вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
03.08.10Справа №2а-11204/09/10/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі^
головуючого судді - Кудряшової А.М.,
при секретарі - Лєбєдєвої О.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Південного оперативного командування - Григорчук О.В. ;
відповідачі - командувач військами Південного оперативного командування ОСОБА_3, Заступник начальника Територіального управління Південного оперативного командування ОСОБА_4 - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Південного оперативного командування, командувача військами Південного оперативного командування ОСОБА_3, заступника начальника Територіального управління Південного оперативного командування ОСОБА_4
про визнання протиправним наказу, визнання протиправними дій, встановлення відсутності компетенції посадових осіб на проведення службового розслідування та складання відповідного акту.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Південного оперативного командування, командувача військами Південного оперативного командування ОСОБА_3, заступника начальника Територіального управління Південного оперативного командування ОСОБА_4 про визнання протиправним наказу командувача військами Південного оперативного командування від 15.092007 року про призначення службового розслідування за скаргою позивача від 03.09.2007 року, визнання протиправними дій Південного оперативного командування від 15.09.2007 року з оформлення наказу Командувача військами Південного оперативного командування від 15.09.2007 року про призначення службового розслідування за скаргою позивача від 03.09.2007 року у неналежній формі, встановлення відсутності компетенції у заступника начальника територіального управління Південного оперативного командування ОСОБА_4 компетенції на проведення службового розслідування та складання відповідного акту за скаргою ОСОБА_1 від 03.09.2007 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.09.2007 року Командувач військами Південного оперативного командування ОСОБА_3 прийняв рішення у вигляді резолюції з проведення у встановленому порядку розслідування, що є, на думку позивача, порушенням встановленого порядку призначення службового розслідування, відповідно, вказує, що заступник начальник територіального управління Південного оперативного командування ОСОБА_4 не мав повноважень на реалізацію прав і обов'язків, наданих особі, при проведені службового розслідування відповідно до вимог Інструкції про проведення службового розслідування у Збройних Силах України. Вважає, що такими діями відповідачі порушили вимоги Дисциплінарного Уставу ВС України, затвердженого Законом України від 24 березня 999 року № 551 та вимоги Інструкції про проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджену наказом МО України від 15.03.2004 року № 82.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позові та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача - Південного оперативного командування проти позову заперечував, з тих підстав, що правовідносини, щодо визнання протиправним наказу Командувача військами Південного оперативного командування від 15.09.2007 року про призначення службового розслідування за скаргою позивача від 03.09.2007 року, визнання протиправними дій Південного оперативного командування з оформлення наказу Командувача Південного оперативного командування у не належній формі вже були предметом судового розгляду за результатами якого прийнято рішення, яке набуло чинності. Стосовно позовних вимог з відсутності у заступника начальника територіального управління Південного оперативного командування ОСОБА_4 компетенції на проведення службового розслідування та складання відповідного акту за скаргою ОСОБА_1 від 03.09.2007 року, вказав, що ці дії проведені у відповідності до резолюції командувача військами Південного оперативного командування ОСОБА_3 про проведення розслідування, тому просив у задоволені позовних вимог відмовити.
Командувач військами Південного оперативного командування ОСОБА_3 та заступник начальника Територіального управління Південного оперативного командування ОСОБА_4 явку своїх представників у судове засідання, що відбулося 03.08.2010 році, не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, письмових заперечень суду не надали.
Згідно ч. 4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття у судове засідання відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним причин неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів. За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній доказів за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Як свідчать матеріали справи, наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №601 від 02.11.2007 року майора юстиції ОСОБА_1, помічника військового комісара з правової роботи військового комісаріату Автономної Республіки Крим Південного оперативного командування звільнено з військової служби у відставку за пунктом 63 підпункту «в» (за станом здоров'я), з правом носіння військової форми одягу, Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України. Вислуга років у Збройних Силах склала -21рік 03 місяця(а.с.13).
Під час проходження служби, 03.09.2007 року, позивач звернувся до командуючого військ Південного оперативного командування ОСОБА_3 із скаргою на бездіяльність військового комісара АР Крим за фактом порушення державним службовцем ОСОБА_6 етики поведінки при узгодженні проектів наказів Військового комісаріату АР Крим та нанесення образи позивачу(а.с.9). Після отримання скарги позивача Командувачем військами Південного оперативного командування ОСОБА_3 прийнято рішення, яке викладено у резолюції від 15.09.2007 року, відповідно до якої надано розпорядження: ретельно опрацювати порушене у звернені майора юстиції ОСОБА_1 та надати йому можливість ознайомитись із матеріалами зазначеного службового розслідування; до 27.09.2007 року надати обґрунтовану відповідь заявнику згідно вимог чинного законодавства України; оригінал звернення та копію відповіді направити до секретаріату управління ВК для зняття з контролю. Крім того, рукописним почерком зазначено про проведення розслідування у встановленому порядку (а.с.14). Цим самим рішенням викладеним у резолюції доручено, ОСОБА_4 проведення розслідування та надання відповіді.
На підставі зазначеної резолюції заступником начальника Територіального управління Південного оперативного командування полковником ОСОБА_4 проведено службове розслідування з питань, порушених у скарзі ОСОБА_1 та за результатами проведеного службового розслідування складено відповідний акт, який затверджено 24.09.2007 року командуючим військ Південного оперативного командування генерал-майором ОСОБА_3
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався з позовом до Військового комісару АР Крим ОСОБА_7, Південного оперативного командування, заступника начальника Територіального управління Південного оперативного командування ОСОБА_4, командуючого військами Південного оперативного командування ОСОБА_3 з вимогами про визнання протиправними дій заступника начальника Територіального управління Південного оперативного командування ОСОБА_4 по проведенню службового розслідування та іншими вимогами. За результатами розгляду зазначеного позову судом ухвалено постанову від 23.09.2009 року по справі № 2а-6018/09/4/0170, яким позовні вимоги задоволені частково та визнано протиправною бездіяльність командуючого військ Південного оперативного командування генерал-майора ОСОБА_3 стосовно неповного розгляду скарги ОСОБА_1 від 03.09.2007 року в порядку Закону України "Про звернення громадян" та зобов'язано командуючого військ Південного оперативного командування генерал-майора ОСОБА_3 розглянути скаргу ОСОБА_1 від 03.09.2007 року в повному обсязі відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Постанова набрала законної сили 21.05.2010 року після розгляду Севастопольським апеляційним адміністративним судом, апеляційної скарги ОСОБА_1
Відповідно до зазначеного рішення судом встановлено, що службове розслідування проведене заступником начальника Територіального управління Південного оперативного командування ОСОБА_4 по скарзі ОСОБА_1 саме за резолюцією Командувача військ Південного оперативного командування від 15.09.2007 року № 574/К з метою перевірки питань порушених у скарзі позивача. Судом також встановлено, що під час організації і проведення службового розслідування дійсно були порушені вимоги п. 1.5 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 року № 82, у зв'язку з не виданням відповідного письмового наказу про проведення службового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, учасниками процесу не заперечувався той факт, що відповідне службове розслідування було проведено без видання письмового наказу про проведення службового розслідування, відповідно до наказу Міністра оборони України від 15.03.2004 року № 82.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що наказ про проведення службового розслідування не видавався, якщо відповідний наказ не було видано, відповідно не можна визнати його протиправним, оскільки його не існує, за таких підстав суд дійшов висновку, що позовні вимоги з визнання протиправним наказу командувача військами Південного оперативного командування від 15.09.2007 року про призначення службового розслідування за скаргою позивача від 03.09.2007 року, визнання протиправними дій Південного оперативного командування від 15.09.2007 року з оформлення наказу командувача військами Південного оперативного командування від 15.09.2007 року про призначення службового розслідування за скаргою позивача від 03.09.2007 року у неналежній формі не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про встановлення відсутності компетенції у заступника начальника територіального управління Південного оперативного командування ОСОБА_4 компетенції на проведення службового розслідування та складання відповідного акту за скаргою ОСОБА_1 від 03.09.2007 року також не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 84 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" N 551-XIV, 24.03.1999 року за командирами на законодавчому рівні закріплено право прийняття рішення проведення службового розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Як вже зазначалось раніше судом встановлено, що саме командувачем військами Південного оперативного командування прийнято рішення про проведення службового розслідування, про що зазначено у резолюції командувача.
Правовідносини командира та підпорядкованого йому у даному випадку військовослужбовця визначаються Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зазначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, а також встановлено право командира - віддавати накази і розпорядження, а також обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
Судом встановлено, що резолюція командувача військами Південного оперативного командування прийнята при розгляді скарги позивача і є обов'язковою для виконання особою, якій доручено розгляд скарги, у відповідності до положень Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. За таких підстав відповідач на виконання розпорядження, прийнятого командуючим Південного оперативного командування, чинного та такого, що було не визнано протиправним на час його прийняття, провів службове розслідування у відповідності до вимог наказу Міністра оборони України від 15.03.2004 року № 82 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України".
Суд зазначає, що порядок проведення службового розслідування встановлений розділом 2 Наказу Міністерства оборони України N 82 від 15.03.2004 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України".
Відповідно до пункту 2.1. зазначеної Інструкції особам, які проводять службове розслідування, надається право: отримувати від військовослужбовців та працівників усні чи письмові пояснення, необхідні документи, довідки, консультативні та експертні висновки; ознайомлюватися і вивчати, в тому числі з виїздом на місце події, відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог чинного законодавства на підставі запиту посадової особи, яка призначила службове розслідування. У відповідності до п. 4.1. Наказу Міністерства оборони України N 82 від 15.03.2004 за результатами службового розслідування складається акт.
За таких обставин, у суду відсутні підстави для визнання відсутності у заступника начальника територіального управління Південного оперативного командування ОСОБА_4 компетенції з проведення службового розслідування та складанню акту службового розслідування за скаргою ОСОБА_1 від 03.09.2007 року.
Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним наказу Командувача військами Південного оперативного командування від 15.092007 року про призначення службового розслідування за скаргою позивача від 03.09.2007 року, визнання протиправними дій Південного оперативного командування від 15.09.2007 року з оформлення наказу Командувача військами Південного оперативного командування від 15.09.2007 року про призначення службового розслідування за скаргою позивача від 03.09.2007 року у не належній формі, встановлення відсутності компетенції у заступника начальника територіального управління Південного оперативного командування ОСОБА_4 компетенції на проведення службового розслідування та складання відповідного акту за скаргою ОСОБА_1 від 03.09.2007 року, не підлягають задоволенню.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 03 серпня 2010 року, в повному обсязі постанова виготовлена 09 серпня 2010 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-161, п.1-2 ч.2 ст.162, 163 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кудряшова А.М.