18 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 300/2497/19 пров. № А/857/10982/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Святецького В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року (головуючого судді Скільського І.І., ухвалену в письмовому провадженні в м. Івано-Франківськ) у справі №300/2497/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області в якому просить визнати протиправними дії відповідача в частині незарахування ОСОБА_1 в наказі №101 о/с від 21.03.2019 про звільнення зі служби в поліції (через хворобу) відповідно до п.п.2 п.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» до календарної вислуги років (19 років 8 місяців 1 день) для призначення пенсії на пільгових умовах час служби у підрозділах карного розшуку та підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю, обчисленого з розрахунку один місяць служби за півтора місяці, а також час участі в антитерористичній операції, обчисленого з розрахунку один місяць служби за три місяці (5 років 7 місяців 19 днів), зобов'язати відповідача внести зміни до наказу №101 о/с від 21.03.2019 про звільнення ОСОБА_1 , зі служби в поліції (через хворобу) відповідно до п.п.2 п.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію», зарахувавши до календарної вислуги років (19 років 8 місяців 1 день) для призначення пенсії на пільгових умовах час служби у підрозділах карного розшуку та підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю, обчисленого з розрахунку один місяць служби за півтора місяці, а також час участі в антитерористичній операції, обчисленого з розрахунку один місяць за три місяці (5 років 7 місяців 19 днів), визнати протиправною відмову відповідача щодо підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріалів для призначення пенсії ОСОБА_1 , за вислугу років, зобов'язати відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріали для призначення пенсії ОСОБА_1 , за вислугу років.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 у справі №300/2497/19, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021, в задоволені позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.12.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Оскаржуваним рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції її оскаржив відповідач подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду в якій посилаючись на порушення судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2022 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 05.04.2019 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 21.03.2019 №101 о/с, підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за підпунктом 2 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» через хворобу. Згідно вказаного наказу, вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 19 років 08 місяців 01 день, у пільговому обчисленні: 25 років 01 місяць 24 дні (том 1 а.с. 26).
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років.
Листом від 30.10.2019 №1428/Ф-15 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надано відповідь на заяву позивача та повідомлено, що відповідно до матеріалів пенсійної справи календарна вислуга років складає 19 років 08 місяців 01 день, а тому немає підстав для призначення пенсії за вислугу років (том 1 а.с. 21-22).
26.11.2019 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріали для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років (том 1 а.с. 23).
Листом від 05.12.2019 №Ф-38/108/8-2019 відповідач повідомив про відсутність підстав для призначення пенсії за вислугу років (том 1 а.с. 24-25).
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянтів, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно статті 12 Закону №2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б», «д» «ж» статті 1-2 цього Закону, (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно з частиною 2 статті 17 Закону №2262-ХІІ до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Календарний рік - це рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей.
Відповідно до підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393) (у редакції, чинній на час проходження позивачем служби) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
За приписами підпункту «в» пункту 3 Постанови №393 (у редакції, чинній на час проходження позивачем служби) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: час проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ; час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах карного розшуку за переліком посад і умов, що визначаються Міністерством внутрішніх справ.
Статтею 17 Закону №2262-XII, визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 171 Закону №2262-XII, встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що час служби підполковника поліції ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні становить 19 років 08 місяців 01 день, час служби в пільговому обчисленні - 05 років 07 місяців 19 днів у підрозділах карного розшуку та підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю, обчисленого з розрахунку один місяць служби за півтора місяці, а також час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, обчисленого з розрахунку один місяць служби за три місяці, складає 5 років 7 місяців 19 днів, що підтверджується розрахунком вислуги років для призначення пенсії, довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 11.02.2015 №ВДЗ/2333/А (том 1 а.с. 18-19, 27).
Так, з дослідженого судом розрахунку вислуги років для призначення пенсії (том 1 а.с.18-19) встановлено, що час служби підполковника поліції ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні становить 19 років 08 місяців 01 день, час служби в пільговому обчисленні (без урахування вислуги в календарному обчисленні) - 05 років 07 місяців 19 днів. Загальна вислуга років для призначення пенсії станом на 04 квітня 2019 становить: 25 років 03 місяців 20 днів.
Як уже зазначалось судом вище, приписами статті 17 Закону №2262-XII, визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-XII, встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що обчислення вислуги років та визначення пільгових умов встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом №2262-XII, передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду по справі №805/3923/18-а від 03.03.2021.
Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 02.12.2021 переглядаючи рішення суду першої та апеляційної інстанції у даній справі.
Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Таким чином, Закон №2262-ХІІ, як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-ХІІ, вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 травня 2021 року у справі №140/1753/19.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема пункт «а» статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 24 календарних років і більше. В свою чергу, положеннями статті 17-1 Закону №2262-ХІІ та Постановою №393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону №2262-ХІІ та Постанови №393.
З урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду, колегія суддів погоджується з твердженням позивача про те, що наявної у нього вислуги років станом на 04.04.2019 (загалом 25 років 03 місяців 20 днів) достатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що для належного захисту порушеного права позивача слід визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області в частині не зарахування позивачу в наказі № 101 о/с від 21.03.2019 до календарної вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах час служби у підрозділах карного розшуку та підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю, обчисленого з розрахунку один місяць служби за півтора місяці, а також час участі в антитерористичній операції, обчисленого з розрахунку один місяць служби за три місяці та зобов'язати відповідача внести зміни до наказу № 101 о/с від 21.03.2019, зарахувавши до календарної вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах час служби у підрозділах карного розшуку та підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю, обчисленого з розрахунку один місяць служби за півтора місяці, а також час участі в антитерористичній операції, обчисленого з розрахунку один місяць за три місяці, в загальному розмірі 5 років 7 місяців 19 днів.
Як наслідок відмова Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо підготувати та направити до пенсійного органу матеріалів для призначення позивачу пенсії за вислугу років є протиправною, у зв'язку з чим слід також зобов'язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріали для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою від 02.12.2021 в даній адміністративній справі, у постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 по справі №805/3923/18-а, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №140/1753/19, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягають.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат згідно статті 139 КАС України немає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року у справі №300/2497/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Святецький
В.В. Гуляк