79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" листопада 2022 р. Справа №921/604/20
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Плотніцький Б.Д.
Марко Р.І.
секретар судового засідання Гавриляк І.В.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Рарок Марії Анатоліївни б/н від 16.06.2022 (вх. № ЛАГС 01-05/1376/22 від 20.06.2022)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.05.2022 (суддя Андрусик Н.О., повний текст рішення складено та підписано 03.06.2022)
у справі № 921/604/20
за позовом: Фізичної особи - підприємця Рарок Марії Анатоліївни (надалі ФОП Рарок М.А.), м.Тернопіль
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м. Івано-Франківськ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства "Укрриба", м. Київ
про зобов'язання внести зміни до договору оренди
за участю учасників справи:
від позивача: Півторак В.М. - адвокат (ордер серії ВО №1036817 від 01.06.2022)
від відповідача: Ткач Р.Я. - представник
від третьої особи: не з'явилися
14.09.2020 ФОП Рарок М.А. звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом (із врахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви від 28.09.2020) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства "Укрриба" про зобов'язання Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях внести зміни до договору оренди №1246 від 19.10.2017 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності шляхом викладення п.10.1 договору в новій редакції: «Цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 19.10.2017 по 18.09.2022 включно, із можливістю подальшої пролонгації у разі належного виконання вимог договору відповідно до встановленого порядку» (т. 1, а.с. 49-51).
В обґрунтування позовних вимог ФОП Рарок М.А. посилається на набрання чинності нової редакції Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ХІ від 03.10.2019 та наявністю підстав для продовження терміну дії договору оренди на підставі частини третьої ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 з метою приведення умов договору оренди у відповідність до вимог даних нормативно-правових актів. Підставою позову зазначено факт відмови відповідача вносити відповідні зміни до договору за згодою сторін договору. Щодо об'єкта оренди за договором оренди №1246 від 19.10.2017, позивач вказує, що згідно з п.4.9 Паспорта рибогосподарських технологічних водойм, розташованих на території Матвіївської та Піщатинської сільських рад Шумського району, гідротехнічні споруди ставка Матвіївці 1, Матвіївці 2 та Піщатинці 1, які є об'єктами договору оренди не є захисними і на такі споруди не покладались функції захисту прилеглих територій з населеними пунктами і автодорогами між ними та інших об'єктів довкілля від високих повеневих та паводкових вод річок Дніпро та Дністер. Гідротехнічні споруди ставкових рибницьких господарств не відносяться до гідротехнічних захисних споруд загальнодержавного значення, обумовлених ч. 19 п. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного майна» №2163-ХІ від 04.03.1992, а тому в силу закону такі споруди можна передавати в орендне користування громадянам та юридичним особам.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2021 року у справі №921/604/20 позов задоволено. Внесено зміни до договору оренди № 1246 від 19.10.2017 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності шляхом викладення п. 10.1 договору у новій редакції: «Цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 19.10.2017 по 18.09.2022 включно, із можливістю подальшої пролонгації у разі належного виконання вимог договору відповідно до встановленого порядку» (т. 1, а.с. 244-262).
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2021 у справі № 921/604/20 скасовано. У задоволенні позову відмовлено (т. 2, а.с. 64-72).
Постановою Верховного Суду від 13.10.2021 постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2021 у справі №921/604/20 скасовано. Справу № 921/604/20 направлено на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області (т. 2, а.с. 141-154).
Верховний Суд, зокрема, вказав, що підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін до договору чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 Цивільний кодекс України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб'єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб'єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські). При цьому порядок та умови зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною третьою статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», визначені саме пунктом 125 Порядку N 483. Верховний Суд зауважив, що місцевий суд дійшов законних висновків про наявність підстав для внесення змін до укладеного між сторонами договору, проте не врахував, що вищевказаним підзаконним нормативно-правовим актом чітко визначено порядок внесення змін до договорів оренди державного та комунального майна у разі необхідності приведення їх умов у відповідність до законодавчих вимог, який (порядок) передбачає, що в такому випадку договір оренди повинен викладатися в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.05.2022 року у справі №921/604/20 (суддя Н.О. Андрусик) в задоволенні позовних вимог відмовлено (т. 3, а.с. 104-121).
При прийнятті рішення суд виходив з того, що зміни до договору оренди державного майна можуть бути внесені на підставі рішення суду, однак при умові, що об'єкт оренди не підпадає під заборону, визначену у ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (що в даному спорі не знайшло свого підтвердження); а також - такі зміни повинні вноситися з дотриманням Порядку внесення змін до договору, який передбачає, що в такому випадку договір оренди повинен викладатися в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Суд зазначив, що матеріалами справи не підтверджено обставин викладення умов договору оренди № 1246 в новій редакції, що свідчить про недотримання позивачем положень п. 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, а також ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» при зверненні до орендодавця з пропозицією внесення відповідних змін.
ФОП Рарок М.А. подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.05.2022 року у справі №921/604/20, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. Зокрема, зазначає, що в даному спорі на виконання спеціальної норми (пункту 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна), позивач звернувся із заявами від 17 липни 2020 року та від 07 серпня 2020 року на адресу відповідача про внесення змін до договору оренди від 19.10.2017 №1246 в частині збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком - 5 років. Оскільки договір оренди державного майна (гідроспоруд) був укладений менше ніж на п'ять років (на три), а об'єкт оренди було зареєстровано за державою у державному реєстрі речових прав (11.08.2018), відповідач був зобов'язаний задовольнити заяву орендаря (позивача), а саме - внести зміни до договору оренди від 19.10.2017 №1246 з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди договір оренди, та викласти його в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2022 справу № 921/604/20 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Рарок М.А. на рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.05.2022 у справі № 921/604/20, розгляд справи призначено на 02.08.2022.
02.08.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 13.09.2022.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2022, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кордюк Г.Т., справу № 921/604/20 розподілено до розгляду судді Марку Р.І., в зв'язку з чим склад колегії сформовано з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді Марко Р.І. та Плотніцький Б.Д.
Ухвалою суду від 13.09.2022 розгляд апеляційної скарги ФОП Рарок М.А. відкладено на 11.10.2022.
11.10.2022 судове засідання по розгляду апеляційної скарги ФОП Рарок М.А. на рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.05.2022 у справі №921/604/20 не відбулось.
Ухвалою суду від 11.10.2022 розгляд справи № 921/604/20 призначено на 08.11.2022.
В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним, прийнятим у відповідності до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Вказує, що Орендодавець та Орендар у договорі оренди № 1246 від 19.10.2017 погодили, що договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 19.10.2017 по 18.09.2020 та, у разі, якщо одна із сторін, протягом місяця після закінчення строку, на який такий було укладено, висловить свою позицію щодо непродовження договірних відносин, правочин припиняє свою дію. При цьому, відповідач зауважив, що переліку підстав, на які сторона має посилатися у такій заяві про припинення договірних відносин позивач та відповідач не визначили. Відтак, наявність такої заяви виключає можливість продовження правочпну. Судом першої інстанції правомірно встановлено, що, виходячи з чинних положень частини 2 статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в новій редакції, споруди, які с предметом договору оренди № 1246 від 19.10.2017 не можуть бути об'єктом оренди згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019. Відповідач наголошує, що 22.09.2020 Фонд Державного майна України листом № 10-16-18982 на звернення Регіонального відділення від 18.08.2020 № 01-112-01583, повідомив, що ст. 3 Закону України від 03.10.2019 № 157-ХІ визначено, які саме об'єкти не можуть бути об'єктами оренди. Так, серед інших об'єктів, не можуть бути об'єктами оренди гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди. Таким чином, на сьогодні укладення нових та продовження чинних договорів оренди гідротехнічних споруд є неможливим. З огляду на викладене, за результатами розгляду заяв позивача, Регіональним відділенням 15.09.2020 наказом № 91 «Щодо прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди» правомірно прийнято рішення про відмову у продовженні договору оренди № 1246 від 19.10.2017. Просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.05.2022 у справі № 921/604/20 залишити без змін, апеляційну скаргу ФОП Рарок М.А. - без задоволення.
Державне підприємство "Укрриба" учасні уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечило.
У письмових поясненнях щодо апеляційних вимог третя особа зазначила, що підтримує доводи скаржника. Вважає хибним висновок місцевого господарського суду, що гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми, що є предметом спірного договору оренди, є рибозахисними та у відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не можуть бути об'єктами оренди. Зазначає, що в технічній документації на водойму, яка досліджувалася судом першої інстанції, визначено, що відповідні гідротехнічні споруди не є захисними.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
17.10.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (Орендодавець) та ФОП Рарок М.А. (Орендар) укладено договір №1246 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності. Відповідно до п. 1.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно: гідротехнічні споруди ставу Матвіївці 1 інвентарний номер 0286, реєстровий номер 25592421.71.ААЕЖАЖ469 (в т.ч. контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск, водонапуск); гідротехнічні споруди ставу Матвіївці 2 інвентарний номер 0317, реєстровий номер 25592421.71.ААЕЖАЖ470 (в т.ч. контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск, водонапуск); гідротехнічні споруди ставу Піщатинці 1 інвентарний номер 0261, реєстровий номер 25592421.71.ААЕЖАЖ477 (в т.ч. контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск, водонапуск, водопостачальний канал), що розташовані за адресою: Тернопільська область, Шумський район на території Матвіївської та Піщатинської сільських рад та перебувають на балансі Держаного підприємства "Укрриба" (Балансоутримувач), вартість яких визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31 липня 2017 року і становить за незалежною оцінкою 422 580,00 грн. без ПДВ (т. 1, а.с. 13-15).
Згідно з п.п.1.2, 1.3 договору майно передається в оренду з метою прісноводного рибництва (аквакультура). Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком Балансоутримувача і Орендаря.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акта приймання-передачі майна.
Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди (вересень 2017 року) - 3 588,34 грн., котра перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.п. 3.1, 3.6 договору).
У пункті 10.1 договору сторони погодили, що цей договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 19 жовтня 2017 року по 18 вересня 2020 року включно, із можливістю подальшої пролонгації у разі належного виконання вимог договору відповідно до встановленого порядку.
Відповідно до п. 10.3 договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди (п. 10.4 договору).
Пунктами 10.9, 10.10 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3-ох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря.
На виконання умов даного договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв гідротехнічні споруди ставу: Матвіївці 1, ставу Матвіївці 2 та ставу Піщатинці 1, що розташовані за адресою: Тернопільська область, Шумський район на території Матвіївської та Піщатинської сільських рад, у строкове платне користування, що підтверджується актом приймання-передавання нерухомого майна від 19.10.2017. Даний акт підписано Регіональним відділенням ФДМ України (Орендодавець), ДП «Укрриба» (Балансоутримувач) та ФОП Рарок М.А. (Орендар). Відповідно до даного акта, стан майна на момент укладення договору є придатним для риборозведення та потребує проведення поточних ремонтів за узгодженим висновком Балансоутримувача та Орендаря (т. 1, а.с. 16).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на гідротехнічні споруди Ставу Матвіївці 1, загальною площею 8525 кв.м по вул. Центральна, 96, с.Гриньківці Шумського району Тернопільської області; гідротехнічні споруди Ставу Матвіївці 2, загальною площею 5756 кв.м по вул.Шкільна, 64, Шумського району Тернопільської області; гідротехнічні споруди ставу Піщатинці 1, загальною площею 19195 кв.м по вул.Шкільна, 1а Шумського району Тернопільської області, зареєстровано за Державним агентством рибного господарства України, що підтверджується витягами за індексними номерами 137348053, 137347449, 137348654 від 11.09.2018 (т. 1, а.с. 29-31).
З метою пролонгації договору оренди майна № 1246 від 17.10.2017 до його закінчення ФОП Рарок М.А. звернулась до Управління Регіонального відділення фонду Державного майна із заявами від 17.07.2020, від 07.08.2020 з проханням внести зміни до п. 10.1 договору № 1246 від 19.10.2017 в частині збільшення строку оренди на 5 років та привести його у відповідність із вимогами частини 3 статті 9, частини 4 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 та пунктів 125, 129 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020. У заяві від17.07.2020 ФОП Рарок М.А. звернула увагу, що гідротехнічні споруди, які орендуються, не є гідротехнічними спорудами захисного характеру (т. 1, а.с. 26, 27).
У листі №18-112-01609 від 21.08.2020 Регіональне відділення повідомило ФОП Рарок М.А. про те, що гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди, згідно з нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 не можуть бути об'єктом оренди, а тому з ціллю розблокування оренди гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми Фондом державного майна України розроблено проект Закону щодо внесення змін до абз. 20 підп. 2 ч. 2 ст. 3 Закону. Також, проінформовано ФОП Рарок М.А., що Регіональне відділення звернулося до Фонду з листом №01-112-01583 від 18.08.2020 щодо надання роз'яснень з приводу оренди гідротехнічних споруд з врахуванням вимог підпункту 2 частини 2 статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 (т. 1, а.с. 28).
У відповідь на звернення Регіонального відділення, Фондом державного майна України листом №10-16-18982 від 22.09.2020 повідомлено, що у статті 3 Закону України №157-ІХ від 03.10.2019 визначено, які саме об'єкти не можуть бути об'єктами оренди, а саме: гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди, а тому укладення нових та продовження чинних договорів оренди гідротехнічних споруд є неможливим. У листі також повідомлено про наявність проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно удосконалення державної політики управління та приватизації об'єктів державної і комунальної власності, а також інституційних засад діяльності Фонду державного майна України», яким передбачено абзац 20 підпункту 2 частини 2 статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» після слів «гідротехнічні захисні споруди» доповнити словами «(крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми)» (т. 1, а.с. 103).
Наказом РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях Управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області №91 від 15.09.2020 «Щодо прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди» ФОП Рарок М.А. відмовлено у продовженні договору оренди №1246 від 19.10.2017 на користування державним майном, що перебуває на балансі ДП «Укрриба». При цьому підставою відмови у продовженні договору визначено положення абз. 2 ч. 1 ст.19, абз. 2 ч.1 ст.7, абз.20 п.2 ч.2 ст.3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 та Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020р. №483 (т. 1, а.с. 104).
В подальшому Управління РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях звернулося до ФОП Рарок М.А. та до ДП «Укрриба» з листом-вимогою №18-112-01770 від 15.09.2020 про повернення у відповідності до п.п. 10.9, 10.10 договору оренди №1246 від 19.10.2017 орендованого майна Балансоутримувачу по акту приймання-передачі протягом 3-х робочих днів з дня отримання листа, враховуючи закінчення терміну дії договору оренди - 18.09.2020 (т. 1, а.с. 106).
Відмова Регіонального відділення у задоволенні пропозиції Орендаря про внесення змін до договору оренди № 1246 від 19.10.2017 щодо збільшення строку його дії на 5 років, стала підставою для звернення ФОП Рарок М.А. до суду з цим позовом.
При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Судом встановлено, що 17.10.2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Рарок Марією Анатоліївною (Орендар) укладено договір №1246 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності. Об'єктом оренди згідно даного договору є гідротехнічні споруди ставів: Матвіївці 1, Матвіївці 2, Піщатинці 1, які перебувають на балансі ДП «Укрриба» та передаються в оренду з метою використання під ведення рибного господарства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди) нерухомого майна, відтак спірні правовідносини регулюються нормами Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Аналогічно ч. 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).
Частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України унормовано, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент укладення договору) цей Закон регулює, зокрема організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна.
Як зазначалось вище, пунктом 10.1 договору сторони погодили, що цей договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 19 жовтня 2017 року по 18 вересня 2020 року включно, із можливістю подальшої пролонгації у разі належного виконання вимог договору відповідно до встановленого порядку.
З 01.02.2020 року введено в дію Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019, на підставі якого втратив чинність Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.04.1992, у відповідності до якого укладався сторонами договір оренди №1246 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 19.10.2017.
Згідно із нормами статті 16, 17 нового Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Позивач, з метою пролонгації договору оренди майна звертався двічі 17 липня 2020 року та 07 серпня 2020 року до Управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області РВ ФДМ України як орендодавця із заявами, в яких, посилаючись на вимоги ч. 3 ст. 9 та ч. 4 ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 та пункти 125, 129 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020, просив внести зміни до п.10.1 договору оренди №1246 від 19.10.2017 в частині збільшення строку оренди з метою приведення умов договору у відповідність з визначеним Законом мінімальним строком - 5 років.
Отже, підставою звернення позивача (Орендаря) до відповідача (Орендодавця) із заявами про внесення змін до договору оренди є набрання чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019, норми якого передбачають більший строк договору оренди, аніж той, який сторонами визначено у спірному договорі.
Порядок укладення, зміни, припинення та виконання договору оренди державного майна регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності.
Частиною 4 даної статті Закону визначено, що Порядком передачі майна в оренду встановлюються особливості внесення змін до умов договорів оренди та підстав для внесення таких змін, зокрема щодо: зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною третьою статті 9 цього Закону, згідно якої строк договору оренди не може становити менше п'яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду. Внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням установлених цією статтею та Порядком передачі майна в оренду обмежень за згодою сторін до закінчення строку його дії, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020 року "Деякі питання оренди державного та комунального майна" затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, а постановою Кабінету Міністрів України № 820 від 12.08.2020 року - примірний договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності.
Положення Порядку передачі в оренду державного та комунального майна №483 від 03.06.2020 року визначають механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Пункт 125 Порядку N 483 структурно знаходиться в розділі "Внесення змін до договору оренди" та пов'язаний, насамперед, з положеннями статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
При цьому, порядок та умови зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною третьою статті 9 цього Закону, визначені саме пунктом 125 Порядку N 483, за змістом якого, зокрема, не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку його дії, крім випадків, коли договір був укладений на строк, що становить менш як п'ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. Заява орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об'єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір. У разі прийняття рішення про внесення змін до договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону, але перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Якщо це вимагається законом, договір оренди, викладений у новій редакції, підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Системний аналіз положень пункту 125 Порядку N 483 дозволяє дійти таких висновків: вказаний пункт спрямований на уніфікацію умов договорів оренди державного та комунального майна, укладених до прийняття Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також договорів, що укладаються після його прийняття в частині строку його дії з метою забезпечення прав та гарантій учасників цих правовідносин; такі зміни повинні вноситися з дотриманням визначеного Законом порядку внесення змін до договору, який передбачає, що в такому випадку договір оренди повинен викладатися в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Загальний порядок внесення змін до господарського договору встановлено статтею 188 Господарського кодексу України.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5 ст. 188 ГК України).
За приписами ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Звернення орендаря до орендодавця про продовження строку договору оренди до 5 років, свідчить про його бажання відповідно до ст.16, ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.п.122, 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, встановити термін дії договору відповідно до норми Закону.
Стаття 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (№157-ІХ від 03.10.2019) встановлює підстави для відмови у продовженні договору оренди.
Так, рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято у випадках, передбачених статтею 7 названого Закону.
Підставами для відмови у включенні майна до одного з Переліків або виключення майна із одного з Переліків є: неможливість передачі відповідного майна в оренду згідно із частиною другою статті 3 цього Закону(п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019).
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не можуть бути об'єктами оренди, зокрема акваторії морських портів, гідротехнічні споруди, об'єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об'єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій (крім причалів морських та річкових портів, залізничних та автомобільних під'їзних шляхів (до першого розгалуження за межами території порту), ліній зв'язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій).
Станом на момент звернення ФОП Рарок М.А. до Управління Регіонального відділення фонду держмайна із заявами від 17.07.2020 та від 07.08.2020 був чинним Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ0 від 03.10.2019.
Як підтверджено матеріалами справи, та про що зазначалось вище, у відповідь на вищезазначені заяви позивача про внесення змін до договору Регіональне відділення ФДМУ листом №18-12-01609 від 21.08.2020 повідомило ФОП Рарок М.А., що гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди згідно Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 не можуть бути об'єктом оренди, на що згодом додатково вказав Фонд державного майна України у листі №10-16-18982 від 22.09.2020.
На підставі наведеного, наказом Управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області №91 від 15.09.2020 «Щодо прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди» на підставі абз. 2 ч.1 ст. 19, абз. 2 ч.1 ст.7, абз. 20 п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020, позивачу відмовлено у продовженні договору оренди №1246 від 19.10.2017 на користування державним майном.
Беручи до уваги все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміни до договору оренди державного майна можуть бути внесені на підставі рішення суду, однак при умові, що об'єкт оренди не підпадає під заборону, визначену у ст. 3 Закону (що в даному спорі не знайшло свого підтвердження); по-друге, такі зміни повинні вноситися з дотриманням визначеного законом про оренду Порядку внесення змін до договору, який передбачає, що в такому випадку договір оренди повинен викладатися в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Як вірно зауважив суд першої інстанції, вимогу позивача про зобов'язання внести зміни до договору, шляхом викладення у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним пунктом 1 частини статті 16 ЦК України, та відповідає способам захисту, визначеним статтею 20 ГК України.
За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною 9 статті 238 ГПК України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції.
Водночас, матеріалами даної господарської не підтверджено обставин викладення позивачем умов договору оренди № 1246 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 19.10.2017 в новій редакції, що свідчить про недотримання позивачем положень п. 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, а також ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» при зверненні до орендодавця з пропозицією внесення відповідних змін, та в подальшому у зв'язку з відмовою останнього, - з позовом до суду.
З огляду на вищенаведені норми права та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог зважаючи на норми ч.2 ст.3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ0 від 03.10.2019 та відсутністю доказів викладення умов договору оренди № 1246 в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Тернопільської від 17.05.2022 року у справі №921/604/20.
Відповідно до ч.1, 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Рарок Марії Анатоліївни залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Тернопілської області від 17.05.2022 року у справі №921/604/20 залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст складено 16.11.2022.
Головуючий-суддя Н.М. Кравчук
Судді Б.Д. Плотніцький
Р.І. Марко