Справа № 357/5498/22
2/357/2310/22
Категорія 71
іменем України
16 листопада 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участю секретаря - Сокур О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Опікунська рада при виконавчому комітеті Фурсівської сільської ради про позбавлення батьківських прав, -
В липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Опікунська рада при виконавчому комітеті Фурсівської сільської ради про позбавлення батьківських прав, посилаючись на наступні обставини.
ОСОБА_1 є рідною бабусею неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками дітей є ОСОБА_2 (донька позивачки) та ОСОБА_3 .
Вихованням та забезпеченням дітей займається бабуся з самого їхнього народження. Коли ОСОБА_4 було два роки, її мати ОСОБА_2 почала вести розгульний спосіб життя, вихованням дитини не займаючись взагалі, після чого дівчинка стала проживати з бабусею. В 2010 році ОСОБА_2 була засуджена Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ст. 185 КК України до міри покарання - позбавлення волі строком на 2 роки, яке відбувала реально. Батько дівчинки також не опікувався дитиною, а тому ОСОБА_4 стала постійно проживати з бабусею, яка повністю її утримує та займається її вихованням. Тобто з віку 2 роки та до теперішнього часу ОСОБА_4 постійно проживає з бабусею за адресою АДРЕСА_1 .
В 2015 році народилася ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати та батько дитини не опікувалися нею, а тому дитина також стала проживати з бабусею ОСОБА_1 . ОСОБА_5 у віці 2,6 років було встановлено інвалідність та відповідно до корінця медичного висновку «21/221 про дитину інваліда віком до 18 років від 16.05.2018 р. ОСОБА_5 має захворювання - «дитячий аутизм з якісними порушеннями рецепторної соціальної взаємодії, комунікації. Системне недорозвинення мовлення І рівня. Когнітивна недостатність до рівня затримки психічного розвитку, гіперактивні форми поведінки, рухова розгальмованісгь». Дитина потребує особливого підходу у вихованні та особливого догляду. Батьки самоусунулися від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, а тому всі обов'язки по вихованню та забезпеченню дитини необхідним рівне розвитку та необхідним доглядом взяла на себе бабуся ОСОБА_1 . Вона повністю займається дитиною, займається її лікуванням, відвозить до спеціалізованого садочку, шукає спеціалістів з психо-корекції, логопедів та возить дитину на заняття. Батьки не цікавляться дітьми взагалі, при цьому зловживають алкогольними напоями та ведуть розгульний спосіб життя.
На даний час та протягом вже тривалого часу відповідачі не займаються належним вихованням своїх доньок, ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, а саме: не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, не цікавляться їхнім навчанням та успіхами, не забезпечують необхідним харчуванням, не займаються лікуванням дітей, що негативно впливає на їхній фізичний розвиток як складову виховання. Не спілкуються з дітьми в обсязі, необхідному для їхнього нормального самоусвідомлення, не надають дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до їхнього внутрішнього світу, не створюють умов для отримання дітьми освіти, гроші та будь-яку допомогу, в тому числі і фінансову на потреби дітей не надають.
Для відновлення нормальних стосунків між дітьми та їхніми батьками, вона неодноразово пропонувала відповідачам спілкуватися з дітьми, купувати їм одяг і продукти харчування, браги іншу участь у їхньому вихованні та утриманні, але цього робити відповідачі не бажають, ігнорують будь-які бажання дітей, свідомо нехтують своїми батьківськими обов'язками. Будь - яких перешкод для виконання відповідачами своїх зобов'язань, вона не чинила.
Враховуючи вищевикладене, вважає за необхідне позбавити відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до їхніх доньок - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки останні вперто не виконують своїх батьківських обов'язків, а відповідно до п.2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, віна ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тому, просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а. с. 1-6 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2022 року ( а. с. 43 ) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.
11 липня 2022 року здійснено запити стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідачів ( а. с. 48, 49 ).
26 липня 2022 року за вх. № 24677 та вх. № 24830 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідачів ( а. с. 50, 51 ).
З отриманих інформацій вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи - відповідача.
Відомості з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області стосовно відповідачів передані судді 27.07.2022 року.
Ухвалою судді від 28 липня 2022 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 13.09.2022 року ( а. с. 52-53 ).
Ухвалою суду від 03 жовтня 2022 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.10.2022 року ( а. с. 75-76 ).
25 жовтня 2022 року судове засідання було відкладено на 16.11.2022 року ( а. с. 80 ).
В судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з'явилася, судом отримано заяву від представника позивача - адвоката Коннової Н.І., яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги за № 246 від 12.09.2022 року ( а. с. 61 ), в якій просила справу розглядати у відсутність позивача та її представника. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.
З вказаного поштового повідомлення вбачається, що судову повістку отримано за довіреністю 05.11.2022 року про слухання справи, яке відбудеться в Білоцерківському міськрайонному суді 16.11.2022 року о 14 годині 00 хвилин.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне оголошення про виклик ( а. с. 84 ).
З вказаного оголошення про виклик вбачається, що воно було здійснено 25.10.2022 року про виклик ОСОБА_3 у справі в якості відповідача на 14 голину 00 хвилин 16.11.2022 року до Білоцерківського міськрайонного суду.
Вказане оголошення було здійснено судом у зв'язку з тим, що неодноразові виклики відповідача ОСОБА_3 та направлення судових повісток за адресою його реєстрації виявилися марними, на адресу суду поверталися поштові конверти, де працівниками пошти причина повернення вказувалася, як закінченням терміну зберігання.
Третя особа Опікунська рада при виконавчому комітеті Фурсівської сільської ради в судове засідання свого представника не направила, 23.09.2022 року за вх. № 33692 судом було отримано клопотання, в якому просили здійснювати розгляд справи без участі третьої особи за наявними матеріалами ( а. с. 70-71 ).
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Частинами 11 та 12 цієї статті ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії ( ч. 3 ст. 130 ЦПК України ).
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться ( ч. 1 ст. 131 ЦПК України ).
Отже, судом вчинялися усі заходи передбачені цивільно-процесуальним законодавством України щодо належного сповіщення відповідачів у справі.
Заяв та клопотань від відповідачів на адресу суду не надходило, як і не надходило відзив на позовну заяву позивача.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки, належним чином повідомлені відповідачі не з'явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надали відзиву і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.
Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Ухвалою суду від 16.11.2022 року постановлено провести розгляд даної цивільної справи в заочному порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших
Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.
З наявних в матеріалах справи свідоцтв про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що батьками останніх зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ( а. с. 14, 15 ).
З відповіді на запит адвоката, КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2» від 17.05.2022 року повідомила, що за час перебування на стаціонарному лікуванні дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 08.04.2021 року - 13.04.2021 року; 23.08.20211 року - 25.08.2021 року; 30.10.2021 року - 03.11.2021 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період часу з 13.05.2020 року - 20.05.2020 року; 09.11.2020 року - 13.11.2020 року; 23.08.2021 року - 25.08.2021 року щоразу діти госпіталізувалися у супроводі бабусі ОСОБА_1 ( а. с. 22 ).
З довідки сімейного лікаря Трушківської амбулаторії загальної сімейної медицини вбачається, що ОСОБА_1 постійно відвідує сімейного лікаря під час хвороби її онуків, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ( а. с. 25 ).
В довідці від 27.05.2022 року, яка видана комунальним закладом БМР «Дитяча стоматологічна поліклініка» вказано, що на протязі з 15.07.2020 року ОСОБА_1 ( бабуся ) займалася лікуванням ОСОБА_4 , всі виплати здійснювала бабуся в розмірі 18 000 грн. відвідування відбулося на протязі місяця ( а. с. 26 ).
З довідки № 403, виданої дошкільним навчальним закладом ( ясла-садок ) комбінованого типу № 21 «Малятко» вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідує дошкільний заклад, група Середня № 3 з 02.10.2020 року по 26.11.2020 року, заборгованості по харчування не має ( а. с. 28 ).
З наявної в матеріалах справи характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.02.2022 року, яка видана КОНЗ «Трушківський ЗЗСО І-ІІ ступенів» вбачається, що вихованням останньої займаються бабуся, ОСОБА_1 , дідусь, ОСОБА_8 ( а. с. 27 ).
З довідки № 73, виданої КНП БМР МВСР 23.02.2022 року ОСОБА_5 , остання перебувала на лікуванні з 15.02.2022 року по 23.02.2022 року. Дитина знаходилась разом з бабусею ОСОБА_1 ( а. с. 31 ).
З відповіді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31.05.2022 року, згідно даних автоматизованої системи документообігу суду вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 були визнана винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, також останню визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Додатково надають вирок від 18.06.2010 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1-2 ст. 185 КК України ( а. с. 23 ).
Так, дійсно з вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.06.2010 року ОСОБА_2 була визнана винною у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч. 1, 15 ч. 2 і 185 ч. 2 КК України і їй призначалося покарання у вигляді двох років позбавлення волі з випробувальним терміном на один рік ( а. с. 24 ).
Даний вирок набрав законної сили 03.07.2010 року.
Висновком орган опіки та піклування Фурсівської сільської ради вирішив про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо їх дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а. с. 20-21 ).
З вказаного висновку вбачається, що вихованням дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 займаються бабуся ОСОБА_1 та дідусь ОСОБА_8 . Місце перебування батька дітей не відомо. Мати дітей, ОСОБА_2 , батьківськи обов'язки по вихованню, розвитку та утриманню дітей не виконує. З ними разом не проживає досить тривалий період часу. ОСОБА_2 не підтримує родинних стосунків зі своїми батьками та не надає матеріальної допомоги на утримання доньок, не піклується про них. Під час обстеження умов проживання сім'ї ОСОБА_1 , діти проживають в належних житлово-побутових умовах та перебувають на повному утриманні бабусі та дідуся.
Оскільки мати та батько дітей, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самоусунулися від виховання дітей та турботи про них, звертаючись до суду, позивач просила позбавити останніх батьківських прав щодо дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по виханню дитини.
Відповідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таке рішення має бути прийнято з метою захисту інтересів неповнолітньої дитини, яка фактично позбавлена його батьківського піклування.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року ( справа № 631/2406/15-ц провадження № 61-36905св18 ).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в свою чергу в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце слухання справи, жодних заяв та клопотань від останніх на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача, тобто, саме таким чином розпорядилися своїми правами. Зазначене свідчить про байдужість відповідачів.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини (cт. 18 Конвенції про права дитини).
Всі наведені вище факти, як кожен окремо так в сукупності, свідчать проте, що відповідачі свідомо ухиляються від покладеного на них обов'язку по вихованню своїх дітей, не піклуються про фізичний і духовний їх розвиток, не надають матеріальної допомоги на їх утримання, не проживають разом з ними.
Отже, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 року у справі № 466/9380/17.
Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 357/17852/15-ц.
За наведених вище підстав суд прийшов до переконання, що відповідачі по справі, в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляються від виконання батьківських обов'язків, що є правовою підставою для позбавлення їх батьківських прав.
В судовому засіданні встановлено відсутність об'єктивних підстав, які б зумовлювали таку тривалу неналежну поведінку матері та батька по відношенню до своїх дітей, тому суд приходить до переконання, що інші заходи впливу на відповідача, окрім позбавлення їх батьківських прав, будуть недостатніми, а позбавлення відповідачів батьківських прав буде відповідати в першу чергу саме інтересам дітей.
Судом було вирішено не заслуховувати у судовому засіданні дітей, з метою не допущення порушення їх емоційного, психологічного стану, а також у зв'язку із запровадженим на території України військового стану за для забезпечення життя та здоров'я дітей.
Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте у цій справі з урахуванням якнайкращих інтересів дітей, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а також із встановлених обставин на підставі досліджених та оцінених доказів у справі, які вказують на нехтування матір'ю та батьком своїм батьківським обов'язком, є всі підстави щодо позбавлення відповідачів батьківських прав.
Питання щодо можливості позбавлення батьківських прав вирішувалось також Верховним Судом у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 638/1496/17-ц (провадження № 61-35874св18), від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20), від 16 червня 2021 року у справі № 315/1279/19 (провадження № 61-3821св21).
У постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18) зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 296/7848/16-ц (провадження № 61-43695св18) зазначено, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачі не намагаються змінитися та зробити все від них залежне для належного виконання батьківських обов'язків, останні свідомо ухиляються від цього, чим створюють загрозу для дітей.
Як встановлено та зазначено вище, мати дітей ОСОБА_2 з дітьми не проживає тривалий час, діти проживають разом із бабусею та дідусем. Місце знаходження батька дітей ОСОБА_3 взагалі не відоме. Останні не надають матеріальної допомоги на утримання доньок, не піклуються про фізичний і духовний розвиток своїх дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надають дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу та не створюють умов для отримання ними освіти.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріали справи, про дітей піклуються бабуся з дідусем, які опікуються ними, матеріально утримують, лікують, навчають.
Тобто, всі питання щодо здоров'я, навчання, виховання дітей вирішуються бабусею, позивачем по справі та її чоловіком, дідусем самостійно, без участі матері та батька дітей.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Аналогічна правова позиція мститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15, провадження № 61-4879св20.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
При звернені до суду з даним позовом, ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 992,40 гривень, що підтверджується наявним в матеріалах справи дублікатом чека від 22.06.2022 року ( а. с. 7 ).
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у вищевказаному розмірі, понесені останньою при зверненні до суду.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150, 155, 164 СК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 81, 89, 131, 141, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, ч. 2 ст. 51 Конституції України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Законом України «Про охорону дитинства», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Опікунська рада при виконавчому комітеті Фурсівської сільської ради про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 гривень ( дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок ).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
Третя особа: Опікунська рада при виконавчому комітеті Фурсівської сільської ради (адреса місцезнаходження: 09150, Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Ярослава Мудрого, б. 48).
Повне заочне судове рішення складено 16 листопада 2022 року.
Заочне рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов