10 листопада 2022 року м.Дніпросправа № 280/1911/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі № 280/1911/22 (суддя Богатинський Б.В., справа розглянута в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) задоволено:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач) щодо зменшення основного розміру пенсії з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при проведенні з 01.04.2019 перерахунку ОСОБА_1 виходячи із грошового забезпечення, зазначеного у довідці Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.04.2021 №705/с;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.04.2019 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.04.2021 №705/с про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії та основного розміру пенсії у розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано того, що позовні вимоги в частині перерахування пенсії без обмеження граничного розміру є передчасними, не взято до уваги вимоги ч.7 ст.43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії за вислугою років, призначеної відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-IV.
Позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-IV призначено пенсію за вислугою років з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.
У зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» станом на 01.01.2018 позивачу здійснено перерахунок пенсії та встановленого її розмір, виходячи з 70% грошового забезпечення.
Не погоджуючись з такими відсотками відповідних сум грошового забезпечення, позивач звернувся до суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №280/7381/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум пенсії ОСОБА_1 у розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2018 року, до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну розміру чи припинення виплати пенсії.
Позивач звернувся до відповідача з заявою у якій просив перерахувати пенсію з 01.01.2018 року на підставі довідки Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.04.2021 №705/с про розмір грошового забезпечення з урахуванням усіх зазначених в ній додаткових видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 3810,00 грн.; оклад за військовим званням 1270,00 грн.; надбавка за вислугу років - 50% - 2540,00 грн.; надбавка за класну кваліфікацію 5% - 190,50 грн.; надбавка за таємність - 15% - 571,50 грн.; надбавка за особливості проходження служби - 100% - 7620,00 грн.; премія - 130% - 4953,00 грн., проте отримав відмову.
Не погоджуючись з відмовою, позивач звернувся до суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі №280/4813/21 позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення виданої Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.04.2021 №705/с.
На звернення позивача щодо перерахунку пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 11.01.2022 повідомило, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі № 280/4813/21 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019, при цьому застосовані норми законодавства чинні на квітень 2019 року, якими передбачено максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Не погоджуючись з таким рішенням щодо відсоткового розміру його обрахованого пенсійного забезпечення відповідачем та застосування обмеження максимального розміру пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції зазначав, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. У зв'язку з чим, застосування відповідачем при перерахунку пенсії положень ст.13 Закону № 2262-XII в редакції, яка була чинна на час перерахунку пенсії позивачу, суперечить нормам чинного законодавства. З приводу заявлених вимог щодо виплати пенсії без обмеження граничним розміром, суд зазначив те, що це є співмірним та ефективним способу захисту прав позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
На момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів доходить висновку, що вони суперечать одна одній.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 та постанові від 22.01.2022 справа №240/7087/20.
Враховуючи зазначене, позивач має право на отримання пенсії без обмеження її максимального розміру.
Щодо зменшення відсотку грошового забезпечення який застосовується при перерахунку пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів зазначає, що питання перерахунку пенсії на підставі довідки Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.04.2021 №705/с про розмір грошового забезпечення вже вирішено у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2021 у справі №280/4813/21. Відповідно до матеріалів пенсійної справи наданої відповідачем та відповіді наданої позивачу від 11.01.2022, на виконання рішення суду у справі №280/4813/21 Управлінням проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019.
04 лютого 2019 Верховним Судом прийняте зразкове рішення у справі №240/5401/18, де суд зазначив, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалось при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. За таких обставин відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку. Постановою Великої Палати Верховного суду від 16 жовтня 2019 року це рішення залишене без змін. Зазначена правова позиція висловлювалась і раніше у постановах Верховного суду від 03 квітня 2018 року у справі №175/1665/17, від 19 червня 2018 року у справі №583/2264/17 тощо.
Подібна правова позиція вже доводилась до відома відповідача у рішенні адміністративного суду від 18.02.2019 року у справі № 280/7381/20, відтак перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 виходячи із зменшеного до 70% відсотка грошового забезпечення, є протиправним, оскільки це знову обмежило гарантії права на пенсійне забезпечення, набуті позивачем раніше.
У даному випадку висновки суду у цій справі обов'язкові для відповідача не лише в межах однієї справи, але і під час виникнення / існування інших правовідносин, які пов'язані з пенсійним забезпеченням позивача. Разом з тим, відповідач повторно зменшує відсотковий розмір пенсії позивача, тобто вчиняє ті ж самі дії, які були визнані судом протиправними.
Слід звернути увагу на те, що у розрахунку пенсії за вислугу років зазначена дата призначення пенсії у розмірі 80%, однак не встановлена будь - яка кінцева або гранична дата, до якої діють ці відсотки. Це означає, що відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію в розмірі 80% грошового забезпечення незалежно від того, згідно з якою довідкою здійснюється її перерахунок.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідачем не доведено правомірності зменшення розміру пенсії позивачу до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі № 280/1911/22 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак