вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
03.06.10Справа №2а-14997/09/10/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Кудряшової А.М. ,
при секретарі Левченко Д.С.,
за участю:
від прокуратури - не з'явився;
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Сабіров Р.Ф. представник за довіреністю № 1 від 04.01.10;
від третій особи - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Прокурора Ленінського району АР Крим в інтересах держави в особі Ленінської районної державної адміністрації АР Крим
до Щолкінської міської ради
третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Комунальне підприємство «Щолкіно-Азов»,
про визнання недійсним та скасування рішення від 02.04.09 № 15
Прокурор Ленінського району АР Крим на захист інтересів держави в особі Ленінської районної державної адміністрації АР Крим звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Щолкінської міської ради із вимогами про визнання недійсним з моменту прийняття та скасування рішення Щолкінської міської ради №15 від 02.04.09 року "Про затвердження тарифів на надання послуг з прибирання, вивозу і знищення ТПВ".
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Щолкінської міської ради №15 від 02.04.09 року, яким затверджено тарифи на надання послуг з прибирання, вивозу, і знищення твердих побутових відходів (ТПВ). Позивач вважає, що відповідачем порушені вимоги абзацу 3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", так як затвердженні тарифи не мають висновку Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим про економічну обґрунтованість планових витрат, пов'язаних з наданням даних послуг. Прокуратурою Ленінського району АР Крим 30.10.09 року був внесений протест про скасування рішення № 15 від 02.04.09 року, однак відповідач своїм рішенням від 19.11.2009 року відклонив протест прокурора, що і стало підставою для звернення до суду на захист інтересів держави в особі Ленінської районної державної адміністрації АР Крим.
Ухвалою суду від 25.03.10 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Щолкіно-Азов".
Прокурор у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини не явки суду не повідомив.
Позивач - Ленінська районна державна адміністрація АР Крим, будучи належним чином та завчасно повідомлений про час, дату та місце розгляду справи у судове засідання явку свого представника не забезпечив, надіслав клопотання про розгляд справи за їх відсутністю, зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вважає, що рішення № 15 від 02.04.09 року прийнято у відповідності до чинного законодавства у межах наданих повноважень. Крім того, відмітив, що права, свободи та інтереси позивача - Ленінської районна державна адміністрація АР Крим прийнятим рішенням, що оскаржено не чіпаються, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - КП «Щолкіно-Азов», проти задоволення адміністративного позову заперечував з тих самих підстав, що зазначені представником відповідача, надав суду письмові заперечення, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.
Суд, приймаючи до уваги, клопотання позивача щодо розгляду справи за їх відсутністю, враховуючі, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, керуючись ч.3 ст. 122, ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представників позивача та відповідача.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Щолкінської міської ради від 02.04.09 року №15 "Про затвердження тарифів з надання послуг з прибирання, вивозу і знищення твердих побутових відходів" затверджено розрахунок тарифу з надання послуг з прибирання, вивозу і знищення твердих побутових відходів для бюджетних і інших організацій м. Щелкіно (а.с.4).
У порядку статті 21 Закону України «Про прокуратуру» прокурором Ленінського району АР Крим на зазначену постанову був принесений протест від 30.10.09р. №06-4607 вих.
Рішенням № 15 від 19.11.2009 року протест прокурора відхилено.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом. запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною четвертою статті 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою "... через органи місцевого самоврядування: ... міські ради та їх виконавчі органи". Відповідно до положень частини першої статті 1, статей 27-38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються радами, в тому числі міськими, для здійснення виконавчих функцій і повноважень, як делегованих, так і власних (самоврядних), тобто повноважень в межах яких вони діють самостійно і на підставі закону.
Таким чином, обов'язковими одночасно функціонуючими складовими системи місцевого самоврядування є відповідна рада і утворені радою відповідні виконавчі органи.
Згідно ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад віднесено встановлення в порядку і межах, визначених законодавством тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Одним з основних принципів державного регулювання цін/тарифів, згідно п. 3 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", є принцип відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Згідно ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (п.1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України N 1010 від 26.07.2006 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів", у редакції що діяла на час прийняття рішення яке оскаржено, висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з вивезення побутових відходів, надається Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку, встановленому Мінекономіки. В свою чергу наказом Міністерства економіки України N 67 від 07.03.2007 року затверджено Порядок надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з вивезення побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів. Згідно п. 3 зазначеного Порядку звернення виконавців/виробників до вповноваженого органу щодо перегляду тарифів подається за наявності висновків Державної інспекції з контролю за цінами або територіального органу Державної інспекції з контролю за цінами щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг.
Судом встановлено, що відповідачем на підставі розрахунків здійснених КП «Щолкіно-Азов» на 44 сесії 5 скликання прийнято рішення № 15 від 02.04.2009 року "Про затвердження тарифів на надання послуг з прибирання, вивозу і знищення ТПВ", яким затверджено тариф на надання послуг з прибирання, вивозу і знищення твердих побутових відходів для бюджетних і інших установ за 1 куб. м. (з ПДВ) 39,90 гривень.
За таких підстав судом достовірно встановлено, що затвердження тариф на надання послуг з прибирання, вивозу і знищення твердих побутових відходів рішенням № 15 від 02.04.2009 року відбулося без наявності висновків Державної інспекції з контролю за цінами або територіального органу Державної інспекції з контролю за цінами щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг, що в свою чергу є порушенням діючого законодавства, а саме ч. 3 ст. 31 "Про житлово-комунальні послуги".
Суд зазначає, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник (ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Враховуючи, що позивач - Ленінська районна державна адміністрація АР Криму даних відносинах не є учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг, суд керуючись положеннями частини 1 статті 2 КАС України зазначає, що у даному випадку права та інтереси юридичної особи - Ленінської районної державної адміністрації АР Крим у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача не порушені, а тому відповідного судового захисту не потребують.
Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що Щолкінська міська рада, приймаючи рішення № 15 від 19.11.2009 року "Про розгляд протесту прокурора Ленінського району АР Крим від 30.10.2009 року вих. № 06-4607", яким відхилила зазначений протест, діяла в межах повноважень і відповідно до положень Закону України Про місцеве самоврядування, тому рішенням Щолкінської міської ради № 15 від 19.11.2009 року, протест прокурора був відхилений правомірно.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (ст. 5 Закону України «Про прокуратуру»).
У ст. 20 Закону визначені повноваження прокурорів, до яких, зокрема, відноситься право опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідачем вивчений протест прокурора АР Крим від 30.10.2009р. № 06-4607вих. За результатами його розгляду 19.11.2009р. було прийнято рішення № 15 "Про розгляд протесту прокурора Ленінського району Автономної Республіки Крим від 30.10.2009 року вих. № 06-4607", якою протест відхилений.
Незгода прокурора з рішенням, прийнятим відповідачем при розгляді протесту, не є підставою для скасування такого рішення при зверненні прокурора в інтересах держави в особі. Оскільки у даному випадку прокурор звертається до суду на захист інтересів держави в особі Ленінської районної державної адміністрації АР Крим про скасування рішення, на яке був винесений протест, при цьому позивачем не наведено будь-яких підстав для скасування рішення № 15 від 19.11.2009 року про відхилення протесту, тому відсутні підстави для задоволення вимог щодо скасування рішення відповідача № 15 від 02.04.2009 року.
Крім того, суд зазначає, що прокурор у даному випадку звертався із позовом в інтересах Ленінської районної державної адміністрації АР Крим відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" відповідно до якої представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках передбачених законом.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини, оцінюючи наведені сторонами докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог прокурора Ленінського району АР Крим, а тому позов задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні 03.06.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова виготовлена повному обсязі 08.06.2010 року.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Відмовити у задоволені адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського адміністративного апеляційного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Кудряшова А.М.