Справа № 490/8696/21
нп 2/490/4531/2021
(З А О Ч Н Е)
24 жовтня 2022 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва
в складі: головуючого судді - Чулуп О.С.,
при секретарі судових засідань - Ребрині Д.О.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби про зняття арешту з майна
Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом в якому просить: зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , р/н № 356874148101, накладений постановою від 27.01.2011 року старшого слідчого ОВС СУ ПМ ДПА Литвин О.Г..
В обгрунтування позову позивач зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Постановою від 27.01.2011 року старшого слідчого ОВС СУ ПМ ДПА Литвин О.Г. було накладено арешт на вищевказану квартиру. Зазначене обтяження вперше було зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна 31.01.2011 року за реєстраційним номером 10773982. В подальшому , 12.05.2014 року запис про обтяження перенесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно з присвоєнням нового номера 5606860. Позивач зазначає, що зазначений арешт був накладений в межах кримінальної справи як захід забезпечення кримінальної справи, передбачений КПК України 1960 року. Позивач вказує, що кримінальну справу в межах якої було накладено арешт було припинено, а тому жодних підстав для будь-яких обмежень кримінально-правового характеру позивача не існує. Зазначений вище арест позбавляє позивача можливості розпоряджатися своїм майном, а за такого змушений звернутись до суду.
Представник позивача надав заяву в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом досліджено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна згідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 (р/н № НОМЕР_1 ).
З вищевказаного реєстру вбачається, що постановою старшого слідчого ОВС СУ ПМ ДПА України Литвин О.Г. від 27.01.2011 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження: 5606923.
Судом досліджено лист Державної фіскальної служби України від 30.08.2021 року згідно якого повідомлено, що за даними Єдиного реєстру досудових розслідувань, що функціонує відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 року № 298, кримінальні провадження, в яких ОСОБА_1 зазначений як правопорушник станом на 30.08.2021 не обліковані за слідчими підрозділами органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.
Судом досліджено лист Державної фіскальної служби України від 06.12.2021 року згідно якого повідомлено, що Державна фіскальна служба України завершила свою діяльність в частині виконання підрозділами податкової міліції, які діяли у її складі, функцій із реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повністю припинивши виконання повноважень за напрямами оперативно-розшукової, кримінальної процесуальної та охоронної функцій.
Отже, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 відсутнє станом на 30.08.2021 року.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини 1 статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.
Відповідно до частини 6 статті 126 КПК України 1960 року року накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Зокрема, згідно зі статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Під час розгляду справи суд керується тим, що арешт на майно ОСОБА_1 було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.
Відповідно до пункту дев'ятого розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
З огляду на зазначене, на правовідносини, пов'язані з розв'язанням питання про припинення арешту майна позивача, поширюються норми КПК України 1960 року.
Судом встановлено, що кримінальну справу, в межах якої на майно ОСОБА_1 накладено арешт, припинено на стадії досудового слідства, і до суду для розгляду по суті цю справу направлено не було.
Згідно зі статтею 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.
Проте слідчий суддя наділений повноваженнями вирішувати такі клопотання під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому чиним КПК України. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, в тому числі у припиненій кримінальній справі, даний Кодекс не передбачає.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що право власності позивача порушується, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а також враховуючи, що в позасудовому порядку даний арешт скасувати неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту.
Крім того, суд вважає, що вирішення зазначеного питання судом у порядку цивільного судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції та не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження. Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 766/21865/17.
На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, ст. ст.3, 15, 16, 316, 317, 319, 321ЦК України, керуючись ст. ст. 6-13, 15,16,19, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,
Позов задоволити.
Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 356874148101), накладений постановою слідчого Органів внутрішніх справ Слідчого управління Податкової міліції Державної податкової адміністрації України Литвин О.Г. від 27.01.2011 року, номер обтяження 5606923.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя