Справа № 308/1467/20
Закарпатський апеляційний суд
17.11.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подала представниця ОСОБА_1 - адвокатка Кузьма К.І.,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 квітня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , приватного підприємця,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 420,40 грн.
Згідно постанови, 07.02.2020 року приблизно о 22 год 30 хв, гр. ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Toyota HI ACE D», д/н НОМЕР_1 , по вул. Баб'яка, 15, в м. Ужгород, у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Drager 6820» у присутності двох свідків, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокатка Кузьма К.І. вказує на те, що постанова судді є незаконною, необґрунтованою, тому підлягає скасуванню. Зазначає, що ОСОБА_1 про розгляд справи відомо не було, повісток про виклик до суду ним не отримано. Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, та підлягає поверненню на доопрацювання. Також вказує на те, що із запису із бодікамери працівника патрульної поліції чітко видно, що ОСОБА_1 транспортним засобом на момент приїзду патрульної поліції не керував, що виключає його притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказує на те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що алкотестер Драгер 6820 є належним пристроєм, за допомогою якого можна проводити тест на визначення кількості проміле парів алкоголю у порожнині рота людини, доказів його справності та належної сертифікації, проходження повірки не має. Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що про наявність оскаржуваної постанови адвокат дізналась 08.05.2020 під час ознайомлення із матеріалами справи. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю події і складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що пропущений строк на апеляційне оскарження судового рішення слід поновити, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисниці, адвокатки Кузьми В. І., неявка яких, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги те, що вказані вище особи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку SMS-повідомлення, проте ні ОСОБА_1 , ні його захисниця до суду не з'явились, клопотань та заяв про відкладення судового засідання на інший день не подавали. Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що розгляд справи неодноразово відкладався, а саме: 16.06.2020 (а. с. 72), 04.09.2020 (а. с. 75), 14.01.2021 (а. с. 78), 28.10.2021 (а. с. 81), 16.05.2022 (а. с. 98),25.10.2022 (а. с. 103), 07.11.2022 (а. с. 106) за заявами ОСОБА_1 ; а також той факт, що ОСОБА_1 жодного разу не з'явився на розгляд справи, тому, при вирішенні питання щодо проведення судового засідання за його відсутності, суд апеляційної інстанції із врахуванням практики Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України», у якому чітко зазначено, що сторони в розумні інтервали часу повинні вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження, констатує, що відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисниці, адвокатки Кузьми В.І., не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Доводи апелянтки про те, що строк на апеляційне оскарження судового рішення був пропущений через поважні причини, апеляційний суд вважає слушними з огляду на такі обставини.
Так, у матеріалах справи містяться відомості, про те, що ОСОБА_1 та адвокатка Кузьма С. Л. були обізнані з тим, що в Ужгородському міськрайонному суді знаходиться справа відносно ОСОБА_1 , що підтверджується наявними у справі доказами - заявами вищевказаних осіб про відкладення судового засідання від 10.03.2020 та ознайомлення з матеріалами справи від 23.03.2020. Як убачається з оскаржуваної постанови, участі у розгляді справи вищевказані особи не брали, при тому, що їх було повідомлено про дату, місце і час судового засідання. Разом з тим, у матеріалах справи містяться дані, які свідчать про несвоєчасне відправлення копії оскаржуваної постанови ОСОБА_1 . Відповідно до заяви адвокатки Кузьми К. І. від 27.04.2020, захисниця Владімірова С. Л. просила суд надати можливість ознайомитись із матеріалами справи. У зв'язку з цим, апеляційний суд вважає слушними доводи апелянтки про те, що строк на апеляційне оскарження постанови був пропущений через поважні причини, які унеможливили подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк з обґрунтуванням мотивів незаконності судового рішення.
Водночас доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду таке.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Приписами ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 052270, 07.02.2020, приблизно о 22 год 30 хв, в м. Ужгород, вул. Баб'яка, 15, ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Toyota HI ACE D», д/н НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Drager 6820» проводився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. У ОСОБА_1 були вилучені документи - посвідчення водія НОМЕР_2 . Своїми підписами ОСОБА_1 підтвердив той факт, що зміст протоколу йому відомий, копію його отримав.
Роздруківкою приладу «Драгер» підтверджується, що на момент проходження огляду водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, з результатом - 0, 94 % проміле. Вказана роздруківка підписана працівником поліції Готра Е.М. та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (а. с. 3).
З акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів убачається, що освідування водія ОСОБА_1 проводилось за допомогою приладу «Драгер 6810» у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення координації (а. с. 4).
Поясненнями свідків, громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджуються обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема факт проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, результат огляду - 0, 94 % проміле (а. с. 5, 6).
З розписки ОСОБА_1 , яка міститься у матеріалах справи, убачається, що останній зобов'язується залишити свій транспортний засіб марки «Toyota HI ACE D», д/н НОМЕР_1 на місці зупинки автомобіля (а. с. 7).
Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 №605083 від 07.02.2020, підтверджується той факт, що за порушення вимог ч. 1 ст. 122, ч. 5 ст. 121 КУпАП до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень (а. с. 8).
На відеозаписі, що міститься на DVD - диску відображена подія, яка мала місце 07.02.2020, яка фіксувалася на бодікамеру поліцейського у хронологічній послідовності. Так, із відеозапису вбачається, що працівники поліції, наздогнавши водія автомобіля марки «Toyota HI ACE D», д/н НОМЕР_1 , якого зупинили за порушення правил дорожнього руху, запропонували водію ОСОБА_1 , у якого були очевидні ознаки алкогольного сп'яніння пройти огляд на місці зупинки автомобіля за допомогою приладу «Драгер», на що той погодився. У присутності двох свідків водій пройшов освідування, результати якого позитивні - 0, 94 % проміле. Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з тим, що відносно нього складатимуть протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, тобто йому було відомо про вчинене ним правопорушення, а також роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Досліджений апеляційним судом відеозапис інформативний, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, є послідовним, містить у хронологічній послідовності відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Оцінюючи кожен вищенаведений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що працівники патрульної поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були упереджені при проведенні освідування водія ОСОБА_1 з метою визначення стану алкогольного сп'яніння та складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та оформленні інших матеріалів справи.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які можуть свідчити про зацікавленість громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були свідками проходження огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, у результатах розгляду справи, - у підтвердженні таких даних належні докази відсутні у матеріалах справи, їх також не додано і до апеляційної скарги.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової згоди на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, - на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі.
Тому, апеляційний суд доходить висновку, що вищевказані поліцейські діяли виключно у межах наданих їм повноважень.
При ухваленні судового рішення, апеляційний суд також бере до уваги приписи таких нормативно - правових актів.
Так, згідно з п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Твердження апелянта про те, що працівники поліції безпідставно склали на ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, адже за кермом автомобіля він не перебував, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності, - апеляційний суд вважає необґрунтованими і такими, які не підтверджені жодними доказами, у підтвердження цих доводів апелянт маючи достатньо часу та можливості не здобув і не надав апеляційному суду будь-які докази.
Відхиляючи доводи в цій частині, апеляційний суд вважає правильними висновки місцевого суду щодо того, що проходження особою на вимогу поліцейського огляду на стан сп'яніння та керування транспортним засобом у стані сп'яніння, жодним чином не пов'язане з причиною зупинки транспортного засобу під її керуванням. Більш того, апеляційний суд звертає увагу на те, що факт керування ОСОБА_1 автомобілем підтверджується відеозаписом, що міститься на DVD-диску, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 втікає від працівників поліції, залишивши свій транспортний засіб. Окрім цього, ОСОБА_1 не заперечує і те, що саме він був за кермом автомобіля, а не інша особа. Крім того, з наявної у матеріалах справи копії постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 №605083 від 07.02.2020, убачається, що за порушення вимог п. 2.3 В та 15. 9 г ПДР, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122, ч. 5 ст. 121 КУпАП. У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 оскаржував вказану постанову у судовому порядку.
Водночас, апеляційний суд враховує і те, що ОСОБА_1 дії поліцейських не оскаржувались, що підтверджується відсутністю відповідних відомостей у матеріалах справи. При цьому апеляційний суд бере до уваги і те, що факт керуванням транспортним засобом ОСОБА_1 у вказані у протоколі про адміністративне правопорушення час та місці також не оспорюється.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає необґрунтованими, недоцільними та безпідставними доводи апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що прилад «Драгер 6820» є належним пристроєм, за допомогою якого можна проводити тест на визначення кількості проміле. Відхиляючи ці твердження, суд апеляційної інстанції на підставі наявних доказів, які досліджені та оцінені належним чином, констатує, що огляд проводився за згодою ОСОБА_1 , доказів на підтвердження того, що водій просив чи вимагав надати йому сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку приладу «Drager Alcotest 6820» безпосередньо перед проведенням огляду чи після такого, у матеріалах справи не міститься.
Матеріалами справи підтверджується, що огляд ОСОБА_1 проводився поліцейським з використанням спеціального технічного засобу, а саме: приладу «Alcotest Drager 6820», показник якого після проведення тесту мав цифровий показник більше 0,2 проміле та складав 0,94 % проміле.
Відповідно до п. п. 3, 5 розділу 2 Інструкції, поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають зокрема сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Згідно зі ст. ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Медичний виріб Drager Alcotest 6820 зареєстрований в Україні у встановленому порядку і внесений до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення.
З роздрукованого результату приладу Drager Alcotest 6820, за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд, убачається, що останнє калібрування приладу проводилось 09.10.2019, а проходження огляду на стан сп'яніння проводилося 07.02.2020, що свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу Drager Alcotest 6820.
Таким чином, поліцейським правомірно застосований під час огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 газоаналізатор Drager Alcotest 6820 та його показники є допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновків місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 , які, на думку апелянтки, ґрунтуються на неналежних доказах, - апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
На інші доводи, які могли б слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, під час розгляду справи в апеляційному суді такі не встановлені.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у порушенні вимог, передбачених пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України і, відповідно, у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено в межах санкції вищевказаної статті, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Відтак, апеляційний суд вважає, що факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння є доведеним, а отже у діях останнього наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також, апеляційний суд враховує і рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'HalloranandFrancis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і №25624/02), де Суд наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, крім передбачених законодавством України прав, має ще й певні обов'язки, яких необхідно дотримуватися при експлуатації транспортного засобу за будь-яких обставин.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувану постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану необхідно залишити без зміни, а подану адвокаткою Кузьмою К. І. апеляційну скаргу без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі й про виклик свідків чи витребування доказів, стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 та його захисниця, адвокатка Кузьма К. І., не з'явившись на розгляд справи, позбавили себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити представниці ОСОБА_1 - адвокатці Кузьма К.І. строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу, яку подала представниця ОСОБА_1 - адвокатка Кузьма К.І., залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 квітня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН