Справа №127/20212/22
Провадження №1-в/127/577/22
14 листопада 2022 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
захисника засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження, режимі відеоконференції в залі суду м. Вінниці клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_4 про надання короткострокового виїзду, -
Встановив:
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 про надання короткострокового виїзду яке мотивоване тим, що наразі він відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)». Він перебуває під вартою вже 24 рік, за системою оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення у нього мінімальний рівень, має 12 заохочень від адміністрації установи, також має дипломи та грамоти, 6 свідоцтв про реєстрацію авторського права на твори (ще 3 в процесі оформлення). У нього відсутні небезпечні схильності, а саме: до членоушкодження, самогубства, нападу, захоплення заручників, втечі. Крім того, його мати ОСОБА_6 має ампутовану праву ногу та ліву стопу, інші тяжкі проблеми зі здоров'ям та І гр. інвалідності і візок. Враховуючи особисті та сімейні обставини просить винести рішення про надання йому короткострокового виїзду на підставі Рекомендації R (82) 16 та додатку до Рекомендації N Rec (2003) 23.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 подане клопотання підтримав в повному обсязі, просив його клопотання задовольнити посилаючись на доводи зазначені ним у письмовому клопотанні.
Захисник засудженого адвокат ОСОБА_5 клопотання свого підзахисного підтримала в повному обсязі вважає, що ОСОБА_4 заслуговує на виїзд, враховуючи зазначені ним у клопотанні підстави, в зв'язку з чим просила задовольнити клопотання про надання засудженому короткострокового виїзду.
Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання засудженого, оскільки воно не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, так як хоча діючим КВК України і врегульовано порядок короткочасного виїзду засуджених за межі виправних колоній, однак не передбачає надання такого виїзду засудженим до довічного ув'язнення.
Дослідивши матеріали клопотання засудженого, заслухавши його доводи, врахувавши позицію захисника, з'ясувавши думку прокурора, вивчившиматеріали особової справи засудженого, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України слідує, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Тернопільського обласного суду від 21.09.2000 за п. «а», п. «г», п. «і» ст. 93, ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 229-6, ст. 69, ст. 42 КК України до довічного позбавлення волі у виправно - трудовій колонії суворого режиму з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Ухвалою Верховного Суду України від 12.12.2000 вирок відносно ОСОБА_4 в частині засудження за ч. 1 ст. 222 КК України скасувано та в цій частині на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, за відсутністю складу злочину, закрито. В решті вирок залишений без змін і вважати засудженим ОСОБА_4 за ст. 69, п. «а», п. «г», п. «і» ст. 93, ч. 1 ст. 229-6 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.04.2001 вирок Тернопільського обласного суду від 21.09.2000 та ухвалу Верховного Суду України від 12.12.2000 в частині призначеного ОСОБА_4 виду виправно-трудової колонії суворого режиму скасувані та справа в цій частині направлена на новий розгляд.
Ухвалою Тернопільського обласного суду від 18.05.2001, ОСОБА_4 призначено відбувати довічне позбавлення волі в тюрмі суворого режиму.
На даний час ОСОБА_4 утримується та відбуває покарання в межах територіальної юрисдикції Вінницького міського суду Вінницької області в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 111 КВК України засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях, дозволяються короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк не більше семи діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб).
Згідно п. 7, 8 Інструкції про порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі установ виконання покарань, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.11.2011 № 3361/5 передбачено, що дозвіл на короткочасний виїзд дається начальником установи з урахуванням особи і поведінки засудженого під час відбування покарання, не пізніше доби з часу одержання документів.
Посилання засудженого ОСОБА_4 на Рекомендації R (82) 16 та додаток до Рекомендації N Rec (2003) 23, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не відносяться до нормативно - правових актів, які є обов'язковими до застосування на території України, а мають лише рекомендаційний характер.
За даних обставин, суд приходить до висновку, що клопотання засудженого ОСОБА_4 про надання короткострокового виїзду, задоволенню не підлягає, оскільки законодавством України не передбачено можливість надання виїзду особам, які засудженні до покарання у виді довічного позбавлення волі та відбувають покарання в установах суворого режиму.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 336, 370-372, 395, 537, 539 КПК України, ст.ст. 111 КВК України, суд -
Ухвалив:
В задоволенні клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_4 про надання короткострокового виїзду - відмовити.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: