Справа № 761/22195/22
Провадження №1-кп/761/3154/2022
іменем України
08 листопада 2022 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
при секретарі судового засідання ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022100100002632, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2022 відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Старе Бориспільського району Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, перебуваючого у цивільному шлюбі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 24.05.2021 вироком Бориспільського районного суду Київської області за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді штрафу,
за обвинуваченням, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4,
обвинуваченого ОСОБА_1 ,
представника потерпілого ОСОБА_5
установив:
І. Історія провадження.
13.10.2022 до Шевченківського районного суду міста Києва від прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 надійшов обвинувальний акт з додатками, у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні № 12022100100002632, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2022, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2022 визначено головуючого суддю Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_2
Ухвалою суду від 18.10.2022 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.
Ухвалою суду від 08.11.2022 у даному кримінальному провадженню призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
ІІ. Виклад обставин справи.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 11.09.2022 приблизно о 15 год. 13 хв., перебував за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 на станції технічного обслуговування автомобілів, де помітив біля прилеглої території СТО, за вище вказаною адресою припаркований електросамокат марки «BOLT», з бортовим номером 798-120 та серійним номером 232932000023170. У цей час у ОСОБА_1 виник прямий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану ОСОБА_1 , 11.09.2022 приблизно о 15 год. 27 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, діючи умисно, підійшов до електросамокату марки «BOLT», з бортовим номером 798-120 та серійним номером 232932000023170 та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою залишити свої дії не поміченими, вирвав плату, яка в момент, коли ОСОБА_1 взяв самокат в руки і намагався відкотити, подала сигнал тривоги до офісу обслуговування електросамокатів «BOLT».
З метою приховати свої неправомірні дії, ОСОБА_1 перемістив та заховав електросамокат марки «BOLT», з бортовим номером 798-120 та серійним номером 232932000023170 у кущі, що розташовуються напроти станції технічного обслуговування автомобілів СТО, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21.
11.09.2022 у вечірній час доби, точний час досудовим розслідуванням встановити не представилось за можливе, ОСОБА_1 дістав із кущів, що за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, залишений та схований раніше ним електросамокат «BOLT», скориставшись тим, що у вечірній час доби жодна особа не перебуває на території СТО та його дії залишаться не поміченими, за допомогою, заздалегідь підготовленого інструменту, спиляв бортовий номер 798-120 та серійний номер 232932000023170 з електросамокату марки «BOLT».
Після чого, ОСОБА_1 не пізніше 11.09.2022, у вечірній час доби точний час досудовим розслідуванням встановити не виявилось за можливе, розібрав електросамокат на частини, а саме: корпус із самоката, контролер від самоката в металевому корпусі та двома кабелями, з номером JRKSFMOV7. 5002201103026512 та 000000000 J452022P238003L1720450008, кришку від самоката, переднє колесо, заднє колесо, гальмівну ніжку, гальмівну колодку, плату зеленого кольору з написом «Bolt ТМR 9A», акамуляторна батарея серійний №DLB2011230287 в металевому корпусі.
Пізніше, 11.09.2022, точний час досудовим розслідуванням встановити не представилось за можливе, ОСОБА_1 заховав всі комплектуючі електросамоката марки «BOLT», з бортовим номером НОМЕР_1 та серійним номером 232932000023170, номером акамуляторної батареї DLB2011230287 у кущах, що розташовуються біля прилеглої території СТО, що за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 тим самим розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Своїми злочинними діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, ОСОБА_1 завдав потерпілому ТОВ «БОЛТ ОПЕРЕЙШНЗ УКРАЇНА» матеріальної шкоди на загальну суму 16 534 (шістнадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири) гривні 98 (дев'яносто вісім) копійок.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.08.2022 № 573/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. На момент вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення в України діяв та був оголошений воєнний стан.
Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.
ІІІ. Позиція сторін судового провадження.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та вказав, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, він вчинив дане кримінально каране діяння.
Так, обвинувачений ОСОБА_1 зокрема заявив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.
Показання обвинуваченого ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються, є послідовними, логічними і правдивими, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
Наведене свідчить про щире каяття ОСОБА_1 .
Прокурор у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі та просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
Представник потерпілого ТОВ «БОЛТ ОПЕРЕЙШЕНЗ УКРАЇНА» ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію прокурора. Крім того, надав довідку від 07.11.2022 вих. №07/11/22 про підтвердження отримання коштів компанією ТОВ «БОЛТ ОПЕРЕЙШЕНЗ УКРАЇНА» від ОСОБА_1 за компенсацію збитків за втрату електричного самокату двоколісного з електродвигуном у розмірі 11 000 грн.
IV. Положення закону, яким керувався суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Згідно пунктів 3, 4 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», які віднайшли своє відображення у позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 725/2266/18, слідує, що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Відповідно до Указу Президента України Володимира Зеленського від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану на території України», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Крім цього, відповідно до Указу Президента України від 22.05.2022 №2263-IX «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях по справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine заява № 39598/03) від 21.10.2011 року, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom) від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» («Scoppola v. Italy» заява № 10249/03) від 17.09.2009 року, частиною принципу верховенства права (а ст. 7 Конвенції є його важливою частиною) є очікування від суду застосування до кожного караного діяння такого покарання, котре законодавець вважає пропорційним. Пунктом 38, передбачено, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий та надмірний тягар (справа «Ісмаїлов проти Росії» (Ismayilov v. Russia) від 16.10.2008 року).
ІV. Висновки та мотиви суду.
Після роз'яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, який надійшов до провадження суду, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, із врахуванням заяви прокурора про відмову від допиту в судовому засіданні свідків, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів. Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки № 155-20092022/80210 раніше судимий вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.05.2022 визнано винним за ч. 1 ст. 369 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі одна тисяча неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., 00 коп., водночас, 22.07.2021 був знятий з обліку Бориспільського міськрайонного відділу з питань пробації, у зв'язку зі сплатою штрафу, відповідно до відповіді КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» № 466430 від 23.09.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, відповідно до відповіді головного лікаря Психоневрологічного диспансеру на обліку лікаря-не перебуває. Згідно довідки-характеристики від 04.10.2022 №14172/125/56/09-2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання характеризується посередньо, скарг від сусідів ОСОБА_1 не надходило.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно приписів ст. 12 КК України, відповідно є тяжким (ч. 4 ст. 185 КК України) ;
- особу винного, який на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо;
- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, згідно зі ст. 66 КК України суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 .
Щире каяття обвинуваченого полягає у визнанні обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі його час, місце та спосіб вчинення. Адже, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 N 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності").
Обвинувачений повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки, проявив готовність понести кримінальну відповідальність за вчинене, обіцяв у майбутньому нічого протиправного не вчиняти.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
Підстав для застосування положень ст. ст. 69, 70, 71 КК України суд не знаходить.
Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 під час та після вчинення злочинних дій, відношення обвинуваченого до вчиненого. Судом ураховується, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, вчинене під час дії запровадженого в країні режиму воєнного стану і дана обставина у даному випадку напряму вплинула на кваліфікацію діяння.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. При призначенні покарання суд ураховує також роз'яснення, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 р.), що суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Так, враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, при цьому суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_1 , можливе без відбування покарання, а тому, у порядку ст. 75 КК України приймає рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Також, суд вважає за необхідне при звільненні від відбування покарання з випробуванням покласти на обвинуваченого, відповідно до ст. 76 КК України, такі обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, що сприятиме досягнення мети покарання, покладаючи такі обов'язки, суд вважає саме їх необхідними і достатніми для виправлення винного з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та її особи. Адже, матиме місце нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням уповноваженим органом з питань пробації за місцем його проживання.
У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання обвинуваченому ОСОБА_1 перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.09.2022 у справі № 761/19558/22.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Керуючись статтями 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати за проведення судової експертизи № CE-19/111-22/39660-ТВ від 28.09.2022, які складають 566 (п'ятсот шістдесят шість) гри. 34 коп. на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати за проведення судової експертизи № CE-19/111-22/41996-Д від 03.10.2022 які складають 1510 (одна тисяча п'ятсот десять) грн. 24 коп. на користь держави.
Речові докази у кримінальному провадженні: - оригінали довідок: вих. № 16/09 від 17.09.2022 про балансову вартість електросамоката VIN№ НОМЕР_2 та ідентифікаційний №798-120 на 1-му арк.; вих. № 19/09 від 17.09.2022 про використання батареї № НОМЕР_3 в електросамокаті VIN№ НОМЕР_2 та ідентифікаційний №798-120 на 1-му арк.; вих. № 19/09-1 від 17.09.2022 про вартість батареї №DLB2011230287 на 1-му арк.; вих. № 23/09/12 від 23.09.2022 про вартість електросамокату та його стан на 1-му арк.; вих. №29/09/22 від 29.09.2022 про переміщення електросамокату та останній час подачі сигналу на 2-х арк. зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.09.2022 у справі № 761/19558/22, на майно, а саме на: корпус із самоката, який опечатано биркою з відповідними написами та підписами понятих, контролер від самоката в металевому корпусі та двома кабелями, з номером JRKSFMOV7. 5002201103026512 та 000000000 J452022P238003L1720450008, кришку від самоката, переднє колесо, заднє колесо, гальмівну ніжку, гальмівну колодку, плату зеленого кольору з написом «Bolt TMR 9A», які упаковано до спеціального пакету ЕХР0439647 та акумуляторна батарея серійний №DLB2011230287 в металевому корпусі, яка упакована до спеціального пакету EXP0439646.
Вирок може бути оскаржено, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_2