Єдиний унікальний номер 205/4061/22
1-кп/205/825/22
15 листопада 2022 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42022041010000048 за обвинуваченням ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України та угоду між прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 від 06.11.2022 року про визнання винуватості,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)
8 липня 2022 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42022041010000048 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, відповідно до якого останній обвинувачується у тому, будучи військовозобов'язаним, ОСОБА_3 22 квітня 2022 року, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , для проходження медичного огляду. За рішенням військово-лікарської комісії останнього визнано придатним до військової служби.
23 квітня 2022 року близько 9 годині солдат запасу ОСОБА_6 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою подальшого відправлення до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.
Того ж дня, 23 квітня 2022 року приблизно о 10 годині ОСОБА_7 був доведений наказ про його призов на військову службу та направлення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , але солдат ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , який дислокується за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито відмовився вибути до військової частини НОМЕР_1 , тобто відмовився від несення обов'язків військової служби, після чого залишив територію ІНФОРМАЦІЯ_2 , військову службу не проходив, а вільний час проводив на власний розсуд.
6 жовтня 2022 року між прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 було укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до умов якої обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин.
Згідно п. 4.1. угоди про визнання винуватості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, враховуючи, що вчинений ОСОБА_8 злочин, передбачений ч. 4 ст. 409 КК України, відповідно до ст. 12 КК України являється тяжким злочином, враховуючи особу обвинуваченого, який позитивно характеризується у військовій частині, обставинами, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, сторони погоджуються на призначення судом ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 3000 (три тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень, у зв'язку із цим ОСОБА_6 керуючись положеннями ст. 26 КВК України, зобов'язується сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом надання документа підтверджуючого сплату штрафу.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні угоду підтримав, просив її затвердити вироком суду та призначити ОСОБА_3 узгоджене сторонами покарання за ч. 4 ст. 409 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, зазначив, що угоду укладав з прокурором добровільно, без здійснення на нього тиску або іншого незаконного впливу, умови угоди та узгоджене покарання йому зрозумілі. Просив призначити йому узгоджене покарання у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив добровільність укладання ОСОБА_3 з прокурором угоди про визнання винуватості, просив її затвердити вироком суду та призначити узгоджене сторонами угоди покарання.
Суд, вивчивши угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , заслухавши учасників судового провадження, приходить до висновку про відмову у затвердженні угоди з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 474 КПК України під час судового провадження на підставі угоди суд зобов'язаний перевірити угоду на відповідність вимогам КПК України та іншим законам та відмовляє в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, а також, у разі, якщо умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не відповідають інтересам суспільства.
Суд звертає увагу на те, що суспільний інтерес у кримінальному судочинстві походить від змісту завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України і полягає у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень та притягненні кожного, хто вчинив кримінальне правопорушення, до відповідальності в міру вини.
При цьому, передбачені ст. 2 КПК України завдання кримінального провадження корелюються із завданнями Кримінального кодексу України, якими у відповідності до ст. 1 КК України є: захист суспільства від кримінально-протиправних посягань та запобігання кримінальним правопорушенням, для здійснення яких закон визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що домовленості сторін угоди щодо покарання мають відповідати загальним засадам призначення покарання, визначеним у ст. 65 КК України, та забезпечувати призначення обвинуваченому покарання не лише передбачене межами санкції відповідної статті КК України, а й таке, що буде достатнім для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого діяння, особи винного й обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Натомість, сторонами угоди про визнання винуватості узгоджено ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 409 КК України більш м'яке, ніж передбачено санкцією зазначеної статті, а саме штраф у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 51 000 грн., у зв'язку з чим сторони узгодили призначення ОСОБА_3 зазначеного покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Однак, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 69 КК України, призначення судом більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті обвинувачення допускається лише за мотивованим рішенням суду та за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також з урахуванням особи винного.
Разом з цим, узгоджуючи ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 409 та ст. 69 КК України у вигляді штрафу, як більш м'якого покарання, не передбаченого санкцією статті обвинувачення, сторони у п. 4.1. угоди про визнання винуватості обґрунтовували застосування ст. 69 КК України позитивною характеристикою обвинуваченого ОСОБА_3 та наявністю обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину у вигляді щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину.
Проте, сторонами в угоді не зазначено в чому саме проявлено щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 та які саме його дії вказують на активне сприяння розкриттю злочину, а також не визначено яким чином зазначені сторонами обставини, кожна окрема або у їх сукупності, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, у вигляді відмови від несення обов'язків військової служби, вчиненої в умовах воєнного стану.
Крім того, суд вважає, що угода про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст. 472 КПК України, з огляну на наступне.
Статтею 472 КПК України визначений вичерпний перелік відомостей, які можуть бути зазначені в угоді про визнання винуватості, до яких віднесено сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди.
Проте, у порушення вимог ст. 472 КПК України у п. 4.1. угоди про визнання винуватості передбачається обов'язок обвинуваченого ОСОБА_3 сплатити штраф, призначений йому в якості покарання за вчинене кримінальне правопорушення, у місячний строк після набрання вироком законної сили.
При цьому, п. 6.2. угоди про визнання винуватості передбачається право прокурора вносити до суду клопотання про скасування вироку на підставі угоди у разі її невиконання обвинуваченим.
Суд вважає, що покладання на обвинуваченого обов'язку сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком законної сили порушує його права, передбачене ч. 3 ст. 26 КВК України на розстрочку виплати несплаченої суми штрафу.
За таких обставин, суд вважає, що укладена між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 угода про визнання винуватості не відповідає інтересам суспільства та вимогам чинного законодавства, а також порушує права обвинуваченого ОСОБА_3 , у зв'язку з чим не підлягає затвердженню.
Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України, у разі відмови суду у затвердженні угоди досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
У зв'язку з тим, що угода про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 була укладена вже на стадії судового провадження, суд не вбачає підстав для повернення кримінального провадження прокурору і вважає, що воно підлягає продовженню у загальному порядку, визначеному КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 372, 376, 474 КПК України, суд -
Відмовити у затвердженні угоди між прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 від 06.11.2022 року про визнання винуватості.
Судове провадження у кримінальному провадженні № 42022041010000048 за обвинуваченням ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України - продовжити у загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1