Дата документу 17.11.2022
Справа № 334/6845/13-к
Провадження № 1-кп/334/1/22
17 листопада 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження у відношенні ОСОБА_5 обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 . Прокурор зазначає, що продовжувати існувати ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, він не працевлаштований, немає стійких соціальних зв'язків, майже дев'ять років перебував у розшуку. На думку прокурора жодний з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання.
Захисник ОСОБА_4 підтримав позицію обвинуваченого.
Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно з ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 умисних корисливих тяжких злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого та введенням воєнного стану в Україні вказують на обґрунтованість заявленого прокурором клопотання. Суд враховує, що обвинувачений тривалий час переховувався від органів досудового розслідування за межами території України. У обвинуваченого немає джерела доходів, він не працевлаштований, не одружений, немає на утриманні неповнолітніх дітей, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
Тобто, оскільки, обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовженні строку його дії, а також прокурор у своєму клопотанні, не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, так як він обвинувачується у вчиненні корисливих, тяжких злочинів, вже переховувався від органів досудового розслідування, тому може переховуватися від суду, впливати на свідків, які можуть підлягають допиту в судовому засіданні, може вчинити новий злочин, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім цього, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, знаходження м. Запоріжжя у безпосередній близькості до зони ведення активних бойових дій, існує висока імовірність переховування обвинуваченого від суду шляхом виїзду на тимчасово окуповані території України, тому жоден із більш м'яких запобіжних заходів у даних фактичних обставинах не буде ефективним та не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, що є достатньою підставою для задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Керуючись ст. 331 КПК України,
Клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - по 15 січня 2023 року включно.
Проголошення повного тексту ухвали 18.11.2022 року 14 год. 00 хв.
Ухала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_1