01.12.09р.Справа № 33/383-09
За позовом Приватного підприємства "Львівметалпродукт", м. Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Кривбас-Максімум", м. Кривий Ріг
про стягнення 76 061 грн. 28 коп.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
Від позивача: Голуб О.Є., довіреність б/н від 16.10.2009 року
Від відповідача: не з'явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
Приватне підприємство "Львівметалпродукт" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Кривбас-Максімум" про стягнення 75 514 грн. 08 коп. - основного боргу по договору від 23.06.2009 року, 234 грн. 64 коп. - штрафу, 312 грн. 56 коп. - 3% річних і витрат по справі.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 27.10.2009 року.
27.10.09р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім в даному судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2009 року розгляд справи відкладений на 11.11.2009 року.
З 11.11.2009 року слухання справи було перенесено на 01.12.2009 р.
30.11.2009 року позивачем надана заява про збільшення розміру позовних вимог, де останній просить стягнути з відповідача 75 514 грн. 08 коп. - основного боргу по договору від 23.06.2009 року, 78 214 грн. 08 коп. - штрафу, 1 283 грн. 74 коп. -інфляційних втрат, 312 грн. 56 коп. - 3% річних і витрат по справі.
В судове засідання 01.12.2009 року з'явився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання 27.10.2009 р., 11.11.2009 р., 01.12.2009 р. , відзив та документи, витребувані ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2009 р., 27.10.2009 р., суду не надані.
На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів, наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.
В судовому засіданні 01.12.2009 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в сукупності, суд, -
23 червня 2009 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був укладений Договір.
Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю металопродукцію (далі -товар), а покупець -прийняти його та оплатити на умовах даного Договору.
Відповідно до пункту 3.1. Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах EXW (склад постачальника). Базисні умови поставки визначаються згідно з Інкотермс-2000.
Відповідно до пункту 3.3. Договору датою поставки є дата отримання товару покупцем на складі постачальника, яка вказана в накладній.
Відповідно до пункту 3.4. Договору постачальник здійснює поставку товару протягом 10 банківських днів з моменту зарахування попередньої оплати на його банківський рахунок.
Згідно з пунктом 5.1. Договору сторонами передбачено попередню оплату в розмірі 100% вартості товару, узгодженого до поставки, в українській національній валюті.
Згідно з пунктом 9.1. Договору, строк дії Договору з 23 червня 2009 року до 23 червня 2010 року.
Позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань, перерахував відповідачу 78 214 грн. 08 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 198 від 21.07.2009 року, яке знаходиться в матеріалах справи (а.с. 13).
31 липня 2009 року позивач направив відповідачу заявку з проханням поставити товар, яка залишена останнім без відповіді (а.с. 14).
Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині поставки товару, не виконав, але повернув позивачу 2 700 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 15-16).
20.10.2009 року позивачем на адресу відповідача направлений акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 20.10.2009 року, який залишений останнім без відповіді (а.с. 26-28).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 75 514 грн. 08 коп., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що за невчасну передачу товару з вини продавця, останній сплачує покупцеві штраф в розмірі 0,3% від вартості непоставленого товару, обчисленої згідно заявки, але не більше, ніж 100%.
Позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 78 214 грн. 08 коп., який підлягає задоволенню частково - в сумі 234 грн. 64 коп., оскільки сторонами в Договорі чітко узгоджено розмір штрафу -0,3% від вартості непоставленого товару.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, 3 % річні в сумі 696 грн. 46 коп. підлягають до стягнення з відповідача.
Позивач, крім того, в заяві про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1 283 грн. 74 коп., які не підлягають задоволенню в силу наступного.
Згідно з ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.
Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 р. N 04-5/103 "Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України") зазначав: зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.
З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню в сумі -75 514 грн. 08 коп. - основного боргу по договору від 23.06.2009 року, 234 грн. 64 коп. - штрафу, 696 грн. 46 коп. - 3% річних.
Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Кривбас-Максімум" (50000, м. Кривий Ріг, вул. Леніна, буд. 13, кв. 34, код ЄДРПОУ 34339661) на користь Приватного підприємства "Львівметалпродукт" (79049, м. Львів, вул. Драгана, 15, кв. 29, код ЄДРПОУ 33981617) 75 514 (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 08 коп. - основного боргу, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 64 коп. - штрафу, 696 (шістсот дев'яносто шість) грн. 46 коп. - 3% річних, 764 (сімсот шістдесят чотири) грн. 37 коп. -державного мита та 115 (сто п'ятнадцять) грн. 85 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті позовних вимог -відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя І.А. Рудовська
Рішення оформлене
відповідно до ст. 84 ГПК України -07.12.2009 року