Справа № 127/26211/22
Провадження № 2/127/3385/22
про залишення позовної заяви без руху
18 листопада 2022 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 175, 177 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків.
Так, відповідно до п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, відповідно до ст. ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.3 ст.83 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Звертаючись до суду з цим позовом з посиланням на положення ст. 391, 405 ЦК України, позивач обґрунтовує заявлені вимоги належністю йому на праві власності спірного нерухомого майна, в якому зареєстрований відповідач як член сім'ї власника, хоча у цьому житлі з жовтня 2013 року фактично не проживає без поважних причин. Позивач вказує про необхідність зняття відповідача з реєстрації у спірному житлі адже він несе усі витрати по утриманню майна, а реєстрація відповідача у помешканні веде до збільшення таких витрат, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Разом з тим, обираючи такий спосіб захисту порушеного права, позивач не звернув увагу на діючі зміни у чинному законодавстві, яке регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні. З врахуванням цих змін на момент звернення з цим позовом до суду не надав відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору у спосіб у визначений вищевказаним законом.
Так, 01 грудня 2021 року набрав чинності Закон України «Про реалізацію публічних електронних послуг з реєстрації та декларування місця проживання в Україні» ( надалі - Закон №1871 ІХ), яким встановлено порядок зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування).
Статтею 18 цього Закону передбачено здійснення зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), зокрема, і за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.
У пункті 4 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону зазначено, що місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до дня набрання чинності цим Законом, обліковується в реєстрі територіальної громади, знімається з реєстрації/скасовується у порядку, встановленому для зняття/скасування зняття з реєстрації місця проживання, визначеного цим Законом.
Також слід зауважити, що втратила чинність ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», де були закріплені положення, що лише рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням, є підставою для зняття особи з реєстрації.
Наведене дає підстави для висновку про те, що починаючи з 01.12.2021 унормований досудовий порядок врегулювання спору, за вирішенням якого позивач звертається до суду.
Наразі позивачем до поданої позовної заяви, враховуючи наведені у ній обґрунтування та обраний спосіб захисту, не надано доказів по обставинам неможливості зняття відповідача із зареєстрованого місця проживання шляхом звернення з відповідною заявою до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, що стало можливим з 01 грудня 2021 року.
До того ж позивач не звернув увагу на положення п. 8 ч. 1 ст. 24 Закону №1871 ІХ.
За таких обставин позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в цій ухвалі суду.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п'яти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя