вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
10 серпня 2010 р.Справа №2а-7528/10/4/0170
о 15:25
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Антоновій А.В.,, за участі:
позивач - ОСОБА_1;
представник позивача - ОСОБА_2;
представник відповідача1 - Цирцан О.А.;
від відповідача 2 - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кримського республіканського центру зайнятості, Судацького міського центру зайнятості
про визнання недійсним акту № 136/ш від 30.10.2009р
Суть спору: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду із позовом до Інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кримського республіканського центру зайнятості (далі - відповідач 1), Судацького міського центру зайнятості (далі - відповідач 2) про визнання недійсним акту № 316/ш (з тексту адміністративної позовної заяви і пояснень позивача вбачається, що у прохальній частині заяви помилково зазначено номер спірного акту: №316/ш замість №136/ш) від 30.10.2009 року про порушення позивачем законодавства про зайнятість населення і стягнення за актом штрафу в сумі 12500,00 грн.
Позов мотивовано тим, що акт складено начальником Інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кримського республіканського центру зайнятості без дотримання встановленого порядку фіксації правопорушення законодавства про працю, посадові особи відповідача 1 перевірку не проводили, акт складено на підставі постанови Судацького міського суду АР Крим від 05.05.2009 року у справі про адміністративне правопорушення №3-444/2009, згідно із якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 204 Кодексу України про адміністративні правопорушення, акт № 136/ш від 30.10.2009 року складено пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення співробітниками служби громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб Судацького МВ ГУ МВС України в АР Крим, крім того позивач цього акту не отримував.
Також позивач зазначає про порушення відповідачами приписів ст. 61 Конституції України, оскільки за порушення порядку працевлаштування іноземця його вже було притягнуто до відповідальності постановою Судацького міського суду АР Крим від 05.05.2009 року, крім того відповідач 1, на думку позивача, при визначення розміру штрафних санкцій помилково застосував положення Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 року №322, до відносин, які виникли до набрання цим законодавчим актом чинності. Позивач вважає, що у даному випадку підлягає застосуванню Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 року №2028 (далі - Порядок №2028), яким визначено менший розмір штрафних санкцій за використання праці іноземців без дозволу державної служби зайнятості.
Ухвалами суду від 10.06.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач і його представник позов підтримали, надали пояснення по суті спору.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. 128 вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши сторін (представників сторін), дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -
Позивач є фізичною особою - підприємцем, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Постановою Судацького міського суду АР Крим від 05.05.2009 року у справі про адміністративне правопорушення №3-444/2009 (а.с. 10) позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204 КУпАП, у зв'язку із порушенням встановленого порядку працевлаштування іноземців, а саме громадянки Російської Федерації ОСОБА_5.
Листом від 07.10.2009 року вих. №10/6463 (а.с. 11) відділ у справах громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб ГУ МВС України в АР Крим повідомив Кримський республіканський центр зайнятості про виявлений факт використання позивачем праці іноземця без оформлення дозволу державної служби зайнятості України на працевлаштування.
Згідно із актом № 136/ш від 02.11.2009 року (судом встановлено, що даний акт направлено позивачеві 30.10.2009 року (а.с. 13) із супровідним листом, датованим 30.10.2009 (а.с. 12), тому враховуючи письмові пояснення представника відповідача 1, суд вважає, що відповідачем допущено помилку при зазначенні дати акту) позивачеві запропоновано у місячний термін внести штраф у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом, за кожного працевлаштованого з порушенням законодавства іноземця, в сумі 12500,00 грн.
Судом встановлено, що відповідно до частин 2-4 ст. 8 Закону України від 01.03.1991 року №803-ХІІ «Про зайнятість населення» роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок видачі, продовження терміну дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Порядок накладення штрафу визначається центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі несплати (або відмови від сплати) протягом місяця у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законом порядку. Кошти від стягнутих штрафів спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Частини 2-4 ст. 8 вказаного Закону викладені у такій редакції згідно із Законом України від 25.12.2008 року №799-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення», який набрав чинності 13.01.2009 року.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 01.03.1991 року №803-ХІІ «Про зайнятість населення» Кабінетом Міністрів України, постановою від 8 квітня 2009 року №322 (яка набрала чинності 15.05.2009 року), затверджено Порядок видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства.
Втім зазначена постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативним актом і самостійно не визначає розміру штрафів, тому розмір штрафу за використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства дорівнює двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом, саме з дня набрання чинності України від 25.12.2008 року №799-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення».
Судом встановлено, що позивач використовував працю іноземця із порушенням встановленого порядку у період з 24.11.2008 року по 27.04.2009 року, що підтверджується постановою Судацького міського суду АР Крим від 05.05.2009 року у справі про адміністративне правопорушення №3-444/2009 і позивачем не заперечується.
За таких обставин, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо помилкового розрахунку відповідачем 1 суми штрафу на підставі Порядку №322.
Оцінюючи інші доводи позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Згідно із постановою Судацького міського суду АР Крим від 05.05.2009 року у справі про адміністративне правопорушення №3-444/2009 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Закон України від 01.03.1991 року №803-ХІІ «Про зайнятість населення» не встановлює адміністративної відповідальності виключно фізичних осіб і не є частиною законодавства України про адміністративні правопорушення у розумінні ст. 2 КУпАП України, тому застосування штрафних санкцій відповідно до ст. 8 Закону України від 01.03.1991 року №803-ХІІ «Про зайнятість населення» є іншим видом юридичної відповідальності (порівняно з адміністративною відповідальністю), що у даному випадку не порушує приписів ст. 61 Конституції України.
Стосовно строків складання акту, суд зазначає, що спірний акт складено в межах шестимісячного терміну з дня прийняття постанови Судацького міського суду АР Крим від 05.05.2009 року у справі про адміністративне правопорушення №3-444/2009, і у будь-якому випадку не пізніше 6 місяців з дня, коли правопорушення було виявлено відповідачем 1.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення суб'єкта владних повноважень про застосування санкцій відповідно до ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення» прийнято в межах строків застосування адміністративно-господарських санкцій, які передбачені ст. 250 Господарського кодексу України.
Інші доводи позивача не впливають на юридичну оцінку спірних правовідносин і не мають правового значення, оскільки позивач фактично не заперечує вчинення ним правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення».
В судовому засіданні 10.08.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі складено 13.08.2010 року.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Циганова Г.Ю.