15 листопада 2022 року
м. Рівне
Справа № 569/17625/21
Провадження № 22-ц/4815/1026/22
Рівненський апеляційний суд в складі суддів:
головуючого судді: Боймиструка С.В.,
суддів: Хилевича С.В., Шимківа С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського судуз позовною заявою до ОСОБА_2 у якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на її утримання у вигляді 1/4 частини всіх видів його доходів щомісяця, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду і до закінчення її навчання, але не більше, як до досягнення нею 23 років.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 червня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - відмовлено.
У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Орловська Я.Б. не погоджується із вказаним рішенням суду з підстав його необґрунтованості та незаконності, вважає дане рішення незаконним і прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує що суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, не взяв до уваги правові позиції Верховного Суду та судову практику.
Зазначає, що ОСОБА_2 взагалі не заперечував факт навчання доньки та « розумів свій батьківський обов'язок брати участь в утриманні повнолітньої доньки».
Вважає, що ОСОБА_2 не довів неможливість надання допомоги в утриманні доньки. Його дружина працевлаштована, а мама отримує пенсію.
Просить оскаржуване рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
В поданому на апеляційну скаргу відзиві, представник ОСОБА_2 вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на наведене просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч.13 ст.7, ч.1 ст.274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вдався до аналізу фінансових умов вступу та в'їзду до Чехії і дійшов висновку, що апелянт має достатньо коштів і не довела необхідності її утримання ОСОБА_2 ..
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10 березня 2000 року (а.с.10).
ОСОБА_1 на час звернення до суду є студенткою денної форми навчання Університету ім.. Масарика в м. Брно Чеської республіки. Термін навчання з липня 2021 року по червень 2024 року.
Правовідносини батьків по утриманню повнолітніх дочки, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідач ОСОБА_2 в поданому відзиві на позов не заперечував факту навчання доньки ОСОБА_4 в університеті в Чехії та свого обов'язку утримувати доньку на час навчання, однак вважав, що нею не доведено всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності підтверджують її потребу в матеріальній допомозі від нього та надають їй право на стягнення з нього аліментів.
Колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, не правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, не вірно оцінив докази у їх сукупності, не врахував, що повнолітня дочка відповідача, яка навчається у закладі вищої освіти за кордоном, свого доходу не має, а мама самостійно її утримувати не може, а тому вона потребуєматеріальної допомоги для належного її життєзабезпечення (харчування, гігієни, лікування), навчання та побуту і стягнення аліментів з батька на її утримання є необхідним, а відповідач таке утримання має можливістьнадавати, оскільки вже таке утримання надавав на час навчання доньки в Київському національному лінгвістичному університеті до липня 2021 року (а.с.40-44). Зворотного ним не доведено. До справи ним подано докази витрат, однак не подано докази його доходів. На утриманні в нього на час виникнення спору перебувала лише донька ОСОБА_5 18.12.2008 року. Його твердження про утримання дружини та матері не заслуговують на увагу. Відомості про непрацездатність дружини чи інші підстави для її утримання в справі відсутні, а мама позивача отримує пенсію (а.с.156).
Враховуючи наведене та визначаючи розмір аліментів, які підлягають до стягнення, колегія суддів вважає заявлений розмір в ј всіх доходів відповідача є завищеним.
За таких обставин, місцевий суд не дотримався вимог норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, не всі його висновки відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування і ухвалення нового рішення про стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів ОСОБА_2 щомісяця з дня подання позову.
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги апеляційної скарги задоволені частково, а позовні вимоги на 2/3, з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1513,40 грн. пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвоката Орловської Ярослави Борисівни задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на її утримання у вигляді 1/6 частини всіх видів його доходів щомісяця, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду 20.08.2021 року і до закінчення її навчання, але не більше, як до досягнення нею 23 років.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 в прибуток держави судові витрати в розмірі 1513 гривень 40 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.В. Хилевич
С.С. Шимків