нп 2/490/144/2022 Справа № 490/858/21
Центральний районний суд м. Миколаєва
16 листопада 2022 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого - судді Гуденко О.А., при секретарі -Савенко Є.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
В лютому 2021 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 в якості компенсації вартості Ѕ частини транспортного засобу марки ToyotaAvensis, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_1 грошову суму в розмірі 90000,00 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування вимог посилається на те, що з 14 жовтня 1995 року перебувала ОСОБА_2 у зареєстрованомушлюбі, який розірваний рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.07.2020р. у цивільній справі № 490/855/20. Рішення суду набрало законної сили.
В 2019 році за спільні кошти подружжя та в інтересах сім'ї був придбаний транспортний засіб марки Toyota Avensis, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Титульний власник транспортного засобу був відповідач.
В січні 2021 року позивач дізналася, що в серпні 2020 року відповідачем без її згоди транспортний засіб марки Toyota Avensis, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 був знятий з реєстраційного обліку та проданий.
Спірний автотранспортний засіб на теперішній час був зареєстрований за ОСОБА_3 . Державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Зазначеними незаконними діями відповідач грубо порушив їїзаконне право власності .
01.11.20222 року представником відповідача адвокатом Бараненко Д.В. подано відзив на позов, в яеому просив відмовити у позові. В обгрунтування заперечень посилався на те, що на теперішній час договір купівлі-продажу спірного автомобіля розірвано рішенням суду, автомобіль повернуто у його власність, отже вимоги про стягнення з нього грошової компенсації є безпідставними.
02.11.2022 року представником позивачки адвокаткою Сидоренко Т.В. подана заявап про зміну предсмету позову,в якій з урахуванням оставин, що змінилися на час розгляду справи судом і про які їй не було і не могло бути відомим раніше, остаточно просила суд визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя право власності на Ѕ частку у праві власності на транспортний засіб марки ToyotaAvensis, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_1 .
14 листопада 2022 року від представника відповідача адвоката Бараненка Д.В. надійшла заява про визнання позовних вимог позовної заяви про поділ майна подружжя (зі зміною предмету позову) в повному обсязі , не заперечують проти задволення позову.
03.03.2021 року ухвалою судді Центрального районного суду м.Миколаєва Саламатіна О.В. відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою судді Гуденко О.А.від 07.07.2022 року прийнято позовну заяву до свого провадження в зв'язку з неможливістю розгляду попереднім складом суду та призначено підготовче засідання у справі на 16.11.2022 року.
Відповідно до ч.3 ст. 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Суд не вбачає підстав для відмови у прийнятті заяви позивача про зміну предмету позову, подану до суду 02.11.2022 року.
Представник позивачки адвокат Сидоренко Т.В. надала суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предменту позову підтримує в повному обсязі, просить її задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив проти позову суду не надав.
Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до положень ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
14 жовтня 1995 року між ОСОБА_4 (далі - Позивач) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) був укладений шлюб, який розірваний рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.07.2020р. у цивільній справі № 490/855/20, яке набрало законної сили.
В період перебування у шлюбі, в 2019 році відповідачем був придбаний транспортний засіб марки Toyota Avensis, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний НОМЕР_4 , власником якого зареєстрований відповідач.
22 cерпня 2020 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу № 5142/2020/2166453 автомобіля ToyotaAvensis, 2005 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер : НОМЕР_2 .Відповідно до п.3.1. вказаного договору, за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає - 192 868 грн. У той же день, позивачем було передано грошові кошти продавцю та автомобіль переоформлено на позивача, державний номер : НОМЕР_3 .
Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 лютого 2022 року справа № 490/8499/21 , яке набуло законної сили, по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення суми вартості автомобіля -позов задоволено .
Розірвано договір купівлі-продажу № 5142/2020/2166453 транспортного засобу, автомобіля ToyotaAvensis, 2005 року випуску, чорного кольору, номер кузова (шасі, рама) : НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер : НОМЕР_3 , від 22 серпня 2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти у сумі 192 868 (сто дев"яносто дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн., які були сплачені за вказаний автомобіль ToyotaAvensis, державний реєстраційний номер : НОМЕР_3 .
Рішення набуло законної сили.
Згідно з ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
У відповідності до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічна позиція міститься у Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.05.2019 по справі № 522/19610/15-ц.
За змістом частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівніправа на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.
Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
Надані суду докази свідчать про те, що спірний автомобіль є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_5 , оскільки набутий ними під час шлюбу та ведення спільного господарства, за їх спільні кошти, тому належить кожному з них у рівних частках, тобто по 1/2 частині кожному.
Враховуючи вищенаведене, а також визнання позову відповідачем і таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, отже у суду відсутні підстави для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову - суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України , ст.ст.60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст.372 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя
право власності на Ѕ частку у праві власності на транспортний засіб марки ToyotaAvensis, рік випуску 2005, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 .
Залишити у власності ОСОБА_2 В'ячеславовича1/2 частини транспортного засобу марки ToyotaAvensis, рік випуску 2005, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_5 ) з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 908 грн
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з для отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гуденко О.А.