нп 2/490/69/2020 Справа № 490/818/19
Центральний районний суд м. Миколаєва
27 жовтня 2022 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А.,
при секретарі - Савенко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи: ОСОБА_2 , ПАТ «Комерційний банк «Надра» про визнання дій та бездіяльності державного виконавця протиправними, стягнення збитків, -
25.01.2019 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління у Миколаївській області(далі Відповідач) про визнання протиправними дії старшого державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Кіртка Антона Антоновича у зведеному виконавчому провадженні №50734962 щодо накладення арешту від 27.09.2016 року та реалізації з електронних торгів від 26.12.2016 р. транспортного засобу MAZDA 6, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , що належав ОСОБА_2 на праві власності; визнати бездіяльність старшого державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Кіртка Антона Антоновича у зведеному виконавчому провадженні №50734962, щодо неотримання дозволу у заставодержателя ОСОБА_1 на реалізацію заставного майна транспортного засобу MAZDA 6, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , що належав ОСОБА_2 на праві власності; стягнути з Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 вартість транспортного засобу MAZDA 6, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , згідно експертної оцінки в межах рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15.02.2017 року у справі №489/6545/16-ц у сумі 38693,70 долари США, що еквівалентно 1018874,73 грн; стягнути з Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 судові витрати.
В своєму позові Позивач зазначає, що 18.03.2008 року між Позивачем та ОСОБА_2 укладено договір позики (з умовами забезпечення) у розмірі 6500 доларів США зі сплатою за користування грошовими коштами 5% від суми договору на місяць. Позика була надана ОСОБА_2 як така, що не вистачає для купівлі транспортного засобу MAZDA 6, 2008 року випуску. У той же день між ВАТ «КБ Надра» та ОСОБА_2 укладено договір «Автопакет» №12/МК/19/208/840. Одночасно Позивачем та ОСОБА_2 18.03.2008 року повідомлено ВАТ «КБ Надра» про укладання вказаного договору позики (з умовами забезпечення) у розмірі 6500 доларів США. ОСОБА_2 на час укладення вищевказаних договорів, була власником автомобіля MAZDA 6, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , що підтверджується реєстрацією ММРЕВ УДАІ УМВС України в Миколаївській області.
Оскільки ОСОБА_2 своєчасно не виконувала умови Договору позики, на підставі заяви Позивача 12.09.2016 року Миколаївською філією «Національні інформаційні системи» зареєстровано приватне обтяження, об'єктом обтяження є транспортний засіб MAZDA 6, 2008 року випуску, номер об'єкта № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 та заборонено відчуження об'єкту обтяження.
15.02.2017 року рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва стягнуто з ОСОБА_2 на користь Позивача заборгованість за договором позики в розмірі 38693,70 доларів США, що еквівалентно 1018874,73 грн., а саме сума позики 6500 доларів США, що еквівалентно 171156,70 грн., відсотки за користування коштами 32193, 70 доларів США, що еквівалентно 847718,03 грн.
17.10.2018 р. Позивач звернувся до ОСОБА_2 та запропонував провести перереєстрацію зазначеного автомобіля MAZDA 6 на його ім'я в рахунок погашення вищевказаної заборгованості. В січні 2019 року Позивач отримав від ОСОБА_2 відповідь в якій зазначалось про неможливість задоволення його пропозиції у зв'язку із тим, що 27.09.2016 року державним виконавцем Центрального ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області 27.09.2016 року описано та арештовано рухоме майно ОСОБА_2 , а саме - ззаначений автомобіль, який був переданий для примусової реалізації ДП «Сетам».
26.12.2016 року ДП «Сетам» проведено електронні торги №223302 з приводу реалізації автомобіля MAZDA 6. 12.01.2017 року державним виконавцем складено акт про проведення електронних торгів, переможцем визначено ОСОБА_4 . Враховуючи вищевказані обставини, на теперішній час ОСОБА_2 не є власником зазначеного автомобіля, а тому не може передати Позивачу транспортний засіб в рахунок погашення заборгованості.
Позивач зазначає, що державним виконавцем порушено вимоги ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме, що для задоволення вимог стягувача, які не є заставодерателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо наявна письмова згода заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюється відрахування передбачені пунктами 1 і 2 частини 1 статті 45 цього закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачується кошти після належного підтвердження прав на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим законом. В даному випадку державний виконавець від реалізації ТЗ задовольнив вимоги АТ «КБ Надра», що виникли не із зобов'язання, забезпеченого заставою. Статтею 19 ЗУ «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Статтею 30 ЗУ «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачене законом або договором застави.. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса у встановленому порядку, якщо інше не передбачене цим законом або договором. 22.07.2007 року між ОСОБА_2 та АТ «КБ Надра» укладено кредитний договір №08/11/2007/840 К-3382, забезпечений квартирою АДРЕСА_1 , згідно іпотечного договору від 22.11.2007 року. 10.12.2010 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва по справі №2-6930/10 за позовом АТ «КБ Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором від 22.07.2007 р., забезпеченого іпотекою, стягнуто заборгованість в сумі 1401229,14 грн. Отже, Позивач вказує, що в даному випадку АТ «КБ Надра» на мав право звернення стягнення на заставне майно, оскільки зобов'язання, за яким проводилось стягнення не забезпечені спірним ТЗ. Крім того, що АТ «КБ Надра» взагалі не надавав письмової згоди на реалізацію заставного майна. Позивач також вказує, що державним виконавцем порушено Порядок реалізації арештованого майна, затвердженого МЮУ від 29.09.2016 року №2831/5, зареєстрованого в Мінюсті 30.09.2016 р. №1301/29431. Враховуючи вказане, Позивач зазначає, що начальник Центрального ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області не перевірив належним чином всі документи, що привело до порушення його майнових прав. Також, державним виконавцем порушено вимоги ст. 46 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 57 ЗУ «Про заставу». Таким чином, Позивач вважає, що державним виконавцем під час опису та арешту майна, прийняття рішення про його реалізацію, не взято до уваги інформацію з реєстру заборон відчуження майна, окрім того, накладення арешту та реалізація майна, порушує право заставодержателя виконання зобов'язання, забезпечених заставою. За таких обставин, накладення арешту та реалізація майна, яке перебуває в заставі, обмежує забезпечене заставою право позивача на задоволення своїх вимог за договором застави. Також, Позивач просить суд поновити строки на звернення до суду, вказуючи, що дізнався про обставини в січні 2019 року.
16.12.2019 року до суду надійшов відзив Центрального ВДВС міста Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області, відповідно до якого Відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Що стосується поновленню строків на звернення до суду з позовом, то відповідач вказує, що 12.01.2017 року Позивач ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження №50734962, а отже ним пропущено строк на оскарження дій державного виконавця до суду. Відповідач вважає думку Позивача щодо реалізації транспортного засобу хибною, так як в його провадженні дійсно перебуває виконавче провадження, ним винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в подальшому було складено акт опису та арешту майна, згідно якого описано транспортний засіб, під час реалізації згідно витягу з державного реєстру обтяжень було встановлено, що транспортний засіб перебуває в заставі ПАТ «КБ Надра» згідно обтяження «13723248 від 05.06.2013 року та в заставі ОСОБА_1 , згідно обтяження №1596676 від 12.09.2016 року, про що було зазначено в заявці на реалізацію арештованого майна на сайті ДП «Сетам». 26.12.2016 року транспортний засіб було реалізовано на електронних торгах ДП «Сетам», кошти від якого були перераховані заставодержателю ПАТ «КБ Надра», як раніше зареєстрованому обтяженню застави згідно ст. 18 ЗУ «Про заставу». Виконавець вказує, що договір застави ПАТ «КБ Надра» був раніше укладений ніж договір застави ОСОБА_1 , тому Боржник ОСОБА_2 повинна була саме ОСОБА_1 повідомити про існуючу заставу ПАТ КБ «Надра» у відповідності за ст. 18 ЗУ «Про заставу». Відповідач просив відмовити в повному обсязі в задоволенні позову, розгляд справи просив провести без участі ДВС.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2019 року визначено головуючого суддю Чулуп О.С.
Ухвалою судді від 20.02.209 року матеріали позовної заяви передані на розгляд до Ленінського районного суду м. Миколаєва.
20.05.2019 року Позивач, не погодившись з ухвалою суду подав апеляційну скаргу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Миколаївського апеляційного суду від 20.5.2019 року визначено головуючого по справі суддю Коломієць В.В. та склад колегії суддів Лівінський І.В., Шаманська Н.О.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06.06.2019 року, апеляційну скаргу позивача задоволено частково, ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.02.2019 року була скасоване, а матеріали справи направлені до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
22.04.2019 року від позивача надійшла заява про відвід судді Чулуп О.С.
10.07.2019 року ухвалою судді Чулуп О.С. провадження у справі було зупинено до вирішення питання про відвід судді.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.08.2019 року визначено головуючого суддю для розгляду заяви про відвід суддю Черенкову Н.П.
Ухвалою судді Черенкової Н.П. від 06.08.2019 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 про відвід судді Чулуп О.С. у справі №490/818/19 було відмовлено.
Ухвалою судді Чулуп О.С. від 12.08.2019 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
Розпорядженням керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.12.2020 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи на підставі Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя України від 25.11.2020 р. №3242/3дп/15-20.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2021 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.
14.01.2021 року матеріали справи передані на розгляд судді Гуденко О.А.
Ухвалою судді Гуденко О.А. від 15.01.2021 року прийнято до провадження справу, призначено судове засідання.
Ухвалою судді Гуденко О.А. від 29.04.2021 року підготовче провадження у справі було закрито, призначено цивільну справу для розгляду по суті, витребувано з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) завірені належним чином копії зведеного виконавчого провадження № 50734962 - в частині, що стосується накладення арешту від 27 вересня 2016 року та реалізації з електронних торгів від 26 грудня 2016 року транспортного засобу Мазда 6, 2008 року випуску, дн НОМЕР_3 , що належав боржнику ОСОБА_2 на праві власності.
Позивач та його представник ,третя особа ОСОБА_2 до судового засідання не з'явились, повідомлені належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача та представник третьої особи ПАТ КБ «Надра» до судового засідання не з'явились, повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає, що судовий розгляд справи можливо здійснити на підставі наявних у справі матеріалів за відсутності сторін.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, матеріали виконавчого провадження, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, 18.03.2008 року в простій письмовій формі між Позивачем та ОСОБА_2 укладено договір позики (з умовами забезпечення) у розмірі 6500 доларів США зі сплатою за користування грошовими коштами 5% від суми договору на місяць. Позика була надана ОСОБА_2 як така, що не вистачає для купівлі транспортного засобу MAZDA 6, 2008 року випуску.
18.03.2008 року між ВАТ «КБ Надра» та ОСОБА_2 укладено договір «Автопакет» №12/МК/19/208/840.
ОСОБА_2 на час укладення вищевказаних договорів, була власником автомобіля MAZDA 6, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , що підтверджується реєстрацією ММРЕВ УДАІ УМВС України в Миколаївській області.
На підставі заяви ОСОБА_1 12.09.2016 року Миколаївською філією «Національні інформаційні системи» зареєстровано приватне обтяження, об'єктом обтяження є транспортний засіб MAZDA 6, 2008 року випуску, номер об'єкта № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 та заборонено відчуження об'єкту обтяження.
15.02.2017 року рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 38693,70 доларів США, що еквівалентно 1018874,73 грн., а саме сума позики 6500 доларів США, що еквівалентно 171156,70 грн., відсотки за користування коштами 32193, 70 доларів США, що еквівалентно 847718,03 грн.
27.09.2016 року державним виконавцем Центрального ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області 27.09.2016 року описано та арештовано рухоме майно ОСОБА_2 , а саме автомобіль MAZDA 6, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , який був переданий для примусової реалізації ДП «Сетам».
26.12.2016 року ДП «Сетам» проведено електронні торги №223302 з приводу реалізації автомобіля MAZDA 6. 12.01.2017 року державним виконавцем складено акт про проведення електронних торгів, переможцем визначено ОСОБА_4 .
Відповідно до витягу з державного реєстру обтяжень було встановлено, що транспортний засіб перебуває в заставі ПАТ «КБ Надра» згідно обтяження «13723248 від 05.06.2013 року та в заставі ОСОБА_1 , згідно обтяження №1596676 від 12.09.2016 року, про що було зазначено в заявці на реалізацію арештованого майна на сайті ДП «Сетам».
26.12.2016 року транспортний засіб було реалізовано на електронних торгах ДП «Сетам», кошти від якого були перераховані заставодержателю ПАТ «КБ Надра», як раніше зареєстрованому обтяженню застави згідно ст. 18 ЗУ «Про заставу».
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК У країни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Разом із тим, відповідно до положень статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України).
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Так, у редакції статті 13 ЗУ «Про заставу» яка діяла станом на дату укладання договору позики із забезпеченням між позивачем та ОСОБА_2 , а саме: 18.03.2008 р. передбачено, що Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.До того ж, нормами ЦК України, в редакції станом на 18.03.2008 року також було передбачено наступне: частиною 1 статті 577 ЦК України визначено - якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Отже, станом на дату укладення договору позики із забезпеченням позивачем від 18.03.2008 законодавством не передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення договору, предметом застави якого є транспортні засоби.
Як вбачається зі змісту вказаного договору позики від 18.03.2008 року - строком дії договру визначено вимогу кредитора.
Розділом 2 цього Договору визначено, що сторони погодили, що одночасно із забезпеченням позикового зобов'язання за цим договором Предмет застави (вищезазначений автомобіль Мазда 6) є предметом забезпечення позикового зобов'язання за Договром «Автопакет» від 18.03.2008 року між позичальником ОСОБА_2 та ВАТ КБ «НАДРА».
Тобто на час укладення договру позивачу було достовірно відомо, що цей автомобіль є одночасно предметом застави і за іншим кредитним договром.
При цьому цим договром позики жодним чином не врегульвано пріоритетність застави за вимогами двох кредиторів.
Згідно ст. 530 ЦК України визначено, що зобов'язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, як вбачається з рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва у справі № 489/6545/16-ц ОСОБА_5 ,С звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договром позики від 18.03.2008 року в грудні 2016 р.,
При цьому, згідно умов договору позики - строк виконання зобов'язання настає за вимогою кредитора, а отже згідно наданих позивачем доказів такий строк настав в грудні 2016 року, тоді як вимога кредитора ПАТ КБ «Надра» за кредитним договором від 18.03.2008 року, предметом застави за яким був спірний автомобіль- настав значно раніше.
Арешт на спірний автомобіль в порядку забезпечення позову був накладений судом 11 січня 2017 роу - тобто вже після проведених відповідачем прилюдних торгів.
Наведене свідчить про законність дій державного виокнавця щодо реалізації предмета застави за першим пріоритетом заставодержателей.
Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу» визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» визначено, що Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Частиною 7 статті 20 Закону України «Про заставу» також передбачено, що реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18) правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.
У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
На підставі зазначеного протоколу № 223302 про проведення електронних торгів, старшим державним виконавцем ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області Кірток А.А. складено Акт від 12.01.2017 року про проведені електронні торги, який затверджений начальником відділу. В Акті зазначено, що кошти в розмірі 199350 грн. за придбане нерухоме майно автомобіль марки Мазда 6 ОСОБА_4 перерахував в повному обсязі на депозитний рахунок Центрального ВДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області, а подальшому перераховано стягувачу ПАТ КБ «Надра».
Даний акт є підставою для подальшого оформлення права власності на вищезазначене майно.
Згідно із п. 4 розділу Х Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016 (далі Порядок) після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронного аукціону) на підставі протоколу про проведення електронного аукціону та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронного аукціону (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п'яти робочих днів складає акт про проведений електронний аукціон. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведений електронний аукціон у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.
Начальник відповідного відділу державної виконавчої служби має затвердити акт про проведений електронний аукціон не пізніше наступного робочого дня після його подання виконавцем.
Відповідно до п.8 розділу Х Порядку, акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує право власності на придбане майно.
Водночас, згідно із п. 7 розділу Х Порядку не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/надсилання акта про проведений електронний аукціон переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями), з такого майна знімаються виконавцем (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову). Копії постанови виконавця про зняття арешту з реалізованого майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення переможцю та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Таким чином державний виконавець відповідно до вимог чинного законодавства.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно із ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановивши, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів і незаконності дій старшого державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Кіртком А.А. у зведеному виконавчому провадженні №50734962, щодо накладення арешту від 27.09.2016 року та реалізації з електронних торгів від 26.12.2016 р. транспортного засобу MAZDA 6, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , що належав ОСОБА_2 на праві власності та неотримання дозволу у заставодержателя ОСОБА_1 на реалізацію вказаного заставного майна, суд приходить до висновку, що всі позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного законодавства України, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 77-81 ЦПК України, і тому позов не підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 141 ЦПК України в разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.
Керуючись, статями 11, 16 ЦК України, статями 7, 10, 76-81, 133, 141, 263-268 ЦПК України, суд -
У позові ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м. Одеса), треті особи: ОСОБА_2 , ПАТ «Комерційний банк «Надра» про визнання дій та бездіяльності державного виконавця протиправними, стягнення збитків - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 07.11.2022 року.
Суддя Гуденко О.А.