Справа № 127/18515/22
Провадження № 2/127/2412/22
16 листопада 2022 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Бойко В.М.,
при секретарі Голодняк В.Ф.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Вінницької міської ради про визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання укласти договір найму квартири, -
ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Вінницької міської ради про визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання укласти договір найму квартири.
Позовні вимови мотивовані тим, що відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради від 25.02.1993 року № 139 будинок АДРЕСА_1 продано ТОВ ВКП «МА-КІ» ЛТД та зобов'язано відселити мешканців з ветхих будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , згідно проекту капітального ремонту та реконструкції протягом 1993-1994 р.р. Одними із мешканців будинку АДРЕСА_3 була сім'я ОСОБА_4 . У подальшому Рішенням виконкому Вінницької міської ради від 03.10.1996 року № 767 затверджено протокол спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ПТУ - 4 по розподілу квартир та дозволено ВПТУ № 4 здати в експлуатацію 44-х квартирний житловий будинок переобладнаний з гуртожитку по АДРЕСА_4 без чистового упорядження квартир. Шістнадцятою на черзі на квартиру перебувала позивачка ОСОБА_3 . Рішенням виконавчого комітету №29 від 30.01.97 року затверджено спільні рішення адміністрації та профспілкових комітетів: ВПТУ № 4, управління освіти Вінницької ОДА, комітету з фізичної культури та спорту облдержадміністрації, управління міського господарства, Староміського районного суду м. Вінниці про надання квартир. Визначено співвласниками сумісної дольової власності ВКП «Ма-КІ» ЛТД, власниками квартир - фізичних осіб, та 117/200 долі зареєстровано за ПТУ - 4, як державну власність. Відповідно до п. 26 Додатку квартира АДРЕСА_3 надана ОСОБА_4 та її дочці ОСОБА_5 . Згідно з вищезазначеним рішенням ОСОБА_4 на сім'ю з двох осіб 07.02.1997 року був виданий ордер № 0023 на квартиру АДРЕСА_3 . ОСОБА_4 з дочкою до спірної квартири не вселилась, через непридатність приміщення для проживання та брак коштів на проведення ремонту. У 2000 році ОСОБА_4 померла. Відповідно до протоколу №20 засідання профспілкового комітету і адміністрації ВПУ - 4 від 25.04.1999 року згідно черги квартиру АДРЕСА_5 надано ОСОБА_3 з сім'єю, яка перебувала на квартирному обліку за місцем своєї роботи. Таким чином, ОСОБА_3 , вселилась в спірну квартиру добросовісно. Крім того, позивач як володілець майна була впевнена у тому, що на це майно не претендують інші особи і вона отримала це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
ОСОБА_3 відкрито володіє квартирою АДРЕСА_5 , оскільки з 1999 року до 2013 року тривали судові спори щодо виселення ОСОБА_3 з квартири. Крім цього, ОСОБА_3 з 1999 року сплачує від свого імені комунальні послуги, сусіди ОСОБА_3 , усвідомлюють що ОСОБА_3 володіє зазначеним житлом з моменту вселення у 1999році. Враховуючи вищевикладене, позивачка просила суд визнати право користування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , квартирою АДРЕСА_5 та зобов'язати Вінницьку міську раду укласти з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , договір найму квартири АДРЕСА_5 .
Ухвалою суду від 24.08.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.
30.08.2022 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 31.08.2022 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, роз'яснено учасникам справи право на подання заяв по суті спору, відзиву на позов та відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 24.10.2022 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивачки ОСОБА_1 в судову засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. Судові витрати просив суд залишити за позивачкою.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні покладався на розсуд суду при вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 09.04.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ВК ВМР відхилено, рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 28.08.2009 року залишено без змін. Вказаною ухвалою Вінницького апеляційного суду було встановлено, що рішенням виконкому Вінницької міської ради від 25.02.1993 року № 139 будинок АДРЕСА_1 продано ТОВ ВКП «МА-КІ» ЛТД та зобов'язано відселити мешканців з ветхих будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , згідно проекту капітального ремонту та реконструкції протягом 1993-1994 р.р. Одними із мешканців будинку АДРЕСА_3 була сім'я ОСОБА_4 .
Рішенням виконкому Вінницької міської ради від 03.10.1996 року № 767 затверджено протокол спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ПТУ - 4 по розподілу квартир та дозволено ВПТУ № 4 здати в експлуатацію 44-х квартирний житловий будинок переобладнаний з гуртожитку по АДРЕСА_4 без чистового упорядження квартир.
Із змісту затвердженого протоколу, вбачається, що з 44 квартир житлового будинку по АДРЕСА_4 училищу надано 20 квартир. Шістнадцятою на черзі перебувала ОСОБА_3 , яка претендує на однокімнатну квартиру.
Рішенням виконавчого комітету № 921 від 05.12.1996 року затверджено акт Державної комісії прийомки до експлуатації 44-х квартирного житлового будинку по АДРЕСА_4 .
Рішенням виконавчого комітету №29 від 30.01.97 року затверджено спільні рішення адміністрації та профспілкових комітетів: ВПТУ № 4, управління освіти Вінницької ОДА, комітету з фізичної культури та спорту облдержадміністрації, управління міського господарства, Староміського районного суду м. Вінниці про надання квартир, згідно з додатком на 7 аркушах. Визначено співвласниками сумісної дольової власності ВКП «Ма-КІ» ЛТД, власниками квартир - фізичних осіб, та 117/200 долі зареєстровано за ПТУ - 4, як державну власність. Відповідно до п. 26 Додатку квартира АДРЕСА_3 надана ОСОБА_4 та її дочці ОСОБА_5 . Дане рішення протиправним не визнавалось.
Згідно з вищезазначеним рішенням ОСОБА_4 на сім'ю з двох осіб 07.02.1997 року був виданий ордер № 0023 на квартиру АДРЕСА_3 . Ордер на спірну квартиру отримала інспектор УМГ Чубенко.
ОСОБА_4 з дочкою до спірної квартири не вселилась, через непридатність приміщення для проживання та брак коштів на проведення ремонту.
У 2000 році ОСОБА_4 померла.
Відповідно до протоколу №20 засідання профспілкового комітету і адміністрації ВПУ - 4 від 25.04.1999 року згідно черги квартиру АДРЕСА_5 надано ОСОБА_3 з сім'єю, яка перебувала на квартирному обліку за місцем своєї роботи.
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1599 від 26.06.2008 року затверджено акт приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці житлового будинку по АДРЕСА_4 .
Відповідно довідки управління житлового господарства № 153 від 13.02.2009 року будинок по АДРЕСА_4 , знаходиться на балансі управління житлового господарства (а.с.26-21).
Крім того, з Листа ВК ВМР вбачається, що ВК МР не приймалося рішення про надання житлового приміщення та видачу ордеру на вселення ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_6
Як вбачається з розрахункової книжки за оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 здійснювала платежі за комунальні послуги (а.с.7-16).
Відповідні договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води був укладений між ДП «Вінницькі теплові мережі», згодом з КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» та ОСОБА_3 15.02.2006 року та 19.11.2009 року (а.с.17-19).
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_5 не зареєстровано (а.с.32).
Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_5 , вона складається з: коридору площею 4,2 кв.м., позначеного цифрою «1»; коридору площею 26 кв.м., позначеного цифрою «2»; кімнати площею 12,6 кв.м., позначеної цифрою «3»; санвузла площею 3,1 кв.м., позначеного цифрою «4»; кухні площею 9,1 кв.м., позначеної цифрою «5»; кімнати площею 9,3 кв.м., позначеної цифрою «6». Загальна площа квартири становить 40,9 кв. м., з них жила площа становить 21,9 кв.м. (а.с.34-35).
Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які суду пояснили, що вони є сусідами ОСОБА_3 . Вказали, що позивачка ОСОБА_3 із своєю сім'єю проживає в квартирі АДРЕСА_7 з 1999 року, будь-які інші особи за цією адресою не проживали.
Статтею 47 Конституції України передбачено: кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Житлові права громадян врегульовані ст. 9 ЖК України. Зокрема, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об'єднань.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно із ч. 1 ст. 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання.
Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
В судовому засіданні встановлено, що позивачка вселилися в квартиру АДРЕСА_7 на законних підставах, постійно проживає в квартирі, несе витрати по утриманню і сплаті житлово-комунальних послуг, законність її проживання не оспорюється відповідачем. Іншого житла позивачка не має, що свідчить про те, що вона має достатні та триваючі зв'язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому її «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції. Тому позивачка має право на офіційне визнання за нею права користування квартирою АДРЕСА_7 .
Враховуючи те, що квартира перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Вінниці, а ВМР є уповноваженим органом, суд вважає необхідним зобов'язати ВМР укласти з позивачем договір найму квартири АДРЕСА_7 .
Судові витрати за клопотанням позивачки слід залишити за нею.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 58, 61, 63 ЖК України, ст.ст. 4, 5, 10, 11, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати право користування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , квартирою АДРЕСА_7 .
Зобов'язати Вінницьку міську раду укласти з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , договір найму квартири АДРЕСА_7 .
Судові витрати залишити за позивачкою.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_8 .
Відповідач: Вінницька міська рада, код ЄДРПОУ - 25512617, адреса: м.Вінниця, вул.Соборна, буд.59.
Повний текст судового рішення складено 21.11.2022 року.
Суддя: