Справа № 2-319/2010 року
13 серпня 2010 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області
в складі: головуючого судді Бондарчука Г.Д.
при секретарі Ференц І.З.
за участю:
позивача ОСОБА_1
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, а також, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради « Криворізьке бюро технічної інвентаризації», треті особи : Кіровська сільська рада Криворізького району , рада опіки і піклування Криворізької райадміністрації про поновлення строку позовної давності, про визнання договору купівлі -продажу недійсним, про визнання реєстраційного посвідчення на домоволодіння недійсним, та анулювання реєстрації права власності,-
Позивач ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_1 звернулась до суду з названою позовною заявою в якій зазначила, що її батьку на сім'ю 20 червня 1989 року, яка складалася на той час з 4-х осіб була надана правлінням КСП « Україна» квартира АДРЕСА_1. В квартирі № 2 цього будинку проживала і проживає на даний час сім'я ОСОБА_2 8.11. 2007 року її батьки разом з братом виселилися на інше місце проживання і скасували реєстрацію в даній квартирі. В квартирі залишилася проживати вона з двома неповнолітніми дітьми синами : ОСОБА_4 1997 року народження і ОСОБА_5 1995 року народження. Після вибуття основного квартиронаймача виникла потреба для укладення нового договору найму житлового приміщення для чого вона звернулась до Кіровської сільської ради, оскільки квартира знаходиться на балансі саме сільради. 8.11. 2007 року їй видали ордер на квартиру під № 106 на зайняття квартири площею 64 кв. м. на склад сімї з трьох осіб. В 2009 році вона вирішила приватизувати квартиру, але з'ясувалось , що весь будинок ще 20 грудня 1993 року був проданий колишнім директором радгоспу « Україна» ОСОБА_2, який проживає у був наймачем квартири № 1 в цьому будинку. Договір купівлі-продажу порушує її житлові права і чинить перешкоди в приватизації житла. З часу продажі будинку почався перебіг строку позовної давності, але про продаж будинку вона взнала тільки в 2009 році після звернення до органу приватизації чим фактично строк пропустила. Ознайомившись з текстом договору купівлі-продажу дійшла до висновку, що він не є дійсним оскільки не відповідає вимогам закону. В договорі не зазначено який саме будинок був проданий ОСОБА_2 під яким номером і де розташований. В той же час Криворізьке БТІ зареєструвало будинок на праві приватної власності за ОСОБА_2 вказавши вже номер і вулицю на якій розташований будинок, чим порушило вимоги п. 2.9 «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно де вказано, що « не підлягають прийманню на реєстрацію прав власності ті документи, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст». Крім того Криворізьке БТІ безпідставно видало реєстраційне посвідчення на будинок № 11 по вул.. Карла Лібкнехта, який зареєстрований в радгоспі « Україна» 31 серпня 1993 року. З вказаних підстав вважає реєстраційне посвідчення недійсним. Всі дії відбувались, коли діяв Цивільний Кодекс 1963 року тому при вирішення питання по суті слід керуватись цим Кодексом. Просить постановити рішення яким поновити строк звернення до суду, визнати договір купівлі- продажу між директором радгоспу « Україна» і ОСОБА_2 від 20 грудня 1993 року недійсним, анулювати реєстрацію права власності на будинок за ОСОБА_2
В судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги підтримала і наполягала на їх задоволенні.
Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позов визнали частково, вважають, що недійсним потрібно визнавати тільки в частині продажі квартири № 1, де проживаю позивач і її неповнолітні діти.
Представники Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради « Криворізьке БТІ» і представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від Кіровської сільської ради надійшла заява про підтримання позовних вимог ОСОБА_1 і розгляд справи в відсутності представника. Щодо інших учасників розгляду справи суд вважає справу розглянути в їх відсутності.
Суд вислухавши пояснення позивача, відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що вимоги позивач є обгрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 31 серпня 1993 року житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконавчого комітету від 18.12. 1992 року зареєстрований в Криворізькому БТІ за радгоспом « Україна» Кіровської сільської ради ( а.с. 11).
20 грудня 1993 року між директором радгоспу « Україна» ОСОБА_6 і ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу згідно якого перший від імені радгоспу « Україна» продав, а другий купив житловий будинок в с. Кіровка , який знаходиться на земельній ділянці площею 1600 кв. м, який належить продавцю на підставі рішення Кіровської сільської ради Криворізького району № 29. ( а.с. 10).
Дані вищезазначеного договору не містять відомостей по номер будинку, а також вулиці на якій він розташований.
20 грудня 1993 року в Криворізькому бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2 на праві приватної власності зареєстрований будинок під АДРЕСА_1 Кіровської сільської ради в реєстровій книзі код №32 стор. 211 запис 11511 ( а.с. 10 зворотня).
8 листопада 2007 року позивачу по справі ОСОБА_1 на сім'ю, яка складається з трьох осіб виданий ордер на зайняття квартири АДРЕСА_1 до рішення житлової комісії без дати ( а.с. 14).
Відповідно до довідок наданих Кіровської сільською радою ОСОБА_1 зареєстрована і дійсно проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 15.08. 1988 року по теперішній час, разом з нею зареєстровані і проживають її неповнолітні діти ( а.с. 15-а).
Виходячи з вищевказаного суд приходить до висновку про те, що діями продавця - радгоспу « Україна» від імені якого діяв директор ОСОБА_6 і покупця ОСОБА_2, а також фактом реєстрації будинку в Криворізькому бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_2 фактично у власність ОСОБА_2 був переданий весь будинок № 11 в якому на момент його відчуження було дві квартири.
Відповідно до ст.. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства.
Згідно до положень ст.. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений в праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Судом не встановлено, що квартира АДРЕСА_1 в якій проживає сім'я ОСОБА_1 була вилучена відповідно до рішення суду або сім'я ОСОБА_7 була позбавлена права користування цією квартирою.
Крім того в судовому засіданні не встановлено, що квартира була виділена іншій особі відповідно до діючого законодавства.
Судом також встановлено, що договір купівлі - продажу будинку №11 не відповідає вимогам цивільного законодавства оскільки не містить повних даних про те, який саме будинок був проданий , його номер, місце знаходження, адреса, а також нотаріально не посвідчений. Відповідно до вимог ст.. 227 ЦК України ( в редакції 1963 року, який діяв на момент укладення договору ) договір купівлі - продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо однією із сторін є громадянин.
Суд також враховує, що строк для звернення до суду позивачем пропущений з поважних причин оскільки право її вимоги наступають з дня коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення її права.
Аналізуючи матеріали справи та надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач завчасно звернувся до суду за захистом свого порушеного права, оскільки йому про порушення його права стало відомо після звернення в орган приватизації , тобто в 2009 році, а тому між сторонами по справі виникли правовідносини з цього питання, що підлягають захисту у розумінні ст. 6 ЦК України ( в редакції ЦК 1963 року, який діяв на момент виникнення правовідносин.
На підставі ст.. 41,45,47,48,71,74,227 ЦК України ( в редакції 1963 року) та керуючись ст.. 10,11,60,209, 213-215 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1, а також, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради « Криворізьке бюро технічної інвентаризації», треті особи : Кіровська сільська рада Криворізького району , рада опіки і піклування Криворізької рай адміністрації про поновлення строку позовної давності, про визнання договору купівлі -продажу недійсним, про визнання реєстраційного посвідчення на домоволодіння недійсним, та анулювання реєстрації права власності - задовольнити частково.
Поновити строк позовної давності для подачі позовної заяви.
Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку , який знаходиться в с. Кіровка Криворізького району Дніпропетровської області між директором радгоспу « Україна» ОСОБА_6 і ОСОБА_2 від 20 грудня 1993 року - недійсним.
Зобов'язати комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради « Криворізьке бюро технічної інвентаризації» анулювати запис в реєстровій книзі № 32 стор. 211 запис 11511 про реєстрацію житлового будинку АДРЕСА_1 на праві приватної власності за ОСОБА_2 від 20.12. 1993 року.
В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.
Суддя :