Житомирський апеляційний суд
Справа №296/4895/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
14 листопада 2022 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
власника майна ОСОБА_7 ,
представника власника майна ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15 серпня 2022 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та накладено арешт на майно у рамках кримінального провадження №12021240000000163 від 13.04.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.203-2, ч.2 ст.187 КК України, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного дослідження обставин справи. Зазначає, що органом досудового розслідування не надано суду доказів як обгрунтованості повідомленої йому підозри, так і не доведено наявність ризиків ймовірного відчуження його майна. Вказує, що слідчим суддею при постановленні ухвали не було враховано наслідків застосування арешту майна для нього та його родини, оскільки кошти, отримані ним внаслідок використання арештованого майна, скеровувалися ним на утримання родини та підтримку ЗСУ, а тому вважає, що слідчий суддя безпідставно наклав арешт на належне йому майно.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що старший слідчий СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира із клопотанням про накладення арешту на майно, що перебуває у приватній власності підозрюваного ОСОБА_7 .
В обгрунтування клопотання слідчий зазначив, що слідчим відділом ГУНП в Житомирській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021240000000163 від 13.04.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.203-2, ч.2 ст.187 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в порушення вимог Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з грудня 2021 року по липень 2022 року організували та забезпечили діяльність закладу з метою надання доступу населенню до азартних ігор, які проводяться в мережі Інтернет, без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , в якому розмістили комп'ютерну техніку (системні блоки та монітори), в т.ч. планшетні комп'ютери, із встановленим спеціальним програмним забезпеченням, яке надає доступ до інтернет-казино через мережу Інтернет, де відвідувачам надавалися послуги доступу до азартних ігор онлайн казино.
Так, 20.12.2021 року у вечірній час ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись у приміщенні даного грального закладу та користуючись у ролі гравця послугами з азартних ігор, які проводяться в мережі Інтернет відвідувачам на гральному обладнанні, здійснив виграш грошових коштів в сумі 540000 гривень, частину з яких у сумі 160000 гривень отримав на місці від ОСОБА_10 , а щодо отримання залишку в сумі 380000 гривень отримав від останнього зобов'язання у вигляді розписки.
У подальшому ОСОБА_12 , в період з 20.12.2021 року по 23.01.2022 року відвідуючи неодноразово даний гральний заклад та користуючись у ролі гравця послугами з азартних ігор, які проводяться в мережі Інтернет відвідувачам на гральному обладнанні, програв частину грошових коштів, які йому заборгував ОСОБА_10 в сумі 350000 гривень, а залишок в сумі 30000 гривень вирішив отримати наручно.
23.01.2022 року, близько 20 год. ОСОБА_12 згідно попередньої домовленості з ОСОБА_13 та невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім'я ОСОБА_14 , прибув до приміщення для куріння готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , для отримання вказаного залишку боргових коштів в сумі 30000 гривень.
У невстановлений точно досудовим розслідуванням день та час, однак не пізніше 20 години 23 січня 2022 року у ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які знаходились у приміщенні для куріння вказаного готельно-ресторанного комплексу, на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, обумовлених наміром ОСОБА_12 отримати вказаний залишок грошових коштів, виник словесний конфлікт з останнім.
У подальшому ОСОБА_12 , знаходячись у вказаному приміщенні, у присутності ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 взяв зі столу видані йому даними особами грошові кошти в сумі 30000 гривень, які поклав до правої кишені своїх штанів.
У цей час ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , переслідуючи спільний злочинний умисел, керуючись корисливим мотивом та діючи за попередньою змовою групою осіб, вирішили вчинити напад на ОСОБА_12 з метою заволодіння його майном.
Реалізуючи спільний злочинний умисел та діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_11 , знаходячись у вказаному приміщенні, кулаком правої руки наніс ОСОБА_12 один удар в ділянку нижньої щелепи зліва, подолавши таким чином волю потерпілого до пору з метою заволодіння його майном, від чого останній впав на підлогу. У результаті вказаних дій потерпілому ОСОБА_12 заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу та діючи за попередньо змовою групою осіб, ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , дістали з правої кишені джинсових штанів потерпілого грошові кошти в розмірі 30000 гривень та з лівої кишені спортивної кофти потерпілого 27000 гривень, якими заволоділи та у подальшому розпорядились на власний розсуд.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вивели утримуючи під руки потерпілого з приміщення для куріння вказаного готельно-ресторанного комплексу, де на території двору даного комплексу кинули його на землю, та з метою подолання волі потерпілого до опору продовжили наносити йому удари ногами по тулубу та кінцівках, у результаті чого потерпілому ОСОБА_12 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: забою грудної клітки з права, забою правої поперекової ділянки, забою лівої кисті, забою правої гомілки, забою передньої черевної стінки, забою (гематоми) печінки.
31.07.2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.203-2, ч.2 ст.187 КК України.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, яка міститься у матеріалах кримінального провадження, у приватній власності підозрюваного ОСОБА_7 перебувають наступні об'єкти нерухомого майна: земельна ділянка площею 0.95 га з кадастровим номером 1822085600:06:000:0469; житловий будинок загальною площею 63.9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; корівник загальною площею 766 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 .
Орган досудового розслідування вважає, що існує необхідність у накладенні арешту на вищевказане нерухоме майно, власником якого є підозрюваний ОСОБА_7 з метою недопущення можливості .відчужувати його та розпоряджавсь ним будь-яким чином, для забезпечення заходу кримінального провадження - конфіскації майна, як виду покарання.
Враховуючи, обставини кримінального провадження, мету та підстави застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, а також з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого.
Заслухавши доповідача, доводи власника майна ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Так, згідно витягу з ЄРДР за №12021240000000163 від 13.04.2022 року СУ ГУ НП в Житомирській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.203-2, ч.2 ст.187 КК України.
ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вказаному кримінальному провадженні за ч.2 ст.203-2, ч.2 ст.187 КК України ( а.п.12-15).
Санкцією ч.2 ст.187 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, яка міститься у матеріалах кримінального провадження, у приватній власності підозрюваного ОСОБА_7 перебувають наступні об'єкти нерухомого майна: земельна ділянка площею 0.95 га з кадастровим номером 1822085600:06:000:0469; житловий будинок загальною площею 63.9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; корівник загальною площею 766 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 (а.п.9-11).
Відповідно до ч.1 ст.171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
В свою чергу, згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним з заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя вказаних вимог закону дотримався та обгрунтовано прийшов до висновку, що у разі визнання винним ОСОБА_7 за ч.2 ст.187 КК України суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, а тому з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, наклав арешт на вказані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у приватній власності підозрюваного.
З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.
Доводи апелянта про те, що органом досудового розслідування не доведено обгрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.203-2, ч.2 ст.187 КК України, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки на даний час вирішується лише питання арешту. Крім того, з моменту повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.203-2, ч.2 ст.187 КК України пройшло більше 3 місяців і вказана підозра ним не оскаржувалася. Вказані обставини сторони підтвердили в судовому засіданні. Більш того, ОСОБА_7 повідомлена нова підозра.
Доводи апелянта про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків ймовірного відчуження ОСОБА_7 власного майна, апеляційний суд вважає непереконливими, оскільки вказаний ризик підтверджується можливістю призначення ОСОБА_7 покарання у виді конфіскації майна.
Доводи апелянта про те, що слідчим суддею при накладенні арешту на майно не враховано наслідки такого арешту для власника майна та його родини, оскільки кошти отримані ним внаслідок використання зазначеного майна скеровувалися ним на утримання родини та підтримку ЗСУ, а також не дотримано принципу розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки доказів того, що від використанні арештованого майна кошти направлялися на підтримку ВСУ чи на утримання родини стороною захисту не надано. Крім того, вказані обставини не спростовують висновків слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту на майно.
Згідно практики ЄСПЛ, втручання держави у володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого Суд надає державам право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес.
Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею дотримано вимоги правомірності втручання у право власності фізичних осіб, таке втручання є законним, відповідає суспільному інтересу та при цьому враховано розумність та співмірність (справедливий баланс) обмеження права власності завданням кримінального провадження, оскільки іншим чином неможливо забезпечити збереження вказаного майна.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, яка є законною та обґрунтованою, немає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15 серпня 2022 року, якою накладено арешт на майно у рамках кримінального провадження №12021240000000163 від 13.04.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.203-2, ч.2 ст.187 КК України - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: