Постанова
Іменем України
04 вересня 2006 року
Справа № 20-8/219
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Заплави Л.М.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
позивача: Рижова О.В. за довіреністю;
відповідача: Козирєв К.Ю. за довіреністю;
прокурора: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державного управління екології та природних ресурсів у місті Севастополі на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ткаченко М.І.) від 26 червня 2006 року у справі № 20-8/219
за позовом Прокурора Гагарінського району міста Севастополя (вул. Корчагіна, 16, Севастополь, 99014)
в інтересах держави в особі Державного управління екології та природних ресурсів у місті Севастополі (вул. Радянська, 61, Севастополь, 99003)
до Закритого акціонерного товариства "Торгмортранс" (Камишовське шосе, 5,Севастополь, 99040)
про стягнення 18507,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26 червня 2006 року у справі №20-8/219 (суддя Ткаченко М.І.), у задоволенні позовних вимог відмовлено прокурору Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Державного управління екології та природних ресурсів у місті Севастополі до закритого акціонерного товариства "Торгмортранс" про стягнення 18507,00 грн.
Не погодившись з винесеним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення скасувати, у зв'язку з тим, воно було прийнято з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права. Вважає, що судом першої інстанції позовні вимоги повинні бути задоволені та що він не повинен був доводити наявність вини відповідача у заподіяної шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, це відповідач повинен був довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Більш детальніше доводи вказані в апеляційній скарзі.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, представник відповідача надав судові колегії пояснення та заперечення на апеляційну скаргу.
Прокурор в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.
Закрите акціонерне товариство «Торгмортранс», зареєстроване Севастопольською міською державною адміністрацією 11 лютого 1994 року. Нерухоме майно підприємства придбане в процесі приватизації на підставі договору купівлі - продажу № 7/40 від 10 листопада 1993 року. Матеріали по обліку і інвентаризації об'єктів зеленого господарства підприємству не вдавалися.
Прокуратурою Гагарінського району міста Севастополя було проведено перевірку із залученням фахівців Державного управління екології і природних ресурсів міста Севастополя дотримання діючого природоохоронного законодавства відповідачем.
У результаті перевірки було складено акт від 06 грудня 2004 року встановлено, що на території відповідача по внутрішньому периметру виявлено пні спиляних дерев у кількості 56 штук (кипарис - 31, сосна - 9, айлант - 9, горіх - 3, слива -3, лох сріблястий - 1) в порушення пункту 4.6 "Правил дотримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України".
На підставі акту перевірки був складений протокол про адміністративне правопорушення № 001718 від 6 грудня 2004 року, а також, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 001718 від 16 грудня 2004 року.
Прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою в інтересах держави в особі Державного управління екології та природних ресурсів у місті Севастополі про стягнення збитків у сумі 18507,00 грн. з закритого акціонерного товариства «Торгмортранс», яке зазначеними діями заподіяло державі збитки, розраховані відповідно до Методики визначення розмірів збитків, заподіяних внаслідок знищення або пошкодження зелених насаджень.
Рішенням суду у задоволенні позовних вимог прокурору Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Державного управління екології та природних ресурсів у місті Севастополі було відмовлено.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", особи, винні в порушенні вимог використання природних ресурсів несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації, громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в порядку і розмірах, установлених законодавством України.
Згідно зі статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, у повному розмірі без застосування норм заниження стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природних ресурсів.
Згідно пункту 3.2 "Правил утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів країни", затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 29 липня 1994 року № 70 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14 грудня 1994 року № 301/511 (далі - Правила №70), відповідальність за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на територіях підприємств покладається на ці підприємства.
Пунктом 4.6 Правил № 70 передбачено, що знесення та пересадка дерев може здійснюватися лише у разі наявності спеціального дозволу (ордера), що видається за рішенням місцевого органа державної виконавчої влади.
Як вбачається з матеріалів справи, знесення зелених насаджень без спеціального дозволу ордеру на території відповідача з моменту його створення зафіксовано не було.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.6 Правил № 70 державне управління зеленим господарством у кістах здійснюють місцеві органи державної виконавчої влади, на які покладаються функції контролю за станом експлуатації та утримання об'єктів зеленого господарства незалежно від форм власності і відомчого підпорядкування.
По санітарному паспорту відповідача, затвердженому першим заступником Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя 18 лютого 2003 року, відповідач утримує і здійснює догляд за зеленими насадженнями в кількості 18 дерев, 37 чагарників і 100 м2. газонів.
На момент проведення перевірки і складення акту від 6 грудня 2004 року, зазначені зелені насадження малися в наявності, порушень в даної частини у відповідача не виявлено.
При проведенні перевірці, не було з'ясовано та встановлено: коли, ким і з якої підстави було зроблено знесення дерев, зазначених в акті перевірки.
Прокурором також не надано суду достатніх доказів того, що саме відповідач знищив зелені насадження і саме він повинен відшкодувати збитки в розмірі 18507,00 грн.
Ухвалою господарського суду від 27 лютого 2006 року, було призначено судову біологічну експертизу, проведення якої було доручено фахівцям Кримського НДІСЕ та фахівцям Комітету по лісному і мисливському господарству Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.
Згідно висновку експерту № 564 від 19 травня 2006 року встановити давність знищення дерев у кількості 56 штук на представилося можливим через відсутність науково - обґрунтованої методики.
Частини 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно до пункту 1.3 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного осуду України від 27 червня 2001 року №02-5/744, при розгляді справ про відшкодування шкоди, обов'язково враховується наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та, вина відповідача.
Судова колегія вважає, що за результатами розгляду даного спору, не встановлено необхідних умов, за яких настає матеріальна відповідальність відповідно до статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статті 1166 Цивільного кодексу України, а саме протиправних дій або бездіяльності відповідача та причинного зв'язку між ними і заподіяною шкодою, а також, з урахуванням недоведеності протиправних дій (бездіяльності) відповідача, що знаходиться у причинному зв'язку із заподіяною шкодою.
Судовою колегією не приймається до уваги довід апелянта про порушення відповідачем порядку проведення інвентаризації зелених насаджень, у зв'язку з тим, що при придбанні нерухомого майна у 1993 році технічна інвентаризація не була проведена, та обов'язок проведення інвентаризації, на той час, на підприємство покладено не було.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим винесеною при повному з'ясуванні усіх обставин, які мають істотне значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому, апеляційну скаргу залишає без задоволення, а рішення господарського суду залишає без змін.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Державного управління екології та природних ресурсів у місті Севастополі залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 26 червня 2006 року у справі № 20-8/219 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Л. Котлярова
Судді Л.М. Заплава
З.Д. Маслова