Справа № 127/25124/22
Провадження № 3/127/8360/22
Іменем України
17.11.2022 м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Вінницького районного управління поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАП,-
З протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАВ № 144081 від 09.10.2022 року вбачається, що повторно протягом року ОСОБА_1 проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , чим міг завдати шкоди її здоров'ю.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив проти притягнення його до адміністративної відповідальності, вказавши, що жодного насильства не було.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Диспозицією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 року, до інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать в тому числі і суди.
У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року, які з урахуванням положень ст.ст. 8, 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з правлюдини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства відносно сестри, зокрема, образи нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її здоров'ю, повністю доведена зібраними у справі доказами.
Відповідно до письмової заяви ОСОБА_2 , яка подана начальнику ВРУП ГУНП у Вінницькій області від 09.10.2022 року, остання вказала, що просить прийняти міри впливу до чоловіка ОСОБА_1 , який чинив домашнє насильство до неї психологічного характеру, а саме виражався нецензурною лайкою відносно неї, чим завдав нестерпні умови для їх проживання.
Також дане підтверджується і письмовими поясненнями ОСОБА_2 .
В матеріалах справи є форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 08.10.2022 року, складеної працівником поліції відносно потерпілої особи ОСОБА_2 .
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, застосувавши до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Судовий збір у розмірі 496,20 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 оскільки відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, 173-2, 221, 276, 279, 283, 284 КУпАП, суд,-
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя