21.11.22
33/812/212/22
Єдиний унікальний номер судової справи 474/349/22
Номер провадження 33/812/212/22 Головуючий у місцевому суді: Фасій В.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В.
21 листопада 2022 року місто Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання -Ткаченко Н.Ю.,
за участю:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Степанова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Степанова Віталія Вікторовича на постанову судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №209798, який надійшов на розгляд до Врадіївського районного суду Миколаївської області і був складений 13 липня 2022 року, встановлено, що водій ОСОБА_1 13 липня 2022 року о 21 год. 11 хв. по вулиці Леонова в смт. Врадіївка, керував транспортним засобом - автомобілем марки і моделі ВАЗ 21043 реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, незв'язна мова, хитка хода, неадекватна поведінка. На місці зупинки пройшов огляд на факт вживання алкогольних напоїв за допомогою алкотестера Драгер 6810, результати якого становили 1.31 проміле, з даним результатом був не згоден, але проїхати до медичного закладу Врадіївської ЦРЛ для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.
Не погодившись із судовим рішенням, 31 жовтня 2022 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Степанов В.В. подав, через суд першої інстанції, апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2022 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі зазначає, що в матеріалах даної справи не міститься жодного доказу обґрунтованості зупинки транспортного засобу працівниками поліції, що призвело до істотного порушення прав особи у адміністративному проваджені.
При цьому, судом залучено в якості свідка працівника поліції, який допитаний в судовому засіданні, що суперечить позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №161/5372/17.
Крім того, судом не враховано, що надані працівниками поліції відеозаписи не є безперервними, а тому є неналежними та недопустимими доказами у справі.
Також, протокол про адміністративне правопорушення складений із порушенням вимог ст.256 КУпАП. Так, в протоколі зазначено порушення саме вимог п.2.5 ПДР, відповідно до якого відповідальність настає за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. В той же час, зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу алкотестеру Драгер 6810. Отже, на думку захисника, протокол містить дві взаємовиключні фабули подій та неправильно кваліфіковано протиправну дію.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Степанова В.В., які підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.
За змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі - Порядок).
Відповідно до п.п.2,3,6,7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серії ДПР18 №209798, який надійшов на розгляд до Врадіївського районного суду Миколаївської області і був складений працівниками поліції 13 липня 2022 року, встановлено, що водій ОСОБА_1 13 липня 2022 року о 21 год. 11 хв. по вулиці Леонова в смт. Врадіївка, керував транспортним засобом - автомобілем марки і моделі ВАЗ 21043 реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Водій на місці зупинки транспортного засобу пройшов огляд на факт вживання алкогольних напоїв за допомогою алкотестера Драгер 6810, результати якого становили 1.31 проміле, з якими останній не погодився, але проїхати до медичного закладу Врадіївської ЦРЛ для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписав, письмово зазначивши, що з вказаним протоколом не згоден.
Вказані обставини підтверджуються відеозаписами працівників поліції.
Дослідивши зазначені відеозаписи встановлено та чітко вбачається, що працівники поліції декілька разів пропонували водію ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, на який останній через деякий час погодився та пройшов. Результат огляду становили 1.31 проміле. Водій з результатом тесту не погодився, проте на пропозицію поліцейських пройти огляд у медичному закладі відмовився.
На думку апеляційного суду, посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на те що відеозапис не відображає повного перебігу подій оформлення адміністративних матеріалів, є безпідставним, оскільки відеозапис події містить достовірні дані про дії водія ОСОБА_1 та поліцейських на момент зупинки транспортного засобу та складання протоколу про адміністративне правопорушення, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст.251 КУпАП. Більш того, інформація, що міститься на відеозапису, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Також слід зазначити, що при складанні протоколу ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо оцінки його поведінки, як відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, не висловлював.
За такого, при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків районний суд правильно послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, які об'єктивно підтверджено відеозаписом, наданим поліцейськими, що у відповідності до положень ст.251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП.
Також, як зазначалось вище, відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Оскільки сам факт відмови від проходження медичного огляду в медичній установі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому, сам факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисником в судовому засіданні не спростовано.
Доводи захисника про неправильне зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення об'єктивної сторони адміністративного правопорушення та нормативного акту, який передбачає адміністративну відповідальність за такі дії, спростовуються як положеннями п.2.5 і п.п.«а» п.2.9 ПДР, так і диспозицією ст.266 КУпАП і ч.1 ст.130 КУпАП, якою передбачена адміністративна відповідальність водія за відмову від проходження огляду «відповідно до встановленого порядку» у лікарні при незгоді водія з показниками огляду на місці зупинки, про що безпосередньо вказано у протоколі, який складено відносно водія ОСОБА_1 , а зазначення у ньому же даних про показники алкотестера Драгера, внаслідок проходження огляду водієм на місці зупинки, лише підтверджують обґрунтованість підозри працівників поліції у знаходженні водія в стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, помилкове зазначення в тексті оскаржуваної постанови результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння - 1.33‰, замість правильного 1.31‰, на думку суду, є опискою, яка не спростовує факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Окрім того, апеляційний суд відхиляє аргументи стосовно того, що показання поліцейського є неналежним доказом у справі, оскільки факт порушення, а саме відмова водія від проходження медичного огляду в медичній установі зафіксовано за допомогою відеозйомки, що відповідає положенням ч.2 ст.266 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 був зупинений без належних підстав на увагу суду не заслуговують, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 та жодним чином не впливає на законність прийнятого судом рішення. До того ж, посилання на відсутність підстав для зупинки транспортного засобу спростовується відеозаписом з місця події та копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 13 липня 2022 року.
Інші доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення працівниками поліції складено з порушеннями ст.256 КУпАП, нічим не підтверджуються. Всі матеріали справи зібрані працівниками поліції, які діяли в межах своїх повноважень, а протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо водія ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст.256 КУпАП. Більш того, такі доводи не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення, оскільки не є такими, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, водій ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що районний суд правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст.251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, а також, що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Письмові докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у відповідності до положень ст.33 КУпАП.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова районного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Степанова Віталія Вікторовича на постанову судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2022 року - залишити без задоволення.
Постанову судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Серебрякова