної скарги, а саме зазначено, що у разі коли платник податків вважає, що орган державної податкової служби невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до органу державної податкової служби, податкове повідомлення або рішення якого оскаржується, зі скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.
Пунктом 5 Положення визначений порядок подання повторної скарги, а саме зазначено, що у разі коли орган державної податкової служби надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до органу державної податкової служби вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до органу державної податкової служби вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Пунктом 8 Положення встановлено, що керівник органу державної податкової служби (або його заступник) зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу.
Відповідно до п. 9 Положення Державна податкова адміністрація (інспекція) при розгляді скарги (заяви) платника податків перевіряє законність і обгрунтованість рішення (податкового повідомлення, податкової вимоги), що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:
1) залишає рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, без змін, а скаргу (заяву) без задоволення;
2) скасовує в певній частині рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і не задовольняє скаргу (заяву) платника податків в певній частині;
3) скасовує рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і задовольняє скаргу (заяву) платника податків;
4) про податковий компроміс;
5) збільшує суму податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу;
6) залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про звернення громадян", скаргу (заяву) без розгляду та повертає її автору.
Матеріалами справи підтверджується, що обидві скарги позивача були розглянуті податковими органами та за результатом розгляду були винесені рішення про залишення скарги без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0017711502/0 від 15.10.09 р. та податкове повідомлення-рішення № 0017711502/1 від 25.12.09 р. без змін (а.с.14-15,17-18).
Суд вважає, що податковими органами при розгляді скарги позивача було не правомірно винесені рішення про залишення скарги без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін, у частині нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату до бюджету податкових зобов'язань з ПДВ за квітень та червень 2009 р. на підставі акту перевірки № 9685/15-2/01275650 від 06.10.09 р.
Відповідно до п. 4.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України N 253 від 21.06.2001 р., при складанні податкового повідомлення йому присвоюються та вносяться до реєстру податкових повідомлень:
а) до графи 1 порядковий номер за певний рік;
б) до графи 2 дата складання.
Номер податкового повідомлення складається з таких частин:
- порядковий номер у межах відділу, який склав податкове повідомлення - перші 6 цифр номера (тільки для первинного податкового повідомлення);
- номер відділу, який склав податкове повідомлення, - наступні 4 цифри номера;
- через дріб - номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення.
Отже судом встановлено, що податковий орган при розгляді скарги платника податку на податкове повідомлення-рішення повинен не тільки виносити рішення за результатами розгляду скарги, а і нове податкове повідомлення-рішення із зазначенням через дріб номера рішення за скаргою.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку стосовно не правомірності дій відповідача щодо нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення позивачем граничного терміну сплати податкових зобов'язань з ПДВ за квітень та червень 2009 р. при винесенні відповідачем первинного податкового повідомлення-рішення № 0017711502/0 від 15.10.09 р. та прийняття необґрунтованих рішень податковими органами за результатами розгляду скарг позивача, суд вважає, що і податкове повідомлення-рішення, винесене за результатами розгляду скарг позивача: № 0017711502/1 від 25.12.09 р., також є необґрунтованим та таким, що підлягає частковому скасуванню, з тих самих підстав.
Суд підкреслює, що стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, належних доказів того, що нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями у частині порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань з ПДВ за квітень та червень 2009 р. здійснено на підставі та у відповідності до акту перевірки №9685/15-2/01275650 від 06.10.09 р., суду не надано, що є порушенням норм чинного законодавства України у цій частині.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.
Суд вважає, що для повного захисту прав позивача слід визнати протиправними і скасувати спірні податкові повідомлення-рішення в частині, в якій вони не ґрунтуються на законодавстві, акті перевірки та фактичних обставинах справи, а не визнати їх незаконними та скасувати, як просив позивач. При цьому суд зауважує, що штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань нараховуються відповідачем в автоматичному режимі, тому суд задовольняючи позовні вимоги частково, не може вийти за межі своїх повноважень та визнає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення із зазначенням неправомірного застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань за квітень та червень 2009 р., не визначаючи суми штрафних санкцій, неправомірно застосованих до позивача.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Частиною 3 статті 94 КАС України встановлено : якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Враховуючи, що пропорційність стягнення судових витрат не поширюється на правовідносини, пов'язані з немайновими вимогами, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 03,40 грн.
У зв'язку зі складністю справи судом 19.07.10 р. оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 26.07.10 р. постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163 КАС України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0017711502/0 від 15.10.09 р. та № 0017711502/1 від 25.12.09 р. в частині застосування до Дочірного підприємства Житлово-комунальна контора Відкритого акціонерного товариства "Кримбуд" штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань з ПДВ за квітень та червень 2009 р.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримбуд" (95001, м. Сімферополь, вул. Жидкова, 76, код ЄДРПОУ 01275650, р/р 2600830131074 СМВ № 39 Ощадбанк України, МФО 384016) 3,40грн. судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кушнова А.О.