вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
05 липня 2010 р.Справа №2а-3819/10/8/0170
(12:10год.) м.Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , секретарі ГнатенкоІ.В.,розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився
Суть спору: ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим від 22.07.2009р. № 0002371700/0 про нарахування податкового зобов'язання позивачу у розмірі 2197,62грн. податку з доходів фізичних осіб.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі п.п. «б» п.п. 9.6.8 п. 9.6 ст. 9 Закону України № 889-VI від 22.05.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб», як такої норми, що підпадає під дію п.п. 4.3.18 та 4.3.19 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» сума доходу від продажу простих іменних акцій, отриманих позивачем, як робітником приватизованого сільськогосподарського підприємства, на майновий пай у вигляді акцій не підлягає оподаткуванню.
28.05.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла заява від позивача про розгляд справи у відсутність його представника.
07.06.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла заява від відповідача про розгляд справи у відсутність його представника та заперечення на адміністративний позов, згідно яких відповідач вважає, що підстав для задоволення позовних вимог немає, посилаючись на те, що податок з доходів фізичних осіб, одержаних позивачем в 2008 році від продажу акцій, розрахований правомірно згідно п. 4.1, п.п. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п.п. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону України № 889-VI від 22.05.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб».
21.06.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшло клопотання від відповідача про відкладення справи слуханням на серпень, у зв'язку з ліквідацією ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим та оформлення необхідних документів для наступної реорганізації ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим в Нижньогірське відділення Джанкойської ОДПІ.
Усною ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду було відмовлено, оскільки дії із реорганізації ДПІ не перешкоджають розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частинами 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990Р. №509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до підпункту 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів; тобто вони наділені компетенцією, визначеною п.п. 2.2.1 п. 2.2. ст. 2 даного Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.
Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в Нижньогірському районі АР Крим є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Таким чином, судом також встановлено, що Державна податкова інспекція в Нижньогірському районі АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2, довідкою про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с.6).
Як свідчать матеріали справи, позивач 11.03.2009р. надав до ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим декларацію про доходи, одержані з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року (а.с.34-35). В розділі 1.2 зазначеної декларації позивачем відображено доход від продажу 48836 штук акцій за договором № 20-492-08/Б/620 від 08.08.2008р. в сумі 14650,00грн., сума утриманого податку - 0,00грн.
На підставі зазначеної декларації відповідачем проведено розрахунок суми податку та прийнято податкове повідомлення від 22.07.2009р. № 0002371700/0 (а.с.8) про нарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 2197,00грн. відповідно до п.4.1, пп.4.2.13 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.2.1 п.8.2 ст.8, пп.9.6.1, пп.9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-IV (надалі - Закон №889).
Як свідчить розрахунок суми нарахованого податку, зазначена сума податку була нарахована відповідачу відповідно до п.9.6 статті 9 зазначеного Закону, при цьому грошові кошти в сумі 14650,00грн., отримані позивачем, були визначені як доход - інвестиційний прибуток, що розрахований як різниця між доходом, одержаним платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, і його вартість, яка розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. Згідно з наданим розрахунком відповідач дійшов висновку, що даний інвестиційний актив був дарований (переданий, наданий як пожертвування або одержаний іншим способом безкоштовно) платнику податку - позивачу, у зв'язку з чим вважається придбаним за нульовою ставкою; при подальшому продажу платником податку такого інвестиційного активу інвестиційним прибутком вважається вся сума доходу, одержаного внаслідок такого продажу. На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що сума податку, який повинен сплатити позивач, складає 2197,62грн. (14650,00грн.*15% (ставка податку)).
Вказане податкове повідомлення не було отримане позивачем, у зв'язку з відмовою від одержання, що підтверджується відміткою пошти на конверті (а.с.39).
Станом на день розгляду справи нарахована сума податку з доходів фізичних осіб позивачем до бюджету не сплачена.
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу № 20-492-08/Б/620 від 08.08.2008р. (а.с.10) та акт виконаних зобов'язань по зазначеному договору купівлі-продажу (а.с.11), відповідно до яких позивачем продано ТОВ «Фінком Трейдинг» прості іменні акції Відкритого акціонерного товариства «Радгосп «Весна» у кількості 48836 штук номінальною вартістю 0,25грн. за договірною вартістю продажу 0,30грн.; загальна вартість акцій по договору склала 14650,80грн.
Відповідно до довідки ВАТ «Радгосп «Весна» від 02.03.2010р. № 76 (а.с.18) вказані акції у кількості 48836 штук номінальною вартістю 0,25грн. за 1 акцію відповідно до сертифікату акцій були отримані позивачем у вигляді частки майнових паїв у власність безкоштовно під час приватизації державного майна ВАТ «Радгосп «Весна».
В матеріалах справи також наявні:
- наказ Фонду майна Автономної Республіки Крим № 07 від 12.01.2006р. «Про створення відкритого акціонерного товариства «Радгосп «Весна», відповідно до якого на підставі Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10.07.1996р. № 290/96-ВР, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства» від 11.09.1996р. № 1099 радгосп «Весна» перетворено в Відкрите акціонерне товариство «Радгосп «Весна» (п.1 наказу), до статутного фонду якого передано майно, що є державною власністю, та грошові кошти на загальну суму 6296765,00грн., зокрема нерухоме майно загальною вартістю 2604531,08грн. (а.с.9);
- договір безоплатної передачі акцій ВАТ «Радгосп «Весна» від 16.10.2002р. без номеру, відповідно до якого Фонд майна АР Крим безоплатно передає 6296766 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25грн. (на загальну суму 1574191,50грн.) працівникам ВАТ «Радгосп «Весна». Відповідно до п.1.2 даного договору акції передаються безоплатно відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі»; згідно з п.2.2 договору право власності на об'єкт приватизації переходить до працівників з моменту підписання акту прийому-передачі (а.с.16-17);
- договір безоплатної передачі акцій ВАТ «Радгосп «Весна» від 29.02.2000р. без номеру, відповідно до якого Фонд майна АР Крим безоплатно передає 188890294 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25грн. (на загальну суму 4722573,50грн.) працівникам ВАТ «Радгосп «Весна». Відповідно до п.1.2 даного договору акції передаються безоплатно відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі»; згідно з п.2.2 договору право власності на об'єкт приватизації переходить до працівників з моменту підписання акту прийому-передачі (а.с.12-14);
- акт прийому-передачі акцій ВАТ «Радгосп «Весна» від 29.02.2000р., згідно якого орган приватизації - Фонд майна АР Крим передав, а працівники ВАТ «Радгосп «Весна» прийняли 188890294 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25грн. (на загальну суму 4722573,50грн.) (а.с.15).
Суд зазначає, що відповідно до преамбули Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10.07.1996р. №290/96-ВР (надалі - Закон № 290) цей Закон визначає особливості правового регулювання приватизації державного майна в агропромисловому комплексі. Відповідно до вимог статті 1 даного Закону приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється відповідно до законодавства України з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Згідно з цим Законом здійснюється приватизація майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) та комунальній власності, для яких основними видами діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісового господарства, їх переробка і реалізація, виконання робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам.
Статтею 5 Закону № 290 приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 3 Закону № 290 право на пільгове придбання акцій за номінальною вартістю (за приватизаційні майнові сертифікати, а також за власні кошти і компенсаційні сертифікати у розмірі, що не перевищує половини вартості приватизаційних майнових сертифікатів) мають працівники підприємств, що приватизуються. Працівники сільськогосподарських підприємств мають право на пільгове придбання акцій (за приватизаційні майнові сертифікати, а також за власні кошти і компенсаційні сертифікати у розмірі, що не перевищує половини вартості приватизаційних майнових сертифікатів). До працівників підприємств, що приватизуються, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, прирівнюються також особи, які вийшли з цих підприємств на пенсію, звільнені у зв'язку із скороченням штатів і не працюють з моменту звільнення на інших підприємствах, особи, які мають право відповідно до законодавства України повернутися на попереднє місце роботи на цьому підприємстві, та інваліди, звільнені за станом здоров'я у зв'язку з каліцтвом або професійним захворюванням.
Відповідно до пункту 7 Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затверджено наказом Фонду державного майна України від 09.08.1996р. № 903, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.09.1996р. за №496/1521, розподіл безоплатно переданого майна між працівниками радгоспу та прирівняними до них особами здійснюється відповідно до їх трудової участі; загальні збори КСП затверджують положення про порядок розподілу майна радгоспу, переданого безоплатно та на платній основі. Відповідно до цього положення правління КСП визначає нові розміри пайових внесків членів КСП.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що під час приватизації майна сільськогосподарських підприємств (яким, зокрема, був і Радгосп «Весна», що відповідачем не оспорюються і не заперечується) право на безоплатне отримання акцій такого підприємства після його перетворення у відкрите акціонерне товариство мали право лише працівники такого підприємства та прирівняні до них особи (тобто колишні працівники), які своєю працею (трудова участь) приймали участь у створенні його активів (зокрема, виробляли продукцію для її наступного продажу та отримання грошових коштів тощо). Оскільки, відповідно до зазначених вимог Закону № 290 та п. 7 Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, акції повинні розподілятися відповідно до трудової участі працівників підприємства (в тому числі і колишніх), суд приходить до висновку, що працівник такого підприємства повинен був докласти певних зусиль під час роботи на підприємстві, що свідчить про передачу акцій не безумовно без будь-яких витрат з боку платника податку, а за наявності певних умов та результатів праці в радгоспі.
На підставі викладеного, суд зазначає, що позивач мав право на отримання вказаних акцій лише у випадку, якщо він був працівником радгоспу «Весна» та своєю працею приймав участь у створенні активів вказаного державного підприємства -радгоспу «Весна», які у наступному були передані до статутного фонду ВАТ «Радгосп «Весна».
Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи суду не надано будь-яких доказів того, що радгосп «Весна» було реорганізовано шляхом приватизації у ВАТ «Радгосп «Весна» з порушенням вимог зазначених нормативно-правових актів. Відповідач також не повідомив суду, що ОСОБА_1 не була на час приватизації вказаного підприємства його працівником або отримала безоплатно акції ВАТ «Радгосп «Весна» з порушенням зазначеного порядку.
Суд зазначає, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання порядку сплати податків з доходів фізичних осіб, а також застосування відповідальності за порушення такого порядку встановлено відповідно Законами України «Про податок з доходів фізичних осіб» та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ.
Згідно з п. 1.2 статті 1 Закону № 889 дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Відповідно до вимог п. «в» п.1.3 Закону № 889 дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.
Пунктом 3.1 статті 3 зазначеного Закону передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.
Згідно з п.п. 4.2.13. п. 4.2 ст. 4 Закону № 889 до складу загального річного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 статті 4.
Порядок оподаткування інвестиційного прибутку встановлений п. 9.6 ст. 9 даного Закону.
Відповідно до пп. 9.6.7 п. 9.6 ст. 9 Закону № 889 для цілей цього пункту: а) під терміном «інвестиційний актив» розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу; б) під терміном «пакет цінних паперів» розуміється окремий цінний папір чи сукупність ідентичних цінних паперів; в) під терміном «ідентичний цінний папір» розуміються цінні папери, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.
Згідно з вимогами підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту. Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю.
До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення (п.п.9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону № 889).
Суд зазначає, що даним Законом не встановлено визначення витрат, понесених у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, а також не наведено перелік витрат, їх обов'язкове здійснення лише в матеріальній або грошовій формі (без врахування докладених зусиль та праці) тощо.
Суд також зазначає, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991р. № 1560-XII інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Як слідує з преамбули Закону № 290, зазначений Закон визначає особливості правового регулювання приватизації державного майна в агропромисловому комплексі, тобто є спеціальною нормою з питань приватизації в агропромисловому комплексі, тобто, саме цим Законом визначені порядок та підстави отримання державного майна (акцій) новоствореного підприємства в процесі приватизації.
Таким чином, судом встановлено, що частинами 2 та 4 статті 6 Закону № 290 встановлені спеціальні підстави для отримання акцій - трудова участь працівників підприємства, що приватизується, або прирівняних до них осіб.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Визначення терміну робота наводиться в Національному класифікаторі України - Класифікаторі професій ДК 003:2005 (прийнято та надано чинності Наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375), відповідно до якого: робота - певні завдання та обов'язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач отримав акції у зв'язку з виконанням ним певних завдань та обов'язків в радгоспі «Весна» у якості працівника, для виконання яких він повинен був докласти певних зусиль, що, у свою чергу, потребувало від нього певних витрат часу, знань та навичок, що необхідні для виконання роботи. Завдяки докладеним зусиллям позивач приймав участь в створенні активів радгоспу та продукції, що в наступному могла бути продана за грошові кошти тощо. Суд зазначає, що ст. 6 Закону № 290 - спеціальною нормою - встановлено саме таку форму зусиль (витрат) позивача як необхідну умову для отримання акцій.
Таким чином, витрати, пов'язані з отриманням акцій ВАТ «Радгосп «Весна», були здійснені позивачем не у грошовій або матеріальній формі, а в формі трудової участі у створенні активів підприємства, що на час їх створення знаходились в державній власності. Той факт, що за виконання роботи позивач отримував відповідну зарплату або інші види грошових виплат, не може свідчити про те, що він не має право на отримання акцій в процесі приватизації, та не може свідчити про те, що позивач отримав акції без здійснення відповідних витрат.
Так, частинами 1 та 2 статті 3 Закону № 290 працівникам підприємства, що приватизується, надано право на пільгове придбання акцій за номінальною вартістю (за приватизаційні майнові сертифікати, а також за власні кошти і компенсаційні сертифікати у розмірі, що не перевищує половини вартості приватизаційних майнових сертифікатів). Працівники сільськогосподарських підприємств також мають право на пільгове придбання акцій (за приватизаційні майнові сертифікати, а також за власні кошти і компенсаційні сертифікати у розмірі, що не перевищує половини вартості приватизаційних майнових сертифікатів).
Суд зазначає, що передача працівникам підприємства, що приватизується, акцій як безоплатно, так і шляхом пільгового придбання, є результатом трудової участі зазначених осіб у створенні об'єктів народного господарства, що прямо передбачено ст. 6 Закону № 290.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що вказані акції були отримані позивачем без здійснення будь-яких витрат з боку позивача, оскільки інвестиційний актив вважається придбаним за нульовою ставкою лише у випадку, коли він подарований платнику податку чи успадкований платником податку.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Відповідачем не доведено укладення між позивачем з однієї сторони та радгоспом «Весна» або ВАТ «Радгосп «Весна» договору дарування акцій. Більш того, матеріалами справи підтверджено, що вказані акції були отримані позивачем саме у процесі приватизації у зв'язку з тим, що він був працівником радгоспу.
Що стосується твердження відповідача про те, що до дарування інвестиційного активу фактично прирівнюється його одержання іншим способом безкоштовно, то суд зазначає, що відповідач не послався на жоден нормативно-правовий акт, що встановлює такий припис, відтак твердження є припущенням, що не є обґрунтованим.
Суд також зазначає, що як витрати позивача не може бути врахована і номінальна вартість акцій - 0,25грн., - оскільки зазначена номінальна вартість визначалась без врахування такого показника, як трудова участь позивача у створенні активів підприємства.
Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи суду не надано будь-яких відомостей про обсяг зусиль та витрат позивача, що були ним докладені під час праці в радгоспі «Весна», які є обов'язковою умовою та підставою для отримання позивачем частки державного майна (акцій) новоствореного в процесі приватизації підприємства -ВАТ «Радгосп «Весна».
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано суду доказів того, що інвестиційний актив було придбано позивачем за нульовою ставкою, а також відомості про обсяг зусиль та витрат, що були докладені позивачем під час роботи в радгоспі, та є, відповідно до ст. 6 Закону № 290, тим видом витрат, за наявності яких працівник підприємства має право на отримання частки державного майна (акцій). Отже, відповідачем не надано суду доказів стосовно того, що позивач за результатами проведеної операції отримав саме інвестиційний прибуток, що включається до складу оподатковуваного доходу, і повинен сплатити розраховану відповідачем суму податку з доходів фізичних осіб до бюджету.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З урахуванням рішення Конституційного суду України від 02.07.2002р. № 13-рп/2002 суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997р. № 1-зп), і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (Рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року № 3-рп).
Відповідно до вимог пункту з) частини 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 (чинного на час отримання позивачем акцій) до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються: доходи, одержані від відчуження громадянами акцій та інших корпоративних прав, які були набуті такими громадянами в процесі приватизації в обмін на їх приватизаційні або компенсаційні сертифікати, а також в межах їх пільгового придбання за власні кошти працівниками підприємств, що приватизуються, та особами, визначеними статтею 25 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (тобто працівниками працівникам підприємства, майно якого приватизується).
Аналогічним чином пунктом 4.3 статті 4 Закону № 889 встановлено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): 4.3.18. сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.
Таким чином, законодавцем з урахуванням особливості отримання земельних та майновий паїв, акцій, отриманих в процесі приватизації, платникам податку з доходів фізичних осіб - громадянам надано пільгу стосовно оподаткування податком, тобто сума податку з вартості зазначених паїв та акцій не нараховується і не сплачується.
Суд також вважає необхідним зазначити, що в оскаржуваному податковому повідомленні від 22.07.2009р. № 0002371700/0 у якості підставі для нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб відповідачем зазначено пп. «г» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ. Відповідно до пункту «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган. Як свідчать матеріали справи нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб було проведено відповідачем без врахування зазначених вимог діючого законодавства, без проведення попередньої перевірки обставин отримання позивачем доходу та оформлення відповідного документу стосовно розрахунку суми податку, в якому було б зазначено про суму отриманого позивачем доходу, суми доходу, що підлягає оподаткуванню, ставки податку та статей Закону № 889, відповідно до яких позивач повинен сплачувати податок.
Згідно частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому суд вважає необхідним зазначити, що оформлення відповідачем податкової декларації не є безумовною підставою для задоволення позову. Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач під час оформлення декларації та підтвердження розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб не був обізнаний стосовно положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", вважав, що дії працівників податкового органу є законними та обґрунтованими.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень, до яких відноситься відповідач, не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Дослідивши надані позивачем документи, керуючись встановленим у ст. 7 КАС України принципом верховенства права, згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд дійшов висновку, що відповідач невірно визначив податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2197,62грн. за отримані відповідачем грошові кошти за продані акції, отримані в процесі приватизації державного майна.
Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкових повідомлень, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв'язку з чим податкове повідомлення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим від 22.07.2009р. № 0002371700/0, прийняте стосовно ОСОБА_1, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Постанова у повному обсязі складена 05.07.2010р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення від 22.07.2009р. № 0002371700/0 Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим про нарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2197,62грн. ОСОБА_1.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат 3 (три) гривні 40 копійок.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кушнова А.О.