21 листопада 2022 року Справа № 160/14810/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
26.09.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.09.2022 року № 047150018880 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 з 12.09.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію відповідно до п. а) ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 12.09.2022 року.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного віку, оскільки вважає, що при вирішення вказаного питання останній протиправно керувався положеннями Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та не взяв до уваги рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року та рішення Верховного Суду від 21.04.2021 року, відповідно до яких у позивача виникає право на призначення пенсії на пільгових у мовах в 45 років, а не в 50 років. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з 27.10.2022 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
17.10.2022 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов письмовий відзив на позов, в якому він із позовними вимогами не погоджується з таких підстав. 12.09.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1. Згідно наявних документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивачки становить 28 років 3 місяці 24 дні, з урахуванням стажу в пільговому обчислені за Списку №1 становить 51 рік 3 місяці 24 дні. Пільговий стаж роботи становить 23 роки 7 місяців 4 дні. Також зазначає, що станом на дату звернення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1 позивачка досягла віку 47 років 5 місяців, враховуючи п. 1 ч. 2 ст.114 Закону 1058-ІV необхідний вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1 становить 50 років. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.09.2022 року № 047150018880 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком за Списком № 1 згідно заяви від 12.09.2022 року у зв'язку з не досягненням особою віку передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 року в задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про проведення розгляду справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції у справі відмовлено.
01.11.2022 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому управління не визнає позовні вимоги з наступних підстав. ОСОБА_1 12.09.2022 року звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На момент звернення позивачці виповнилося 47 років. Листом від 21.09.2022 року за №0400-010221-8/96232 (рішення №047150018880 від 19.09.2022 року) Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність (на дату звернення) права на пенсію за віком на пільгових умовах у зв'язку з недосягненням нею пенсійного віку на дату звернення. Загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 28 років 03 місяці 24 дні, пільговий стаж за Списком №1 - 23 роки 07 місяців 04 дні. Позивач, в обґрунтування права на пільгову пенсію за Списком №1 з 15.02.2021 року, посилається на статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788 (Далі - Закон №1788), яка, на думку управління, є недіючою при призначенні пенсії на пільгових умовах. Зазначає, що рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, яке покладено в основу обґрунтувань позову, не відновлює дію Закону №1788 і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №l-p/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017 року. Тобто, досягти віку, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення», для призначення пільгової пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України особі необхідно було до 11.10.2017 року. Отже, вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є правомірними, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
01.11.2022 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла письмова відповідь на відзив, в якій з твердженнями, викладеними відповідачем у відзиві, вона не погоджується з наступних підстав. Посилається на те що адміністративна справа №160/14810/22 є типовою по відношенню до справи №360/3611/20 і відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 360/3611/20. Вказує, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років. Вважає відмову відповідача в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
02.11.2022 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позов, аналогічний за змістом тому, що надійшов до суду 01.11.2022 року через підсистему «Електронний суд».
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.09.2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою № 6081 про призначення пенсії за віком за Списком № 1 на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.09.2022 року № 047150018880, прийнятому за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідного пенсійного віку. Також зазначено, що вік позивача на момент звернення становив 47 років 5 місяців, страховий стаж позивача складає 28 роки 3 місяці 24 дні, з урахуванням стажу у пільговому обчисленні за Списком №1 - 51 рік 3 місяці 24 дні, пільговий стаж позивача - 23 роки 7 місяців 4 дні.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулася до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ (у редакції Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», далі Закон № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До внесення змін Законом № 213-VIII у статтю 13 Закону № 1788-ХІІ було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Тобто Законом №213-VIII віковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року набували право на пенсію по досягненню 50 років. Закон №213-VIII набув чинності з 01.04.2015 року.
У свою чергу Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року (далі Закон №2148-VIII), Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Зокрема, пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Разом з цим Законом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
За змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
Отже, з 23.01.2020 року правила призначення пенсій за Списком №1 регламентуються одночасно пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Відносно позивача правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №1, який складає 45 років за пунктом «а» частини першої статті13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Як слідує з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.09.2022 року № 047150018880, страховий стаж позивача складає 28 роки 3 місяці 24 дні, з урахуванням стажу у пільговому обчисленні за Списком №1 - 51 рік 3 місяці 24 дні, пільговий стаж позивача - 23 роки 7 місяців 4 дні.
При цьому, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач покликається на те, що позивач не досягла віку 50 років, що відповідно до вимог статті 114 Закону №1058-IV унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За змістом статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), у якому вказано, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року, вказав, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу «належного урядування». Так, в рішенні від 20.05.2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» (пункт 74).
Отже, принцип «належного урядування» без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок порушення принципу «належного урядування».
За таких обставин та правового регулювання суд вважає, що відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.
Враховуючи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України при вирішенні цієї типової справи вищевикладені висновки Верховного Суду, наведені у рішенні від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку за обставин, коли є діючими одночасно дві правових норми, які містять різні правила призначення пенсії за Списком №1 щодо параметру вікового цензу, найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «а» частини першої статті13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Таким чином, суд констатує, що на момент звернення до відповідача із заявою № 6081 (12.09.2022 року) про призначення пенсії позивач досягла віку 47 років, страховий стаж позивача складає 28 роки 3 місяці 24 дні, з урахуванням стажу у пільговому обчисленні за Списком №1 - 51 рік 3 місяці 24 дні, пільговий стаж позивача - 23 роки 7 місяців 4 дні, що відповідачами не заперечується та, на переконання суду, є достатнім для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Також слід зазначити, що відповідачі не спростовують наявність у позивача пільгового стажу позивача до 01.04.2015 року.
З огляду на вказане, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.09.2022 року № 047150018880 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 винесене всупереч нормам чинного законодавства, є протиправним, з огляду на що, підлягає скасуванню.
Що стосується дати, з якої позивачу має бути призначена пенсія, то суд зауважує, що за приписами пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.
Матеріалами справи підтверджено, що 45-річного віку, який є достатнім для призначення даного виду пенсії, позивач набула 29.03.2020 року. Із заявою про призначення пенсії звернулася 12.09.2022 року, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку.
Отже, враховуючи норми пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія повинна бути призначена позивачу з дня звернення за пенсією, а саме з 12.09.2022 року.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пільгову пенсію відповідно до п. а) ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 12.09.2022 року.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінуючи всі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч чинному законодавству України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 72-77, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.09.2022 року № 047150018880 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 з 12.09.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пільгову пенсію відповідно до п. а) ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 12.09.2022 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000, код ЄДРПОУ 21318350) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна