вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
08 липня 2010 р.Справа №2а-6055/10/8/0170
(14:10год.) м.Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі ГнатенкоІ.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРД"
про стягнення
Представники сторін:
від позивача - не з'явися.
від відповідача - не з'явися.
Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРД» про стягнення 7864,00грн. адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно вимог ч. 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII від 21.03.1991р. зі змінами та доповненнями і Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007р., адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Сторони явку представників у судове засідання, що відбулося 08.07.2010р., не забезпечили, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
До дня розгляду справи від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін, керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.
Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРД» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 03.08.2009 року; дата останніх реєстраційних дій - 09.03.2010р., рішення № 18821070001015900, що підтверджується довідкою ГУ статистики в АР Крим № 05.3-8.1/1140 від 27.04.2010р.(а. с.7).
Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.
Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII (далі - Закон).
Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Основні правила визначення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та застосування штрафних санкцій за невиконання цього нормативу встановлено статтями 19, 20 Закону.
Згідно ст.19 Закону для підприємств, установ і організацій, у томі числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі роботодавці) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцією щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" від 10.02.2007 N 42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за N 117/13384, затверджено форму звітності N 10-ПІ.
Відповідно до пункту 2.1 чинної форми звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.
Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007р. № 42, відповідач визначив норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 місця. Відповідач зазначив середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу, що працювали у 2009 році у кількості 11 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність відповідачем у звіті не зазначена; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” склала 1 особу; фонд оплати праці штатних працівників склав 173 тис. грн. (а.с.6).
Згідно самостійно поданого звіту за формою №10-ПІ відповідач повинен був забезпечити у 2009р. працевлаштування одного інваліду на робочих місцях.
Суд зазначає, що відповідач самостійно у вищенаведеному звіті визначив суму адміністративно-господарських санкцій - 7864грн.
Позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог посилається на те, що відповідачем у 2009р. не було працевлаштоване жодного інваліду, тоді як відповідач повинен був самостійно сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7864,00грн. за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте ним, але цього зобов'язання не виконав, що і стало підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ст. 18 Закону, підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома. Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.
Відповідно до частини 1 ст. 20 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до ч.4 ст.20 Закону та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07р. №70 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обчислення суми адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення нормативу працевлаштування інвалідів здійснюється саме роботодавцями, діючим законодавством України Фонд не наділений повноваженнями щодо самостійного (на власний розсуд) обчислення кількості інвалідів, які повинні бути працевлаштовані та суми адміністративно-господарських санкцій за не створення робочих місць для інвалідів, отже обчислення суми санкцій Фондом без проведення відповідної перевірки не можна визнати таким, що здійснене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до п.4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005р. №420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005р. за №1534/11814, затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН “Звіт про наявність вакансій” (а.с.27-30).
У абзаці 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН “Звіт про наявність вакансій”, зазначено, що відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Однак з наданого позивачем на адресу суду листа Сімферопольського міського центру зайнятості від 13.05.2010р. №05-1629 слідує, що ТОВ «Ерд» за період з 01.01.09 по 31.12.09 відомості про потребу в працівниках з числа осіб з обмеженими фізичними можливостями за формою №3-ТН «Про наявність вакансій» не подавав.
Таким чином, відповідач був повинен до 15 квітня 2009 року самостійно визначити та сплатити адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
При цьому суд вважає необхідним визначити, що здійснювати функції контролю за своєчасним і повним отриманням коштів бюджетом неможливо без вживання і стягнення Фондом адміністративно-господарських санкцій підприємств, установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Пунктом 11 Порядку встановлено, що у разі несплати адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
У порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів працевлаштування у 2009 році 1 інваліда, також не надано суду доказів сплати за непрацевлаштування інваліда адміністративно - господарських санкцій у розмірі 7864,00грн., а також не доведено того, що відповідач вживав заходи щодо подання щомісячних звітів до місцевого центру зайнятості про наявність вакансій, в тому числі для інвалідів.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач не здійснював судових витрат по справі, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
У повному обсязі постанову складено 08.07.2010р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРД» (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Самохвалова, б. 19; код ЄДРПОУ 36583489, банківські рахунки не відомі) 7864,00грн. адміністративно - господарських санкцій за 2009 рік (банк одержувача: Управління Державного казначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, р/р 31215230700002, ЄДРПОУ 34740405, код платежу: 50070000;01; призначення платежу: 4 % за незайняті інвалідами робочі місця у 2009 році).
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кушнова А.О.