Справа № 199/3756/18
(1-кп/199/13/22)
16.11.2022 року
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017040630001469 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України,
1.Обставини кримінального правопорушення, в межах кримінального провадження, які викладені в обвинувальному акті.
ОСОБА_6 , 19.06.2017 о 00 годин 11 хвилин, перебуваючи на точці перекриття в'їзду на «Центральний міст» в м. Дніпрі з боку пр. Слобожанського, перебуваючи за кермом автомобіля марки «Lexus GX 470» державний знак НОМЕР_1 , звернувся до інспектора Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції України ОСОБА_7 , та почав вмовляти останнього надати йому дозвіл переїхати через «Центральний міст».
В ході розмови з ОСОБА_6 , у ОСОБА_7 виникла підозра, що останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим ОСОБА_7 виказав вимогу ОСОБА_6 вийди з автомобіля та надати документи, а саме: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов'язкового цивільного страхування автотранспорту для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП у відношення ОСОБА_6 .
Далі, ОСОБА_6 , в цей же день, тобто 19.06.2017, продовжуючи перебувати за вищевказаною адресою, а саме на точці перекриття в'їзду на «Центральний міст» в м. Дніпрі з боку пр. Слобожанського, в період часу з 00 годин 11 хвилин до 00 годин 24 хвилини вмовляв співробітників патрульної поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які здійснювали перевірку документів для складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_6 за ст.130 КУпАП., відпустити його та не притягувати до адміністративної відповідальності.
В подальшому, в цей же день, за вказаною адресою, а саме на точці перекриття в'їзду на «Центральний міст» в м. Дніпрі з боку пр. Слобожанського, в 00 годин 24 хвилини, ОСОБА_6 почав пішки рухатись в бік АЗС «ОККО», яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Любарського, 2М, з метою зникнення з місця складання адміністративних матеріалів.
Співробітником Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції України ОСОБА_8 , оголошено вимогу зупинитись, адресовану ОСОБА_6 , в цей момент у останнього виник злочинний умисел, спрямований на опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 не реагуючи на законні вимоги патрульного поліцейського ОСОБА_8 зупинитись, продовжив пішки рухатись в бік АЗС «ОККО», яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Любарського, 2М, при цьому виражаючись на адресу патрульних поліцейських із використанням ненормативної лексики.
Наздогнавши ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з метою його затримання, схопив праву руку останнього та оголосив вимогу тримати руки за спиною, адресовану ОСОБА_6 .
Далі ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків, здійснюючи активну фізичну протидію » здійсненню співробітниками поліції своїх службових обов'язків, усвідомлюючи протиправність своїх дій, а також те, що дані особи є представниками правоохоронного органу, застосовуючи фізичну силу почав намагатись звільнити свою праву руку, яку тримав ОСОБА_7 за спиною ОСОБА_6 з метою його затримання.
Далі, у ОСОБА_6 в цей же день, о 00 годин 25 хвилин, за вищевказаною адресою, виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, а саме ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, діючи умисно, о 00 годин 25 хвилин, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, ОСОБА_6 наніс ОСОБА_7 один удар лівою рукою (ліктем) в область обличчя, чим спричинив потерпілому інспектору Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції України ОСОБА_7 згідно висновку судово-медичної експертизи №2017е від 23.06.2017, тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани на червоній каймі нижньої губи праворуч, поверхневої рани слизової оболонки нижньої губи праворуч, крововилив на слизовій оболонці верхньої губи праворуч.
Після удару, звільнивши свою праву руку від ОСОБА_7 та отримавши фізичну змогу залишити місце події, ОСОБА_6 продовжив реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків, почавши бігти в бік АЗС «ОККО», яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Любарського, 2М, де був затриманий співробітниками патрульної поліції.
2.Кваліфікація кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_6 відповідно до обвинувального акту.
Умисні дії ОСОБА_6 виразились в опорі працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків та в умисному заподіяні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, тобто у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України.
3.Вимоги клопотання та обґрунтування стороною захисту.
До суду надійшло клопотання, а в подальшому, доповнення до клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , яка просить суд звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, кримінальне провадження за цієї підстави закрити, яке обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_4 підтримали повністю.
4.Позиції інших учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_6 з підстав закінчення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності та його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.
Потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були допитані під час судового розгляду, не прибули у судове засідання для розгляду клопотання захисника ОСОБА_5 , тому суд направив кожному потерпілому копії клопотання захисника.
Однак потерпілі не прибули у судове засідання, не звернулися до суду із заявами щодо висловлення своєї думки з приводу клопотання захисника про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, та закриття кримінального провадження.
Учасники судового провадження вважали можливим здійснити розгляд клопотання захисника за відсутністю потерпілих, тому суд, з урахуванням думки учасників судового провадження, враховуючи, що потерпілі були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду кримінального провадження, враховуючи, що думка потерпілих з приводу звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, та закриття кримінального провадження, є не визначальною, вважає можливим продовжити судовий розгляд та клопотання захисника за відсутністю потерпілих.
5.Мотиви Суду.
Вислухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши доводи заявленого клопотання та матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає задоволенню, оскільки є всі підстави, передбачені ст.49 КК України, для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, виходячи та враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
У разі, якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За правилами ч.8 ст.284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п.1 ч.2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ч.4 ст.286 КПК України визначено, що, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Правилами ч.3 ст.288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, за змістом статей 284 - 288 КПК України процесуально-правовими підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, притягнення особи як обвинуваченого, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
На виконання вимог ст. 285 КПК України, ОСОБА_6 роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності і право заперечувати про закриття кримінального провадження з цієї підстави. Обвинувачений надав свою згоду на закриття кримінального провадження за відповідних підстав.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сил и обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 1 постанови «Про практику застосування судом України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, за умови вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених законодавством матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст.49 КК України визначені строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання. Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.
Відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст.49 КК України (в редакції чинній станом на 19.06.2017 рік. тобто на момент інкримінованих кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 342. ч. 2 ст. 345 КК України), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі; п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
Стаття 12 КК України в редакції Закону України № 4025-VI від 15.11.2011, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, відносить злочини за ч.2 ст.342 КК України, до злочинів невеликої тяжкості, а за ч.2 ст.345 КК України, до злочинів середньої тяжкості.
Як вбачається з обвинувального акту та матеріалів кримінального провадження, передбачені ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України на теперішній час кримінальні правопорушення є нетяжкими злочинами, кримінальними проступками, які вчинені ОСОБА_6 19.06.2017 року.
Вказані кримінальні правопорушення відповідно до ст.12 КК України на час скоєння є злочинами невеликої та середньої тяжкості, на теперішній час є нетяжкими злочинами, тобто, передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
На теперішній час пунктом 3 частиною 1 статті 49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Відповідно до п.8 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінально відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч.2-4 ст.49 КК України).
Відповідно до ч.2, 3 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду.
У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Разом з тим згідно із ч.2 ст.49 КК перебіг давності зупиняється, якщо особа, яка скоїла злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання.
Отже, закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст.49 КК), пов'язує зупинення строків давності не з постановами про зупинення слідства, а лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.
Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст.49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв'язку із чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.
Відповідно, не визнається такою, що ухиляється від слідства або суду, невідома правоохоронним органам особа, яка скоїла злочин і переховується після цього, а також особа, хоч і відома компетентним органам, але причетність якої до скоєння злочину на момент її зникнення ще не встановлено.
При з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, яка скоїла злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правоохоронних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку. Разом з тим на особу, яка скоїла злочин, законодавством не покладається обов'язок самовикриття, а тому, якщо вона до моменту виникнення вказаного обов'язку, в порядку реалізації конституційного права на свободу пересування, змінила місце свого проживання (навіть з метою уникнення кримінальної відповідальності), про юридично значуще ухилення від слідства говорити не можна.
Відповідно до ч.1 ст.281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови її належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує її в розшук.
Причому підстава для оголошення в розшук під час досудового розслідування - «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження.
Саме тому зупинення досудового розслідування у зв'язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.
Для застосування положень ч.2 ст.49 КК України у такому випадку обов'язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства.
Такий висновок зробив ВС в постанові №639/793/17 від 30.05.2019 року.
В матеріалах кримінального провадження є постанови слідчого від 09.08.2017 року про виділення матеріалів та оголошення підозрюваного ОСОБА_6 у розшук, про зупинення кримінального провадження, від 29.11.2017 року про продовження строку досудового розслідування.
Суд вважає, та вочевидь є зрозумілим, що вказані постанови які постановлені слідчим, спрямовані виключно на штучне створення умов для не порушення, визначених КПК України, строків досудового розслідування за даним кримінальним провадженням.
Колегією суддів Третьої судової палати ККС у постанові від 24 липня 2019 року (справа № 725/2356/16-к, провадження № 51-2780км18) зауважено, що закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ч. 2 ст. 49 КК), пов'язує зупинення строків давності не з постановами про зупинення досудового слідства, а лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.
Суд звертає увагу, що перебіг давності за даним кримінальним провадженням не переривався, про що свідчить посилання в ухвалі слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 05.10.2017 року, відповідно до якої встановлено, що здійснення слідчим оголошення розшуку ОСОБА_6 , як підозрюваного, є безпідставним, так як на той час останньому не було вручено належним чином повідомлення про підозру, в результаті чого ОСОБА_6 не набув статусу підозрюваного.
Вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_6 не вчиняв ніяких дій, які б вказували на навмисне переховування його від органів досудового слідства, а отже у суду відсутні підстави для застосування положень ч.ч. 2,3 ст. 49 КК України.
Також, під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не встановлено фактів вчинення ОСОБА_6 протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 200/4664/14-к, з системного аналізу норм процесуального законодавства вбачається, що суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду (імперативна норма) у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності (справа № 622/96/15-к, провадження № 51-7149км18, Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду).
Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим.
Крім цього, така відмова може призвести до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.
При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття справи за такою підставою, у разі згоди підозрюваного, обвинуваченого, підсудного (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності і виконати вимоги, передбачені статтями 284-288, 314, 315, 337 КПК України.
Судом - обвинуваченому ОСОБА_6 роз'яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України є нереабілітуючою підставою але обвинувачений наполягав на задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та надав згоду на звільнення від кримінальної відповідальності.
Судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. ч.2, 3 ст.49 КК України.
Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст.49 КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим.
Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) - досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
Керуючись п.2 ч.1 ст.49 КК України (в редакції ЗУ №2341-ІІІ від 05.04.2001), п.1) ч.2 ст.284, 285, 288, 350, 369-372 КПК України, суд,
ОСОБА_6 на підставі п.п.2), 3) ч.1 ст.49 КК України (в редакції ЗУ №2341-ІІІ від 05.04.2001), звільнити від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження №12017040630001469 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, - закрити відповідно до п.1) ч.2 ст.284 КПК України.
Відповідно до п.7 ч.9 ст.100 КПК України речові докази: п'ять оптичних носія інформації для лазерних систем зчитування (т.3 а.с.60,61,100,152,252) - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Головуючий суддя: