Справа № 309/5038/21
Іменем України
10 листопада 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Бисаги Т.Ю. і Кондора Р.Ю.,
з участю секретаря Ігнатюк І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Драгівської сільської ради Хустського району на рішення Хустського районного суду від 04 травня 2022 року (у складі судді Довжанина М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Драгівської сільської ради Хустського району про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом грудні 2021 р.
Просила:
-визнати протиправним і скасувати розпорядження Драгівського сільського голови № 196 від 07.12.2021 р. «Про звільнення ОСОБА_2 »;
-Поновити ОСОБА_1 на посаді юриста Драгівської сільської ради Хустського району закарпатської області з дати звільнення;
-Стягнути з Драгівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.12.2021 р. до дня поновлення на роботі;
-Стягнути з Драгівської сільської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.;
-Стягнути з Драгівської сільської ради на користь ОСОБА_1 суму витрат на правничу (правову) допомогу;
-Допустити негайне виконання судового рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді юриста Драгівської сільської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Заявлені вимоги обґрунтовує наступним чином.
Розпорядженням Драгівського сільського голови від 06.12.2021 р. № 195 її було поновлено на раніше займаній посаді юриста Драгівської сільської ради на підставі рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 02.12.2021 р. (справа № 309/1068/21). Наступного дня розпорядженням Драгівського сільського голови від 07.12.2021 р. № 196 її знову було звільнено з посади юриста на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (зміна в організації праці, реорганізація).
Вважає таке звільнення незаконним, оскільки станом на 07.12.2021 р. вона перебувала на 23 тижні вагітності. Роботодавець був повідомлений про цю обставину шляхом пред'явлення відповідної довідки лікаря. Підтвердженням наведеного слугує особиста розписка позивачки про вагітність на розпорядженні про звільнення. Однак, не зважаючи на існуючі законодавчі гарантії вагітних жінок і заборону їхнього звільнення (ст. 184 КЗпП України), голова Драгівської сільської ради зініціював її звільнення із посади юриста сільської ради.
Окрім того, відповідачем не видавалося жодного наказу або розпорядження про скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку з реорганізацією, а при звільненні їй не було запропоновано жодних вакантних посад. При цьому, вона мала переважне право на залишення на роботі, проте саме вона потрапила під звільнення.
Вважає, що дії відповідача мають ознаки упередженого ставлення роботодавця до працівника і, беручи до уваги попереднє незаконне її звільнення, вказує на її переслідування роботодавцем.
Із урахуванням вимог розумності та справедливості завдану їй відповідачем моральну шкоду оцінює у 5000 гривень.
Рішенням Хустського районного суду від 04.05.2022 р. позов задоволено:
-Визнано протиправним і скасовано розпорядження Драгівського сільського голови від 07.12.2021 р. № 196 «Про звільнення ОСОБА_2 »;
-Поновлено ОСОБА_1 на посаді юриста Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області з дати звільнення;
-Стягнуто з Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із 07.12.2021 р. по день ухвалення рішення в сумі 24663 гривень 19 копійок, моральну шкоду в сумі 5000 грн. і судові витрати на правову допомогу в сумі 9000 грн.
-Рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді юриста Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць в сумі 5128 гривень допущено до негайного виконання.
Указане судове рішення мотивоване обґрунтованістю і доведеністю позовних вимог.
У апеляційній скарзі представник Драгівської сільської ради - І.Худа (заступник сільського голови) просить скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі з підстав, передбачених ст. 376 ч.1 п.п.1, 3, 4 ЦПК України, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи скарги стосуються лише питання звільнення і зводяться до такого:
-Відмова позивачки від ознайомлення із розпорядженням № 9 від 10.12.2020 р., яка задокументована актом від 29.01.2021 р., є доказом відмови позивачки від переведення з посади юриста на рівнозначну або нижчу посаду;
-При звільнені позивачки на підставі ст. 40 ч.1 КЗпП України були дотримані всі норми ст. 49-2 цього Кодексу;
-У період із січня 2020 р. по 25.03.2021 р. Драгівською сільською радою було проведено 20 конкурсних відборів на посади, проте ОСОБА_1 на жодний конкурсний відбір заяви не подавала;
-Судом не було взято до уваги розпорядження Драгівського сільського голови № 61 від 20.04.2022 р. «Про внесення змін до розпорядження сільського голови № 196 від 07.12.2021 р.», згідно з яким було змінено дату звільнення позивачки на 31.03.2022 р.
Одночасно колегія суддів зауважує, що апеляційна скарга не містить жодних доводів із приводу стягнення середнього заробітку, моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу.
Письмовий відзив на скаргу поданий адвокатом Жупаном А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 09.08.2022 р. з пропуском строку, встановленого ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18.07.2022 р., який відповідно до змісту вимог цивільно-процесуального законодавства поновленню не підлягає.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Жупан А.Ю., не визнав скарги як безпідставної і просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Представник апелянта (Драгівської сільської ради) Худа І.І. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, із таких мотивів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування розпорядження Драгівського сільського голови від 07.12.2021 р. № 196 «Про звільнення ОСОБА_2 » і, відповідно, поновлення позивачки ОСОБА_1 на посаді юриста Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області з дати звільнення. Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 24663,19 грн. (244,19/день х 101 роб. днів = 24 663 гри. 19 коп.), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки. З приводу відшкодування моральної шкоди суд, оцінивши в сукупності добуті в судовому засіданні докази, вважає доведеними обставини заподіяння позивачці моральної шкоди діями відповідача під час її повторного звільнення з роботи, а тому дійшов висновку про задоволення цієї позовної вимоги та стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди у заявленій позивачкою сумі. Суд також визнав доведеною вимогу позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрат, пов'язаних із правничою (правовою) допомогою адвокатів.
При цьому, судом встановлено наступні факти й обставини.
Згідно з розпорядженням в. о. Драгівського сільського голови від 04.02.2020 р. за № 182 ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - « ОСОБА_3 ») була призначена на посаду юриста Драгівської сільської ради.
Розпорядженням Драгівського сільського голови від 17.03.2021 р. № 66 «Про звільнення ОСОБА_2 » позивачку було звільнено із займаної посади згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України з підстав відсутності на робочому місці та й узагалі на території (в приміщенні) адміністративного будинку Драгівської сільської ради 26.02.2021 р. та 11.03.2021 р. протягом цілого робочого дня. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 02.12.2021 р. указане розпорядження визнано незаконним і скасовано. ОСОБА_1 поновлено на посаді юриста Драгівської сільської ради з дати звільнення.
Розпорядженням Драгівського сільського голови від 07.12.2021 р. № 196 «Про звільнення ОСОБА_2 » ОСОБА_1 було повторно звільнено із посади юриста Драгівської сільської ради на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України днем 07.12.2021 р. Підставою повторного звільнення позивачки є рішення Драгівської сільської ради від 10.12.2020 р. № 9 «Про початок процедури реорганізації Золотарівської, Забрідської та Вільшанської сільських рад» та зміна організації умов праці в Драгівській сільській раді.
Станом на 07.12.2021 р. ОСОБА_1 перебувала на 23-у тижні вагітності. Роботодавець був повідомлений про вагітність позивачки під час її ознайомлення з оскаржуваним розпорядженням шляхом надання нею відповідної довідки лікаря № 17 від 07.12.2021 р. Указана обставина стверджена особистою розпискою ОСОБА_1 про вагітність на розпорядженні від 07.12.2021 р. № 196 «Про звільненя ОСОБА_2 ».
Не дивлячись на існуючі законодавчі гарантії вагітних жінок і заборону їхнього звільнення, голова Драгівської сільської ради зініціював звільнення позивачки з посади, на яку її було поновлено 06.12.2021 р.
Посилання представника відповідача на дотримання ними норм ст. 49-2 КЗпП України при звільненні позивачки є безпідставним.
У порушення норм трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 не було запропоновано жодних вакантних посад, або посад за її професією чи спеціальністю, або будь-яку іншу вакантну роботу, яку вона могла б виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Відповідачем не надано жодних доказів та обґрунтувань, які б підтверджували, що ним пропонувались позивачці всі наявні вакантні посади, які вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, досвіду тощо.
Окрім того, відповідачем як роботодавцем не видавалося жодного наказу або розпорядження про скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку з реорганізацією.
Із розпорядження Драгівського сільського голови № 9 від 10.12.2020 р. «Про попередження працівників Золотарівської, Забрідської, Вільшанської та Драгівської сільських рад про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 КЗпП України», яке стало підставою для звільнення позивачки, видно, що в зв'язку зі зміною використання схеми посадових окладів керівних працівників та спеціалістів апарату ради працівники Драгівської, Золотарівської, Забрідської Вільшанської сільських рад попереджаються про наступне вивільнення. У Додатку 1 до цього розпорядження міститься перелік працівників Драгівської сільської ради, які можуть потрапити під звільнення.
Однак, жодного з указаних у Додатку 1 працівників, окрім позивачки, не було звільнено, а їх посаду не було скорочено. Попри те, що ОСОБА_1 мала переважне право на залишення на роботі, саме вона потрапила під звільнення.
Розпорядження № 9 від 10.12.2020 р. позивачка вперше отримала під час видачі розпорядження про її звільнення 07.12.2021 р., а факти, викладені в акті про відмову ознайомлюватися з відповідним розпорядженням, на який посилається представник відповідача, не відповідають дійсності та вказують на недотримання строку попередження про звільнення, що є порушенням порядку вивільнення працівника та його гарантій права на працю.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Так, згідно з положеннями частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Тобто, за змістом указаної норми закону звільнення із роботи з ініціативи роботодавця, зокрема, вагітних жінок є явним порушенням закону, а тому в усіх таких випадках вони повинні поновлюватися на роботі.
Установлено, що станом на момент звільнення ОСОБА_1 перебувала на 23-у тижні вагітності. Роботодавець був повідомлений про вагітність позивачки під час її ознайомлення з оскаржуваним розпорядженням шляхом надання нею відповідної довідки лікаря № 17 від 07.12.2021 р.
Апеляційна скарга не містить жодних доводів із приводу недотримання роботодавцем гарантій у частині заборони звільнення вагітних жінок (ст. 184 КЗпП УКраїни). Апелянт зазначає лише про неістотну обставину, що стосовно звільнення позивачки в період її тимчасової непрацездатності увага суду зверталася на те, що «на момент настання закінчення двомісячного строку (31.03.2022 р.) попередження позивачки про звільнення, позивачка не перебувала у трудових відносинах із Драгівською сільскою радою, у зв'язку з чим не було доцільності та підстав видавати 31.03.2022 р. розпорядження сільського голови про її звільнення».
Таким чином, уже одного тільки порушення вимог ст. 184 КЗпП України достатньо для поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Доводи апеляційної скарги зводяться тільки до твердження про законність підстав і дотримання порядку звільнення ОСОБА_1 , однак такі не заслуговують на увагу як суперечні обставинам справи, письмовим доказам і нормам матеріального (трудового) права. Суд першої інстанції дав належну правову оцінку спірним правовідносинам і дійшов цілком правильного висновку про необхідність задоволення позову. Підстав не погоджуватися із цим висновком колегія суддів не вбачає.
Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та відповідно до положень ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а судове рішення в оскарженій частині - без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне, обґрунтоване та правильне судове рішення.
Порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
1.Апеляційну скаргу Драгівської сільської ради Хустського району залишити без задоволення.
2.Рішення Хустського районного суду від 04 травня 2022 року залишити без змін.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
4.Повне судове рішення складено 18.11.2022 р.
Судді: