Справа № 127/12927/21
Провадження № 2/127/2252/21
15.11.2022 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Короля О.П.,
секретаря Обертун Н.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вінницької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою,
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Вінницької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є співвласником 13/50 часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частини будинку від 26.01.2001р. та витягу про державну реєстрацію від 15.10.2012р.
Іншим співвласником будинковолодіння є відповідач, що підтверджується технічним паспортом на будинковолодіння, виготовленим 12.08.2020р.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської Ради №683 від 26.12.1985р. колишнім співвласникам будинковолодіння була надана земельна ділянка 600 кв.м в постійне та 57 кв.м в тимчасове користування.
Між колишніми співвласниками будинковолодіння було нотаріально укладено договір про порядок користування частками будинковолодіння від 23.04.1986р. На даний час такий порядок користування зберігся, що підтверджується кадастровим планом земельної ділянки, складеним в серпні 2020 року МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури».
Спори з суміжними землевласниками та землекористувачами відсутні, що підтверджується актом від 22.04.2021р.
Позивач просить суд встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою у АДРЕСА_1 між співвласниками будинковолодіння, відповідно до їх часток у праві власності у будинковолодінні, згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.09.2021р. призначена судова земельно-технічна експертиза.
Експертом ТОВ «Подільській центр судових експертиз» було складено висновок №647 від 15.08.2022 р., згідно з яким надано п'ять варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Після проведення судової експертизи позивачем подана заява про зміну предмета позову, в якій він просив суд встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою у АДРЕСА_1 , згідно з варіантом №5 додаток №8 до висновку експерта ТОВ «Подільській центр судових експертиз», складеного 15.08.2022р. за №647, згідно з яким ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 173 кв.м, ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 413 кв.м, земельною ділянкою площею 14 кв.м ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користується спільно в рівних частках по 1/2 частці кожен. Просить стягнути з відповідача документально підтверджені судові витрати.
30.09.2022 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача разом із заявою про поновлення строку на подачу відзиву. Наведені представником відповідача причини пропуску процесуального строку для подання відзиву на позов, суд не знайшов поважними. Цей відзив поданий з пропущенням процесуального строку, визначеного в ухвалі суду від 23.06.2022 р. про відкриття провадження в справі, а відтак підлягає поверненню.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач та його представник до суду не з'явились, хоча належним чином були повідомлені по день та час розгляду справи.
Представник третьої особи при розгляді справи покладається на розсуд суду.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та правовідносини, врегульовані нормами ЦК України та Земельного кодексу України.
Позивач є співвласником 13/50 часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частини будинку від 26.01.2001р. та витягу про державну реєстрацію від 15.10.2012р.
Іншим співвласником будинковолодіння є відповідач, що підтверджується технічним паспортом на будинковолодіння, виготовленим 12.08.2020р.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської Ради №683 від 26.12.1985 р. колишнім співвласникам будинковолодіння була надана земельна ділянка площею 600 кв.м в постійне та 57 кв.м в тимчасове користування.
Між колишніми співвласниками будинковолодіння було укладено нотаріальний договір про порядок користування частками будинковолодіння від 23.04.1986 р. На даний час такий порядок користування зберігся, що підтверджується кадастровим планом земельної ділянки, складеним в серпні 2020 р. МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури».
Спори з суміжними землевласниками та землекористувачами відсутні, що підтверджується актом від 22.04.2021р.
Відповідно до ст. 116 ЗК України набуття права користування землею землекористувачами здійснюється шляхом надання земельних ділянок у користування.
Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності і якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Положеннями частини 4 цієї норми закону передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Відповідно до положень ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Положеннями ст. 91 ЗК України (в редакції 1970 р.) встановлено, що особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток у спільній власності на будинок. Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою. Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.
Положеннями статтей 87, 88 ЗК України передбачено судовий порядок здійснення співвласниками володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній власності/користуванні.
Згідно з п. 19 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004р. №7 у справах за позовами учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння і користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм: житловий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користуванням будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласниками господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки, суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.
Відповідно до п. 21. постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року N 7, виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі. Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось із співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.
При вирішенні спору про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визначаючи варіанти користування, суд повинен виходити з розміру часток кожного із співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.11.2019 року у справі №686/6888/15-ц, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 року у справі № 636/1088/15-ц).
Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п'ята статті 319 ЦК).
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пунктах 19, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі
Таким чином, право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними (Постанова ВС від 03.03.2021 року у справі № 686/24438/15-ц)
Як вбачається з наданої угоди, між співвласниками спірного будинковолодіння склався відповідний порядок користування земельною ділянкою та фактичний порядок користування між співвласниками встановлено по внутрішньо-дворовому паркану із металевого профілю та стіні житлового будинку, співвласники здійснюють прохід на земельну ділянку через окремі хвіртки, також відповідно до фактичного користування на земельну ділянку здійснюється в'їзд автотранспорту через окремі ворота.
Враховуючи те, що позивачем заявлено вимогу про встановлення порядку користування земельною ділянкою, що не є тотожнім з її поділом в натурі, незначне відхилення від часток співвласників не порушує прав відповідача. У свою чергу, встановлення порядку користування земельною ділянкою за фактичним її користуванням забезпечить «справедливий баланс», оскільки не призведе до додаткових матеріальних витрат сторін.
З аналогічних правовідносин в постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 року у справі №6-1500цс15 зроблено висновок, що «первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном».
У постанові Верховного Суду України від 01.11.2017 року у справі №6-2454цс16 зроблено висновок, що «при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові №6-41цс16 від 15.05. 2017 року.
Враховуючи те, що експертом у варіанті №5 висновку надано варіант з урахуванням угоди про порядок користування земельною ділянкою, який враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки, саме тому вказаний варіант підтримується судом і є найбільш доцільним.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках..
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 263 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, зокрема, принцип диспозитивності цивільного судочинства, обґрунтованість позовних вимог та відповідність їх нормам закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. Позивач наполягав на стягненні судових витрат з відповідача, які підтверджені доказами (договором про надання правничої допомоги та квитанцією до прибуткового касового ордеру).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 317, 355-358, 368, 370 ЦК України, ст. ст. 86-89, 95, 116,120 ЗК України, ст. ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою у АДРЕСА_1 , згідно з варіантом №5 додаток №8 до висновку експерта ТОВ «Подільський центр судових експертиз», складеного 15.08.2022 р. №647, згідно з яким ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) користується земельною ділянкою площею 173 кв.м, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) користується земельною ділянкою площею 413 кв.м, земельною ділянкою площею 14 кв.м ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користуються спільно в рівних частках по Ѕ частці кожен.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відшкодування судових витрат : за проведення судової експертизи 10800 грн., на правничу допомогу 6000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 21.11.2022 р.
Суддя